Кукурудза. Технічні умови

Таблиця 1 — Розподіляння кукурудзи на типи

Кінець таблиці 1

4. 2. Кукурудзу, яка містить домішки зерна кукурудзи іншого типу більше норми, вказаної у таблиці 1, визначають як «некласифікований» тип з поданням типового складу у відсотках.

5. ЗАГАЛЬНІ ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

   1. Залежно від використання кукурудзу розподіляють на 5 груп, дотримуючись вимог, наведених у таблиці 2.

Табл иця 2 — Вимоги до зерна кукурудзи

Кінець таблиці 2

4. 2. Кукурудза всіх груп повинна бути у здоровому стані, не зіпріла та без теплового пошкоджен­ня під час сушіння; мати запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, інших сторонніх запахів); колір, властивий здоровому зерну відповідного типу.

   3. Кукурудзу заготовляють у зерні або качанах. Кукурудзу у качанах потрібно постачати на підприємства в очищеному від обгорток стані, вміст качанів з обгортками — не більше 2 %.

   4. За згодою зернових складів, інших суб’єктів підприємницької діяльності вологість зерна та вміст зернової, смітної домішок у кукурудзі допускають вище граничних норм за можливості доведен­ня такого зерна до показників якості, зазначених у таблиці 2.

   5. Для переробляння на продовольчі і кормові потреби кукурудзу постачають тільки в зерні. Ти­повий склад кукурудзи узгоджують зі споживачем-переробником зерна на крупи, харчові концентрати, продукти, крохмаль і патоку згідно з ГОСТ 10940.

   6. Кукурудза, яку формують для експортування, повинна бути у здоровому стані, мати нормаль­ний запах та колір, бути не зараженою шкідниками зерна. Вимоги до якості кукурудзи за іншими показ­никами зазначають у контракті між постачальником і покупцем зерна.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ І ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

   1. Вміст токсичних елементів, мікотоксинів і пестицидів у кукурудзі, використовуваної для про­довольчих та технічних потреб, а також для експортування, не повинен перевищувати допустимі рівні, визначені «Медико-биологическими требованиями и санитарными нормами качества продовольствен­ного сырья и пищевых продуктов», № 5061 [1], а для кормових потреб — допустимі рівні, встановлені Наказом Державного департаменту ветеринарної медицини України від 03.11.98 р. № 16 [3]. За радіо­логічними показниками зерно кукурудзи повинно відповідати вимогам ДР-97 [2]. Максимально допусти­мий вміст у кукурудзі шкідливих елементів і мікотоксинів наведено у додатку Б.

   2. Під час роботи із зерном кукурудзи потрібно дотримуватися вимог, викладених у «Правилах техники безопасности и производственной санитарии на предприятиях по хранению и переработке зерна Министерства хлебопродуктов СССР» [4].

   3. Контролювання за дотриманням норм викидів шкідливих речовин в атмосферу потрібно вико­нувати згідно з вимогами ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201 [5].

   4. Охороняють ґрунт від забруднення побутовими і виробничими відходами відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [6].

6. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

   1. Правила приймання — згідно з ГОСТ 13586.3.

   2. У кожній партії кукурудзи визначають стан зерна, запах, колір, типовий склад, вологість, зер­нову і смітну домішки, зараженість шкідниками, крупність та схожість.

   3. Під час приймання кукурудзи в качанах якість і вихід зерна визначають за зерном, одержаним під час лабораторного обмолоту проби качанів, відібраної від партії.

   4. Кукурудзу, в якій домішка інших зернових та насіння зернобобових культур становить понад 15 % від загальної маси зерна, приймають як суміш кукурудзи з іншими культурами і зазначають її склад у відсотках.

   5. Вміст і періодичність контролювання токсичних елементів, мікотоксинів і пестицидів та радіо­нуклідів у кукурудзі, використовуваної для продовольчих, технічних потреб і для експортування, вико­нують згідно з методичними рекомендаціями «Періодичність контролю продовольчої сировини та хар­чових продуктів за показниками безпеки» [7], а на кормові потреби — згідно із методичними рекомен­даціями «Порядок і періодичність контролю комбікормів і комбікормової сировини за показниками без­пеки» [8].

