Малонебезпечні відходи (IV класу) збирають у відкриту тару або у вигляді конусоподібної купи в умовах, що дають змогу виконувати вантажно-розвантажувальні і транспортні роботи. (Зазначені відходи можуть бути об’єднані з комунальними (побутовими) відходами в місцях розміщування останніх або використані як ізолівний матеріал, а також для різних робіт у разі планування території без негативних наслідків для довкілля та здоров’я людей).
Для збирання і тимчасового накопичування відходів на підприємствах, в цехах, на дільницях повинні бути відведені і обладнані відповідні майданчики, встановлена помаркована тара, відсіки, бункери тощо з чітким позначанням виду відходів, групи, ступеня (класу) небезпеки, (зокрема за токсичністю), марки. Конструкція та розміри тари повинні забезпечувати легку запов- нюваність та відвантаження відходів і унеможливлювати їх змішування, а також забруднення і псування відходів, які можна використовувати як вторинну сировину.Зберігання відходів на території підприємства
Зберігання відходів — як їх тимчасове розміщення на території підприємств, установ, організацій (далі — підприємств) може мати такий характер:
технологічно обумовлене — зберігання у виробничих приміщеннях (цехах, дільницях, допоміжних спорудах при них тощо), що пов’язане з їх первинним збиранням і накопичуванням;
проміжне (перед остаточним видалянням чи утилізацією) зберігання — на промислових площадках, у стаціонарних і нестаціонарних складських приміщеннях, під тимчасовим накриттям тощо.
Зберігають небезпечні відходи на території підприємств — суб’єктів господарської діяльності згідно з відповідним встановленим порядком.
Кількість відходів, яку можна зберігати на території підприємства, та умови їх зберігання визначають підприємства за погодженням з місцевими органами Мінприроди України, виходячи із ступеня (класу) їх небезпеки (зокрема токсичності), за фізико-хімічними властивостями (зокрема агрегатним станом, леткістю тощо), з урахуванням комбінованого впливу та інших характеристик, зафіксованих у паспорті відходів підприємства (додаток Б).
У разі зберігання небезпечних відходів у виробничому приміщенні ті з них, що належать до надзвичайно небезпечних (І клас), а також інші небезпечні відходи, якщо вони перебувають у рідкому і газоподібному стані, повинні перебувати у герметичній тарі. Ці відходи, а також небезпечні відходи очисних споруд після їх очищення, потрібно видаляти з виробничих приміщень протягом доби.
Тверді високонебезпечні відходи (II клас), зокрема сипучі, які зберігають в контейнерах, пла- стикових або паперових пакетах, мішках потрібно видаляти протягом 2-х діб.
Відхил від зазначених строків зберігання відходів у виробничих приміщеннях допустиме за погодженням з місцевими підрозділами спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами та з санітарно-епідеміологічною службою.
Кількість та строки зберігання помірно- та малонебезпечних відходів (III—IV класів) у виробничому приміщенні встановлюють, виходячи із загальних вимог щодо безпеки (пожежо-вибухоне- безпечності, можливості виникнення аварійних ситуацій, хімічних реакцій тощо).
У разі зберігання відходів у виробничому приміщенні повинні бути забезпечені вимоги до повітря робочої зони згідно з ГОСТ 12.1.005.
Проміжне зберігання і накопичення небезпечних відходів усіх категорій (класів) небезпеки на території підприємства допустиме у випадках:
накопичення відходів до транспортної партії (для перевезення для видаляння чи утилізу- вання).
очікування обробляння чи переробляння (для наступного транспортування);
наступного утилізування відходів самим підприємством;
тимчасової відсутності спеціально відведених місць чи об’єктів видалення.
За відсутності можливості видаляння надзвичайно- та високо небезпечних відходів (І—II класів) з території підприємства згідно зі встановленим порядком допустиме їх зберігання на промислових майданчиках (в межах території підприємств, установ, організацій) у відокремлених приміщеннях, зокрема складських, під тимчасовим накриттям (під навісом) з дотримуванням зазначених вище вимог. Дозволено зберігати такі відходи на території підприємства понад два роки за окремим погодженням з місцевими органами охорони довкілля та санітарно-епідеміологічною службою.
Спосіб зберігання відходів визначають ступенем (класом) їх небезпеки:
відходи надзвичайно небезпечні (І класу) зберігають у герметичній, як правило, твердій тарі (контейнери тощо);
відходи високонебезпечні (II класу) зберігають у закритій тарі (закриті ящики, пластикові пакети, мішки тощо);
відходи помірнонебезпечні (III класу) зберігають у відкритій чи закритій тарі (ящиках, мішках, пакетах тощо);
відходи малонебезпечні (IV класу) можна зберігати відкрито — навалом, насипом.
