Якщо дані вимірювання відсутні, можна використати рисунок G.7 для знаходження передбачуваної неправильності профілю.
Рисунок G.7 придатний для збурювань, що рівномірно діють на весь повітровід, наприклад, за вхідним отвором, за окремою засувкою, за коліном, за вентилятором або за перетинанням відгалужень.
Множинні збурювання, рівномірно розподілені по всьому поперечному перерізу, поводяться аналогічно. Однак у цьому випадку замість гідравлічного діаметра повітроводу для утворення відносної відстані від точки збурювання використовують модуль (характеристичний розмір збурювання), наприклад для теплообмінників, перехресноструминних заслінок, спрямовувальних лопаток, краплевідділювачів і аналогічних деталей.
Збурювання за точкою вимірювання мають менший вплив, ніж збурювання перед точкою вимірювання. Проте їх також варто враховувати, особливо якщо вони викликають зростання динамічного тиску.
Вимірювальні прилади повинні бути вбудовані так, щоб вони разом з їхнім кріпленням були перешкодою тільки для зневажливо малої частини всього поперечного перерізу потоку.
Для деяких вимірювальних приладів повинні бути витримані мінімальні відстані від стінок повітроводу або від вище- або нижчерозташованих перешкод, щоб картина потоку навколо вимірювального приладу була така сама, як під час його калібрування. Таким чином, наприклад, пластинчастий анемометр повинен бути розташований за фільтром або теплообмінником на відстані не менше ніж 1,5 діаметра колеса із пластинами.
Вимірювальні прилади, що вводять через стінку повітроводу, повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують правильне позиціювання і точність регулювання напрямку. Отвори навколо пробників повинні бути загерметизовані, особливо там, де тиск у повітроводі нижчий, ніж зовні.
F 3.4.4 Невизначеності вимірювання
Під час розраховування загальної невизначеності вимірювання, як описано в 7.5, варто враховувати похибки методу вимірювання і вимірювального устатковання.
Невизначеність, викликана методом вимірювання
Невизначеність повітряного потоку, вимірюваного каліброваним дросельним пристроєм, задається калібруванням. Для вимірювання повітряного потоку на певному поперечному перерізі із заданою неправильністю профілю швидкості невизначеність вимірювання залежить, головним чином, від кількості точок вимірювання на поперечному перерізі. Для паралельного потоку на таблиці G.8 показано приблизні значення невизначеності вимірювання; передбачається відповідний розподіл точок вимірювання.
Цифри відносяться до статистичного розподілу окремих вимірювань. Якщо перешкоди потоку у повітроводі мають якусь періодичність, відстань між точками вимірювання не повинна дорівнювати інтервалу періодичності.
Під час застосовування методу петлі невизначеність має приблизно той самий порядок розірності, що і під час використовування восьми точок вимірювання.
Під час застосовування методу компенсації невизначеність залежить від регулювання тиску в камері, від падіння тиску в точці відгалуження в системі повітроводів і вентиляційного отвору (падіння тиску у відгалуженні) і від вимірювання повітряного потоку.
Якщо невизначеність вимірювання тиску в камері становить 1 Па, додаткова невизначеність, що випливає з цього, може бути зчитана зі схеми на рисунку G.8.
Невизначеність, викликана вимірювальним устаткованням
Похибку устатковання для вимірювання різниці тисків з використовуванням пітостатичної трубки показано на діаграмі на рисунку G.9.
Визначальними чинниками тут є тип устатковання для вимірювання тиску і швидкість, що існує в точці вимірювання. Крім цього, треба враховувати похибку пробника.
F.3.5 Потік рідини
Див. також EN ISO 5167-1
F.3.5.1 Вимірювальне устатковання
Див. також таблицю G.8.
F.3.5.2 Ділянка вимірювання
Для дросельних пристроїв необхідну відстань розбігу наведено в EN ISO 5167-1. У потоці рідини не повинно бути пухирців і значних флуктуацій.
Для пульсувальних потоків або в тому випадку, якщо потрібна вища точність, можна використовувати лічильники зсуву. Однак вони дуже чутливі до забруднень, тому дуже важливо, щоб середовище було відфільтроване, перш ніж воно досягне точки вимірювання.
Під час використовування турбінного лічильника у вхідному потоці не повинно бути торсіонного руху. Він має особливо негативний вплив у тому випадку, якщо поперечний переріз потоку змінюється на вході в лічильник. Щоб уникнути цього, перед лічильником потрібна ввідна доріжка або вирівнювач потоку.
Якщо поплавковий витратомір уставлено в трубу, пряма доріжка розбігу не потрібна, тому такий витратомір можна вставляти прямо перед коліном або клапаном, або за ними.
