---

Точність вимірювання потоку повітря в приміщенні з використовуванням описаних методів вимірювання залежить, головним чином, від розходження у характеристиках вимірювальних пробників і від систематичної похибки вимірювального устатковання. Пробники повинні відповідати мінімальним вимогам і регулярно проходити калібрування.

Під час вимірювання температури повітря треба здійснювати заходи, спрямовані на зниження впливу випромінювання тепла пробником і його інерції (див. ISO 7726).

Термометр, поміщений у конкретне навколишнє середовище, не відразу показує температуру повітря; потрібний певний час для досягнення рівноваги. Вимірювання не треба проводитися до закінчення часу, що перевищує постійну часу (90 %) принаймні в 1,5 разу.

Реакція термометра буде тим швидша,

• чим менші розміри і вага давача і чим нижча питома теплоємність;

• чим кращий теплообмін з довкіллям (зростає коефіцієнт конвективного теплопередавання).

Для вимірювання температур у трубах або повітроводах з нерівномірним розподілом температур треба проводити сіткові вимірювання.

Як визначати радіаційну температуру, див. ISO 7726.

Робоча температура 90 являє собою однорідну температуру огорожі, що з погляду випромінювання є чорним тілом, таким, що променистий плюс конвективний теплообмін для людини, що перебуває всередині нього, буде тим самим, що і в реальному неоднорідному оточенні. У більшості випадків на практиці, якщо швидкість мала (< 0,2 м/с) або різниця між радіаційною температурою і температурою повітря мала (< 4 °С), робочу температуру можна обчислити з достатнім наближенням як середнє значення температури повітря (9а) і середньої радіаційної температури (9r). Для досягнення більш високої точності можна користуватися такою формулою:

%= АЗ_а+ (1 - А) »_г>

де А може бути визначене як функція швидкості повітря va (див. таблицю Е. 3).

Таблиця Е. З — Значення А як функція швидкості повітря v

а

Див. ISO 7726.

Див. ISO 7726.

Усе устатковання для вимірювання вологості повітря повинне бути захищене від усяких забруднень і до початку вимірювань повинне бути випробуване на точність. У таблиці G.3 наведено граничні значення похибки для різних типів приладів для вимірювання вологості. Наведені в ній значення можуть бути досягнуті тільки за умови правильного використовування і ретельного обслуговування устатковання.

Гігрометри повинні часто проходити перевіряння, чищення і повторне калібрування. Вони вимагають тривалого періоду настроювання.

Див. ISO 3740, EN ISO 3746 і ISO 3747.

Вимірювальні прилади повинні відповідати EN 60651.

Вимірювати спожитий електродвигунами центральних кондиціонерів струм треба за останнім запобіжником на кожній фазі.

Як вимірювальні прилади, можуть бути використані щипці вимірювального трансформатора струму або амперметр з ковпачковими гайками для кріплення.

Різницю тисків треба виміряти за допомогою відповідних манометрів. Вмонтованих у фільтри манометрів достатньо для функційних вимірювань різниці тисків.

ДОДАТОК F (довідковий) СПЕЦІАЛЬНЕ ВИМІРЮВАННЯ У цьому додатку подано додаткову інформацію зі спеціального вимірювання. Треба застосовувати також додаток Е.

F.1 Вимірювальні прилади

Рекомендовано використовувати такі вимірювальні прилади:

• вимірювальні прилади з відомою похибкою, застосовування яких заздалегідь погоджено між сторонами, що беруть участь у контракті;

• вимірювальні прилади, для яких зроблено калібрування;

• вмонтовані в робочі вимірювальні прилади, похибка яких установлена;

- вимірювальні прилади, що мають сертифікат калібрування²).

F.2 Протоколи вимірювання

У протоколах вимірювання звичайно повинні бути вміщені такі дані:

• задані значення настроювання, характеристики, інформація, що міститься на табличках приладів і складових частин тощо;

• ділянки і точки вимірювання, висота вимірювання, вимірювальний переріз, за необхідності із кресленика;

• робочі умови, такі як навантаження, зокрема погодні умови, а також контрольні настроювання;

• тип і форма будівлі, характер герметизації фасаду (там, де це необхідно);

• розташування і конструкція пристроїв входу зовнішнього повітря і виходу повітря, що викидається;

• робочі умови і використовування сонцезахисних систем і освітлення;

• інформація щодо інших джерел тепла;

• вимірювальні прилади і вимірювальні процедури, за необхідності свідчення про останнє калібрування;

• дані, що стосуються вимірювання, охоплюючи дату і час;

• невизначеність результатів вимірювання;

- тип реєстрування (бланки протоколів, точковий принтер, лінійний принтер тощо).

