Тріщиностійкість покриття визначають за сумою знаїень внутрішнього 5 (ціле число міліметрів) і зовнішнього6 (соті частки міліметра) циліндрів.
Стан покриття над тріщиною в процесі її розкриття оцінюють за цілісністю плівки за допомогою оптичного мікроскопа типу МПБ згідно з відповідним нормативним документом.
З моменту утворення тріщин на незабарвпених краях зразка виміряють ширину тріщин на поверхні бетону і описують зміну стану покриття при їх розкритті через кожні 0,01 мм до початку порушення цілісності покриття.
Обробка результатів випробування
Значення показника тріщиностійкості покриття на бетоні визначають як ширину розкриття тріщин у бетоні в міліметрах, що передує появі ознак руйнування покриття.
За результат визначення тріщиностійкості приймають середнє значення мінімальних значень розкриття тріщин у бетоні, які визначені накожному із зразків
Статистичну оцінку результатів випробувань проводять згідно з ДСТУ ГОСТ 8.207.
Протокол випробування
Результати випробувань оформляють у вигляді протоколу, в якому наводять:
маркування і розміри зразків;
характеристики досліджуваного матеріалу покриття (назву, марку, позначення нормативного документа на матеріал і дату виготовлення);
технологію та умови нанесення захисного покриття (температура, відносна вологість повітря, тривалість сушки);
дату і місце проведення випробування;
результати випробування для окремих зразків і серії зразків
Метод визначення водонепроникності бетону з покриттям
Суть методу
Метод визначення полягає в оцінці водонепроникності бетону з покриттям шляхом ступінчастого підвищення тиску води на зразок зі сторони покриття (прямий тиск води) або зі сторони торця без покриття (зворотний тиск вцди) і витримки до моменту появи мокрої плями на протилежній стороні зразка
Метод визначення водонепроникності бетону за мокрою плямою проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.
Підготовка зразків
Для проведення випробування виготовляють зразки з бетонної суміші з системою покриття і без покриття.
Визначення проводять на шести зразках з однією системою покриття (основні) і шести зразках без покриття (контрольні).
Склад бетону та умови тверднення призначають залежно від цілей.
Формування зразків проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-214.
Висоту зразків, залежно від найбільшого розміру зерен заповнювана, встановлюють відповідно до таблиці 3.
Таблиця 3 - Найбільший розмір зерна заповнювача в залежності від розміру зразка
|
Найбільший розмір зерна заповнювача, мм |
Найменша висота зразка, мм |
|
10 |
50 |
|
20 |
100 |
|
25 |
150 |
Зразки виготовляють у циліндричних формах з внутрішнім діаметром 150 мм і заввишки 50,100 і 150 мм.
Протягом 28 діб зразки тверднуть у камері вологого зберігання при відносній вологості не менше ніж 90 % і температурі повітря (20 ± 5) °С. Перед випробуванням контрольні зразки витримують у приміщенні лабораторії протягом 1 доби.
Перед нанесенням системи покриття поверхня зразків має бути рівною, очищеною від цементного молока і пилу. Вміст вологи в поверхневому шарі бетону і температурні умови в процесі нанесення і тверднення покриття визначають згідно з вимогами нормативних документів на досліджувану систему покриття
На нижню поверхню зразків наносять систему покриття
Вид покриття і фунтовки, число шарів, товщину, технологію нанесення, тривалість і умови тверднення покриття визначають згідно з вимогами нормативних документів і проектного рішення на систему покриття
Діаметр відкритих торцевих поверхонь зразків має бути не менше ніж 130 мм.
Випробовувані зразки з системою покриття витримують в умовах згідно з 11.1.2.8 цього стандарту.
Апаратура і матеріали
Для проведення випробування застосовують прилад будь-якої конструкції, який має не менше ніж шість гнізд для кріплення зразків і забезпечує можливість подавання води до нижньої або верхньої торцевої поверхні зразків при зростаючому її тиску, а також - можливість спостереження за станом верхньої торцевої поверхні зразків
Проведення випробування
Випробовувані зразки встановлюють у гнізда приладу для випробування і надійно закріпляють Схема крі плення зразкі в наведена на рисунку 9.
