Страница 2: ДСТУ EN 12942:2004. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Моторові фільтрувальні пристрої з масками, півмасками або чвертьмасками. Вимоги, випробування, маркування (62132)

Наприклад: Моторовий фільтрувальний пристрій/EN 12942/ТМЗ А2Р SL.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ

Укомплектовані пристрої класифікують і позначають відповідно до максимального коефіці­єнта підсмоктування і максимального коефіцієнта проникання протиаерозольного фільтра, як це визначено в таблиці 1.

Випробовують відповідно до 7.2.Таблиця 1 — Класифікація укомплектованих пристроїв

4. ВИМОГИ

   1. Матеріали

      1. Загальні положення

Пристрій треба виготовляти з матеріалів, які витримують умови нормального експлуатуван­ня, стійкі до впливання очікуваних температур, вологості й агресивних середовищ.

Випробовують відповідно до 7.2.

Матеріали, які можуть вступати в контакт зі шкірою користувача, не повинні бути причиною подразнення або чинити інше шкідливе впливання на здоров’я.

Використовувані під час виготовлення пристрою матеріали повинні витримувати дію реко­мендованих виробником чистильних і дезінфікувальних речовин.

Випробовують відповідно до 7.2 і 7.3.5.15.

Краї будь-яких частин пристрою, які можуть контактувати з користувачем під час одягання або знімання, не повинні мати гострих пругів та задирок.

Випробовують відповідно до 7.2.

Після підготування відповідно до 7.1 укомплектований пристрій, за винятком фільтрів, не повинен мати помітних деформацій головних компонентів та відокремлення цих компонентів в укомплектованому пристрої. Вимоги розділів 6.3-6.10 і 6.12-6.17 повинні задовольнятися.

Випробовують відповідно до 7.1.

Примітка 1. Укомплектованим пристроєм вважають пристрій без заряджувача елементів живлення, якщо такий за- ряджувач не є одним цілим із пристроєм.

Примітка 2. Вимоги щодо підготування фільтрів до початку випробовувань подано в 7.1.

Якщо лицева частина споряджена стандартним нарізевим з’єднанням, визначеним у prEN 148-1, вона повинна задовольняти вимоги EN 136 або EN 140 відповідно.

Доповнення до визначеного виробником обладдя не повинні погіршувати захисних дихаль­них властивостей обладдя, яке задовольняє вимоги цього стандарту.

Спроектована винятково для використовування в складі моторового фільтрувального при­строю лицева частина не повинна містити стандартного нарізевого з'єднання згідно з prEN 148-1 і повинна задовольняти вимоги 6.3.2 або 6.3.3 EN 136 або EN 140 відповідно.

З’єднання з маскою повинно бути герметичним.

Під час випробовування відповідно до 5.7 згідно з EN 136 з’єднання повинно витримувати прикладене вздовж осі розтягувальне зусилля (500 ± 50) Н протягом (10 ± 1) с, якщо утримувати за корпус лицевої частини.

Усі знімні частини повинні легко приєднуватися та закріплюватися по можливості без вико­ристовування інструментів. Будь-які засоби ущільнення повинні залишатися на своїх місцях під час роз’єднання з’єднань у процесі нормального експлуатування.

Випробовують відповідно до 7.2.

Випробовують відповідно до 7.2.

Випробовують відповідно до 7.6.3.

Конструкція наголовного гарнітура повинна забезпечувати легке надягання і знімання.

Наголовний гарнітур повинен регулюватися і забезпечувати міцне і зручне утримання вдяг­неної маски.

II Випробовують відповідно до 7.2, 7.3 та 7.4.

Кожна зав’язка повинна витримувати розтягувальну навантагу (150 ± 10) Н протягом (10±1) с, прикладену в напрямку розтягування від вдягнутої маски.

Застосовувані протитуманні засоби, призначені або визначені виробником, повинні бути су­місними з очима, шкірою і пристроєм у передбачуваних умовах використовування.

• ефективна площа поля зору маски, спорядженої одним оглядовим склом, повинна бути не менше ніж 70 % відносно звичайної площі поля зору, і перекривана площа поля зору відносно звичайної площі поля зору повинна бути не менше ніж 80 %;

• маску з двома окулярами треба проектувати так, щоб ефективна площа поля зору ста­новила не менше ніж 70 %, а перекривана площа поля зору становила не менше ніж 20 %.

