---

EN 10056-2 Кутики з конструкційної сталі рівнополичні та нерІвнополичні. Частина 2. Допуски на форму і розміри

EN 10058 Гарячекатані плоскі сталеві прутки загальної призначеності. Розміри та допуски на форму і розміри

EN 10059 Гарячекатані квадратні сталеві прутки загальної призначеності. Розміри та допуски на форму і розміриEN 10060 Гарячекатані круглі сталеві прутки загальної призначеності. Розміри та допуски на форму І розміри

EN 10061 Гарячекатані шестигранні сталеві прутки загальної призначеності. Розміри та до­пуски на форму і розміри

EN 10067 Гарячекатаний штабобульб. Розміри та допуски на форму, розміри і масу

EN 10162 Холоднокатані сталеві профілі. Технічні умови постачання. Допуски на розміри та на поперечний переріз

EN 10279 Гарячекатані сталеві швелери. Допуски на форму, розміри та масу.

EN 10002-1:2001 Матеріали металеві. Випробовування на розтяг. Частина 1. Метод випробо­вування за кімнатної температури

EN 10045-1 Матеріали металеві. Випробовування на удар за Шарпі. Частина 1. Метод випро­бовування

EN 10160 Контроль ультразвуковий плоских сталевих виробів товщиною не менше ніж 6 мм (метод відбиття)

EN 10306 Чавун І сталь. Ультразвуковий контроль Н-балок з паралельними полицями та ІРЕ-балок

EN 10308 Контроль неруйнівний. Ультразвуковий контроль сталевих прутків

CR 10261 Інформаційний циркуляр 11 ECISS. Чавун і сталь. Огляд придатних методів хімічного аналізування

EN ISO 377 Сталь і сталеві вироби. Відбирання та готування проб і зразків для механічних випробовувань

EN ISO 643 Сталі. Мікрографічне визначання дійсного розміру зерна (ISO 643:2003)

EN ISO 2566-1 Сталі. Перетворювання значень видовження. Частина 1. Вуглецеві та низько- леговані сталі (ISO 2566-1:1984)

EN ISO 14284 Сталь і чавун. Відбирання та готування проб для визначання хімічного складу (ISO 14284:1996)

EN ISO 17642-1 Руйнівні випробовування зварних з’єднань металевих матеріалів. Електро­дугове зварювання. Частина 1. Загальні положення (ISO 17642-1:2004)

EN ISO 17642-2 Руйнівні випробовування зварних з’єднань металевих матеріалів. Електро­дугове зварювання. Частина 2. Самообмежені випробовування (ISO 17642-2:2004)

EN ISO 17642-3 Руйнівні випробовування зварних з’єднань металевих матеріалів. Електроду­гове зварювання. Частина 3. Випробовування під зовнішнім навантаженням (ISO 17642-3:2004).

3. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті вжито терміни та визначення понять, наведені в:

• EN 10020:2000 стосовно класифікації марок сталі;

• EN 10021:1993 стосовно вимог щодо загальних умов постачання;

• EN 10052:1993 стосовно термінів щодо термообробляння;

• EN 10079:1992 стосовно видів виробів

та EN 10025-2:2004—EN 10025-6:2004 стосовно інших термінів та визначень понять.

4. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ПОЗНАКИ

   1. Класифікація

      1. Основні класи якості

Класифікацію основних класів якості марок сталі згідно з EN 10020:2000 наведено в EN 10025-2—EN 10025-6.

Сталі для плоских і довгомірних виробів, вказані в EN 10025-2—EN 10025-6, ділять на мар­ки на основі мінімальної встановленої границі плинності за кімнатної температури.

Марки сталі можуть постачати за групами якості, встановленими в EN 10025-2—EN 10025-6.

Назви марок сталі, які містяться у цьому стандарті, треба зазначати відповідно до EN 10027-1 та CR 10260; номери сталі треба зазначати відповідно до EN 10027-2.

4. ІНФОРМАЦІЯ, ЯКУ ПОВИНЕН НАДАВАТИ ПОКУПЕЦЬ

   1. Обов’язкова інформація

Під час замовляння виробник повинен отримати таку інформацію;

1. розмір постачання;

2. вид виробу;

3. номер цього стандарту;

4. назва сталі або номер сталі (див. EN 10025-2—EN 10025-6);

5. номінальні розміри та допуски на розміри і форму (див. 7.7.1);

6. усі необхідні додаткові вимоги (див. 5.2);

д) додаткові вимоги контролювання і випробовування та документи контролю, вказані в EN 10025-2—EN 10025-6.

Примітка. Регламентовані характеристики треба викладати відповідно до додатка ZA.

5.2 Додаткові вимоги

У розділі 13 наведено низку додаткових вимог. У EN 10025-2—EN 10025-6 встановлено додат­кові вимоги, визначені для відповідної частини стандарту. Якщо покупець не вказує на будь-яку з цих додаткових вимог, вироби постачають відповідно до основних технічних вимог

6. ПРОЦЕС ВИГОТОВЛЯННЯ

   1. Процес виплавляння сталі

Процес виплавляння сталі обирає виробник, крім мартенівського (Сімен-Мартін) процесу. Покупця інформують про процес виплавляння відповідної марки сталі, якщо це встановлено у за­мовленні.

