Засоби безпечного зберігання. Вимоги, класифікація та методи випробування на тривкість щодо зламування. Частина 1. Сховища, двері сховищ, сейфи і АТМ-сейфи

Розраховування величини опору для підготовчих зломів треба виконувати згідно з 7.9.

Закладений в утворений отвір заряд підривають.

Після підривання зламування інструментом треба продовжувати до одержання повного до­ступу (відповідно до 7.4, позиція b) переліку) або до досягнення прийнятної величини післяде- тонаційного опору (таблиця 2). Ці заключні зломи інструментом реєструють у протоколі як після- детонаційні зломи інструментом.

У такому післядетонаційному зломі інструментом використання інструментів зламування треба обмежити категоріями A, B, C і D.

Будь-яке післядетонаційне зламування має тривати доти, поки більше не можна обґрунто­вано розраховувати на одержання додаткової інформації, яка необхідна для визначання вели­чини післядетонаційного опору.

Величина опору для післядетонаційного злому інструментом має обчислюватися за фор­мулою:

RVpd = (Stpd х с) + SBVpd, 9.1) де RV_pd — величина післядетонаційного опору, RU;

S tpd — сума всіх операційних часів для післядетонаційних зломів інструментом, хв;

с — найвищий з коефіцієнтів серед усіх інструментів зламування, застосованих у після- детонаційних зломах інструментом, RU/хв (додаток А);

S BVpd — сума базисних величин всіх інструментів, використаних тільки в післядетонаційних зломах інструментом, RU. Враховуються тільки базисні величини тих інструментів зламування, які не використовувалися у підготовчих зломах інструментом.

За потреби обчислену величину треба округлити до наступного цілого числа, яке і буде ве­личиною опору в одиницях опору RU для післядетонаційного випробовування.

Протокол післядетонаційного випробовування інструментом зламування має містити щонай­менше таку інформацію (у хронологічному порядку):

• місце злому;

• використані інструменти;

• записи всіх операційних часів;

• виконані вимірювання та події;

• посилання на будь-які зроблені фотографії або відеозаписи;

• величину опору в RU.

10. ВИПРОБОВУВАННЯ АЛМАЗНИМ СВЕРДЛІННЯМ

    1. Загальні положення

Випробовування встановлює опір до зламування, під час якого використовують виключно установку алмазного колонкового свердління. Випробовування застосовують тільки до сховищ і дверей сховищ і тільки за вимогою заявника щодо отримання CD-призначення.

Випробовування алмазним свердлінням можна виконувати на випробних зразках, викорис­таних для випробування інструментом зламування. Допускається у разі згоди випробувального центру використовувати іншу панель, яка має такі ж захисні властивості.

Випробовування треба проводити інструментами з електроживленням категорій «D або S» таблиці А.10 з колонковими свердлами категорії «D або S» таблиці А.12.

Алмазне свердління використовують для одержання повного доступу (відповідно до 7.4) у випробному зразку. Для одержання повного доступу треба застосовувати лише інструменти для алмазного колонкового свердління. Протягом випробовування алмазне колонкове свердло можна заміняти.

Примітка 1. Для встановлен ня випробувального обладнання і його крі плен ня до випробного зразка можна використо­вувати інші інструменти, проте вони можуть використовуватися виключно з цією метою, а не з іншою, яка впливатиме на час, необхідний для проникнення.

Примітка 2. Повного доступу можна дося гти за одне проникнення з використанням алмазного колонкового свердла діаметром не менше за 350 мм або шляхом кількох перекривних проникнень алмазними колонковими свердлами менших діаметрів.

Випробовування алмазним свердлінням можна припинити і вважати, що вимоги для CD-при- значення виконані, якщо випробувач вирішить, що внаслідок повільного проникнення або не­одноразового призупинення свердління, або поломки свердла достатньо очевидно, що вимоги щодо величини опору, наведені у таблиці 4, будуть виконані.

Величину опору щодо повного доступу слід обчислювати відповідно до 7.9. Коефіцієнти інстру­ментів та базисні величини мають бути такими, як наведено у таблиці А.10 для інструментів з електроживленням. Додаткові алмазні колонкові свердли повинні мати базисну величину згідно з таблицею А.12.

Базисні величини для інструментів, які використовують для закріплення чи встановлення, не треба включати в обчислення, також як і час, потрібний для закріплення чи встановлення, не враховують до операційного часу. Час, потрібний на заточування або іншу обробку колонкового свердла для відновлення його різальних властивостей, враховують як операційний час.