F.3 Вимірювання параметрів

F.3.1 Тиск

Визначання і одиниці див. у CR 12792.

Розрізняють:

• статичний тиск ps;

• динамічний тиск pd;

• повний тиск pt.

F.3.1.1 Методи вимірювання

Фактично вимірюваною величиною є різниця тисків. Тому необхідно для кожного вимірювання вказувати довідковий тиск. Винятками є вимірювання барометричного тиску, тобто атмосферного тиску.

F.3.1.2 Вимірювальне устатковання

Малі різниці тиску звичайно вимірюють рідинним або електронним манометром, а для вимірювання більш високих тисків і різниці тисків можна застосовувати також поршневі або пружинні манометри.

Різні прилади, діапазон їхнього застосовування і приклади невизначеності наведені в таблиці G.1.

F.3.1.3 Ділянка вимірювання

Точка вимірювання повинна бути в еталонному поперечному перерізі. У виняткових випадках можна обчислювати різницю тисків між точкою вимірювання та еталонним поперечним перерізом і робити відповідне виправлення.

²⁾ Відповідно до норм калібрування і норм дії калібрування, якщо це потрібно.

Труби, що йдуть від точки вимірювання до вимірювального устатковання, повинні бути герметичні і чисті.

Де це можливо, варто враховувати теплові ефекти, густину передавального середовища і вплив висоти вимірювання, наприклад, різницю по висоті між точкою вимірювання і місцем розташування вимірювального устатковання.

Під час вимірювання статичного тиску отвори, зроблені для точок вимірювання, повинні бути під прямим кутом до внутрішньої поверхні повітроводу. Внутрішній край кожного отвору повинен бути гострий і не мати задирок. Отвори повинні бути якнайменші в діаметрі (від 1 мм до 3 мм). У поточному середовищі вимірювати тиск треба в тій точці, де потік середовища паралельний стінці.

У загальному випадку, чим нижча швидкість потоку, тим вища точність вимірювання статичного тиску. За наявності різних точок і різних поперечних перерізів треба вибирати точки там, де поперечні перерізи більші, а швидкості потоку — нижчі.

F.3.2 Температура (див. також ISO 7726).

F.3.2.1 Ділянка вимірювання

Варто враховувати похибки вимірювання, спричинені теплопровідністю або тепловим випромінюванням.

Під час використовування рідинного термометра варто робити поправку на нарізь.

Під час використовування термопар варто уникати зовнішніх напруг або компенсувати їх.

Під час використовування термометрів опору варто враховувати омічне нагрівання в самому опорі.

Якщо неможливо помістити давач температури безпосередньо в середовище потоку, рекоендовано використовувати захисну трубку (див. рисунок G.1).

Для вимірювання (середніх для кількох величин), де потрібна висока точність, рекомендовано використовувати спеціальні вимірювальні вставки (див. рисунок G.2).

F.3.2.2 Невизначеність вимірювання

Під час вимірювання з використовуванням скляних термометрів як невизначеність вимірювання беруть точність калібрування. Під час вимірювання за допомогою термометрів опору невизначеність вимірювання варто брати з похибки і вимірювання опору або відхилення характеристичної кривої термоелектричної напруги (який повинен бути звужений калібруванням) і з класу точності використовуваних вимірювальних приладів.

Якщо вимірювальні давачі встановлені невідповідним чином, це може істотно підвищити невизначеність за будь- якого виду вимірювань температури.

Області застосовування і приклади невизначеності показано в таблиці G.2.

F.3.3 Вологість

F.3.3.1 Методи вимірювання і вимірювальне устатковання

Див. також ISO 7726.

F.3.3.2 Ділянка вимірювання

Стосовно вимірювань у центральній системі, треба звертати увагу на те, як змінюється вологість на поперечному перерізі, особливо за паровим повітрозволожувачем і у повітроохолоджувачах.

Треба враховувати максимальну випадкову швидкість потоку, зазначену виробником.

F.3.4 Повітряний потік

Див. також ISO 5219.

