Страница 20: ДСТУ IEC 60598-1-2002. Світильники. Частина 1. Загальні вимоги й випробування (62110)

Після випробування:

— температура найбільш нагрітої ділянки монтажної поверхні не повинна перевищувати 180 °С в будь-який момент випробовування для розмикальних пристроїв одноразової дії, та ручних теплових розмикальних пристроїв чи 130 °С під час випробовування для автоматичних теплових розмикальних пристроїв;

— для світильників, що монтують на шинопроводі, ні одна деталь шинопроводу не повинна мати ознак руйнування, наприклад, обгорання, тріщин і деформацій,

12.7 Теплове випробовування пластмасових світильників за аварійних умов в балас­тах (трансформаторах чи електронних пристроях)

Випробовування застосовують тільки для світильників, що мають термопластичний корпус і не містять додаткового механічного, незалежного від температури, пристрою, наведеного в 4,15.2.

Світильник належить випробовувати а умовах, зазначених у переліку 12.4.1а), с) е), f), h). До­датково також необхідно забезпечувати таке:

— для 20 % кіл ламп у світильнику, але не менше ніж одного повинен бути створений аномаль­ний режим (див. 12.5.1 а)).

В аномальний режим долучають кола, що створюють найбільший тепловий вплив на точки кріплен­ня і незахищені деталі, а інші кола ламп повинні працювати за нормованої напруги як в умовах експ­луатації.

Кола, що перебувають в аномальному режимі, повинні працювати за напруги 1,1 (нормованого значення чи максимальної із ряду нормованих напруг). Після досягнення встановленого режиму ви­мірюють температуру обмотки, опорної поверхні світильника і деталей світильника, які піддають найбільшій тепловій дії.

Немає потреби вимірювати температуру дрібних намотаних вузлів, які є частиною електронної схеми.

Критерії відповідності:

Значення температури навколишнього середовища і температури, виміряної за 1,1 (нормо­ваної напруги чи максимальної із ряду напруг), використовують у формулі лінійної залежності для розрахунку температури точок кріплення і інших незахищених деталей, стосовно температури обмотки баласту чи трансформатора, що становить 350 °С. Розрахункове значення не повинно бути більшим за температуру, допустиму для матеріалу, відповідно до методу А, який описаний в ISO 75 (1987).

Умови випробовування наведено в перших трьох абзацах 12.7.1.

Кола, що їх долучають в аномальний режим, повинні працювати за повільного поступового зро­стання сили струму через обмотки до моменту спрацювання пристрою безконтактного контролю температури.

Тривалість і швидкість зростання сили струму повинні бути такими, щоб, за можливості, забез­печувалась динамічна рівновага між температурами обмоток, точками кріплення і незахищеними де­талями світильника, що найбільше піддаються тепловому впливу. Під час випробовування належить постійно вимірювати температуру зазначених вище елементів.

Для світильників, що обладнані відновлювальними вручну пристроями контролю температури, випробовування у зазначеному вище режимі повинні повторювати сім разів з інтервалом ЗО хв між повтореннями. Перед початком чергового циклу пристрій контролю температури треба відновлювати.

Для світильників, що обладнані автоматично відновлювальними пристроями контролю темпера­тури тривалість, випробовування визначають періодом входження в установлений тепловий режим.

Критерії відповідності:

Найвища температура точок кріплення та незахищених деталей світильника, що їх найбільше піддають тепловому діянню, не повинна перевищувати регламентованих значень температур нагрівання матеріалів відповідно до методу А, визначеному у ISO 75 (1987), під час випробовування для тепло­вих з’єднань, ручних теплових вимикачів та автоматичних теплових вимикачів.

Розділ 13 ТЕПЛОТРИВКІСТЬ, ВОГНЕТРИВКІСТЬ ТА ТРИВКІСТЬ ДО УТВОРЕННЯ СТРУМОВІДНИХ ДОРІЖОК

У цьому розділі наведено вимоги та випробовування на теплотривкість, вогнетривкість та тривкість до утворення струмовідних доріжок окремих деталей із ізоляційного матеріалу світильників.

