Страница 16: ДСТУ Б EN 1090-2:2014. Виконання сталевих і алюмінієвих конструкцій. Частина 2. Технічні вимоги до сталевих конструкцій (62005)

Такі методи необхідно використовувати лише там, де вказано їх застосування. Будь-які випробування технології, необхідні для використання спеціальних кріпильних виробів та методів кріплення в умовах без попереднього натягу та з попереднім натягом необхідно зазначити. Може виникнути потреба в проведенні випробувань, які відрізняються від тих, що зазначені для болтів. Випробувань технології можна уникнути, якщо надано достатньою інформацію про попередні випробування.

Спеціальні отвори з різьбленням або різьбові шпильки можуть використовуватися як еквівалент застосування болтового комплекта у 5.6.3 за умови, якщо матеріали, форми різьблення та допуски на різьблення відповідають вимогам належного стандарту на виріб.

Необхідно зазначити вимоги до використання ін'єкційних болтів з шестигранною головкою.

Примітка 2. У Додатку К міститься інформація про постачання та використання ін’єкційних болтів з шестигранною головкою, до якої можна звернутися.

Налипання може бути результатом місцевої адгезії та розриву поверхні під дією навантаження та спричинити відносний рух під час кріплення. В деяких випадках результатом може бути склеювання та схоплювання у зварному шві.

Для уникнення проблем налипання можна застосувати наступні методи:

1. можна використовувати різнорідні стандартні марки нержавіючої сталі, які відрізняються за складом, швидкістю деформаційного зміцнення та твердістю (наприклад, марки A2-C4, A4-C4 або A2-A4 для комбінацій болт-гайка за EN ISO 3506-1 або EN ISO 3506-2);

2. в складних випадках спеціальний сплав нержавіючої сталі з високим коефіцієнтом деформаційного зміцнення можна застосувати для одного компоненту або покриттів з твердою поверхнею, наприклад, азотування або тверде хромування;

3. антизадирні хімічні речовини, як суха аерозольна плівка на основі фторопласту - PTFE.

У разі використання різнорідних металів або покриттів необхідно забезпечити належну корозійну сійкість.

Примітка. Змащування болтів є корисним, але може призвести до забруднення ґрунтом і може створити проблеми для зберігання.

8. МОНТАЖ

   1. Загальні положення

Цей пункт визначає вимоги до монтажу та інших робіт, які виконуються на будівельному майданчику, включаючи підливку основи цементним розчином, а також ті, що стосуються придатності будівельного майданчика для безпчного монтажу та точної підготовки опор.

Робота, що виконується на майданчику та включає підготовку, зварювання, встановлення механічних засобів кріплення та обробку поверхонь, має узгоджуватись з пунктами 6, 7, 8 та 10 відповідно.

Контроль та приймання конструкції мають проводитися згідно з вимог, що зазначені у п. 12.

Монтаж не повинен починатися до тих пір, поки майданчик для проведення будівельних робіт не буде відповідати технічним вимогам щодо забезпечення безпеки робіт, для чого необхідно зважити, де це є доречним, на наступні пункти:

1. забезпечення та технічне обслуговування майданчиків з твердим покриттям для кранів та підйомного обладнання;

2. шляхи доступу до будівельного майданчику та в його межах;

3. ґрунтові умови, що впливають на безпечну експлуатацію обладнання;

4. можливе осідання монтажних опор конструкції;

5. докладна інформація щодо наявності підземних комунікацій, повітряних кабелів або перешкод на майданчику;

6. обмеження щодо розмірів або ваги компонентів, які можуть бути доставлені на будівельний майданчик;

7. спеціальні умови зовнішнього середовища та кліматичні умови на будівельному майданчику та навкруги нього;

8. особливості суміжних конструкцій, які або впливають самі на споруди або на які є вплив.

Шляхи доступу до будівельного майданчику та в його межах слід вказати на плані будівельного майданчику із зазначенням розмірів та висотних позначок шляхів доступу, висотних позначок підготовленої робочої ділянки для пересування транспорту та обладнання, а також ділянок доступних для зберігання.