Метод магнітної індукції нечутливий до забруднень, тому під час його використовування сторонні тіла, що переносяться вимірюваним потоком, не мають ніякого впливу.
Для вимірювання потоку, що нагріває або охолоджує рідину, що йде до теплообмінника або від нього, у системі повинна бути передбачена знімна трубна секція довжиною від 0,5 м до 1 м, яку можна було б зняти і замінити каліброваним дросельним пристроєм або водоміром. Допустима тільки незначна зміна опору потоку вимірювальним устаткованням, така, що вимірювана витрата не виходить за границі встановлених робочих умов. За необхідності повинен бути встановлений додатковий насос (рисунок G.10).
F3.5.3 Допуски вимірювання
Границі похибки вимірювального устатковання показані в таблиці G.8. У загальному випадку вони стосуються вимірюваної величини.
F3.6 Звук
Див. також ISO 3740, EN ISO 3746 і ISO 3747.
F3.7 Забруднення повітря
F3.7.1 Методи вимірювання і вимірювальне устатковання
Для вимірювання частина потоку відсмоктується і фільтрується для визначання зважуванням кількості пилу, що міститься в повітрі.
Вимірювати кількість частинок можна методом розсіяного світла або методом мембранного фільтра. Лічильник частинок методом розсіяного світла може постійно вимірювати концентрацію зважених у повітрі частинок. Під час використовування методу з мембранним фільтром частинки, що містяться у випробовуваному повітрі, збираються на мембранному фільтрі. Цей фільтр має ту особливість, що частинки осаджуються переважно на його поверхні. Потім осаджені частинки зважують для визначання концентрації та аналізують під мікроскопом.
Вимірюють концентрацію газу відсмоктуванням проби через вимірювальне устатковання, що потім вимірює концентрацію і показує результат вимірювання. Можна також брати проби повітря у спеціальних контейнерах і робити лабораторне аналізування складу проб.
F.3.7.2 Ділянка вимірювання
Вимірювати чистоту повітря за допомогою вимірювання концентрації часток або пилового навантаження можна або на робочому місці, що не має перешкод, або під час нормального режиму роботи. Чисті кімнати —див. ENV 1631.
Залежно від мети вимірювання, повітря, що його треба випробовувати на газові забруднення, можна відбирати з повітроводу або засмоктуватися із приміщення. Якщо передбачається розшарування повітря у повітроводі, треба застосовувати сіткове вимірювання. У робочому приміщенні проби треба брати у кількох точках у робочій зоні. Там, де можливе перенесення забруднень системою, відповідно треба виміряти припливне повітря.
F.3.7.3 Границі похибки
Границі похибки устатковання, використовуваного для вимірювання чистоти повітря і підраховування часток, показані в таблиці G.9, стосовно вимірюваної величини.
F.3.8 Витік повітря
F.3.8.1 Метод вимірювання
У великих і складних системах повітроводів витік можна вимірювати в частині системи (див. p^N 1507:1994 і рг EN 12237:1996). Вимірювати витік треба під час установлювання системи.
Після того, як буде встановлена відносно більша частина системи повітроводів, усі отвори герметично закривають. Вентилятор, що з’єднується з герметизованою системою повітроводів через вимірювальне устатковання, використовують для створювання випробовувальної різниці тисків, що була б вища або нижча атмосферного тиску. Випробовувальний тиск треба відрегулювати до одного з наступних значень, що його вибирають якнайближче до середнього робочого тиску системи: на 200 Па, 400 Па або 1000 Па вище атмосферного тиску для повітроводів припливного повітря або на стільки ж нижче атмосферного тиску для повітроводів викиданого повітря.
Якщо ці величини відрізняються від середнього робочого тиску, повітряний потік витоку треба приблизно розраховувати за такою формулою:
■ / а 0-65
Qv2 I >
де qv1 — титіквовіярязапробобовувальго госкс ку △; 1;
qv2 — титікповіярязарередьго го робочогоскс іу Др2;
Ур — велинина.нзо куак скрідрізєяєаззяр іуатмооферно гоакску.
Середній робочий тиск являє собою середнє арифметичне статичного тиску на початку і кінці секції повітроводу.
F.3.8.2 Вимірювальне устатковання
Вимірювання описані в F3.1 і F.3.4.
F.3.8.3 Ділянка вимірювання
На рисунку G.11 показано принципову схему для вимірювань. Вентилятор з регульованим повітряним потоком нагнітає або відсмоктує повітря через вимірювальну доріжку, що містить калібрований дросельний пристрій, у встановлену секцію повітроводу або з неї. Виміряють статичний тиск у повітроводі.
F.3.8.4 Невизначеність вимірювання
Загальну невизначеність можна розраховувати відповідно до 7.5.
