Страница 12: ДСТУ IEC 60439-1:2003. Устаткування комплектних розподільчих пристроїв низьковольтне. Частина 1. Устаткування, що пройшло випробовування типу повністю чи частково (61986)

Розміри і положення зовнішніх провідників, що їх використовують для випробовування, також за­значають у протоколі випробовування.

Випробовування повинне тривати стільки, щоб підвищення температури досягло сталого значення (зазвичай не більше ніж 8 год). Практично цю умову виконують у разі змінення температури, що не перевищує 1 К/год.

Примітка 1. Для скорочення тривалості випробовування, якщо складники це дозволяють, силу струму збільшують у першій частині випробовування, після чого його зменшують до установленого для випробовування значення.

Примітка 2. Якщо під час випробовування збуджується електромагніт у колі регулювання, то температуру вимірю­ють за досягнення теплової рівноваги як в головному колі, так і в електромагніті кола регулювання.

Примітка 3. Завжди застосовувати однофазний змінний струм під час випробовування багатофазних КРП дозво­лено тільки тоді, коли магнітні ефекти настільки незначні, що ними можна знехтувати. Вони потребують уважного розг­ляду, особливо для сили струмів більших, ніж 400 А.

Якщо немає докладної інформації щодо зовнішніх провідників та умов роботи, площу поперечного перерізу зовнішніх випробовувальних провідників вибирають відповідно до значень у 8.2.1.3.1.

1. як провідники використовують одножильні мідні кабелі чи ізольовані проводи з площею попе­речного перерізу, що наведено у таблиці 8;

2. по можливості провідники повинні перебувати на відкритому повітрі;

3. мінімальна довжина.кожного тимчасового з’єднання від затискача до затискача повинна дор­івнювати:

• 1 м для значень поперечних перерізів до 35 мм⁸⁹ включно;

• 2 м для значень поперечних перерізів більше ніж 35 мм².

Таблиця 8 — Випробовувальні мідні провідники за випробувальних струмів до 400 А включно

Національна примітка.

AWG (American Wire Gage) —Американський сортамент проводів,

1. Як провідники треба використовувати одножильні, ізольовані матеріалом ПХВ, мідні кабелі з площею поперечного перерізу, які відповідають зазначеним у таблиці 9 чи як рекомендовано вироб­ником — еквівалентні мідні шини, наведені в таблиці 9.

2. Кабелі або мідні шини розміщують на відстанях, приблизно рівних відстані між затискачами. Мідні шини повинні мати матово-чорне оброблення. Декілька паралельних кабелів одного затискача складають разом і розміщують на відстані 10 мм один від одного. Декілька мідних шин Із затискачем установлюють на відстані приблизно рівній товщині шини. Якщо розміри, зазначені для шин, не при­датні для затискачів чи такі шини відсутні, дозволено установити інші шини, які мають такий самий поперечний переріз і приблизно такі самі або менші охолоджувальні поверхні. Простір між кабелями або мідними шинами не заповнюють.

3. Для однофазного та багатофазного випробовування мінімальна довжина будь-якого тимчасо­вого з'єднання з джерелом живлення повинна дорівнювати 2 м. Мінімальну довжину у разі з'єднання зіркою треба зменшити до 1,2 м.

Таблиця 9 — Стандартні поперечні перерізи мідних проводів, що відпоаідають випробовувальним струмам

¹ Значення струму повинно бути більшим, ніж нижнє граничне значення і меншим чи рівним вищому гранично­му значенню.

² Дозволено довгі передні частини шини розміщувати вертикально. Горизонтальні довгі передні частини шин доз­волено використовувати, як зазначено виробником.

³ Значення в дужках є оцінкою перевищення температури (у Кельвінах) випробовувальних провідників і вони за­дані як довідкові.

1. Як провідники використовують мідні шини, які відповідають значенням таблиці 9, за винятком випадку, коли КРП призначено для з’єднання винятково кабелями. У цьому випадку розміри та роз­міщення кабелів повинен визначати виробник.

2. Мідні шини розміщують на відстанях, приблизно рівних відстані між затискачами. Мідні шини повинні мати матово-чорне оброблення. Декілька мідних шин, що їх приєднують до одного затискача, розміщують одна від одної на відстані, що приблизно дорівнює їхній товщині. Якщо розміри, зазна­чені для шин, не придатні до затискачів чи таких шин немає, дозволено застосовувати інші шини, які мають такий самий поперечний переріз і приблизно такі самі або менші охолоджувальні поверхні. Простір між мідними шинами не повинен бути заповнений.

3. Для однофазного і багатофазного випробовування мінімальна довжина будь-якого тимчасового з’єднання з джерелом живлення повинна дорівнювати 3 м, але її можна зменшити до 2 м за умови, якщо перевищення температури на кінці з’єднання з джерелом напруги не більше ніж на 5 К переви­щує температуру всередині з’єднання. Мінімальну довжину у разі з’єднання зіркою можна зменшити до 2 м.