Якщо роботи пов’язано з іншими дисциплінами, технічні вимоги щодо безпеки споруд необхідно перевірити, щоби вони не суперечили вимогам стосовно інших частин будівельних споруд. Така перевірка має враховувати, де це доречно, наступні пункти:

9. заздалегідь підготовлені процедури співпраці з іншими підрядниками;

10. наявність майданчикових комунікацій;

11. максимальні навантаження під час будівництва та зберігання, що дозволені для сталевих конструкцій;

12. контроль укладання бетону під час будівництва композитних сталевих і бетонних конструкцій.

Примітка. У EN 1991-1-6 містяться правила для визначення навантаження під час будівництва та зберігання, включаючи бетон.

Якщо у стані часткового монтажу стійкість конструкції не є наочною, необхідно забезпечити безпечний спосіб монтажу, на якому засновано проект. Цей проектно обґрунтований метод монтажу має враховувати наступні положення:

1. розташування та типи підключень на майданчику;

2. максимальний розмір частини, вага та місце розташування;

3. послідовність операцій монтажу;

4. концепція стійкості частково зведеної конструкції, включаючи будь-які вимоги до тимчасових зв’язків або кріплень стійками;

5. кріплення стійками або інші заходи для виконання поетапного бетонування композитних сталевих і бетонних конструкцій;

6. умови демонтажу тимчасових зв’язків або кріплень стійками, або будь-які вимоги до зняття напружень або піддавання напруженням конструкції;

7. особливості, які будуть створювати загрозу безпеці під час будівництва;

8. розрахунок часу та спосіб коригування для з’єднань з фундаментами або опорними частинами та для підливки розчином;

9. будівельний підйом та вихідні параметри, які вимагають стосовно тих, що передбачені на стадії виробництва;

10. використання профільованого сталевого листа для забезпечення стійкості;

11. використання профільованого сталевого листа для забезпечення обмеження поперечного переміщення;

12. перевезення елементів, включаючи пристосування для підйому, повороту або витягування;

13. розташування та умови для опор та домкратів;

14. концепція стійкості для опорних частин;

15. деформації частково зведених конструкцій;

16. очікувані осідання опор;

17. певне розташування та навантаження від кранів, компонентів, що зберігаються, контрваги та інше на різних етапах будівництва;

18. інструкції щодо постачання, зберігання, підйому, встановлення та попереднього натягування розкіпних канатів;

19. детальна інформація про всі тимчасові споруди та пристрої, необхідні для зведення постійних споруд, з інструкціями до їх демонтажу.

Необхідно підготувати проект виконання робіт, в якому зазначається спосіб монтажу будівника, та перевірити його згідно з нормами проектування, особливо щодо опору частково зведеної конструкції навантаженням, які виникають під час монтажу, та іншим навантаженням.

Проект виконання робіт з монтажу може відрізнятися від монтажних засад проекту за умови, що це є безпечний варіант.

Зміни до проекту виконання робіт з монтажу, включаючи ті, необхідність яких викликана умовами будівельного майданчику, необхідно перевірити та розглянути згідно із зазначеною вище вимогою.

У проекті виконання робіт з монтажу необхідно описати процедури, які будуть використовуватися для безпечного монтажу сталевих конструкцій, та слід взяти до уваги технічні вимоги щодо безпеки споруд.

Ці процедури слід пов’язати з інструкціями до виконання конкретних робіт.

У проекті виконання робіт необхідно зазначити всі належні пункти з 9.3.1, а також врахувати, на додаток та де це є доречним, наступні моменти:

1. досвід пробного монтажу, виконаного згідно з 9.6.4;

2. обмеження, необхідні, аби, до проведення зварювання забезпечити стійкість та контроль місцевої рухливості з’єднання;

3. необхідні вантажопідйомні пристрої;

4. необхідність промаркувати вантажі та/ або центри сили тяжіння на великих або неправильної форми елементах;

5. зв’язок між вантажами, що необхідно підняти, та радіусом робочої зони кранів;

6. визначення сил, що викликають розгойдування та перекидання, особливо зумовлених передбачуваними вітровими умовами на майданчику під час монтажу, а також чіткі методи забезпечення достатньої стійкості до розгойдування та перекидання;і

7. методи боротьби із загрозами безпеці;

8. забезпечення безпечних робочих місць та безпечних засобів доступу до них.