F.3.9 Електрична потужність
F.3.9.1 Методи вимірювання
Споживану електричну потужність виміряють або безпосередньо вимірником потужності (ватметром), або непрямо по електричній роботі (лічильник кіловат-годин) за допомогою зняття показів електричного лічильника до і після випробувань. До вимірювання треба перевірити настроювання запобіжників електродвигуна.
Для трифазних електродвигунів потужність визначають методом з використовуванням двох ватметрів. Для однофазних електродвигунів потужність визначають методом з використовуванням одного ватметра.
Для двигунів постійного струму потужність визначають вимірюванням струму і напруги.
Для активного навантаження звичайно досить виміряти потужність за допомогою вимірювання струму і напруги. Для трифазних електричних повітронагрівачів потужність треба виміряти або методом з використовуванням трьох ватметрів, або методом з використовуванням одного ватметра з одночасним виміром напруги.
F.3.9.2 Вимірювальне устатковання
Для вимірювання потужності можна застосовувати вимірювальні трансформатори, вимірники потужності і лічильники споживання електроенергії, точність яких відповідає необхідній точності результатів. Під час використовування вимірювальних трансформаторів треба звертати увагу на те, щоб не було перевищене номінальне навантаження.
F.3.9.3 Ділянка вимірювання
Вимірювальне устатковання повинне бути приєднане якнайближче до з’єднувальних виводів окремих вузлів системи. Схема вимірювального устатковання і кабелі повинні бути такі, щоб не могло виникнути похибок, викликаних інтерференцією магнітних полів. Кабелі повинні мати характеристики, достатні для того, щоб результати вимірювання не містили похибки.
F.3.9.4 Невизначеності вимірювання
Невизначеність вимірювання задається класами точності окремих вузлів використовуваного вимірювального устатковання. Треба мати на увазі, що клас точності залежить від розмірності вимірюваної величини. Класи точності показано в таблиці G.10.
F.4 Вимірювання в приміщенні
Після установлення системи може виникнути необхідність перевіряння того, чи досягнуті бажані умови усередині приміщення за звичайного робочого режиму. Методи вимірювання долучені в F4.1, F4.2 і F4.3.
F.4.1 Теплові характеристики навколишнього середовища усередині приміщення
F.4.1.1 Місце вимірювання
Вимірювати треба в робочих зонах будинку. Як місця вимірювань, можна вибирати робочі місця, приміщення із місцями для сидіння або спальними місцями, залежно від функційної призначеності приміщень. У робочих зонах вимірювати треба у репрезентативній вибірці місць, розподілених по всій робочій зоні.
Якщо не можна оцінити розподіл кількості людей у приміщенні, можна використати такі місця: центр простору або зони, або місця, що відстоять на 0,6 м від стін приміщення в напрямку до центра приміщення; при цьому обрані місця повинні перебувати усередині робочої зони.
У кожному разі вимірювати усередині робочої зони треба там, де спостерігаються або очікуються найбільш екстремальні значення теплових параметрів.
Абсолютну вологість треба визначати тільки в одному місці кожної робочої зони.
F.4.1.2 Висота вимірювання
Висоти, рекомендовані для вимірювання — на рівні голови, пояса і ніг людини, що відповідає 1,1 м, 0,6 м і 0,1 м для людини, що сидить, і 1,7 м, 1,1 м і 0,1 м для людини, що стоїть.
F.4.1.3 Умови вимірювання
Вимірювати під час опалювального періоду (зимовий режим) треба за різниці кімнатної і зовнішньої температур, що становить не менше ніж 50 % розрахункової різниці температур, і за умов суцільної і часткової хмарності.
Вимірювати в літню пору треба за вищевказаної різниці кімнатної і зовнішньої температур і за ясного неба, і за часткової хмарності.
Вимірювати у внутрішніх зонах більших будівель треба за зонального навантаження, що становить не менше ніж 50 % розрахункового навантаження. Якщо в зонах не здійснюють пропорційний контроль, вимірювати треба принаймні для одного повного циклу системи.
Вимірювати треба і у найбільш критичний час доби, обумовлений або зовнішніми кліматичними умовами, або внутрішнім навантаженням.
Одночасно з вимірюваннями параметрів середовища треба записувати або виміряти такі дані щодо системи:
інтенсивність подавання зовнішнього повітря;
різниця температур припливного повітря і повітря приміщення;
дифузор або вхідний пристрій повітря, місце установлення і тип;
швидкість нагнітання;
нагрівальні пристрої по периметру будівлі, місце установлення і стан;
вихідний пристрій викиданого повітря, місце установлення і розмір;
тип припливної системи повітря.