F.3.4.1 Методи вимірювання

F.3.4.1.1 Загальні вимоги

Витрату повітря можна виміряти так:

• вимірюванням швидкості потоку у вимірювальному поперечному перерізі із застосовуванням сіткового методу або, у спеціальних випадках, із застосовуванням методу петлі;

• на вентиляційних отворах компенсаційним (нульовим) методом;

• з використовуванням дросельних пристроїв;

• з використовуванням газових лічильників;

• методом газових індикаторів.

F.3.4.1.2 Компенсаційний метод

Повітряний потік через вентиляційні отвори може бути виміряний компенсаційним методом (нульовим методом). Для цього вимірювальну камеру з’єднують з вентиляційним отвором. Додатковий вентилятор нагнітає повітря у вимірювальну камеру (або відсмоктує з неї повітря) крізь витратомірний пристрій (див. рисунок G.5.). Здійснюють настроювання тиску вентилятора доти, поки статичний тиск у камері не зрівняється з тиском навколишнього середовища (мембрана тиску). Повітряний потік можна виміряти або газовими лічильниками, або поплавковим вимірювальним устаткованням.

Повинні бути виконані наступні співвідношення на поперечному перерізі:

5. пристрій виходу викидного повітря АМС > Av0;

6. пристрій входу припливного повітря АМС > 10 Avo, де Avc — площа вентиляційного отвору;

АМ_с — поперечний переріз вимірювальної камери.

F.3.4.1.3 Метод газових індикаторів

За допомогою додавання до повітря газових індикаторів повітряний потік може бути оцінений вимірюванням концентрації. Для цього існує цілий ряд різних методів, але деталі тут не наводять.

F.3.4.2 Вимірювальне устатковання

Для вимірювань, що їх використовують стандартизовані або калібровані дросельні пристрої, варто застосовувати відповідні манометри (див. таблицю G.1).

Швидкість виміряють за допомогою пробників у сполученні з рідинними або електронними манометрами. Звичайно як пробник використовують пітостатичну трубку Прандтла. Результати вимірювань не вимагають внесення поправок за умови, що відстань від центра пробника до стінки перевищує діаметр пробника у два рази, а число Рейнольдса Rе > 300 (отримане на підставі діаметра пробника). Необхідну для цього мінімальну швидкість для сухого повітря (20 °С, 1 бар) як функцію діаметра пробника показано на рисунку G.6.

За швидкозмінних умов вимірювання швидкості пластинчастим анемометром дають занадто високі середні покази. Поправка необхідна і у тому випадку, якщо густина поточного середовища значно змінюється. Зміна густини приблизно на 10 % дасть невизначеність близько 5 % під час вимірювання швидкості.

Для вимірювання у повітроводах, для якого відношення ефективного поперечного перерізу пластинчастого анемометра до поперечного перерізу повітроводу вище ніж 0,01, поправку роблять, користуючись такою формулою: де V — швидкість нестиснутого потоку повітря, м/с;

vg- покази швидкості, м/с;

Ак— вільний поперечний переріз, м²;

А_д— ефективний поперечний переріз пластинчастого анемометра, м²

(якщо немає вказівок виробника, беруть весь поперечний переріз анемометра).

F.3.4.3 Ділянка вимірювання

За перешкодою відбувається поділ потоку або виникають збурювання в ньому, що призводить до неправильного профілю швидкості. Ці чинники є одними з головних чинників, що викликають невизначеність під час вимірювання.

Як міру неправильності U-профілю швидкості, використовують формулу:

V — и •
(J и .. _.^гт,ІГі
2v

де V — середня арифметична швидкість на всьому поперечному перерізі, м/с;

Vmin, vmax— мінімальне і максимальне середнє арифметичне швидкостей на чверті поперечного перерізу або на радіусі, м/с.

У випадку прямокутного поперечного перерізу максимальне і мінімальне значення середньої швидкості вибирають зі чвертей усього поперечного перерізу, довжина сторони яких дорівнює половині довжини сторони повітроводу. У випадку круглого поперечного перерізу середні значення беруть із чотирьох радіусів вимірювань, перпендикулярних один одному.

Для розраховування V швидкістю в граничному шарі біля стінки повітроводу зневажають.

На рисунку G.7 показане емпіричне співвідношення, що існує між відношенням відстані a/Dh, що випливає з відношення відстані а між доріжкою вимірювання і вищерозташованою перешкодою до гідравлічного діаметра Dh повітроводу в площині вимірювання, і невизначеність U-профілю швидкості.