Страница 6: ДСТУ IEC 61010-1:2005. Вимоги безпеки до електричного устатковання для вимірювання, керування та лабораторного застосування. Частина 1. Загальні вимоги (61974)

Відповідність перевіряють визначенням доступних частин, як зазначено в 6.2, і вимірюваннями рівнів згідно з 6.3. завершуваних випробуваннями згідно з підрозділами з 6.4 по 6.11.

Якщо з експлуатаційних причин неможливо запобігти тому, що наведені нижче частини є і доступними і небезпечними під напругою, то дозволено, щоб вони були доступними для оператора під час нормального застосовування, будучи при цьому небезпечними під напругою:

1. частини ламп і лампові патрони після вилучення ламп;

2. частини, які повинен замінювати оператор (наприклад, батареї) і які можуть бути небезпечними під напругою під час замінювання або інших дій оператора, але якщо вони доступні лише за допомогою інструмента і мають попереджувальні познаки (див. 5.2);

3. вимірювальні виводи блокувального й утримувального в заґвинченому стані типів, зокрема виводи, які не потребують застосовування інструмента.

Якщо будь-яка з частин в а) і b) отримує заряд від внутрішнього конденсатора, то вона не повинна бути небезпечною під напругою протягом 10 с після порушення енергопостачання.

Якщо заряд отримано від внутрішнього конденсатора, відповідність перевіряють вимірюванням згідно з 6.3, щоб установити, що рівні з 6.3.1 с) не перевищено.

Якщо не є очевидним, чи доступна частина, то визначення цього треба зробити відповідно до пунктів з 6.2.1 по 6.2.3. Випробувальні штифти (див. додаток В) і голки треба застосовувати без зусилля, якщо тільки зусилля не було зазначено. Вважають, що частини є доступними, якщо до них можна доторкнутися випробувальним штифтом або голкою, або якщо їх можна торкатися за відсутності покришки, яку не вважають такою, що забезпечує відповідну ізоляцію (див. 6.9.1). Для небезпечних піднапругових частин за ефективної напруги (відносно землі), що перевищує 1 кВ або 1,5 кВ постійного струму, вважають, що частина є доступною, якщо випробувальний штифт або голка досягає точки, яка є на відстані меншій до небезпечної піднапругової частини, ніж відповідний повітряний проміжок в основній ізоляції для робочої напруги.

Якщо оператор планує виконувати будь-які дії за нормального застосування (з інструментом або без нього), які збільшать доступність частин, то такі дії треба виконати до проведення обстеження згідно з пунктами з 6.2.1 по 6.2.3. Приклади охоплюють:

1. вилучення покришок;

2. відкриття дверцят;

3. регулювання пристроїв керування;

4. заміна використаного матеріалу;

5. вилучення частин.

Для устатковання, призначеного для встановлення у стійці, або щитового устатковамня. устаткований встановлюють так, як зазначено в інструкціях виробника до проведення обстеження згідно з пунктами з 6.2.1 по 6.2.3. Для такого устатковання допускють, щоб оператор перебував перед панеллю.

6. 2.1 Обстеження

Шарнірний випробувальний штифт (див. рисунок В.2) застосовують у кожному можливому положенні. Якщо частина могла б стати доступною внаслідок прикладання сили, то застосовують жорстко фіксований випробувальний штифт (див. рисунок В.1), прикладаючи силу 10 Н. Зусилля викликають за допомогою кінчика випробувального штифта, щоб уникнути заклинювання та дії важеля. Випробування застосовують до всіх зовнішніх поверхонь, зокрема днища. Проте на устаткованні, яке має змінні блоки, кінчик шарнірного випробувального штифта вставляють лише на глибину 180 мм в отвір в устаткованні.

7. 2.2 Отвори над частинами, які є небезпечними під напругою

Металеву випробувальну голку завдовжки 100 мм і 4 мм у діаметрі вставляють у будь-які отвори над частинами, які є небезпечними під напругою. Випробувальну голку підвішують вільно. І вона може проникати всередину до 100 мм. Додаткових заходів безпеки згідно з 6.5 для захисту за умов одиничної несправності не потрібно лише тому, що частина є доступною лише за цього випробування.

Для виводів це випробування не застосовують.

8. 2.3 Отвори для заздалегідь установлених пристроїв керування

Металеву випробувальну голку 3 мм у діаметрі вставляють в отвори, призначені для того, щоб дати доступ до заздалегідь установлених пристроїв керування, для яких потрібно застосовувати викрутку або інший інструмент. Випробувальну голку застосовують у кожному можливому напрямку через отвір. Глибина проникнення не повинна перевищувати в три рази відстань від поверхні корпусу до валу керування або 100 мм. обирають менше.

