---

Випробовування проводять відповідно до 7.3, 7.4 і 7.8.2.

Під час випробовування відповідно до 7.8.2 і таблиці 5 вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі не повинен перевищувати 1 % (за об’ємом).

За наявності мундштучного пристрою або маски вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі, не повинен перевищувати 1,5 % (за об’ємом).

Випробовування проводять відповідно до 7.8.2.

У разі порожнього балона, наприклад, у випадку, коли опір на вдиху становить 35 мбар, вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі не повинен перевищувати 3 % (за об’ємом) під час випро­бування відповідно до 7.8.2 і таблиці 6.

Випробовування проводять відповідно до 7.3, 7.4 і 7.8.2.

Під час випробування, відповідно до 7.8.2 і таблиці 6, вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному газі для готового до використання апарата не повинен перевищувати 2 % (за об’ємом) протягом номінальної тривалості роботи.

Випробовування проводять відповідно до 7.3, 7.4 і 7.8.2.

7. ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

Якщо не визначені спеціальні засоби вимірювань і методи вимірювань, застосовують загаль­новживані методи і засоби.

Випробовувальна лабораторія проводить у відповідному випадку візуальне перевіряння апа­ратів перед проведенням лабораторних або експлуатувальних випробовувань. Перевіряють мар- ковання і інформацію, надану виробником.

Випробовують не менше 2 апаратів з залучанням не менше 4 випробовувачів.

Апарати випробовують з залучанням випробовувачів, що мають досвід роботи з дихальними апаратами і задовільне медичне посвідчення. Випробовувані повинні пройти медичний огляд і бути придатні для проведення випробовувань.

До експлуатувальних випробовувань допускають тільки ті апарати, які пройшли лабораторні випробовування.

Перед початком кожного випробовування апарат перевіряють на герметичність і праце­здатність. Тиск в балоні повинен відповідати максимальному тиску наповнення балона.

Апарат випробовують за умов, які очікуються в процесі нормального експлуатування. В про­цесі випробовувань виконують вправи, що моделюють практичне застосування апарата.

Послідовність операцій і тривалість періодів випробовування обирає на свій розсуд відпові­дальний за випробовування.

Окремі вправи кожного випробовувана упорядковують так, щоб було достатньо часу для опи­саних вимірювань.

1. ЗО поштовхів на робочій машині, кожен поштовх масою 25 кг з висоти 1,8 м в напрямку підлоги, що створює загальну робочу навантагу 13500 Нм;

2. рух по горизонтальній площині в приміщенні без обмежень за висотою (загальна відстань 125 м);

3. рух по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (1,3 ± 0,2) м (загальна відстань 200 м);

4. плазування по горизонтальній площині в приміщенні з габаритною висотою (0,70 ± 0,05) м (загальна відстань 100 м);

5. лазіння вгору і вниз по драбині з проходженням один раз, в обох напрямках, квадратного отвору зі стороною 460 мм (загальна вертикальна відстань 20 м);

6. лазіння через вузький прохід (довжиною 4 м), який є настільки вузький, що випробовувач повинен зняти апарат і штовхати його перед собою або тягнути за собою продовжуючи у цей час здійснювати дихання через апарат;

д) розкладання пожежного шланга довжиною не менше 15 м І згортання його.

Випробовування повинні тривати безперервно, без знімання апарата, в умовах температури навколишнього середовища від 20 °С до 23 °С і відносної вологості від 50 % до 70 %.

Тривалість і кількість випробувальних періодів для кожного класу апарата надано в таблиці 4.

Таблиця 4 — Тривалість і кількість випробовувальних періодів

Апарат з балоном(-ами) зі стисненим газом і без лицевої частини зберігають в камері за тем­ператури (мінус ЗО ± 3) °С від 15 год до 20 год.

Безпосередньо після закінчення періоду охолоджування апарат без лицевої частини зберіга­ють за температури (60 ± 3) °С І відносної вологості не більше 50 % від 15 год до 20 год.

Апарату дають змогу охолонути до температури (ЗО ± 1) °С і витримують його за такої тем­ператури від 15 год до 20 год.

Безпосередньо після закінчення періоду зберігання апарат випробовують відповідно до 7.8.2 з легеневою вентиляцією 50 дм³/хв за температури навколишнього середовища (ЗО ± 1) °С. Лицеву частину і дихальну машину розташовують ззовні температурної камери.

Апарат з балоном(-ами) зі стисненим газом і без лицевої частини витримують у камері за тем­ператури (мінус 6 ± 2) °С від 15 до 20 год.

Безпосередньо після закінчення періоду зберігання апарат випробовують відповідно до 7.8.2 з легеневою вентиляцією 50 дм³/хв за температури навколишнього середовища (мінус 6 ± 2) °С. Лицеву частину і дихальну машину розташовують ззовні температурної камери.

Апарат з балоном(-ами) зі стисненим газом і без лицевої частини витримують в камері за тем­ператури (мінус ЗО ± 3) °С протягом 2 год.

Безпосередньо після охолодження апарата дають змогу нагрітися до температури (мінус 15 ± 3) °С і витримують його за такої температури від 15 год до 20 год.