Між виробником І споживачем повинна бути укладена угода за всіма пунктами щодо умов випро­бовування: вид живлення, кількість фаз і частота (за необхідності), поперечний переріз випробовуваль- них провідників тощо. Ці відомості треба відображати в протоколі випробовування.

Для деяких типів закритого КРП, основні та допоміжні електричні кола якої мають достатньо малі номінальні струми, потужність втрат можна забезпечувати нагрівальними резисторами, що створю­ють таку саму кількість тепла і розміщені у відповідних місцях усередині оболонки.

Поперечний переріз провідників, приєднаних до цих резисторів, повинен бути такий, щоб за ме­жами оболонки не виділялось помітної кількості тепла.

Це випробовування з застосовуванням нагрівальних резисторів вважають типовим для усіх КРП, що використовують однакові види оболонки, якщо навіть різні типи КРП обладнані різним устаткован- ням, за умови, що сума потужність втрат умонтованого устатковання, з урахуванням коефіцієнта од­ночасності, не перевищує значення втрат, в результаті випробовування.

Температура нагрівання вмонтованих апаратів не повинна перебільшувати значення, наведені в таблиці 2 (див. 7.3). Її можна приблизно розрахувати, якщо температуру нагрівання даного апарата, виміряну на відкритому повітрі, доповнити різницею між температурою усередині оболонки та темпе­ратурою повітря, що оточує оболонку.

Для вимірювання температур треба застосовувати термопари та термометри. Для обмоток, заз­вичай, застосовують метод вимірювання температури за зміною опору. Для вимірювання температури повітря усередині КРП треба установити в зручних місцях декілька вимірювальних приладів.

Термометри і термопари повинні бути захищені від протягу та теплового випромінення.

Температуру навколишнього повітря вимірюють в останню чверть періоду випробовування за допомогою принаймні двох термометрів чи термопар, які рівномірно розміщують навколо КРП на ви­соті рівній приблизно половині висоти та на відстані приблизно 1 м від КРП. Термометри і термопа­ри повинні бути захищені від протягу та теплового випромінення.

Якщо температура навколишнього повітря під час випробовування перебуває в діапазоні від 10 °С до 40 °С, то значення, наведені в таблиці 2, є граничними значеннями для підвищення темпе­ратури.

Якщо температура навколишнього повітря під час випробовування перевищує 40 °С чи є нижчою ніж 10 °С, то цей стандарт втрачає силу, і виробник та споживач укладають спеціальну угоду.

У кінці випробовування перевищення температури не повинне бути більше значень, наведених у таблиці 2. Устатковання повинне задовільно працювати за значень напруги, у межах, допустимих для неї за даною температурою усередині КРП.

Це випробовування типу не потребує перевіряння на тих частинах КРП, які уже пройшли випро­бовування типу відповідно до технічних умов, якщо тільки їхню діелектричну стійкість не було пору­шено під час монтування.

Надалі КРПч не потребує цього випробовування (див. таблицю 7).

Якщо КРП має захисний провідник, ізольований від відкритих струмопровідних частин відповідно до 7.4.3.2.2d), то цей провідник розглядають як окреме електричне коло, тобто його випробовують за допомогою такої самої напруги, що і основне коло, до якого він належить.

Випробовування проводять:

• відповідно до 8.2.2.6.1 — 8.2.2.6.4, якщо виробник зазначив величину максимально допусти­мої імпульсної напруги, тобто ^_Н0М._м (див. 4.1.3);

• відповідно до 8.2.2.2 — 8.2.2.5 в інших випадках.

Для оболонок, виготовлених з ізоляційних матеріалів, проводять додаткове випробовування діе­лектричних властивостей, для чого прикладають випробовувальну напругу між металевою фольгою, накладеною з зовнішнього боку оболонки на отвори і стики, і з’єднаними між собою частинами, що перебувають під напругою, і відкритими струмопровідними частинами, які розміщені усередині обо­лонки поблизу цих отворів і стиків. Для цього додаткового випробовування значення випробовуваль- ної напруги повинне бути в 1,5 рази більшим значень, наведених у таблиці 10.

Примітка. Випробовувальні напруги для оболонок КРП, захищеного суцільною ізоляцією перебувають, на стадії розгляду.

Для рукояток регулювання, виготовлених з ізоляційного матеріалу або покритих ізоляційним ма­теріалом відповідно до 7.4.3.1.3 проводять випробовування діелектричних властивостей, у цьому ви­падку випробовувальну напругу в 1,5 рази більшу ніж напруга, значення якої наведено в таблиці 10, прикладають між струмопровідними частинами та металічною фольгою, яку обмотують навколо усієї поверхні рукоятки. Під час випробовування металоконструкція не повинна бути заземлена чи з'єдна­на з будь-яким іншим електричним колом.