1 - штуцер для П0Д2НІ води; 2 - захисне покриття; 3 - нерухоме гніздо для встановлення зразка; 4 - гумові
кільця ущільнювані в; 5 - випробовуваний зразок; 6 - герметизуюча обмазка або прокладка; 7 - знімна верхня
обойма; 8 - шайба; 9 - гайка; 10 - анкерний стрижень з різьбленням
Рисунок 9 - Схема кріплення зразків у гнізда приладу на водонепроникність
Схема визначення водонепроникності зразків з покриттям при прямому і зворотному тиску води наведена на рисунку 10.
а) прямий тиск води б) зворотний ТИСК води
1 - випробовуваний зразок; 2 - захисне покриття; 3 - напрямок подечі води
Рисунок 10 - Схема випробування зразків бетону з системою покриття
Тиск води підвищують ступенями по 0,2 МПа протягом часу від 2 хв до 5 хв і витримують на кожній ступені протягом часу, наведеного в таблиці 4. Випробування проводять до появи на верхній торцевій поверхні зразка ознак фільтрації води або мокрої плями.
Табпиця 4 - Час витримування під тиском води зразкі в різної висоти
|
Висота зразка, мм |
50 |
100 |
150 |
|
Час витримки на кожній ступені, год |
6 |
12 |
16 |
Оцінка результатів випробування
Водонепроникність кожного зразка оцінюють максимальним тиском води, за якого ще не спостері галося її просочування через зразок.
Водонепроникність серії зразків з системою покриття і без нього оцінюють максимальним тиском води, за якого на чотирьох із шести зразків не спостері галося просочування води (мокра пляма).
Марку бетону за водонепроникністю з системою покриттям і без нього встановлюють згідно з таблицею 5.
Таблиця 5 - Марка бетону з системою покриттям і без нього за водонепроникністю залежно від максимального тиску води
|
Максимальний тиск води до появи мокрої плями, МПа |
0,2 |
0,4 |
0,6 |
0,8 |
1,0 |
1,2 |
1,4 |
1,6 |
1,8 |
2,0 |
|
Марка бетону за водонепроникністю |
W2 |
W4 |
W6 |
W8 |
W10 |
W12 |
W14 |
W16 |
W18 |
W20 |
Протокол випробування
Результати випробувань на водонепроникність бетону з системою покриття і без нього оформляють у вигляді протоколу, в якому наводять:
для бетону без системи покриття:
маркування і розміри зразків;
дані про склад і вік бетону;
дату і місце проведення випробування;
результати випробування.
для бетону із системою покриття:
маркування і розміри зразків;
дані про склад і вік бетону до нанесення системи покриття;
характеристики досліджуваного матеріалу покриття (назву, марку, позначення нормативного документа на матеріал, дату виготовлення);
технологію та умови нанесення системи покриття (температуру, відносну вологість повітря, тривалість сушки);
дату і місце проведення випробування;
результати випробування для окремих зразків і серії зразків
Метод визначення ^фузійна проникності покриття на бетоні для вуглекислого газу
Суть методу
Метод визначення дифузійної проникності покриття на бетоні полягає в оцінці коефцієнта дифузії вуглекислого газу через покриття залежно від товщини нейтралізованого шару і кількості вуглекислого газу, поглиненого бетоном з покриттям за певний термін, на зразках, що зберігалися в камері з підвищеним вмістом вуглекислого газу.
Визначення дифузійної проникності бетону з просочувально-кольматуючими покриттями проникаючої дії та обробку результатів проводять методом відповідно до розділу 6 цього стандарту.
Підаотоєка зразків
Для визначення дифузійної проникності готують зразки з бетону у формі кубд призми, циліндра або пластини, мінімальний розмір робочої грані яких має бути не менше ніж 7 см, а товщина - не менше Зсм.
Випробування проводять на шести зразках без системи покриття (контрольні) і 12 зразках з однією системою покриття (шість основних і шість додаткових зразків).
