Страница 5: ДСТУ EN 12599:2005. Системи вентиляції та кондиціонування повітря. Процедури випробування та методи вимірювання під час здавання в експлуатацію систем вентиляції та кондиціонування повітря (62219)

Під час перевіряння настроювання системи для контролювання якості перед здаванням в експлуатацію кількість перевірянь або вимірювань звичайно буде більше зазначеного на рисунку D.1.

Якщо вимірюють в аналогічних приміщеннях, деякі параметри можна вимірювати в меншій кількості приміщень, що становить тільки деяку частку числа р. У таблиці D.1 наведено дані про кількість необхідних вимірювань

.

Приклади визначання кількості функційних перевірянь або вимірювань наведено в додатку І. Таблиця D.1 — Кількість необхідних вимірювань як частка числа р

На графіку показано приблизні відсоткові значення р/n. Числа р повинні бути округлені до найближчого цілого числа. Формули для рівнів А, В, С і D правильні для n > 10.

Рисунок D.1 — Кількість р аналогічних елементів, які треба випробувати із числа n.

ДОДАТОК Е (обов’язковий)

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ І ВИМІРЮВАЛЬНІ ПРИЛАДИ ДЛЯ ФУНКЦІЙНОГО ВИМІРЮВАННЯ

Вимірювання можна проводити або

• у поперечному перерізі повітроводу, або

• з дросельними пристроями, або

• у поперечному перерізі камери або приладу, або

• на пристроях входу або виходу повітря.

Якщо є відповідна вимірювальна секція (див. таблицю Е.1), вимірювання треба проводити усередині повітроводу. Якщо такої секції немає, поперечні перерізи усередині центрального пристрою або іншого пристрою можна використовувати для визначання середньої швидкості повітря. Це вимірювання можна застосовувати за умови однорідності потоку і наявності відповідного поперечного перерізу. Прямі вимірювання на пристроях входу і виходу повітря можливі тільки у випадку дуже простої конструкції цих пристроїв (наприклад, сопло з відомим поперечним перерізом). Звичайно буває необхідним використовувати додатковий вимірювальний прилад.

У встановлених системах вимогу щодо рівномірного розподілу швидкості за поперечним перерізом повітроводу рідко виконують. Як наслідок, звичайно необхідно поділяти поперечний переріз на досить велику кількість полів за допомогою «сіткового вимірювання», щоб визначити середню швидкість повітря за обмірюваних швидкостей і відповідних полів.

Під час сіткового вимірювання, крім точності вимірювальних приладів, важливе значення має також І число точок вимірювання. Під час вимірювання необхідно точно витримувати координати точок вимірювання і напрямок пробника.

Треба звертати увагу на вплив з боку вихрового потоку.

У таблиці Е. 1 наведено мінімальні числа точок вимірювання для невизначеностей 10 % і 20 %, охоплюючи похибку 5 % (у таблиці Е. 1 10/5 і 20/5) або 10 % (у таблиці Е. 1 20/10) вимірювального приладу як функцію від відносної відстані a/Dn.

Відносна відстань а/Dn випливає з відношення відстані між вимірювальною секцією і розташованою вище перешкодою до гідравлічного діаметра Dn¹) повітроводу в площині вимірювання.

Таблиця Е. 1 — Необхідне число точок вимірювання як функція від відносної відстані а/Dn від перешкоди

У прямокутних повітроводах поперечний переріз, на якому вимірюють, повинен бути поділений на елементи, рівні по площі (див. мал. G.3). Тоді відносну відстань від точки вимірювання до стінки повітроводу задають такою формулою:

Zl - - ^2/ - ¹

Н В 2п ’

де уі, хі — координати точки вимірювання;

В — ширина повітроводу;

Н — висота повітроводу;

і — порядковий номер точки вимірювання (на прямій вимірювання);

п — число точок вимірювання (на прямій вимірювання)

(див. також таблицю G.4).

Термін «простий метод» стосується всіх методів вимірювання, у яких не можуть бути зроблені спеціальні допущення щодо профілю швидкості. Поле швидкості виміряють у точці за точкою за будь-яким бажаним числом прямих вимірювання. Число точок вимірювання залежить не тільки від геометричного розміру поперечного перерізу, але також і від профілю швидкості, що є визначальним чинником. В областях більших різниць швидкостей відстань між точками вимірювання повинна бути менша, і оцінка вимірювань повинна бути відповідно інша.

Профіль швидкості треба визначати принаймні на двох діаметрах, перпендикулярних один одному. Вимірювальні точки вибирають такі, щоб:

• кожне вимірювання відповідало кільцям рівної площі;

• якщо розподіл швидкості лінійний, репрезентативна швидкість лежала б не на центральній лінії, а на центроїд ній осі кілець.

Вимірювання оцінюють знаходженням середнього арифметичного для окремих вимірювань швидкості на центроїдній осі.

Діаметр центроїдної осі Di або відстань від стінки труби або повітроводу у, треба обчислювати за такими формулами:

D,/D-

2/- 1
2n

де D — діаметр зовнішнього кола;

n — число кілець.

Значення діаметра центроїдної осі D, або відстані від стінки труби або повітроводу уі наведено в таблиці G.5 як функція числа обраних кілець.

Такі складові частини, як теплообмінники, шумоглушники, перфоровані металеві листи тощо можна використовувати як калібровані дросельні пристрої, за умови, що існує чітке і визначене співвідношення між витратою повітря і падінням тиску, а умови на вході і виході повітря такі самі для встановленої системи, як і під час калібрування.