Допустимі межі для доступних частин

Напруга, струм або заряд між доступною частиною й опорним випробувальним уземленням, або між будь-якими двома доступними частинами на такій самій ділянці устатковання в межах відстані 1,8 м (по поверхні або через повітря), не повинні перевищувати ні значень з 6.3.1 за нормального режиму роботи, ні значень з 6.3.2 за умови одиничної несправності.

Якщо за нормального режиму роботи значення перевищують наведені нижче рівні, то частини вважають небезпечними під напругою. Обмеження згідно з 6.3.1 b) і с) застосовують лише, якщо напруга перевищує значення з 6.3.1 а).

1. Рівні напруг: 33 В для ефективної і 46.7 В для пікової або 70 В для напруги постійного струму. Для устатковання, номінального для застосування в разі розташованості у вологих місцях, рівні напруг становлять: 16 В для ефективної і 22.6 В для пікової або 35 В для напруги постійного струму.

2. Рівні значень сили струму:

1. 0,5 мА - ефективне для струму синусоїдної форми, 0,7 мА - пікове для струму несинусоїдної форми або змішаних частот, або 2 мА - постійного струму за вимірювання, яке виконують за допомогою вимірювального кола, показаного на рисунку А.1. Альтернативно можна застосовувати вимірювальне коло з рисунку А.2, якщо частота не перевищує 100 Гц. Вимірювальне коло з рисунку А.4 застосовують для устатковання, номінального для застосування в разі розташованості у вологих місцях.

2. 70 мА - ефективного струму за вимірювання, що виконують за допомогою вимірювального кола з рисунку А.3. Це пов'язано з можливим займанням за вищих частот.

3. Рівні заряду або енергії ємності:

1. заряд 45 мкКл для пікової напруги або напруги постійного струму до 15 кВ включно;

2. накопичена енергія 350 мДж для пікової напруги або напруги постійного струму понад 15 кВ.

Див. рисунок 2.

3. 3.2 Значення за умов одиничної несправності

Якщо значення перевищують наведені нижче рівні за умов одиничної несправності, то частини вважають небезпечними під напругою. Обмеження згідно з 6.3.2 Ь} і с) застосовують лише, якщо напруга перевищує значення з 6.3.2 а).

1. Рівні напруги: 55 В для ефективної і 78 В для пікової або 140 В для напруги постійного струму. Для устатковання, номінального для застосування в разі розташованості у вологих місцях, рівні напруг становлять: 33 В для ефективної та 46.7 В для піковоі або 70 В для напруги постійного струму. Рівні скороминущих напруг ті самі, що й на рисунку 1, виміряні на опорі 50 кОм.

2. Рівні значень сили струму:

1. 3.5 мА - ефективне для струму синусоїдної форми, 5 мА - пікове для струму несинусоїдної форми або змішаних частот, або 15 мА - постійного струму за вимірювання, яке виконують за допомогою вимірювального кола, показаного на рисунку А.1. Альтернативно можна застосовувати вимірювальне коло з рисунку А 2, якщо частота не перевищує 100 Гц. Вимірювальне коло з рисунку А.4 застосовують для устатковання. номінального для застосування в разі розташованості у вологих місцях.

2. 100 мА - ефективного струму за вимірювання, яке виконують за допомогою вимірювального кола з рисунку А.3. Це пов'язано з можливими займаннями за вищих частот.

3. Рівень ємності такий самий, що й на рисунку 2.

Доступні частини має бути захищено від того, щоб вони могли стати небезпечними під напругою, за допомогою одного чи кількох з таких засобів:

1. основної ізоляції (див. додаток D);

2. корпусів або переділок;

3. імпедансу.

Корпуси та переділки мають відповідати вимогам жорсткості згідно з 8.1. Якщо корпуси чи переділки забезпечують захист ізоляцією, то вони мають відповідати вимогам основної ізоляції.

Повітряні проміжки та довжини шляхів струму спливу між доступними й небезпечними під напругою частинами мають відповідати вимогам 6.7 і певним вимогам до основної ізоляції.

Тверда ізоляція між доступними частинами та небезпечними піднапруговими частинами має витримувати випробування напругою згідно з 6.8 для основної ізоляції.

Примітка. Немає ніяких вимог до мінімальної товщини твердої ізолиим за умови, що вона спроможна витримати випробування на електричну міцність ізоляції згідно з 6.8 . Проте за умов механіного навантаження або теплового удару треба розглянути вимоги розділів 8, 9 і 10. Часткове випробування на розряд для твердої ізоляції - на розгляді.

