й) безконтрольного поливання зелених насаджень.
6 Ремонт і підсилення конструкцій, підсилення основ і роботи з відновлення експлуатаційної придатності будинків (споруд), що мають недопустимі деформації внаслідок просідання ґрунтів у основах їх фундаментів, виконуються тільки після комплексу інженерних заходів щодо усунення і попередження подальшого замочування ґрунтів основи фундаментів і максимально можливого зниження впливу факторів, перелічених у 10.6.5, та інструментального підтвердження стабілізації осідань фундаментів і деформації наземних конструкцій.
У тих випадках, коли з обґрунтованих причин (наприклад, при технологічному процесі з беззу- пинним розливом води) не можна виключити замочування ґрунтів основи, розробляються технічні рішення для максимально можливого зниження витоків води в ґрунт і підсилення (пристосування) конструкцій будинку (споруди) для сприйняття ним зусиль і впливів, викликаних деформаціями основи.
7 Підсилення фундаментів, зведених на просадних ґрунтах, способом збільшення опорної площі підошви допускається застосовувати при групах складності умов будівництва 1Б і 1В згідно з 2.8-2.12 частини II ДБН В.1.1-5. При цьому слід перевіряти розрахунком величину зростання величини зони просідання від зовнішнього навантаження hs/p згідно з ДБН В.1.1-5 і, залежно від цього приймати рішення про доцільність (недоцільність) уширення стрічкових фундаментів або збільшення площі підошов стовпчастих фундаментів чи про використання інших способів підсилення.
8 У тих випадках, коли збільшення площі підошов існуючих фундаментів не може бути застосоване або його використання неефективне, застосовується підсилення фундаментів палями, що прорізають шари просадного ґрунту в основі фундаменту і спираються в шар не- просадного ґрунту необхідної міцності. З цією метою можуть застосовуватися палі різних типів (такі, що вдавлюються, буроін'єкційні, набивні тощо).
9 При визначенні несучої здатності паль підсилення, що прорізають товщу просадних ґрунтів, за можливості проявлення просідання ґрунту біля паль враховується довантажувальна сила по бічній поверхні цих паль.
0 Для зниження величини або виключення довантажувальних сил по бічній поверхні паль підсилення можна застосовувати антифрикційні покриття (змащення) бетонної поверхні паль, влаштовувати захисні екрани або використовувати інші, перевірені практикою, інженерні прийоми і способи.
1 За відповідного обґрунтування та певного досвіду робіт із позитивними результатами у процесі експлуатації будинку (споруди) допускається для закріплення просадного ґрунту застосовувати методи закріплення основ відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.1-28 та даного стандарту.
2 Підсилення фундаментів виробничих будівель допоміжного призначення (складських, адміністративних, побутового призначення тощо) допускається виконувати шляхом розширення підошов стрічкових чи збільшення площі підошов стовпчастих фундаментів виходячи з умови:
Р<Рз/, (10.4)
де р - середній тиск під підошвою фундаменту, що підсилюється, від повного навантаження, переданого ним на основу після закінчення робіт з підсилення, кПа;
ps/ - середня величина початкового тиску просідання ґрунту в межах глибини верхньої зони просідання від зовнішнього навантаження hslp , кПа.
Розрахунок підсилення фундаментів за умови (10.4) варто застосовувати тільки на майданчиках із групою складності умов будівництва 1-А (при неусунутій просадності ґрунтів у зоні навантаження hslp) і відсутності просідання ґрунтів основи від власної ваги. При величині початкового тиску просідання р < 100 кПа підсилення фундаментів відповідно до умови (10.4) не допускається.
При групі складності умов будівництва 1-Б (за наявності під фундаментами, що підлягають підсиленню, ущільненого ґрунтового екрана) і за відсутності просідання товщі ґрунту від власної ваги розрахунок підсилення виконується за умовою:
p<R, (10.5)
де R - розрахунковий опір ґрунтів основи з усунутою просадністю (тобто ущільненого ґрунтового екрана) під підошвою фундаменту, кПа.
При цьому перевіряється, щоб сумарні тиски на підошві ущільненого ґрунтового екрана (від навантаження р, що розподіляється по глибині, і власної ваги ґрунту основи й екрана, що ущільнюється) не перевищували початкового тиску просідання ґрунтів, що лежать нижче екрана. Якщо зазначена умова не виконується, розрахунок підсилення фундаментів відповідно до умови (10.5) виконувати не можна. У таких випадках застосовується підсилення (закріплення) ґрунту основи або прорізання просадних шарів згідно з 10.6.8 і 10.6.11.