На додаток, для композитних сталевих і бетонних конструкцій застосовується наступне:

9. послідовність кріплення профільованих сталевих листів для композитних плит повинна плануватися таким чином, аби забезпечити достатнє їх обпирання за допомогою опорних балок до закріплення листів та надійне їх фіксування, перш ніж вони будуть використовуватися для отримання доступу до подальших робочих місць;

10. профільований сталевий лист не повинен використовуватися, щоб дістатися до місць зварювання сталевих анкерів композитних сталевих і бетонних конструкцій, якщо профільований лист ще не закріплено механічними засобами кріплення, що відповідають вимогам у i);

11. послідовність встановлення, спосіб кріплення і герметизації незнімної опалубки, аби забезпечити закріплення опалубки перед використанням її для доступу до подальших будівельних операцій, та підтримку армування плити та бетонування опорної плити.

У якості значущих необхідно розглядати такі фактори, пов’язані з виконанням бетонних робіт, як послідовність укладання бетону, попереднє напруження та різниця температур між сталлю та щойно укладеним бетоном, домкрати та опори.

Вимірювання для споруд на майданчику мають бути пов’язані з системою, яка встановлюється для прив’язки та вимірювання будівельних споруд згідно з ISO 4463-1.

Необхідно забезпечити документально оформлену геодезичну зйомку вторинної сітки та застосувати її як систему координат для прив’язки сталевих конструкцій та встановлення відхилень опор. Координати вторинної сітки, зазначені в цій геодезичній зйомці, слід визнати коректними за умови, якщо вони відповідають критеріям приймання, зазначеним у ISO 4463-1.

Необхідно зазначити базову температуру для прив’язки та вимірювань сталевих конструкцій.

Точки розташування, які позначають заплановане розташування при зведенні окремих компонентів, мають відповідати ISO 4463-1.

До початку монтажу необхідно перевірити стан та розташування опор, використовуючи належні візуальні та вимірювальні засоби.

Якщо опори є непридатними для монтажу, їх до початку монтажу необхідно виправити. Невідповідності слід задокументувати.

Всі фундаменти, фундаментні болти та інші опори для сталевих конструкцій мають бути належним чином підготовлені для встановлення сталевої конструкції. Встановлення опорних частин має відповідати вимогам EN 1337-11.

Монтаж не має починатися, поки місце розташування та рівні опор, анкерів або опорних частин не будуть відповідати критеріям приймання у 11.2, або не буде видано належних змін до визначених вимог.

Результати геодезичної зйомки, що проводиться для перевірки місця розташування опор, необхідно оформити документально.

Якщо фундаменті болти мають бути попередньо напруженими, необхідно передбачити, аби верхня частина болту довжиною, як мінімум, 100 мм не мала зчеплення з бетоном.

Якщо планується рух фундаментних болтів у гільзах, необхідно забезпечити гільзи з діаметром, що дорівнює трьом діаметрам болту, мінімальний діаметр - 75 мм.

Під час монтажу необхідно підтримувати опори сталевих конструкцій в тому ж стані, що був на початку монтажу.

Примітка 1. Необхідно визначити ділянки опор, які вимагають захисту від корозії, та забезпечити належний захист.

Прийнятною вважається компенсація осідання опор, якщо не зазначено інше. ЇЇ необхідно виконати шляхом підливки розчину або встановлення пакетів підкладок між сталевою конструкцією та опорою.

Примітка 2. Як правило, компенсаційні вироби встановлюють під опорну частину.

Регулювальні шайби або інші опорні пристрої, які використовуються як тимчасові опори під опорні плити, повинні мати плоску поверхню у контакті до сталевої поверхні та бути достатнього розміру, міцності та жорсткості, аби уникнути місцевого руйнування опорної частини з бетону або цегляної кладки.

Якщо згодом буде виконано підливку розчином пакетів підкладок, їх слід розташувати таким чином, аби розчин повністю покрив їх, при цьому, якщо не зазначено інше, мінімальна товщина покриття складає 25 мм.

Для мостів пакети підкладок не повинні залишатися на місці, якщо не зазначається інше.

Якщо пакети підкладок залишаються на місці після підливки розчину, їх необхідно виготовити з матеріалів з тією ж самою довговічністю, що і сама конструкція.