   6. Кожну партію кукурудзи супроводжують свідоцтвом про вміст пестицидів, токсичних елементів, мікотоксинів, радіонуклідів та посвідченням або сертифікатом про якість.

7. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

   1. Відбирають проби згідно ГОСТ 13586.3 та ДСТУ 3355.

   2. Визначають типовий склад згідно з ГОСТ 10940.

   3. Визначають запах, колір і знебарвленість згідно з ГОСТ 10967.

   4. Визначають вологість згідно з ГОСТ 13586.5; ГОСТ 29305 (ИСО 6540); ДСТУ-П-4117.

   5. Визначають смітні, шкідливі і зернові домішки і крупність згідно з ГОСТ 30483, ГОСТ 28419.

   6. Визначають схожість згідно з ГОСТ 12038 із наступним доповненням:

— із середньої проби зерна, відібраної згідно з ГОСТ 13586.3 за допомогою дільника або вручну, виділяють наважку зерна масою 400 г. Зерно наважки перемішують, розрівнюють тонким шаром у ви­гляді квадрата, який ділять по діагоналі на чотири трикутники і з двох протилежних трикутників, почи­наючи зверху, відраховують підряд по 100 цілих зерен, які не віднесені до зернової чи смітної домішок, одержують дві проби по 100 зерен у кожній. Зерно, яке залишилось, знову перемішують і виділяють згідно з наведеним вище способом ще дві проби по 100 зерен кожна.

Примітка. Стандарти ISO на методи контролювання якості використовують у разі, якщо це передбачено контрактом для ек­спортування кукурудзи.

Готують проби до аналізування згідно з ГОСТ 26929, визначають ртуть згідно з ГОСТ 26927, миш’як — згідно з ГОСТ 26930, мідь — згідно з ГОСТ 26931, свинець — згідно з ГОСТ 26932, кадмій — згідно з ГОСТ 26933, цинк — згідно з ГОСТ 26934.

4. 9. Визначають пестициди у продовольчій кукурудзі згідно з ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [9], у кормо­вій — згідно з ГОСТ 13496.20.

   10. Визначають мікотоксини у продовольчій кукурудзі згідно з методами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я: афлатоксин В₁ — згідно з МР № 2273-80 [10] або МУ № 4082-86 [11], ДСТУ EN 12955; зеараленон — згідно з МР № 2964-84 [12]; Т-2 токсин — згідно з МУ № 3184-84 [13]; дезоксиніваленол (вомітоксин) — згідно з МУ № 3940-85 [14] або № 5177-90 [15]; охратоксин А — згідно з ДСТУ EN ISO 15141-1 або ДСТУ EN ISO 15141-2; у кормовій кукурудзі: зеараленон і Т-2 токсин — згідно з ГОСТ 28001; патулін — згідно з ГОСТ 28396; дезоксиніваленол (вомітоксин) — згідно з МУ № 3940-85 [14] або № 5177-90 [15]; афлатоксин В₁, зеараленон і Т-2 токсин — за методами, затвер­дженими Міністерством сільського господарства України — № 15-14/23 [16] і патулін — № 15-14/22 [17]; радіонукліди стронцію-90 і цезію-137 — згідно з МУ № 5778 [18] і № 5779 [19].

   11. Визначають вихід зерна із качанів кукурудзи згідно з ГОСТ 11225.

5. ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

   1. Кукурудзу перевозять насипом транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення ван­тажів, чинних для транспорту цього виду.

   2. Транспортні засоби повинні бути чисті, без сторонніх запахів. Під час навантажування, пере­везення і розвантажування зерно кукурудзи повинно бути захищене від атмосферних опадів.

   3. Кукурудзу розміщують та зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерна зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов збереження, затверджених в установленому порядку в Україні.

6. ГАРАНТІЇ ПОСТАЧАЛЬНИКА

Підприємство-постачальник гарантує відповідність кукурудзи вимогам цього стандарту у разі до­тримання умов транспортування та зберігання.

ДОДАТОК А
(довідковий)

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ СОРТІВ І ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ТИП