---

Повітря подається у напівмаску за допомогою дихальної машини, що забезпечує 25 циклів за хви­лину за умов витрати 2 літрів за хід. Крім того повітря, що видихається, повинно містити 5 об. % діок- сиду вуглецю.

Якщо конструкція випробовувального обладнання сприяє накопичуванню діоксиду вуглецю, по­трібно використовувати поглинач СО₂який розміщують між соленоїдним клапаном та дихальною ма­шиною.

СО₂ надходить у дихальну машину через регулювальний клапан, витратомір, компенсаційний мішок і два односторонніх клапани.

Безпосередньо після соленоїдного клапана невелика кількість повітря постійно відбирається через лінію відбирання проб і потім надходить до повітря, що видихається, пройшовши через аналізатор СОг-

Для вимірювання СО₂ у повітрі, що вдихається, у визначеному місці за допомогою допоміжної легені відбирають 5 % об’єму повітря на фазі вдиху дихальної машини, яке надходить до аналізатора СО₂. Загальний об’єм «шкідливого простору» повітряного шляху (за винятком дихальної машини) не повинен перевищувати 2000 мл.

1 — дихальна машина; 6

2—допоміжна легеня; 7

З—односторонній клапан; 8

4— витратомір; З

5— компенсатор;

V— діоксид вуглецю; 10

— аналізатор діоксиду вуглецю;

— соленоїдний клапан;

— муляж голови;

— трубка для відбирання проб з повітря, що вдихається;

— поглинач діоксиду вуглецю.

Рисунок 3 — Схема установки для вимірювання вмісту діоксиду вуглецю в повітрі, що вдихається, з використовуванням дихальної машини

Розміри у мм

— вдих;

— видих;

$ — вимірювання СО2 (вдих);

X — втулка для вимірювання опору диханню.

Рисунок 4 — Муляж голови (Шефілдівська голова) для вимірювання вмісту діоксиду вуглецю у повітрі, що вдихається («шкідливий простір») для напівмасок з фільтрами і втулка для вимірювання опору диханню

Вміст діоксиду вуглецю у повітрі, що вдихається, потрібно постійно вимірювати і реєструвати.

Випробовування проводять в умовах кімнатної атмосфери.

Вміст діоксиду вуглецю в оточуючій атмосфері вимірюють на відстані 1 м спереду муляжу голови на рівні кінчика носа. Вміст діоксиду вуглецю в оточуючій атмосфері потрібно вимірювати після ста­білізації вмісту діоксиду вуглецю у повітрі, що вдихається. Рівень діоксиду вуглецю в оточуючій ат­мосфері можна також виміряти у трубці відбирання проб у разі припинення подавання у неї діоксиду вуглецю. Результати вимірювання визнають дійсними тільки у випадку, якщо рівень СО₂ в оточуючому повітрі менший 0,1 %.

Рівень СО₂ в оточуючій атмосфері віднімають від результату вимірювання.

Швидкість потоку повітря — 5 м/с.

Схему випробовувального обладнання наведено на рисунку 5.

Випробовування проводять до встановлення стабільного значення вмісту СО₂ у повітрі, що вди­хається.

1 — повітродувка;

2 — трубопровід;

З — давач повітряного потоку;

4 — муляж голови;

5 — у напрямку дихальної машини;

а > 0,3м.

Рисунок 5 — Схема установки і напрям повітряного потоку для вимірювання вмісту СО₂
у повітрі, що вдихається

Випробовують 9 напівмасою 3 — після постачення, 3 — після температурних впливів відповід­но до 8.2.2 і 3 — після моделювання процесу ношення відповідно до 8.2.4.

Примітка. Попереднє підготування зразків для визначання опору диханню, відрізняється від попереднього підго­тування зразків для визначання опору диханню, яке вимірюють після запилення.

Визначання опору диханню здійснюють у межах ЗО хв від часу проведення попереднього підготу­вання зразків.