Див. додаткову вимогу 1. ~~

Національна примітка

До мартенівського процесу виплавляння сталі не належить дуплекс-процес, який охоплює розплавляння сталі (напівфаб­рикату) у сталеплавильному агрегаті з подальшим доведенням сталі в агрегаті типу «піч-ковш».

Спосіб розкислювання чи необхідний розмір зерна треба наводити відповідно до EN 10025-2— EN 10025-6.

Стан постачання має відповідати EN 10025-2—EN 10025-6.

6. ВИМОГИ

   1. Загальні положення

Під час відбирання проб, готування випробних зразків і випробовувань, вказаних у розділах 8—10, треба застосовувати такі вимоги.

Виріб треба аналізувати, якщо це встановлено під час замовляння.

Див. додаткову вимогу 2.

CEV = С + Мп/6 + (Сг + Mo + V)/5 + (Ni + Cu)/15.

Масову частку елементів у формулі вуглецевого еквівалента треба вказувати у документі контролю.

Примітка. Відпал для зняття напруг за температури більше ніж 580 °С або тривалістю понад 1 год може призвести до погіршення механічних властивостей марок сталі, наведених у EN 10025-2—EN 10025-5. Для марок сталі нормалізованої чи після нормалІзувального прокатування з мінімальним /?_ен і 460 МПа¹ максимальна температура релаксаційного відпалу має бути 560 °С.

Якщо покупець бажає провести відпал для зняття напруг виробів за вищих температур або впродовж більшого часу, ніж вище зазначені мінімальні значення, механічні властивості після такого оброблення треба узгоджувати під час замовляння.

Максимальна температура відпалу для зняття напруг загартованої та відпущеної сталі марок за EN 10025-6:2004 має бути принаймні на ЗО °С нижче від температури відпускання. У зв’язку з тим, що ця температура звичайно заздалегіть невідома, по­купцю рекомендовано узгодити її з виробником сталі, якщо він планує термічне оброблення після зварення.

Примітка. У виробів може погіршитися механічна міцність, якщо їх піддали некоректному термічному оброблянню за вищої температури, такому як правлення газовим полум’ям, перекатування тощо. Вироби у стані постачання +N менш чутливі, ніж в ін­шому стані постачання, але рекомендовано консультуватися з виробником, якщо потрібне обробляння за вищої температури.

Випробовування на удар для виробів номінальною товщиною < 6 мм не потрібні.

Див. додаткову вимогу 3.

Якщо це узгоджено під час замовляння, марки та групи якості, встановлені EN 10025-2— EN 10025-6, мають відповідати поліпшеним деформаційним властивостям у напрямку, перпенди­кулярному до поверхні виробу, як встановлено у EN 10164.

Див. додаткову вимогу 4.

Загальні вимоги до зварюваності мають відповідати наведеним у EN 10025-2—EN 10025-6.

Примітка. Завдяки сприятливому хімічному складу, порівняно з нормалізованою сталлю з однаковим рівнем границі плин­ності, термомеханічно оброблена сталь згідно з EN 10025-4 має вищу зварюваність.

Загальні вимоги придатності до формозмінювання наведено у EN 10025-2—EN 10025-6

Довговічність залежить від хімічного складу сталі та, за необхідності, може бути підвищена нанесенням зовнішніх покривів. Під час замовляння, за необхідності, потрібно встановлювати ви­моги до гарячого цинкування згідно з EN 10025-2—EN 10025-6.

Див. додаткову вимогу 5.

Загальні вимоги до оброблюваності мають бути наведені у EN 10025-2.

Якість поверхні має відповідати EN 10025-2—EN 10025-6.

Вироби не повинні мати внутрішніх дефектів, які можуть бути причиною унеможливлення ви­користовування виробів за призначеністю.

Ультразвукове випробовування має бути узгоджено під час замовляння та відповідати 10.3.

Див. додаткову вимогу 6 (для плоских виробів).

Див. додаткову вимогу 7 (для двотаврових балок з паралельними полицями та ІРЕ-балок).

Див. додаткову вимогу 8 (для прутків).

Розміри, допуски на розміри та форму профілів, на які немає документів, мають відповідати національному стандарту, чинному у місці використовування виробу, або їх узгоджують під час за­мовляння.

6. 2. Номінальну масу обчислюють із номінальних розмірів з використовуванням густини, що дорівнює 7850 кг/м³.

7. КОНТРОЛЮВАННЯ

   1. Загальні положення

Вироби постачають після специфічного чи неспецифічного контролювання та випробовування, які виконують відповідно до EN 10025-2—EN 10025-6 для підтвердження відповідності замовленню та цьому стандарту.

У разі специфічного контролювання випробовування треба проводити згідно з вимогами 8.3, 8.4, розділів 9 та 10.

8.2.2 Стан поверхні та розміри контролює виробник у присутності покупця, якщо це узгоджено під час замовляння.

Див. додаткову вимогу 9.

Контролювання механічних властивостей регламентовано в EN 10025-2—EN 10025-6.

Випробну одиницю встановлено в EN 10025-2—EN 10025-6.

Див. додаткову вимогу 2.

Випробовування під час специфічного контролювання регламентовано в EN 10025-2— EN 10025-6.

Див. додаткову вимогу 2.

Див. додаткову вимогу 3.

9. ГОТУВАННЯ ПРОБ 1 ВИПРОБНИХ ЗРАЗКІВ

   1. Відбирання і готування проб до хімічного аналізування