Для друкованих плат повинно бути зроблене посилання на вимоги ІЕС 60249.

Зовнішні деталі з ізоляційного матеріалу, що забезпечують захист від ураження електричним струмом, і деталі з ізоляційного матеріалу, на яких закріплюють в робочому положенні струмовідні деталі, повинні мати достатню теплотривкість.

Не треба застосовувати випробовування на тиск кулькою до пластмасових деталей світильни­ка, що виконують функцію додаткової Ізоляції.

Випробовуванню не підлягають деталі з кераміки і ізоляція обмоток.

Випробовування треба провадити в камері тепла за температури на (25 ± 5) ^QC вищої ніж робоча температура випробовувальної деталі, виміряної під час теплових випробовувань (в нор­мальному робочому стані) відповідно до розділу 12, але не нижчої ніж 125 °С під час випробовування деталей для кріплення струмовідних елементів БНН і 75 °С — для решти деталей.

До плоскої частини випробовувального зразка, який розміщений горизонтально, притис­кають стальну кульку діаметром 5 мм з зусиллям 20 Н. Відповідний пристрій для цього випро­бовування наведений на рисунку 10. Щоб унеможливити прогинання випробовувальної деталі під дією зусилля за необхідності застосовують опори.

Через одну годину після початку випробовування кульку знімають, а зразок охолоджують занурюван­ням на 10 су холодну воду. Потім вимірюють діаметр заглиблення, який не повинен перевищувати 2 мм.

13.2 Вогнетривкість

Деталі з ізоляційного матеріалу, на яких кріплять струмовідні деталі і зовнішні деталі з Ізоляційно­го матеріалу, що забезпечують захист від ураження електричним струмом, повинні бути вогнетривкими.

Для матеріалів зазначених деталей, крім кераміки, проводять перевірку випробовуваннями відпо­відно до 13.3.1 і 13.3.2.

Згідно з ІЕС 60695-2-2, до зразка прикладають голкове полум’я протягом Юсе точці, де є найбільша ймовірність підвищеного нагрівання, що, за необхідності, оцінюють під час теплових випробувань, відповідно до розділу 12.

Не швидше ніж через ЗО с після того, як еипробоеувальне полум’я відвели, горіння зразка, якщо воно мало місце, повинно припинитися, а палаючі краплі від зразка не повинні викликати займання розміщених під ним деталей чи цигаркового паперу, який знаходиться, відповідно до 6.86 ISO 4046, горизонтально під зразком на відстані (200 ± 5) мм.

Ця вимога нестосується світильника, що має ефективний захист від палаючих крапель.

Розпечену до 650 °С нікель-хромоеу дротяну петлю притискають до деталі. Пристрій для випробовування І метод згідно з ІЕС 60695-2-1.

Горіння чи тління зразка повинно припинитися протягом ЗО с після віддалення розпеченого дроту, а будь-які палаючі краплі чи ті, що плавляться, не повинні викликати спалахування цигар­кового паперу розміщеного, згідно з 6.86 ISO 4046, горизонтально на відстані (200 ± 5) мм під зраз­ком.

Ця вимога не стосується світильників, що мають ефективний захист від палаючих крапель, чи ізоляційний матеріал з кераміки.13.4 Тривкість до утворення струмовідних доріжок

Ізоляційні деталі світильників, за винятком звичайних світильників, на яких закріплені струмовідні елементи чи БНН деталі, що знаходяться з ними в контакті, належить виготовляти з матеріалу, трив­кого до утворення струмовідних доріжок. Вимога не стосується деталей, що захищені від дії пилу і вологи.