Це вимірювання дозволено проводити тільки в тому випадку, якщо можна зневажити впливом на повітряний потік з боку людини або вимірювального приладу, а також перешкодами на вимірюваному поперечному перерізі (наприклад, повітроохолоджувача, повітронагрівача

і фільтра). Повітроохолоджувач або повітронагрівач повинні бути в неробочому стані, тому що нерівномірний розподіл температури може призвести до додаткових похибок. Більше того, треба перевірити напрямок потоку і переконатися в рівномірності потоку. І в цьому випадку поперечний переріз, на якому вимірюють, повинен бути розділений на поля.

Повинні бути визначені місця для вимірювання, такі, щоб швидкості були репрезентативними для обраного поля.

У випадку методу петлі, за якого вимірювальний пристрій обходить навколо поперечного перерізу, на якому вимірюють, швидкість руху по колу вимірювального пристрою не повинна перевищувати 1/5 очікуваної середньої швидкості потоку.

Розподіл швидкості на пристроях входу і виходу повітря є настільки нерівномірним, що визначання повітряного потоку за допомогою сіткових вимірювань неможливе. Однак цей метод можна застосовувати для перерізів, що мають просту геометричну форму, наприклад, для сопел.

Якщо пристрої входу і виходу повітря не мають ніяких пристосовувань для настроювання і характеризуються досить високим падінням тиску (> 30 Па), можна визначати повітряний потік вимірюванням тиску, за умови, що відома характеристична крива співвідношення повітряного потоку і тиску визначена виробником випробовувального стенда. У цьому випадку пристрій входу або виходу повітря являє собою калібрований дросельний пристрій.

Там, де пристрої входу і виходу повітря постачені каліброваними вимірювальними станціями повітряного потоку (наприклад, розподільними камерами деяких типів), можна визначати повітряний потік, використовуючи такий калібрований давач.

1. Дросельні пристрої

У випадку вимірювань за допомогою стандартизованих або каліброваних дросельних пристроїв використовують рідинні манометри (наприклад, U-образні, з вертикальною трубкою, з виступом, мікро- і компенсаційні манометри з похилою трубкою) або електронні манометри.

2. Статичні трубки Піто

Локальні швидкості у повітроводі, що перевищують 2 м/с, вимірюють за допомогою пробників у сполученні з рідинними манометрами або пробниками з безпосереднім зчитуванням показів. Як зонд, найчастіше використовують трубку Прандтла Піто. c) Крильчасті анемометри

Крильчасті анемометри можна застосовувати в тому випадку, якщо швидкості перевищують 1 м/с.

4. Теплові анемометри і теплові зонди

Область застосовування починається зі швидкостей 0,2 м/с. Теплові зонди особливо придатні для вимірювання низьких швидкостей (< 3 м/с).

4. Метод з використовуванням мішка

Метод, показаний на рисунку G.13, полягає в тому, що згорнутий вимірювальний мішок відомого обсягу, установлений на рамі, поміщають над пристроєм, закриваючи його повністю. Визначають час, за який мішок наповнюється повітрям до певного значення надлишкового тиску. Потім визначають витрату повітря з рівняння:

де V —об'єм вимірювального мішка в м³; t — час наповнювання мішка в с.

Падіння тиску на пристрої входу або виходу повітря повинне бути не менше ніж 10 Па під час установлювання пристроїв на стелі і не менше ніж 50 Па під час установлювання пристроїв у стінах.

Визначають час, необхідний для заповнювання мішка з надлишковим тиском 3 Па. Якщо час заповнювання менш 10 с, вимірювання треба повторити, використовуючи мішок більшого об'єму. Якщо такого мішка немає, вимірювання треба повторити 2—3 рази.

Похибка вимірювального приладу залежить від калібрування пластикового мішка за об’ємом або ж може бути викликана незадовільним закріпленням рами над пристроєм, що може призвести до витоку. Лабораторні вимірювання показали, що можна отримати похибку приблизно ± 3 %.

Через те, що в CR 1752 припустимі середні швидкості повітря в приміщенні визначені як функція інтенсивності турбулентності (і температури повітря), необхідно вимірювати середню швидкість повітря та інтенсивність турбулентності. Однак якщо використовують криві для інтенсивності турбулентності вище ніж 40 %, варто визначати тільки середню швидкість повітря.

Через те, що флуктуації швидкості мають різну величину, необхідний час вимірювання також може бути різним. Звичайно достатнім є період вимірювання 100 с. Для кожної вимірюваної п’ятої точки вимірювання слід проводити повторно. Для потоків повітря в приміщенні з більшими флуктуаціями потрібен час вимірювання 180 с. Флуктуації вважають більшими, якщо середні значення двох послідовних вимірювань в тій самій точці вимірювання відрізняються не більше ніж на 10 %.

Температуру повітря треба виміряти у всіх точках вимірювання. Температуру повітря також треба виміряти.

Треба звертати увагу на:

• положення сонцезахисних штор;

• температуру вікон, стін, підлоги, стелі;

• наявність людей у приміщенні;

• розподіл випадкових і інших джерел тепла (освітлювальні прилади, верстати);

• контрольні системи (підтримують постійні умови під час вимірювання);

• витік повітря через огорожу приміщення;

• тип і розміщення меблів, трубопроводів, верстатів тощо.

Під час вимірювання швидкості повітря в приміщенні перевагу треба надавати використовуванню різноспрямованого пробника, чутливого до швидкості потоку, що надходить із будь-якого напрямку.

Докладніше див. ISO 7726.

У таблиці Е. 2 наведено вимоги до приладів, що вимірюють швидкість повітря va.

Таблиця Е.2 — Вимоги до приладів, що вимірюють швидкість повітря