Якщо виконані вимоги таблиці 4, виріб може бути маркований літерами CD після номера класу. Виріб заборонено маркувати номером класу, вищим за отриманий у випробуваннях інстру­ментом зламування.

11. ПРОТОКОЛ ВИПРОБОВУВАННЯ

    1. Надати протоколу унікальний ідентифікаційний номер.

    2. Якщо випробовування вибухом не проводилися, протокол має містити таку інформацію: a) назву виробника, місце і рік виготовлення;

2. технічну документацію, надану відповідно до розділу 5, і якість робіт вбудовування чи спорудження, виконаних на місці проведення випробовування умонтованого сейфа чи монолітного сховища;

3. марковання виробником випробного зразка;

4. опис і результат будь-яких виконаних дослідних випробовувань;

5. програму випробовування, складену на основі попереднього обстеження;

6. дату і місце проведення випробовування;

7. склад групи випробувачів, прізвища керівника групи випробувачів, хронометриста і випро­бувачів; прізвища незалежних технічних експертів, які надавали консультації;

8. специфікацію використаних інструментів зламування;

9. обчислену величину опору випробування інструментом зламування;

10. застосоване у випробуванні анкерного кріплення зусилля (у кілоньютонах), а також опис будь-якої деформації або руйнування стінки або основи сейфа (якщо вони мали місце).

11.3 У разі проведення випробування вибухом п ротокол має містити додаткову до зазначе­ної в 11.2 інформацію:

2. опис і результат будь-яких виконаних дослідних випробувань;

3. програму випробовування, складену на основі попереднього обстеження;

4. дату і місце проведення випробовування вибухом;

5. склад групи випробувачів, прізвища керівника групи випробувачів, хронометриста і випро­бувачів;

6. специфікацію використаних інструментів зламування;

7. торгову марку і тип вибухових речовин, масу заряду і опис розташування заряду;

8. опис післядетонаційного злому інструментом і обчислену остаточну величину опору.

12. МАРКУВАННЯ

Продукцію, для якої клас опору визначений із посиланням на класифікацію згідно з цим стан­дартом, треба маркувати.

Інформацію, яку наносять під час маркування, треба розміщувати на металевій табличці, жорстко прикріпленій до дверей із внутрішнього боку, у шлюзовій камері або на лицьовому боці елементів заводського виготовлення, призначених для виготовлення сховищ.

Марковання не повинне витиратися і має містити:

1. назву чи ідентифікаційний код виробника;

2. позначення цього стандарту та клас опору;

3. EX-позначку (якщо застосовна);

4. CD-позначку (якщо застосовна);

5. рік виготовлення;

6. вид виробу (відповідно до 5.2).

Додаткове марковання може містити:

7. тип, номер моделі та опис або розмір виробу;

8. серійний номер.

ДОДАТОК А
(обов’язковий)

ІНСТРУМЕНТИ ЗЛАМУВАННЯ

У цьому додатку наведені коефіцієнти та базисні величини для кожного інструмента (таб­лиці від А.1 до А.14) і для кожної категорії інструментів (A, B, C, D та S), які дозволено застосо­вувати у ви пробовуваннях інструментом зламування. Крім того, наведено дозволене викорис­тання інструментів.

Примітка. У деяких випадках базисна величина буде також змінюватися в м ежах однієї категорії і нструм ента.

Інструменти, наведені в таблицях від А.1 до А.6, застосовують тільки ручним способом, без використання зовнішнього джерела електроживлення. Інструменти, наведені в табли цях від А.7 до А.10, застосовують із зовнішнім електроживленням і переважно (за винятком інструментів категорії А) вони залежать від зовнішніх джерел електроживлення. Інструменти, наведені в таб­лицях А.7, А.8 і А.10, можна застосовувати з емульсолами та/або охолоджувальними рідинами.

Інструменти треба використовувати за призначенням. Якщо інструмент замінюють інстру­ментом іншого типу, враховують коефіцієнт заміненого або модельованого інструмента (якщо його коефіцієнт вище).

Приклад

У разі застосування викрутки як пробійника, її не можна відносити до ручного інструмента для монтажу (демонтажу), а треба вважати спеціальним приладдям для інструмента з ба­зисною величиною, яка дорівнює одній одиниці опору (RU).

Таблиця А.1 — Ручні інструменти для монтажу (демонтажу)

Таблиця А.2 — Ручні захватні інструменти

Таблиця А.3 — Ручні важільні інструменти

Таблиця А.4 — Ручні пили, напилки, різальні та свердлильні інструменти

Таблиця А.5 — Ручні ударні інструменти