Марку чи склад замазки встановлює підприємство-виробник.
Виправлення дефектів проводиться після термічного оброблення (якщо воно передбачене технологією).
На необроблених поверхнях литва з чавуну допускаються без виправлення:
одиничні та групові раковини площею не більшою за 0,5 см2 і глибиною не більшою за 20% товщинки стінки литва (але не більшою, ніж 4 мм);
ужимини з плавним переходом по їхньому периметру до поверхні литва загальною площею не більшою за 10% площі поверхні, на якій вони розташовані, та глибиною не більшою за 10% товщини стінки литва.
Раковини площею до 0,5 см2 не повинні бути розташовані ближче, ніж 100 мм одна від одної та ближче, ніж 15 мм від грані литва, а їх загальна кількість не повинна бути більша за п’ять на площі 500 см2.
На необроблених поверхнях литва із сталі допускається без виправлення:
одиничні та групові раковини площею не більшою за 0.8 см2 і глибиною не більшою за 20% товщини стінки литва (але не більшою ніж 5 мм);
ужимини з плавним переходом по їхньому периметру до поверхні литва загальною площею не більшою 15% площі поверхні, на якії! вони розташовані (але не більшою, ніж 25 см1) та глибиною не більшою за 10% товщини стінки литва.
Раковини площею до 0,8 см2 не повинні бути розміщені ближче, ніж 150 мм одна від одної та ближче, ніж за 15 мм від грані литва, а їх загальна кількість не повинна бути більша за п’ять на площі 500 см3.
На необроблених поверхнях литва з кольорових сплавів допускаються без виправлення:одиничні раковини площею не більшою за 0,5 см2, глибиною не Оіьшою за 10% товщини стінки литва, розміщені від грані литва е ближче, ніж 15 мм, загальною площею не більшою, ніж 3% озглянутої поверхні литва;
ужимини з плавним переходом по їхньому периметру до поверхні итва загальною площею не більшою за 10% від розглянутої поверхні еталі і глибиною не більшою за 5% від товщини стінки.
На необроблених поверхнях литва з чавуну допускається вправлення дефектів зварюванням у порядку, встановленому на [дприємстві'виробникові за погодженням із споживачем (замовни- ом).
На необроблених і оброблених поверхнях литва із сталі опускається виправлення зварюванням з наступним термічним дробленням; раковин, ужимин, незливин, місцевої крихкості, утя- сок та закипів глибиною не більшою за половину товщини стінки итва, без обмеження кількості дефектів та площі, яку вони займати».
На необроблених і оброблених поверхнях литва з кольо- ових металів і сплавів допускається виправлення наплавленням соціальним припоєм чи заварюванням: раковин, тріщин, спаїв (що е послаблюють робочого перерізу) та ужимин (загальною площею е більшою за 15% від розглянутої поверхні, глибиною не більшою а 20% від товщини стінки литва).
Виправлення дефектів допускається після оброблення лит- а до «здорового» металу.
Допустимість виправлення заварюванням дефектів, виявлених целя остаточного термічного чи механічного оброблення, а, також собхідність і вид подальшого термічного оброблення визначаються щприємством-виробником стосовно конкретного литва.
Допустимі без виправлення ливарні дефекти на механічно дроблених поверхнях мають зазначатися на кресленні чи в іншому ормативно-технічному документі, який діє на підприємстві-вироб- икові.
Вимоги до поковок і штамповок
Поковки з конструкційної вуглецевої малолегованої і ле- ованої сталі, що виготовляються куванням і гарячим штампуванням, <ають відповідати вимогам ГОСТ 8479.
Допуски, припуски і ковальські напуски поковок, виго- овлених куванням на пресах — згідно з ГОСТ 7062, куванням на вологах — згідно з ГОСТ 7829, гарячим об'ємним штампуванням — гідно з ГОСТ 7505.
На поверхнях деталей з листового і фасонного прокату, 4КІ пройшли операцію гнуття, глибина вм'ятин не повинна бути ільша за 10% товщини деталі, яку гнули.Кількість вм’ятин не повинна бути більша за п’ять на 1 м2 поверхні деталі з листового прокату чи на 1 м довжини деталі з фасонного прокату.
Допустимі відхилення розмірів, овальність, різностінність і гофри на вигнутих відрізках труб не повинні бути більшими, ніж зазначено в ГОСТ 17380.
Різностінність деталі, одержаної внаслідок витягування без навмисного потоншення стінок, не повинна бути більшою за 5% найбільшої товщини стінки.