Якщо засоби захисту від неіонізувального випромінювання невіддільні від обладдя, на яке по­ширюється цей стандарт, площу поля зору вимірюють, як зазначено в 5.8 EN 136, і заносять до звіту лише в інформаційних цілях. Також пристрій повинен задовольняти вимоги відповідних розділів EN 166, EN 169, EN 170, EN 171 і EN 379 відповідно.

Якщо лицева частина містить переговорну мембрану, остання повинна бути захищеною від механічного пошкодження і витримувати позитивний тиск 15 мбар і негативний тиск 80 мбар (ста­тичний тиск). У випадку, якщо на переговорну діафрагму може діяти зовнішня сила, така діаф­рагма повинна витримувати прикладене вздовж осі розтягувальне зусилля 150 Н протягом 10 с. Випробовування повторюють 10 разів через кожні 10 с.

Усі знімні частини повинні легко приєднуватися та закріплюватися по можливості без вико­ристовування інструментів. Будь-які засоби ущільнення повинні залишатися на своїх місцях під час роз’єднування з’єднань у процесі нормального експлуатування.

Випробовують відповідно до 7.2.

З’єднання з півмаскою або чвертьмаскою повинно бути герметичним. З’єднання повинно витримувати прикладене вздовж осі розтягувальне зусилля (50 ± 5) Н протягом (10 ± 1) с, якщо утримують за корпус лицеву частину.

Випробовують відповідно до 5.7 EN 140.

Випробовують відповідно до 7.2.

Випробовують відповідно до 7.6.3.

Конструкція неголовного гарнітура повинна забезпечувати легке надягання і знімання.

Наголовний гарнітур повинен регулюватися і забезпечувати міцне і зручне утримання поло­ження півмаски або чвертьмаски.

Випробовують відповідно до 7.2 і 7.4.

Кожна зав'язка повинна витримувати розтягувальну навантагу (50 ± 5) Н протягом (10 ± 1) с, прикладену в напрямку розтягування до вдягненої півмаски або чвертьмаски.

Площу поля зору вважають задовільною, якщо це визначено в ході експлуатаційних випро­бовувань.

Якщо проводять порівняльне випробовування за методом, зазначеним у 5.8 EN 140, потрібно застосовувати укомплектований пристрій.

Під час випробовування пристрою за визначених виробником мінімальних умов роботи ко­ефіцієнт підсмоктування випробовувальної речовини для кожної із вправ не повинен перевищу­вати рівнів, поданих для відповідного класу в стовпчику 4 таблиці 1 для кожного Із 10 випробовувачів.

Випробовують відповідно до 7.3.

Після закінчення випробування з увімкненим живленням для 3 із 10 випробовувачів без знімання пристрою визначають коефіцієнт підсмоктування в стані вимкненого живлення, за якого коефіцієнт підсмоктування не повинен перевищувати рівнів, поданих для відповідного класу в стовпчику 5 таблиці 1, для кожного із 3 випробовувачів.

Випробовують відповідно до 7.3.

Опір диханню, обумовлений у 6.5.2 і 6.5.3, потрібно випробовувати до і після випробування пилоємності, визначеної в 7.9.

Під час випробовування відповідно до 7.6.1 максимальний опір вдихуванню не повинен пе­ревищувати 11 мбар. Під час випробовування відповідно до 7.6.2 і 7.6.4 максимальний опір вди­хуванню не повинен перевищувати 3,5 мбар.

Під час випробовування відповідно до 7.6.3 максимальний опір видихуванню не повинен пе­ревищувати 7 мбар.

Випробовують за навколишньої температури відповідно до 7.7.

Якщо до мінімальних умов роботи належить визначена виробником мінімальна об'ємна швидкість потоку, визначати швидкість потоку подавання повітря потрібно відповідно до 7.8.

Швидкість потоку і розподіл повітря в лицевій частині не повинні створювати незручність для користувача (наприклад, за рахунок надмірного охолодження ділянок голови й обличчя або подразнення очей) під час оцінювання відповідно до 7.3 і 7.4.