Матеріали, крім кераміки, перевіряють методом опору треба згідно з ІЕС 60112 з наступними уточ­неннями:

• якщо зразок не має плоскої ділянки, розміром не менше ніж 15 мм х 15 мм, випробовування можна провадити на плоскій поверхні з меншими розмірами, за умови, що краплі рідини не стікають із зразка під час випробовування. Штучні методи утримування рідини на поверхні зразка не допус­тимі. У разі сумніву, випробовування треба проводити на окремому плоскому зразку із розмірами заз­наченими вище, виготовленому з того самого матеріалу за однією технологією, що надані виробником;

• якщо товщина зразка менша ніж 3 мм, то два або, за необхідності, більше зразків кладуть один на другий, забезпечуючи товщину не менше ніж 3 мм;

• випробовування належить провадити в трьох місцях кожного зразка або на трьох окремих зразках;

• електроди випробовувальної установки повинні бути платинові, і для випробовування засто­совують розчин А, що описаний у 5.4 ІЕС 60112.

Зразки вважають такими, що не витримали випробування, якщо по їх поверхні між електро­дами протягом, не менше 2 с, протікає струм 0,5 А і вище, який спричиняє спрацювання струмо- вого реле або займання зразка без розмикання реле.

Примітку 1 до переліку 6.4 ІЕС 60112 в частині визначання ерозії не застосовують.

Примітку 2 в розділі З ІЕС 60112 в частині просочення поверхні не застосовують.

Розділ 14 ГВИНТОВІ КОНТАКТНІ ЗАТИСКАЧІ

У цьому розділі містяться вимоги до усіх типів гвинтових контактних затискачів світильників.

Приклади гвинтових контактних затискачів наведені на рисунках 12—16

Затискач, в якому жила проводу вводиться в отвір чи паз і притискається торцем гвинта чи гвинтів. Тиск на жилу може передаватися безпосередньо торцем гвинта чи через проміжну деталь, яка при­тискає.

Приклади торцевих контактних затискачів наведені на рисунку 12

Затискач, в якому жила проводу притискається головкою гвинта. Тиск на жилу може передава­тися безпосередньо головкою гвинта чи через проміжні деталі, такі як шайба, пластина чи пристрій, який притискають, що захищає жилу від витискання.

Приклади контактних затискачів з кріпильною головкою наведені на рисунку 13

Затискач, в якому жила проводу притискається гайкою. Тиск на жилу може передаватися безпо­середньо гайкою відповідної форми чи через проміжні деталі, такі як шайба, пластина чи пристрій, який притискають, що захищає жилу від витиснення.

Приклади контактних затискачів з кріпильною гайкою наведені на рисунку 13

Затискач, в якому жилу проводу притискаються пластиною за допомогою двох чи більше гвинтів або гайок.

Приклади контактних затискачів з притискною пластиною наведені на рисунку 14

Затискач з кріпильною головкою чи кріпильною гайкою, призначений для притиснення кабель­ного наконечника чи плоского виводу за допомогою гвинта чи гайки.

Приклади контактних затискачів для кабельних наконечників наведені на рисунку 15

Затискач, в якому жилу проводу притискають гайкою в пазу шпильки. Притиск забезпечують шайбою спеціальної форми, яку встановлюють під гайкою, чи центральним виступом ковпачко- вої гайки або іншим рівноцінним способом передавання тиску на жилу гайки без пазу.

Приклади ковпачкових контактних затискачів наведені на рисунку 16

Вимогу розповсюджують на контактні затискачі тільки тих типів, які наведені на рисун­ках 12—16.

Основні принципи вибору вимог наведені в 14.3.2.1—14.3.2.3.

Деякі типи контактних затискачів, зокрема торцеві і ковпачкові, можуть бути використані для «шлейфового» монтажу, коли до контактного затискача приєднують дві чи більше жили з однако­вим чи різним поперечним перерізом або структурою. У цьому випадку можна не застосовувати кон­тактні затискачі за номером наведеним у цьому стандарті.