Страница 2: ДСТУ EN 28662-1-2001. Інструменти ручні переносні приводні. Вимірювання вібрації на рукоятці. Частина 1. Загальні положення (62191)

Примітка. Обидва наведені методи можуть давати різні результати через розбіжності в допусках і амплітудно-частот­них характеристиках фільтрів, застосовуваних в електронних схемах фільтрування.

3. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ

   1. Вимоги до віброперетворювачів

Віброперетворювач для вимірювання віброприскорення типу п’єзоелектричного пристрою тре­ба використовувати разом із відповідним передпідсилювачем. Вимоги до вимірювального устат- ковання встановлює ISO 8041.

Загальна маса віброперетворювача і системи його кріплення повинна бути невелика порівня­но з масою рукоятки; краще, щоб вона була менша ніж 50 г і не більша ніж 5 % маси інструмента разом із допоміжним приладдям.

Під час вибирання акселерометрів необхідно враховувати такі дані: чутливість у поперечно­му напрямку (менша ніж 10 %), діапазон температури навколишнього середовища і максимальне ударне прискорення.

Примітка. За певних умов, зокрема, під час установлювання віброперетворювача на рукоятці з неметалевого матеріа­лу, наприклад, пластмаси чи гуми, або на дуже легкій рукоятці (меншій ніж 3 % загальної маси ручного інструмента разом із допоміжним приладдям), маса давача 50 г, як зазначено вище, може призвести до помилок у вимірюванні. У цьому випадку необхідно використовувати віброперетворювач, розмір і вага якого були б якнайменші.

Віброперетворювач і механічний фільтр, за умови його використовування, повинні бути міцно закріплені, наприклад, за допомогою нарізної шпильки чи хомута. Додаткові подробиці для конк­ретних ручних інструментів наведено у відповідних частинах цього стандарту. В усіх випадках віброперетворювач треба кріпити відповідно до інструкцій виробника. Акселерометри закріплювати відповідно до ISO 5348.

Примітка. Вимірювання вібрації на рукоятці з еластичним покриттям можна проводити з використанням спеціального адаптера, який установлюють між рукою і рукояткою. Адаптер може складатися з легкої твердої пластинки зручної форми зі спеціальним кріпленням для застосовуваного акселерометра. Маса, розмір і форма адаптера не повинні значно впливати на сигнал віброперетворювача в контрольованому діапазоні частот.

Для інструментів ударної дії, особливо інструментів із суцільнометалевим корпусом, рекомен­довано разом із акселерометром використовувати механічний фільтр. Однак, якщо відомо, що відсутність механічного фільтра не призводить до виникнення помилок під час вимірювання, його застосовування не є обов’язковим. Помилки під час вимірювання можуть бути спричинені, наприк­лад, періодичними зміщеннями постійного струму, що призводять до спотворення вібраційного сигналу в контрольованому діапазоні частот.

Примітка. Значні високочастотні віброприскорення можуть призвести до того, що акселерометр буде генерувати по­милкові сигнали в контрольованому діапазоні частот »а рахунок резонансного збудження самого віброперетворювача.Механічні фільтри призначено для зниження високочастотних складових вібрації на вході ак­селерометра.

Застосовуваний у разі потреби механічний фільтр повинен бути узгоджений з масою акселе­рометра для підсумкового відгуку в діапазоні від 6,3 до 1,5 кГц. Частота зрізу механічного фільтра повинна бути не менша, ніж у 5 разів від резонансної частоти акселерометра.

Застосовувані смугові октавні та третинооктавні фільтри повинні відповідати вимогам ІЕС Pub­lication 225.

Застосовувані для вимірювання локальної вібрації коригувальний фільтр і детектор середньо­го квадратичного значення повинні відповідати вимогам ISO 8041.

Запропоновано такі методи визначання окремих середніх квадратичних значень сигналу.

Якщо тривалість аналізованого сигналу невелика чи його величина істотно змінюється в часі, провести аналізування простими способами неможливо.

Для одержання в цих умовах середнього квадратичного значення сигналу необхідно викорис­товувати інтегрувальний пристрій чи аналізатор з «лінійним інтегруванням». Спосіб вимірювання з «лінійним інтегруванням» треба використовувати як переважний. Тип аналізатора, звичайно за­стосовуваного для аналізування шуму, можна використовувати тільки тоді, коли сигнал відносно постійний у часі чи має достатню тривалість. У цьому випадку обрана константа часу аналізуван­ня повинна відповідати тривалості сигналу.

Для подальшого оцінювання вібраційний сигнал можна записати використовуючи високоякіс­ний реєструвальний пристрій.

Спектр вібрації повинен бути скоригований для будь-яких відхилів від частотної характерис­тики реєструвального пристрою. Результати коригування для середньогеометричних частот октав­ної чи третинооктавної смуг повинні бути зазначені в звіті про випробування.

Допоміжне устатковання для контролювання умов стійкої роботи (електричних характеристик, потужності, тиску повітря, швидкості обертання тощо) і експлуатаційних умов для конкретних інструментів наведено в подальших частинах цього стандарту.