Склад бетону та умови тверднення призначають залежно від встановленого завдання
Формування зразків проводять згідно з ДСТУ Б В.2.7-214.
Зразки, які призначені для випробування, витримують у камері вологого зберігання при відносній вологості не менше ніж 90 % і температурі повітря (20 ± 5)°С протягом 28 діб.
Контрольні зразки витримуютьу герметичній посудині (ексикаторі).
Перед нанесенням системи покриття поверхня зразків має бути рівною, очищеною від цементного молока і пилу. Вологість поверхневого шару бетону і температурно-вологі сні умови в процесі нанесення і тверднення системи покриття визначають згідно з вимогами нормативних документів на досліджуване покриття
Систему покриття наносять на всі сторони бетонних зразків
Вид покриття і фунтовки, число шарів, товщину, технологію нанесення, термін і умови тверднення покриття визначають згідно з вимогами нормативних документів і проектного рішення на систему покриття
Зразки з системою покриття витримують у примі щенні в умовах згідно з 11.1.2.8 цього стандарту.
Апаратура і матеріали
Для проведення випробування використовують апаратуру і матеріали згідно зб.З цього стандарту.
Проведення випробування
Випробування проводять згідно з 6.4 цього стандарту.
Зразки витримують у камері не менше ніж ЗО діб і не більше часу, протягом якого зразок буде нейтралізований не більше ніж на 1/4 товщину.
3 випробовуваних у середовищі вуглекислого газу зразків і контрольних зразків, що зберігалися в ексикаторах, відбирають проби бетону масою (50 ± 10) г. Проби відбирають з шару бетону завтовшки, що перевищує на 1 см товщину нейтралізованого шару бетону. Число проб, відібраних із зразків, що зберігалися в середовищі вуглекислого газу, має бути не менше ніж три. Із зразків, що зберігалися в ексикаторі, також відбирають не менше трьох проб. Хімічним аналізом згідно з ДСТУ Б В.2.7-90 визначають кількість зв’язаного вуглекислого газу у всіх пробах і результати для кожного шару бетону усереднюють
Середню густину бетону визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-170.
Обробка результатів випробування
За результатами хімічного аналізу проб бетону визначають кількість зв’язаного вуглекислого газу в зразках із системою покриття, випробовуваних у газовому середовищі, з розрахунку на 1 см2 поверхні зразка, т^, г/см2, і кількість зв’язаного вуглекислого газу в зразках, що не піддавалися випробуванням у газовому середовищі, т0, г/см2.
Кількість вуглекислого газу, поглиненого зразками за час випробувань у газовому середовищі, Дт, обчислюють за формулою:
Дт = твип-т0, (22)
де твип- кількість зв’язаного вуглекислого газу в зразках з системою покриття, випробовуваних у газовому середовищі, з розрахунку на 1 см2 поверхні зразка, г/см2;
т0 - кількість зв’язаного вуглекислого газу в зразках, що не піддавалися випробуванням у газовому середовищі, г/см2.
Ефективний коеф цієнт дифузії вуглекислого газу в системі покриття обчислюють за формулою:
<23)
де б- товщина покриття, см;
т- тривалість випробування в газовому середовищі, с;
С- концентрація вуглекислого газу в газовому середовищі, г/см3.
Приклад
За ЗО діб випробування в газовому середовищі випробовувані зразки поглинули 0,05 г вуглекислого газу з розрахунку на 1 см2 поверхні. Концентрація вуглекислого газу -10 % за об’ємом, що становить 1,964 х 1СГ4 г/см3. Товщина захисного покриття -150 мкм або 0,015 см. Згідно з формулою (23) обчислюють значення ефективного коеф ці єнта дифузії вуглекислого газу в системі покриття
= 0,05 0,015 = і.47.ю-6 см2/с.
30-24-3600-1,964-Ю’4
Орієнтовні розрахунки ефективного коефцієнта дифузії вуглекислого газу в системі покриття без хімічного визненення кількості поглиненого вуглекислого газу виконують наступним чином.