Напівмаску надійно, герметично і без деформацій закріплюють на Шефілдівському муляжі голови. Опір диханню вимірюють у ротовому отворі муляжу голови, використовуючи при цьому втулку, що на­ведена на рисунку 4.

Для вимірювання опору диханню на видиху дихальну машину регулюють на режим роботи 25 циклів за хвилину і 2 літри за хід або забезпечують постійний потік повітря 160 л/хв. Під час ви­пробовування використовують належний перетворювач тиску.

Початковий опір на вдиху вимірюють за постійного потоку повітря ЗО л/хв і 95 л/хв.

Повітряний потік, за якого вимірюють опір диханню, повинен мати 23 °С і абсолютний тиск 1 бар.

Якщо напівмаска споряджена клапаном видиху, опір диханню на видиху виміряють у разі послідов­ного розміщення ШефІлдівського муляжу голови у 5-ти визначених напрямках. Напівмаска на Шефіл­дівському муляжі голови повинна мати такі напрямки: прямо вперед; вертикально вверх, вертикально вниз; з нормальною вертикальною віссю голови, що розміщена горизонтально; розвернута вправо і вліво.

Випробовують 10 зразків: 5 — після постачення і 5 — після температурного впливу відповідно до 8.2.2.

Випробний зразок залежно від конструкції може вимагати додаткової модифікації для гарантуван­ня вірогідності вимірювання коефіцієнта підсосу через смугу обтюрації. Це здійснюють модифікацією зразка (приклади у 8.12.6) з метою досягти незначності добавок, віднесених до проникнення через фільтр, до значення коефіцієнта підсосу.

Випробовувальне обладнання І процедури випробовування однакові у разі використовування обох випробовувальних речовин.

Випробовувач з одягненою напівмаскою здійснює ходьбу з вказаною швидкістю по горизонтальній поверхні в оточенні атмосфери, що містить відому концентрацію випробовувальної речовини. Вимі­рюють коефіцієнт підсосу випробовувальної речовини у дихальну зону.

Для випробовування використовують два методи: один — із застосовуванням хлориду натрію, другий — із застосовуванням гексафториду сірки. Метод випробовування однаковий для обох випро­бовувань.

Розбавлення випробовувальної атмосфери чистим повітрям з випробовуваної напівмаски не впли­ває на точність вимірювання коефіцієнта підсосу через значний об’єм і постійну зміну випробовуваль­ної атмосфери.

Випробовувальний ковпак розміщують над доріжкою. Ковпак наповнюють речовиною, яку подають на випробовувана зверху через трубопровід і розпилювач повітря. Концентрацію випробовувальної речовини всередині ефективного робочого об’єму вимірюють для того, щоб перевірити однорідність. Ковпак повинен бути достатньо великий, щоб забезпечити безперешкодний рух випробовувана доріжкою.

Швидкість потоку повітря через ковпак вимірюють поблизу голови випробовувача, який стоїть у центрі доріжки. Швидкість потоку повітря встановлюють у межах від 0,1 до 0,2 м/с.

Конструкція ковпака повинна передбачати у разі потреби подавання дихального повітря (повітря, що вільне від випробовувальної речовини) до напівмаски випробовувача.

Приєднання шлангу подавання чистого повітря не повинно негативно впливати на кріплення на­півмаски на випробовувані. У разі потреби шланг додатково закріплюють.

Доріжка повинна забезпечувати рух випробовувача зі швидкістю 6 км/год.

Пробовідбірник надійно і герметично прикріплюють до напівмаски якомога ближче до центральної вісі. Рекомендовано використовувати пробовідбірник з великою кількістю отворів. У разі застосовування методу з хлоридом натрію потрібно запобігти утворенню конденсату в пробовідбірнику подаванням сухого повітря. На рисунку 6 показано рекомендовану конструкцію пробовідбірника. Пробовідбірник розміщують так, щоб він тільки торкався губ випробовувача.