Вимірювальний тракт, зокрема віброперетворювач, повинен бути відкалібрований (див. ISO 8041 і ISO 5347).

3. НАПРЯМ ВИМІРЮВАННЯ І МІСЦЕ ВИМІРЮВАННЯ

   1. Напрям вимірювання

Варто застосовувати базицентричну систему координат¹*. За можливості, вимірювання тре­ба проводити за віссю домінувальної вібрації. Зазначену вісь для конкретних інструментів наве­дено у подальших частинах цього стандарту. За відсутності домінувальної осі вимірювання тре­ба проводити по всіх трьох осях.

Вимірювання треба проводити в точці, розташованій посередині рукоятки чи в тих місцях, де оператор тримає інструмент під час типових операцій. Опис точок вимірювання для конкретних інструментів наведено в подальших частинах цього стандарту.

3. УСТАНОВЛЮВАННЯ РОБОЧИХ РЕЖИМІВ

   1. Загальні положення

Робочі режими треба встановлювати якомога детальніше, щоб досягнути відповідної відтво- рюваності результатів.

ОДив. ISO 5805 для визначення.

Найкраще, щоб робочі режими булл подібні до реальних типових умов експлуатації.

Число циклів випробовування і тривалість кожного циклу повинні бути достатні для одержання необхідної точності вимірювання. Ці дані для конкретних ручних інструментів встановлено у відпо­відних частинах цього стандарту.

Якщо з метою кращої відтворю аан ості результатів вимірювання установлено штучний робо­чий режим, джерело вібрації повинна генерувати приблизно таку саму інтенсивність вібрації, як у реальних умовах експлуатації.

Вимірювання треба проводити на інструменті після його відповідного обслуговування і зма­щення та за стабільних умов випробовування. Інструмент повинен працювати за номінальної по­дачі енергії, тобто з номінальною напругою чи тиском, які треба підтримувати протягом усього ви­пробовування.

У процесі випробовування треба контролювати та вимірювати швидкість чи хід під час удару інструмента. Дані щодо швидкостей конкретних ручних інструментів наведено у відповідних час­тинах цього стандарту.

Вимоги до вставного інструмента (наприклад, до зубила, шліфувального круга чи свердла), оброблюваного об’єкта і до порядку роботи інструмента наведено в подальших частинах цього стандарту. Слід мати на увазі, що навіть невеликі відхили в розмірах, формі, матеріалі, ступені зносу, розбалансованості, тощо вставного інструмента можуть призвести до значних змін у інтен­сивності вібрації.

Якщо застосовано стенд, укомплектований для випробовування, його конструкцію повинно бути докладно описано.

На вібрацію інструмента може випивати й оператор. Тому він повинен бути кваліфікований і бути в змозі належним чином керувати інструментом.

3. ЗВІТ ПРО ВИМІРЮВАННЯ

   1. Посилання

Звіт повинен містити посилання на цей стандарт, а також на інші частини цього стандарту, що мають відношення до проведеного випробування.

Треба зазначати виробника, тип і відповідні характеристики використовуваних засобів вимі­рювання.

Треба зазначати місце вимірювання, спосіб кріплення віброперетворювача і механічного фільтра (якщо він є). А також повинні бути зазначені напрями вимірювання.

Треба подавати опис приводного інструмента і вставного інструмента.

Опис приводного інструмента повинен містити такі відомості:

1. виробник;

2. тип;

3. номер моделі;

4. серійний номер;

5. умови застосовування;

6. маса.

Опис вставного інструмента повинен містити такі відомості:

1. виробник;

2. тип;

3. номер моделі;

4. серійний номер;

5. розміри;

6. маса.

Також треба подавати опис покриття рукоятки.

Треба подавати докладний опис умов проведення випробовування, як зазначено у відповідній частині цього стандарту.

Треба зазначати спосіб інтегрування сигналу в спектральному аналізаторі, а також метод ви­значання скоригованого значення віброприскорення.

Треба зазначати всі необхідні подробиці щодо вимірювання, такі як розміри, тип і спосіб мон­тування об'єкта обробляння.

Результати випробування треба подавати у вигляді скоригованого значення віброприскорен­ня. Для деяких типів інструментів треба також подавати результати октавного аналізування, якщо це передбачено відповідною частиною цього стандарту.

13.160

Ключові слова: вібрація, приводні інструменти, переносні електричні інструменти, рукоятки, вібраційне випробовування, вимірювання.

Редактор Ж. Салганік
Технічний редактор О. Касіч
Коректор С. Мельниченко
Комп'ютерна верстка Л. Мялківська

Підписано до друку 14.01.2003. Формат 60 х 84 1/8.

Ум. друк. арк. 1,39. Зам. &€> Ціна договірна.

Редакційно-видавничий відділ УкрНДІССІ
03150, Київ-150, вул. Горького, 174* Копію документа можна одержати в Національному фонді нормативних документів. Ідентичний національний стан­дарт не прийнято.

Цей стандарт установлює загальні вимоги до вимірювання під час типового випробовування інструмента, а точні методики типового випробовування конкретного ручного інструмента викла­дено в спеціальних частинах EN 28662.

1Видання офіційна

★