6.5.27. Для приготування сумішей, які спроможні до самостійного горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні використовуватися змішувачі закритого типу із застосуванням захисної атмосфери відповідно до проекту.
Суміші на основі легкозаймистих, заздалегідь флегматизованих порошкових матеріалів дозволяється виготовляти без застосування захисної атмосфери.
6.5.28. Для приготування сумішей, чутливість до механічного впливу яких складає менше 25 Дж, повинні застосовуватися змішувачі, у яких немає у внутрішній порожнині обертових частин.
6.5.29. У відділенні приготування сумішей кількість сумішей, що зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх зберігання повинно бути відведено спеціальне місце.
6.5.30. Приймальні пристрої (воронки, жолоби тощо) в тракті подавання легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої в тракті подавання матеріалів у змішувач повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів чи облицьовані ними.
6.5.31. У приймальних пристроях бункерів легкозаймистих порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути встановлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше 25 х 30 мм, що виключають попадання у змішувач сторонніх предметів.
6.5.32. Пристрої для подачі легкозаймистих порошкових матеріалів, спроможних утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних бункерів до змішувачів та іншого устаткування повинні бути виконані з неіскристих струмопровідних матеріалів. Використовувати для цієї мети елеватори не дозволяється.
Застосування шнекових конвеєрів для подачі сумішей, чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше 25 Дж, не дозволяється.
6.5.33. Усе технологічне устаткування, яке використовується для виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути захищено від статичної електрики відповідно до вимог нормативно-правових актів.
6.5.34. Інструменти та пристрої, що застосовуються для розкупорювання тари (банок, барабанів, контейнерів та ін.) з легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з неіскристих матеріалів.
6.5.35. Електрообладнання та електроосвітлення, що застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98.
6.5.36. Розкупорювання тари, розфасування та пересипання легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити механізованим способом, що виключає пилоутворення.
6.5.37. Сушіння та прокалювання легкозаймистих порошкових матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі, що виключає самозаймання матеріалів.
6.5.38. Температура сухих та прогартованих порошкових матеріалів перед застосуванням не повинна перевищувати 80° C.
Сушіння готових порошкових сумішей не дозволяється.
6.5.39. При приготуванні сумішей, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входить селітра або інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали або важковідновні оксиди, а потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно проводити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів та остаточне змішування.
При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.
6.5.40. Дозування компонентів суміші, подавання суміші для пресування виробів (брикетів, втулок тощо) їх формування та видавання повинні бути механізованими.
6.5.41. Приготування суміші з рідкими добавками для виготовлення виробів повинно проводитися в змішувачах, обладнаних відсмоктувачем повітря з їхньої внутрішньої порожнини.
Змішувальні пристрої необхідно щодня очищати від решток суміші з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників. При очищенні змішувача удари по шару суміші не допускаються.
6.5.42. Сушіння виробів (брикетів, втулок тощо), виготовлених із сумішей, повинно здійснюватися у спеціальних сушильнях, обладнаних вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати самозаймання виробів.
6.5.43. Забракована суміш у випадку неможливості її використання у виробництві повинна бути знищена з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
7.1. Пристрої та обладнання складів та майданчиків для складування повинні відповідати вимогам норм технологічного проектування, будівельних, санітарно-гігієнічних і протипожежних норм, правил, інструкцій, затверджених у встановленому порядку.
7.2. Усі операції на складах і майданчиках для складування повинні бути механізованими.
7.3. Поверхні майданчиків для складування повинні бути рівними й без вибоїн, мати тверде покриття та утримуватися у справному стані.
З них повинно бути забезпечено відведення поверхневих вод, а у зимовий час - очищення від снігу та льоду, посипання піском або іншими матеріалами.
7.4. Робочі майданчики складів, проходи та шляхи пересування вантажів повинні утримуватися у чистоті.
Не дозволяється захаращування території складів, проходів і шляхів пересування вантажів.
7.5. Складування готової продукції уздовж залізничних колій повинно виконуватися при дотриманні габариту між штабелем і головкою ближчої рейки: не менше 2 м при висоті штабеля до 1,2 м, не менше 2,5 м при більшій висоті.