На поверхні деталі, яка пройшла операцію витягування, не допускаються:
кільцеві відбитки глибиною більшою за 2% товщини стінки;
подряпини глибиною більшою за 3% товщини стінки; розрив стінок, тріщини, закочування, гофри і вм’ятини.
Подряпин глибиною до 3% товщини стінки деталі не повинно бути більше двох на всій поверхні деталі. Риски, глибина яких не збільшує значення параметру шорсткості поверхні, не вважаються подряпинами.
Допускаються сліди від інструменту. Зміщення по лінії роз’єднання молотових штампів зазначається на кресленні поковки.
Глибина вм’ятин поверхні вирубних та пробивних деталей, яка не підлягала обробленню під час виготовлення, біля крайки зсуву не повинна бути більша за 35% глибини уведення інструменту.
Облої на крайках вирубних та пробивних деталей не допускаються.
Значення параметру шорсткості (Ra) для поверхонь штамповок і поковок, які не підлягають механічному обробленню, не повинно бути більше за 10 мкм.
Вимоги до деталей, виготовлених відрізанням
Ці вимоги розповсюджуються на деталі, виготовлені відрізанням з прокату, гнутих профілів і труб, без подальшого оброблення поверхні відрізу.
Якість поверхні розрізу деталей, які виготовляються кисневим чи плазменим різанням, має відповідати вимогам ГОСТ 14792.
Напливи поверхні, утворені газовим різанням, мають бути видалені.
Надриви поверхні розрізу мають бути виправлені наплавлениям.
Значення параметру шорсткості шару, наплавленого під час виправлення надривів, не повинно бути більше від значення параметру шорсткості, встановленого для поверхні, яка підлягає виправленню. Непровар наплавленого шару не допускається.
Відхилення поверхні прямолінійного розрізу від площинності має обмежуватися полем допуску на розмір, який визначає положення поверхні розрізу відносно інших поверхонь деталі.Для деталей, виготовлених відрізанням під прямим кутом на прес-ножицях чи пилі, відхилення від перпендикулярності торця деталі відносно твірної поверхні прокату не повинно бути більше за 10% висоти торця і в той же час — перевищувати 5 мм.
Значення шорсткості поверхні (Rz) для деталей, виготовлених без креслень з застосуванням газового різання, не повинно бути більше за 1000 мкм, а із застосуванням ножиць — більше за 630 мкм.
Вимоги до деталей, виготовлених механічним обробленням
На оброблених поверхнях деталей не допускаються облої, задирки, шліфувальні тріщини, припікання.
Гострі краї повинні бути притуплені відповідно до вимог ГОСТ 2.109.
Незазначені на кресленні радіуси округлень деталей виконуються відповідно до радіусів округлень застосованого ріжучого інструменту.
На поверхні, параметр шорсткості якої мас значення Ra > 50 мкм, не допускаються чорновини загальною площею більшою за 20% площі поверхні.
На поверхні, параметр шорсткості якої має значення 50 > Ra > 6,3 мкм, не допускаються:
вм’ятини загальною площею більшою за 0,5% площі поверхні;
поодинокі забоїни загальною площею більшою за 0,2% площі поверхні;
заруби — більше двох;
подряпини — більше двох.
На поверхні, параметр шорсткості якої має значення Ra і 6,3 мкм, не допускаються:
подряпини — більше однієї;
вм’ятини, забоїни та заруби.
Глибина подряпин не повинна збільшувати задане на кресленні значення параметру шорсткості поверхні.
На поверхні нарізки не допускаються задирки та зірвані витки.
На вершині профілю нарізки не допускаються викришені ділянки глибиною більшою за 10% робочої висоти профілю. Довжина викришеної ділянки глибиною до 10% робочої висоти профілю нарізки не повинна бути більша за 5% довжини одного витка. Сумарна довжина викришених ділянок не повинна бути більша, ніж 25% довжини одного витка.
Глибина забоїн на нарізці не повинна бути більша за 20% робочої висота профілю. Сумирна довжина забоїн глибиною до 20% робочої висота профілю нарізи ие повинна бути більша за 20% довжини одного витка. Забоїни не повинні перешкоджати згвинчу-
ван ню з нарізкою спряжуваної деталі чи з нарізкою прохідного калібру.
Граничні відхилення розмірів з незазначеними допусками — згідно з ГОСТ 25670.