При групі складності умов будівництва 1-В і відсутності просідання ґрунтів основи від власної ваги підсилення фундаментів може виконуватися за умовою:
Р — Rsat ' (10.6)
де Rsat- розрахунковий опір ґрунтів основи під підошвою фундаменту, що обчислюється згідно з ДБН В.2.1-10 за фізико-механічними показниками ґрунтів при коефіцієнті водонаси- чення Sr= 0,8.
3 Не допускається підсилення фундаментів виробничих будинків, оснащених крановим устаткуванням, а також будинків (споруд) зі складними схемами передачі навантажень на основу, багатоповерхових каркасних і безкаркасних будинків, споруд з мокрим технологічним процесом, баштових споруд, димарів, водонаповнених споруд тощо, згідно з (10.4), незалежно від групи складності умов будівництва згідно з 2.8 ДБН В.1.1-5. У цьому разі потрібно керуватися умовами 10.6.7.
. 10.6.14 При розрахунку і проектуванні конструкцій підсилення основ і фундаментів в умовах будівництва груп складності 2-А, Б, В, крім вимог 10.5.8, варто також ураховувати викривлення основи при замочуванні ґрунтів унаслідок їх просідання від власної ваги відповідно до додатка 2 ДБН В.1.1-5.
Особливості ремонту і підсилення основ, фундаментів і наземних конструкцій на підроблюваних територіях
Ремонт і підсилення основ, фундаментів і наземних конструкцій на підроблюваних територіях виконується з врахуванням положень частини І ДБН В.1.1-5.
Території, під якими промислові запаси корисних копалин повністю відпрацьовані чи законсервовані на невизначений термін, через два роки після останнього підробітку вважаються непідроблюваними. Ремонт і підсилення основ, фундаментів і надземних конструкцій будинків і споруд на таких територіях здійснюється за нормами для звичайних умов експлуатації. При цьому враховуються фактори, що несприятливо впливають на умови експлуатації будинків і споруд:
підтоплення території в результаті зміни висотних позначок, а також у результаті припинення експлуатації гірничодобувного підприємства;
зміна фізико-механічних характеристик ґрунтів у результаті їх розущільнення чи доущіль- нення від дії горизонтальних деформацій земної поверхні;
ексцентриситети прикладання навантажень, викликані переміщенням конструкцій у результаті зрушення земної поверхні;
нерівномірні осідання опорних частин технологічного, у т.ч. транспортного устаткування, викликані впливом підземних гірничих виробок;
зміна міцності і деформаційних характеристик матеріалів конструкцій у результаті складного напруженого стану під впливом підземних гірничих виробок;
розгерметизація стиків і швів збірних конструкцій у результаті зміщення конструктивних елементів під впливом підземних гірничих виробок;
залишкові напруження у трубопровідних комунікаціях;
зміна ухилів самопливних каналізаційних і дренажних систем;
порушення суцільності основи і небезпека проникнення в будинки і споруди метану з гірничих виробок.
Усі перелічені фактори враховуються при проведенні додаткових інженерно-геологічних вишукувань і матеріалів інструментальних обстежень будинків і споруд.
Ремонт і підсилення основ, фундаментів і наземних конструкцій промислових будинків та споруд на підроблюваних територіях здійснюється відповідно до проекту будівельних засобів захисту на підставі матеріалів натурних обстежень.
3 метою врахування в проектах будівельних засобів захисту змін гірничо-геологічних умов, систем розробок і технології ведення гірничих робіт, а також стану і характеру експлуатації об'єкта будівельні заходи захисту, прийняті при проектуванні будинків і споруд, підлягають повторному розгляду і, за необхідності, уточненню за рік до початку впливу підземних гірничих виробок на об'єкт.
Для обстеження і вибору заходів захисту об'єктів на підроблюваних територіях їх рекомендується розділяти на критичні об'єкти і класифікаційні групи, що складаються з одного і більше об'єктів. У кожній класифікаційній групі вибирається найбільш характерний для неї об'єкт- представник.