7.6. Зливки на складах складаються правильними штабелями хрест-навхрест поперемінно вузьким і широким кінцями висотою до 3 м.
Зливки круглого перетину зберігають у стелажах-стоках висотою не більше 2 м.
Блюми та квадратні заготовки необхідно складати в штабель хрест-навхрест висотою до 2,5 м при довжині до 5 м і висотою до 4 м при довжині понад 5 м.
Сляби треба складати стопами в одному напрямі чи хрест-навхрест. Висота штабелю встановлюється інструкцією підприємства залежно від ширини слябів і пристроїв, за допомогою яких здійснюють їх укладання, але не більше 3 м при укладанні в одному напрямі 4 м - при укладанні хрест-навхрест.
Листи та пачки листів необхідно складати у стопи в одному напрямі чи хрест-навхрест. Висота штабелів листового металу повинна бути не більше полуторної ширини листів, але не перевищувати для товстих листів 3 м, для тонких - 2 м.
Гарячекатані смуги в рулонах необхідно складати в штабелі у вертикальному положенні в декілька рядів пірамідою висотою до 4,5 м.
Холоднокатані та гарячекатані смуги в рулонах на міжопераційних складах необхідно складати в один ряд в горизонтальному положенні на спеціальні стелажі, а стрічки - в два ряди.
Рейки, балки та інший сортовий прокат необхідно складати в одному напрямку в кармани висотою до 2,5 м, які утворені вертикальними стояками, що забезпечують безпечні проходи між карманами та стропування вантажів.
Укладка сортових профілів прокату хрест-навхрест у штабелі висотою до 4 м допустима при виконанні робіт кранами зі спеціальними вантажопідйомними пристроями, що виключають участь стропальників.
Круглу заготовку, великосортний, середньосортний та дрібносортний метал необхідно складати зв'язаними пачками хрест-навхрест у штабель висотою до 4 м.
Катанку в бухтах необхідно складати у декілька рядів у штабелі висотою до 5 м.
7.7. Проходи між штабелями повинні бути не менше 1 м для холодного металу і не менше 1,5 м - для гарячого металу. Ширина головних проходів та відстань від штабелів до будівель повинні бути не менше 2 м.
7.8. Укладення металу на перекриття канав, траншей, маслопідвалів, тунелів, люків тощо не дозволяється. Місця перекриттів повинні бути чітко позначені на підлозі цеху та, крім того, повинні бути зроблені відповідні написи. Якщо при проектуванні цих споруд було враховано навантаження на перекриття, то воно також повинно бути вказано відповідними написами.
7.9. Склади металу повинні бути обладнані підйомно-транспортними пристроями (кранами, електрокарами тощо). Переміщення та завантаження металу на складі повинні виконуватися за допомогою електромагнітних кранів, механізованих або автоматизованих вантажозахоплювальних пристроїв, без застосування ручної праці.
З метою недопущення небезпечних транспортних операцій слід застосовувати дистанційне керування підйомними кранами.
Пратцен-крани, крім електромагнітів, повинні мати механічні підхвати (граблі) щоб усунути можливість падіння заготовки в разі відриву її від електромагнітів.
При неможливості застосування механізованих вантажозахоплювальних пристроїв дозволяється проводити стропування металу вручну, дотримуючись вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 N 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
7.10. Для автомашин, автонавантажувачів та електрокарів у складах повинні бути позначені проїзди, що забезпечують відстань 1 м між штабелями та транспортними засобами.
7.11. На кожному складі, де зберігається метал, повинна бути вивішена схема складування.
7.12. Завантаження металу на складах виконується відповідно до технологічних карт, затверджених адміністрацією підприємства.
8.1. У кожному цеху, де встановлено устаткування, в якому використовується азот чи аргон, повинно бути призначено працівника, відповідального за безпечну експлуатацію систем азото- та аргонопостачання.