Розміри у мм

. 10

— прозорий ПВХ (полівінілхлорид); — сухе повітря;

$ — проба повітря + сухе повітря.

Рисунок 6 — Пробовідбірник

Система виявляння, яка охоплює пробовідбірники і з’єднання, повинна мати час реагування мен­ший 20 с на відхил повної шкали використовуваного індикатора у межах від 10 % до 90 %.

Випробовують 10 зразків: 5 — після постачення і 5 — після температурного впливу відповідно до 8.2.2.

Випробовувачами можуть бути особи, що мають досвід роботи з таким чи подібним обладнанням.

Підбирають групу з 10 поголених людей (без бороди і бакенбардів), яка охоплює набір характери­стик обличчя типових споживачів (виняток становлять серйозні відхили від норми). Потрібно врахува­ти, що не кожній особі можна досить задовільно підібрати напівмаску. Таких осіб не можна залучати до випробовування.

У

Висота обличчя ширина обличчя глибина обличчя

звіті про випробовування (з інформаційною метою) наводять розмір обличчя кожного з 10-и ви- пробовувачів відповідно до 4-х розмірів обличчя за рисунком 7.

ширина рота

(від носа до підборіддя) (бізигоматичний діаметр)

Рисунок 7 — Розміри обличчя

Підготування зразків до випробовування з визначання коефіцієнта підсосу через смугу обтюрації здійснюють відповідно до 8.12.6.2 і 8.12.6.3. Порядок підготування за 8.12.6.2 застосовують до фільтрів типу FM РЗ, а також вказує метод вимірювання загального коефіцієнта підсосу повітря. Порядок підго­тування за 8.12.6.3 відноситься до забезпечення подавання чистого повітря у напівмаску та методу ви­мірювання коефіцієнта підсосу через смугу обтюрації.

Якщо можливе застосовування напівмаски з протиаерозольними фільтрами високої ефективності та конструктивні елементи лицевої частини є загальними для усього ряду фільтрів, то такі пристрої можна використовувати для випробовування (маса та опір диханню повинні відповідати найгіршому варіанту комбінації «напівмаска + фільтр») без будь-яких подальших модифікацій, спрямованих на за­безпечування необхідних результатів вимірювання коефіцієнта підсосу повітря через смугу обтюрації.

В іншому випадку можливе приєднання протиаерозольних фільтрів високої ефективності до фільтрувапьної(-их) поверхні(-онь). Наприклад, можливе їх приєднання до системи подавання чистого повітря, як вказано у 8.12.6.3.1. Після цього таку «змінену» напівмаску використовують у випробову­ваннях.

У випадку, коли напівмаска не придатна для використовування з протиаерозольними фільтрами високої ефективності, загальний опір І маса такої «зміненої» напівмаски повинні відповідати значенням реальної напівмаски.

Легкий(-і) шланг(и) і насадку(-и) системи подавання повітря приєднують до фільтрувального(-их) елементу(-ів) напівмаски. Чисте повітря надходить у напівмаску з урахуванням опору (враховуючи опір шлангів), що типовий для немодифікованої напівмаски.

Потрібно впевнитися у тому, що приєднання системи подавання повітря не впливає на рухомість напівмаски.

Також потрібно впевнитися у тому, що будь-яка система подавання повітря не буде заважати можливому підсосу повітря, що відноситься до з’єднань між тримачем фільтра та корпусом лицевої частини. Якщо це неможливо, то такий підсос повітря потрібно оцінити під час випробовування фільтра.

Поверхню фільтрувального(-их) елементу(-ів) герметично закривають гнучким ізоляційним мате­ріалом. У герметично закритій фільтрувальній поверхні пробивають отвір для подавання чистого по­вітря шлангом, як це вказано у 8.12.6.3.1. У випадку зниження маси фільтра понад 5 % потрібно ком­пенсувати втрату маси.