Деталі, які пройшли оброблення на магнітній плиті чи контроль магнітним дефектоскопом, мають підлягати розмагнічуванню тільки за наявності відповідної вказівки на кресленні.
При одиничному та малосерійному виробництвах допускається застосування шпоночнмх з'єднань з пригоном шпонки за умов забезпечення посадки в з'єднанні відповідно до вимог ГОСТ 23360 і ГОСТ 10748. В цьому випадку допускаються граничні відхилення ширини пазу вала, що відповідають полю допуску Н 11, та ширини пазу втулки — полю допуску D 10.
Незазначені допуски форми та розміщення поверхонь мають відповідати ГОСТ 25069.
Вимоги до деталей з пластмас
Ці вимоги розповсюджуються на армовані і неармовані деталі, виготовлені з полімерних матеріалів методом лиття під тиском, пресуванням або обробленням різанням, і не розповсюджуються на пластмасові деталі, що виготовляються за державними (галузевими) стандартами чи технічними умовами.
Відхилення від геометричної форми поверхні деталі мас бути в межах допуску на її розміри.
Відхилення від площинності відповідної поверхні пластмасової деталі чи пластмасової частини виробу на довжині 100 мм не повинне бути більше за:
мм — для деталей з термореактивних пластмас;
1,5 мм — для деталей з термопластів.
Поверхні деталей повинні бути без тріщин, здутин, жолоблень.
Значення параметру шорсткості поверхні (Ra), утвореної при видаленні заливів і ливників, не повинне бути більше за 12,5 мкм. Загальна площа сколів не повинна бути більша за 10% площі поверхні, а їх глибина — більша, ніж 1 мм.
Профіль та основні розміри метричної нарізки повинні відповідати ГОСТ 11709.
Сколи нарізки не повинні бути більші за 20% довжини витка на західній частині нарізки та більші за 5% довжини — на кожному наступному витку.
Частини металевої арматури, які стримлять та несуть навантаження (осі, важелі, втулки і т. ін.), не повинні бути деформованими. Допускається наявність пластмасової плівки на довжині не більшій за 1 мм в місцях їхнього виходу з пластмасової частини деталі.На поверхні литої чи пресованої деталі площа підгорання <е повинна бути більша за 20% площі поверхні, на якій розміщені тями. Більш жорсткі вимоги, * разі необхідності, зазначаються на ресленнях.
На необробленій поверхні литої деталі чи литої лластма- ової частини деталі не допускаються:
поверхневі пузирі загальною площею більшою за 2% площі поверхні, на якій вони розташовані;
зриви маркувальних знаків, які утруднюють читання маркування.
Вимоги до деталей з дерева
Технічні вимоги до пиломатеріалів, призначених для ви- отовлення деталей, повинні відповідати:
ГОСТ 2695 — для листяних порід;
ГОСТ 8486 — для хвойних порід;
ГОСТ 8673 — для фанерних плит.
Вологість деревини для виготовлення деталей повинна бути і межах від 15 до 20%.
Значення параметрів шорсткості (Ra) поверхні деталей, до виготовляються з деревини, необхідно вибирати в діапазоні від 2,5 до 16,0 мкм відповідно до ГОСТ 7016.
Вимоги до гумо-технічних виробів
Ці вимоги поширюються на нестандартні гумові та гумо- іеталеві виводи.
Граничні відхилення розмірів, вимоги до виготовлення та онтролю нестандартних ущільнювальних виробів повинні відповідати;
кілець круглого перерізу, призначених для ущільнювання рухо- іих і нерухомих з’єднань — ГОСТ 9833 і ГОСТ 18829;
манжетів армованих для валів — ГОСТ 8752;
манжетів зменшеного перерізу — ГОСТ 14896.
Вимоги до термічно оброблених деталей
Ці вимоги поширюються на деталі, які підлягають термічному обробленню з метою збільшення твердості їхньої поверхні та оліпшення механічних властивостей матеріалу деталей, і не поши- юються на литво, поковки, штамповки, зварні конструкції, що не ідлягають термічному обробленню.
На термічно оброблених поверхнях не допускаються гар- івні тріщини і відшарування дифузійного шару.
Деталі, які пройшли термічне оброблення, повинні бути чищені від окалини. Допускається наявність окалини на поверхні арізки у місцях, важкодоступних для очищення.
Виправлення жолоблення поверхні деталі Після термічного дроблення допускається способом правки, з наступним зняттям на- іруження.