8.2. Працівники, відповідальні за безпечну експлуатацію систем азото- та аргонопостачання, повинні проходити один раз на три місяці повторний інструктаж і навчання з питань охорони праці під час роботи з азотом і аргоном у комісії, яка очолюється роботодавцем (НПАОП 0.00-4.12-05).
8.3. Газонебезпечними вважаються дільниці, на яких розташовано устаткування, у технологічних процесах якого використовується азот чи аргон, або ті, де проходять трубопроводи, заповнені цими газами.
Азот чи аргон до устаткування може подаватися через трубопровід від магістральних трубопроводів, зв'язаних безпосередньо з цехами виробництва продуктів розділення повітря, а також від газифікаторів чи реципієнтів сумарною гідравлічною ємкістю понад 50 м3.
8.4. Монтаж і експлуатація об'єктів споживання та трубопроводів азоту й аргону повинні здійснюватися в точній відповідності з проектом.
Не допускаються зміни в технологічних схемах, конструкції та режимі роботи зазначеного устаткування та трубопроводів без узгодження з розробником проекту і уповноваженою особою підприємства.
8.5. На всі діючі та уведені в експлуатацію об'єкти споживання азоту чи аргону повинні бути складені та затверджені з дотриманням вимог НПАОП 0.00-4.15-98 інструкції з охорони праці щодо безпечної експлуатації усіх видів устаткування та їх взаємодії. Інструкції повинні знаходитися на робочих місцях і видаватися працівникам під підпис.
8.6. Інструкція щодо безпечного застосування азоту й аргону повинна передбачати порядок дій при первинному (або ж після ремонту) заповненні трубопроводу азотом чи аргоном.
8.7. Приміщення, в яких проводяться роботи з азотом чи аргоном і концентрація кисню в повітрі яких може знижуватися нижче 19 % за обсягом, повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією. Необхідність обладнання вентиляції та кратність обміну повітря визначаються проектною організацією.
8.8. У цехах, де споживають азот чи аргон, повинні бути складені плани ліквідації та локалізації можливих аварій відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.33-99.
8.9. Конструкція систем продувок азотних і аргонних трубопроводів повинна виключати можливість надходження цих газів у приміщення.
8.10. Крім загальноцехової схеми азото- та аргонопроводів, повинні бути схеми азото- та аргонопостачання кожної дільниці чи агрегату. Зазначені схеми повинні бути на робочих місцях працівників, що обслуговують це устаткування.
8.11. Приміщення повинні бути обладнані знаками безпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76.
8.12. Приміщення та місця, де можливе зниження концентрації кисню нижче 19 %, повинні бути оснащені стаціонарними чи переносними газоаналізаторами.
8.13. Прокладання трубопроводів газоподібного аргону в землі або у траншеях та приямках не дозволяється.
8.14. Не дозволяється використання азоту чи аргону для випадкових робіт і цілей, що не передбачені проектом (обдування одягу, устаткування тощо).
8.15. Трубопроводи повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори чи мати сигнальні смуги відповідно до вимог ГОСТ 14202-69 "Трубопроводы промышленных предприятий. Опознавательная окраска, предупреждающие знаки и маркировочные щитки".
8.16. Трубопроводи азоту й аргону не повинні мати перемичок з іншими газопроводами, не передбаченими проектом.
8.17. Посудини газифікаторів та інші посудини з рідким азотом чи аргоном, установлені зовні будинків споживачів, повинні розташовуватися біля стін, які не мають отворів, на відстані 1 м від габаритів посудин.
Віконні отвори на відстані 6 м у кожний бік і на 3 м уверх від габаритів посудин не повинні мати елементів, що відкриваються. Зазначені вимоги не розповсюджуються на посудини, у яких розняття зливоналивних пристроїв розташовані від стіни споруди понад 9 м.
8.18. Перевірку щільності азото- і аргонопроводів необхідно проводити щомісяця. Перевірку щільності газопроводів та арматури слід проводити обмилюванням, а за допомогою переносного газоаналізатора здійснювати контроль за наявністю кисню у приміщенні.
8.19. На устаткування об'єктів споживання азоту й аргону повинні бути формуляри або паспорти, що відповідають вимогам ГОСТ 2.601-2006.