Критичний об'єкт:
має високу соціальну значимість;
відіграє значну роль у забезпеченні функціонування населеного пункту чи промислового підприємства;
є недубльованим і дублювання його неможливе чи обмежене;
не допускає або обмежує зупинки для виконання ремонтних робіт;
є вогне- чи вибухонебезпечним або не виключається хімічне, радіаційне чи бактеріологічне зараження середовища при його деформуванні або ушкодженні.
Класифікаційна група формується з об'єктів, що мають загальні ознаки:
за формою, геометричними розмірами, об'ємно-планувальними і конструктивними рішеннями, розрахунковою схемою, технічним станом конструкцій;
за ступенем захисту від впливу гірничих виробок будівельними заходами, що здійснюються при будівництві об'єкта;
за інженерно-геологічними, гідрологічними і гірничо-геологічними умовами;
за впливом технологічного процесу або його наслідків на елементи об'єкта.
Об'єкт-представник, обраний із класифікаційної групи об'єктів, характеризується такими ознаками:
має найбільшу довжину в плані по лінії навхрест простягання пластів;
зазнає найбільших деформацій земної поверхні;
має найбільший ступінь зношення елементів;
є найбільш відповідальним у забезпеченні нормальної експлуатації населеного пункту чи промислового підприємства.
Будівельні заходи захисту призначаються у залежності від прогнозу технічного стану об'єкта на підроблюваній території на основі результатів техніко-економічного порівняння варіантів заходів захисту. За способом захисту об'єкта будівельні заходи розподіляються на такі групи:
заходи щодо компенсації, призначені для повного чи часткового усунення впливів підроблюваної основи на об'єкт (поділ об'єкта на відсіки з улаштуванням деформаційних швів та компенсаційних траншей, ізоляція основи під об'єктом від масиву, що зрушується, зменшення експлуатаційних навантажень, перетворення конструктивної схеми об'єкта чи його елементів зі зниженням ступеня статичної невизначеності системи, зміна фізико-механічних властивостей основи тощо);
заходи з підсилення, призначені для повного сприйняття об'єктом впливів підроблюваної основи (підсилення конструкцій і в'язей, збільшення площі опирання елементів, установлення додаткових вертикальних і горизонтальних в'язей, влаштування блоків жорстокості, усунення наслідків фізичного зношення конструкції, заміна окремих конструктивних елементів тощо);
заходи з вирівнювання, призначені для виправлення положення об'єкта, його частини або окремих елементів, деформованих впливами підроблюваної основи (способи підйому, опускання, виймання ґрунту з основи, горизонтального переміщення тощо);
заходи з відновлення нормальної експлуатаційної придатності об'єкта, порушеної впливами підроблюваної основи (виконання післяосадочних, позачергових, поточних і капітальних ремонтів тощо).
Робоча документація на будівельні заходи захисту розробляється для критичних об'єктів і об'єктів-представників на основі розрахунків конструкції на аварійне сполучення навантажень, що включає розрахункові параметри деформацій земної поверхні з урахуванням технічного стану об'єкта, встановленого в результаті детального обстеження.
За відповідноо техніко-економічного обґрунтування допускається проектувати будівельні заходи захисту без виконання розрахунків конструкції для об'єктів класифікаційної групи за аналогією з заходами захисту, розробленими для об'єкта - представника зазначеної класифікаційної групи.
Будівельні заходи захисту повинні забезпечувати один з наступних станів об'єкта:
придатність до нормальної експлуатації на весь період впливу підземних гірничих виробок або до моменту реконструкції чи ліквідації об'єкта;
придатність до експлуатації на весь період впливу підземних гірничих виробок або до моменту реконструкції чи ліквідації об'єкта;
придатність до експлуатації на період впливу підземних гірничих виробок, передбачених затвердженим гірничо-геологічним обґрунтуванням будівництва.
Вибір розрахункового стану об'єкта виконується на підставі техніко-економічного зіставлення варіантів.
Придатність об'єкта до нормальної експлуатації забезпечується розрахунками конструкцій за двома групами граничних станів відповідно до ДБН В.1.2-14.
Придатність об'єкта до експлуатації забезпечується розрахунками конструкцій за першою групою граничних станів (втрата несучої здатності) і (чи) повна непридатність до експлуатації. При цьому розрахунки конструкцій за другою групою граничних станів (непридатність до нормальної експлуатації) не виконують.