Зберігання помірно- та малонебезпечних відходів (III—IV класів) на території промислових майданчиків у відкритому вигляді (навалом, насипом, у відкритій тарі тощо) дозволено у разі до-тримування таких вимог:
концентрація шкідливих речовин у повітрі на висоті до 2-х метрів від поверхні землі не повинна перевищувати ЗО % гранично допустимої концентрації згідно з ГОСТ 12.1-005 чи іншими відповідними стандартами (нормативами);
концентрація шкідливих речовин у ґрунті санітарно-захисної зони, обумовлена міграцією токсичних інгредієнтів відходів, не повинна перевищувати допустимих норм згідно з ГОСТ 17.4.2.01, а в грунтових та поверхневих водах — гранично допустимої концентрації згідно з чинними нормативними актами [3];
територія промислової площадки повинна бути розміщена з підвітряного боку, мати покрив з непроникливого для токсичних речовин матеріалу та бути обладнана автономним водовідводом. Потрапляння поверхневого стоку з площадки в загальний водовідвід повинно бути вилучене за рахунок обваловування й інших заходів. Для зазначеного стоку необхідні спеціальні очисні споруди, що забезпечують уловлювання і знешкоджування токсичних речовин;
зберігають відходи в умовах захисту їх від впливу атмосферних осадів і вітру.
Зазначені у 7.2.3—7.2.7 вимоги не поширюються на спеціально обладнані місця (об’єкти) видаляння відходів (шламонакопичувачі, шлаковідвали тощо), побудовані за відповідними проектами.
Місця (об’єкти) довгострокового зберігання відходів (більше 2-х років) прирівнюються до місць їх видаляння і на них поширюються відповідні вимоги щодо ведення моніторингу, контролю та складання паспортів місць видаляння відходів.
Транспортування відходів
Транспортують відходи в непошкодженому пакованні використовуючи транспортні засоби, призначені для відходів відповідного класу небезпеки, з дотримуванням таких вимог:
перевозять небезпечні відходи за межами підприємства за наявності ліцензії на поводження з ними та паспорта відходів і за порядком, визначеним чинним законодавством про перевезення небезпечних вантажів;
транспортні засоби повинні бути спеціально устатковані таким чином, щоб під час їхньої експлуатації унеможливити втрати відходів і забруднення ними довкілля та негативний вплив на здоров’я людей;
кількість перевезених відходів не повинна перевищувати вантажного об’єму відповідного транспортного засобу;
усі процеси, пов’язані з навантажуванням, перевезенням і розвантажуванням найбільш небезпечних відходів (І—III класів), повинні бути максимально механізовані. Під час перевезення напіврідких (пастоподібних) відходів, які течуть, використовують транспортні засоби, що мають шланговий пристрій для зливання;
для твердих, сипучих і пилоподібних відходів використовують транспортні засоби, оснащені пристосованою тарою або самостійним пристроєм для розвантажування, автокраном. Для запобігання пилоутворення відходи закривають поліетиленовою плівкою тощо; пилоподібні відходи необхідно зволожувати перед навантажуванням, перевезенням і розвантажуванням;
під час перевезення токсичних відходів заборонена присутність сторонніх осіб, крім водія, що пройшов спеціальний інструктаж з техніки безпеки під час поводження з небезпечними, зокрема токсичними відходами, і представника підприємства-власника (утворювача) відходів, що супроводжує вантаж. Транспортні засоби для перевезення відходів повинні мати спеціальні познаки, що характеризують їх використання.
Транскордонні перевезення небезпечних відходів під час їх експорту з України, імпорту в Україну чи транзиту через територію України здійснюють згідно з чинними нормативно-правовими актами та встановленими ними вимогами, зокрема ліцензуванням, пакуванням, маркуванням, страхуванням відповідальності та контролюванням [9].
Імпортують небезпечні відходи згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів, зокрема: зобов’язанням сторін щодо екологічно безпечного поводження з відходами, інформації про походження та склад відходів, утилізування відходів екологічно безпечним способом на конкретному об’єкті, способу утилізування/видалення тощо [9].
Обробляння та переробляння відходів
Обробляють відходи їх фізичним, хімічним чи біологічним перетворюванням (зокрема знешкоджуванням, кондиціюванням, іммобілізуванням), для потреби готування їх до наступного безпечного перевезення, переробляння, утилізування чи видаляння.
Переробляють відходи для отримування з них матеріалів, призначених для використання в тих чи інших цілях, тобто утилізації.
Обробляти та переробляти промислові відходи можна в місцях їх утворювання (на підприємстві-утворювачі відходів), збирання, заготівлі, зберігання, утилізування або видаляння, а також на спеціалізованих об’єктах. Необхідність, місце і кінцеві результати обробляння та переробляння відходів визначають виходячи з вимог нормативних документів, технологічних регламентів та іншої документації на процеси (роботи), в яких утворюють, утилізують або видаляють відходи.