Відповідність перевіряють за допомогою:

1. визначення в 6.2 і вимірювання згідно з 6.3.1, щоб встановити, що доступні провідні частини не с небезпечними частинами, що перебувають під напругою;

2. огляду або вимірювання повітряних проміжків і довжин шляхів струму спливу, як зазначено в 6.7;

3. випробування діелектричної міцності основної ізоляції - згідно з 6.8;

4. випробування жорсткості кожухів і переділок - згідно з 8.1.

ІЕС 2733/2000

Умовні познаки:

А - рівень змінного струму за вологих умов;

В - рівень змінного струму за сухих умов;

С - рівень постійного струму за вологих умов;

D - рівень постійного струму за сухих умов

Рисунок 1 - Максимальна тривалість короткочасних скороминущих допустимих напруг за умови одиничної несправності (див 6.3.2 а))

Умовні познаки:

А - нормальний режим роботи;

Б - умови одиничної несправності.

Рисунок 2 - Рівень зарядженої ємності за нормального режиму роботи та за одиничної несправності (див. 6.3.1 с) і 6.3.2 с))

Треба забезпечити додатковий захист, щоб гарантувати, що доступні частини не стануть небезпечними піднапруговими частинами за умови одиничної несправності. Захист потрібно складати з одного або кількох захисних засобів, зазначених у пунктах з 6.5.1 по 6.5.3, або автоматичного відключення живлення в разі несправності (див. 6.5.4).

Відповідність перевіряють так. як зазначено в пунктах з 6.5.1 по 6.5.4.

Доступні провідні частини треба з'єднати з виводом захисного провідника, якщо вони можуть стати небезпечними піднапруговими частинами в разі одиничної несправності первісних захисних засобів, зазначених в 6.4. Альтернативно такі доступні частини має бути відокремлено від небезпечних піднапругових частин за допомогою провідного захисного екрана чи переділки, сполучених з виводом захисного провідника.

Примітка. Доступні проводні частини не треба з'єднувати з виводом захисною провідника, якщо їх відокремлено від усіх небезпечних піднапругових частин подвійною ізоляцією або підсиленою ізоляцією.

Відповідність перевіряють так. як зазначено в пунктах з 6.5.1.1 по 6.5.1.5.

Цілісність захисної уземлювальної перемички треба забезпечувати такими засобами:

1. Захисна уземлювальна перемичка має складатися з безпосередньо з'єднаних структурних частин або окремих провідників, або і тих і інших. Вона має витримувати всі теплові й динамічні навантаги. яким їх може бути піддано до того, як один із захисних засобів від надструму, зазначених у 9.5. відключить устатковання від електроживлення.

2. Паяні з'єднання, що їх піддають механічному навантаженню, має бути механічно закріплено незалежно від паяння. Такі з'єднання не треба застосовувати для інших цілей, зокрема фіксації частин конструкції. Гвинтові з'єднання має бути законтровано від ослаблення.

3. Якщо частину устатковання замінює оператор, то захисна уземлювальна перемичка для решти устатковання не повинна розмикатися (крім випадків, коли ця частина також містить вхідне з'єднання з електромережі до всього устатковання).

4. Пересувні провідні з'єднання, наприклад, шарніри, повзунки тощо не повинні бути єдиним шляхом захисної уземлювальної перемички, якщо тільки їх не було спеціально розроблено для електричного взаємного зв'язку і вони відповідають вимогам 6.5.1.З.

5. Зовнішнє металеве обплетення кабелів, навіть якщо іх з'єднано з виводом захисного провідника. не треба розглядати як захисну уземлювальну перемичку.

6. Якщо енергія від електромережі проходить крізь устатковання для застосування іншим устаткованням. то також треба передбачити засоби для проходження крізь устатковання захисного провідника, щоб захистити інше устатковання. Загальний опір шляху захисного провідника крізь устатковання не повинен перевищувати зазначений в 6.5.1.3.

7. Захисні провідники можуть бути голими або ізольованими. Ізоляція має бути зелено-жовта. за винятком таких випадків:

1. для обплетення уземлення - або зелено-жовта, або безкольорово-прозора;

2. для внутрішніх захисних провідників та інших провідників, під'єднаних до виводу захисного провідника у комплекті, зокрема плоских кабелів, шинопроводів, гнучкого друкованого монтажу тощо, можна використовувати будь-який колір за умови, що внаслідок нерозпізнавання захисного провідника не може виникнути ніякий небезпечний чинник. Зелено-жовту двокольорову комбінацію треба використовувати лише для ідентифікації захисного провідника, а не для інших цілей.