Безпосередньо після закінчення періоду витримування апарат випробовують відповідно до 7.8.2 з легеневою вентиляцією 50 дм³/хв за умов температури навколишнього середовища (мінус 15 ± 3) °С. Лицеву частину і дихальну машину розміщують ззовні температурної камери.

Виконують чищення і дезінфікування за рекомендаціями виробника.

Два підготовлених до використання апарати зберігають за кімнатної температури (23 ± 2) °С не менше 2 год і не більше 3 год.

Два тепло одягнених випробовувані одягають апарати за кімнатної температури (близько 23 °С) і входять до охолоджувальної камери з температурою (мінус 6 ± 2) °С. Випробовування повинно бути безперервне, без знімання апаратів, протягом ЗО хв. Роботу розподіляють на періоди по 5 хв кожен, які за необхідності повторюють:

1. повільне ходіння і плазування;

2. переношування і складання дерев’яних брусків або виконування подібної роботи;

3. піднімання мотузкою металевого блока вагою 50 кг ((2 х 25) кг).

Після закінчення випробовувань кожен апарат перевіряють на визначання неполадок у роботі, спричинених низькою температурою.

Виконують чищення і дезінфікування за рекомендаціями виробника.

Два підготовлених до використання апарати охолоджують до температури (мінус 6 ± 2) °С не менше 2 год і не більше 3 год.

Два тепло одягнених випробовувані одягають апарати в холодильній камері І виконують ро­боту за температури навколишнього середовища (мінус 6 ± 2) °С. Виконують програму випробо­вувань, яка описана у 7.4.2.1.2, протягом ЗО хв.

У кінці випробовувань кожен апарат перевіряють на визначання неполадок у роботі, спричи­нених низькою температурою.

Виконують чищення і дезінфікування за рекомендаціями виробника.

Два підготовлених до використання апарати охолоджують до температури (мінус ЗО ± 3) °С про­тягом 4 год.

Безпосередньо після охолодження, апарату дають змогу нагрітися до температури (мінус 15 ± 3) °С і зберігають його за такої температури від 15 год до 20 год.

Два тепло одягнених випробовувані одягають апарати в холодильній камері І виконують ро­боту за температури навколишнього середовища (мінус 15 ± 3) °С. Виконують програму випробо­вувань, яка описана у 7.4.2.1.2, протягом ЗО хв.

У кінці випробовувань кожен апарат перевіряють на визначання неполадок у роботі, спричи­нених низькою температурою.

Працездатність попереджувального пристрою випробовують за потоку 10 дм³/хв (10 циклів/хв, 1,0 дм³/хід) у разі закритого вентиля балона зі стисненим газом.

Підвішують гофрований шланг і вимірюють його довжину (без з’єднувальних муфт) (довжина а).

Після вимірювання до шланга прикладають навантагу 10 Н. Через 48 год навантагу знімають. Потім, після періоду 6 год, знову вимірюють довжину шланга (довжина Ь).

Розраховують залишкове осьове лінійне деформування (Ь — а)(%).

Це випробовування повторюють через 7 діб.

Тиск в балоні вимірюють точним манометром. Потік газу вимірюють потокоміром. Негативний і позитивний тиски вимірюють точним манометром. Потік газу повинен створювати інжекторний пристрій (пристрій для подавання газу) або повітродувкою.

Опір диханню апарата вимірюють для синусоїдального потоку повітря, створюваного дихаль­ною машиною, яка забезпечує легеневу вентиляцію відповідно до таблиці 3.

Дихальний апарат приєднують безпосередньо до дихальної машини. Вимірювання опору диханню виконують неінерційним манометром в місці з’єднання дихальної машини і дихального апарата. Виміряне значення знижують на значення опору, створеного з’єднувачем у точці вимірю­вання.

Під час проведення випробовування вентиль балона повинен бути відкритий. При застосу­ванні пристрою забезпечення постійного подавання, потік направляють в дихальний контур. До­поміжні «легені» відсмоктують 5 % об’єму видихуваного повітря.

Якщо виміряне значення збільшується за рахунок відкривання легеневого автомата або над­лишкового клапана, приймають таке збільшене значення.

Схематична будова необхідного для цього випробовування устатковання показана на рисунку 1. Устатковання складається з дихальної машини, двох односторонніх клапанів для вдихуваного і видихуваного газу, кондиціонера (див. рисунок 2), зволожувача (див. рисунок 3), з’єднувального вузла (див. рисунки 4, 5 і 6), пристрою регулювання потоку для діоксиду вуглецю, газоаналізаторів для діоксиду вуглецю і кисню, пристрою для вимірювання температури і тиску.

Випробовувальне устатковання створює в апараті дихальний цикл за допомогою дихальної машини. Дихальне повітря залишається в контурі так, щоб під час вимірювання безпосередньо після проходження одностороннього клапана для видихуваного повітря об’єм повітря відповідав значенню, визначеному у таблицях 5 і 6, за відносної вологості від 95 % до 100 % і температури (37 ± 0,5) °С. Вміст діоксиду вуглецю повинен відповідати значенню, визначеному в таблиці 6 до­датково до вмісту діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі у разі вимірювання на сухій основі.

Таблиця 5 — Вміст діоксиду вуглецю

Таблиця 6 — Вміст діоксиду вуглецю