Для обробляння та переробляння відходів можна використовувати широкий спектр механічних, гідромеханічних, тепло-масообмінних, фізико-хімічних, біологічних і інших процесів. У разі вибирання й адаптації зазначених процесів, а також технічних засобів їх забезпечення враховують граничні і номінальні значення показників, що змінюються у разі кондиціювання і знешкоджування, а також періодичність та об’єми утворювання відходів. Для досягнення кінцевого результату обробляння чи переробляння промислових відходів в окремих випадках зазначені операції можуть проходити декілька стадій, за допомогою сполучення різних процесів. Це обумовлено тим, що відходи є, як правило, полікомпонентними системами і для кожного компонента можна застосовувати спеціальні методи.
На кожний об’єкт (місце) обробляння та переробляння відходів складають реєстраційну карту встановленої форми, згідно з чинними нормативними документами [10].
Щоб звести до мінімуму ризики працівників та населення під час обробляння та переробляння відходів, необхідно виконувати вимоги щодо техніки безпеки щодо відповідного виду і класу небезпеки, визначених за результатами санітарно-гігієнічної експертизи.
Утилізація відходів
Утилізують відходи, щоб отримати з них ті чи інші матеріали, а також енергію, за допомогою їх економічно обґрунтованого, безпечного для здоров’я людей переробляння чи прямого використовування або спалюванням на базі наявних чи спеціально створюваних виробничих потужностей і технологічних процесів. Утилізація спрямована на повну або часткову заміну традиційних сировини, матеріалів і палива відходами; вилучення з них цінних компонентів; застосування відходів у якості шихтових матеріалів, напівфабрикатів тощо.
Ставлячи завдання щодо утилізації відходів проводять пошук інформації щодо наявних технологій використання відходів. Згідно з міжнародними регламентами визначають перелік операцій, які можуть привести до утилізації відходів (додаток В, табл. 2). Якщо немає інформації щодо наявних можливостей використання відходів, розробляють такі технології, проводять маркетинг і організовування відповідних виробництв з використанням як наявних технологічних блоків, так і на основі створювання нових установок та виробництв.
Технічні вимоги до відходів, які використовують як сировину, матеріали чи домішки для виробництва конкретних видів продукції, регламентують відповідними національними нормативними документами, які повинні бути узгоджені з органами санепідемслужби. Якщо немає вищезгаданих документів, їх треба розробити та затвердити у встановленому порядку.
Ліцензію на даний вид діяльності отримують згідно з розділом 6 цього стандарту.
Правила і вимоги до марковання, паковання і перевезення згідно з відповідним нормативним документом.
Утилізують промислові відходи з дотримуванням таких вимог:
дотримання санітарно-гігієнічних вимог за наявності відповідних технічних регламентів, нормативної і технологічної документації, погодженої у встановленому порядку;
наявності в технологічній документації розділу «Вимоги щодо безпеки», в якому за результатами санітарно-гігієнічної експертизи встановлюють санітарні вимоги до зведення до мінімуму ризиків для працівників та населення;
надзвичайно і високо небезпечні токсичні відходи (І—II класів) повинні мати токсиколого- гігієнічний паспорт, а кінцеві продукти, виготовлені з їх використанням — висновок санітарно- гігієнічної експертизи;
заборонено передавати (продавати) небезпечні, зокрема токсичні відходи, громадянам чи іншим юридичним особам, якщо вони не забезпечують утилізацію цих відходів екологічно безпечним способом, без шкідливого впливу на здоров’я населення;
використання відходів у сільському господарстві як добрива, меліорантів тощо дозволено тільки після проведення санітарно-епідеміологічного аналізу та вивчення їх впливу на санітарний стан ґрунту і суміжних середовищ, а також біологічної та санітарно-гігієнічного оцінювання сільськогосподарської продукції, виконаних згідно з чинним законодавством;
використання відходів у будівельній індустрії (у виготовленні цегли, бетонних виробів, фундаментів споруджень, будівництві доріг, для засипання вироблених пустот тощо) дозволено за наявності висновку санітарно-гігієнічної експертизи про вплив небезпечних (токсичних) інгредієнтів відходів на об’єкти довіклля (ґрунт, вода, повітря) та на здоров’я населення;
гігієнічне оцінювання продукції з використанням відходів виконують органи державного санітарного нагляду, із залучанням, за потреби, науково-дослідних інститутів і підрозділів медичних інститутів гігієнічного профілю, що атестовані на цей вид діяльності;
у разі організування виробництва товарної продукції з відходів треба виходити з результатів прогнозної оцінки його техніко-економічної ефективності, конкурентоздатності продукції і кон’юнктури ринку, а також із соціально-екологічної необхідності утилізування відходів.
на кожний об’єкт (місце) утилізування відходів складають реєстраційну картку встановленої форми згідно з чинним нормативно-правовим документом [10].
