---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ГІДРОКОСТЮМИ

Частина 3. Методи випробування
(EN ISO 15027-3:2002, IDT)

Д

БЗ № 11-2007/606

СТУ EN ISO 15027-3:2007

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
201

2ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Науково-виробниче підприємство «Катран», Технічний комітет стандартизації «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих» (ТК 135)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: А Данилевський, А. Єременко, О. Бараннік

2. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 4 грудня 2007 р. Ne 344 з 2009-07-01

З Національний стандарт ДСТУ EN ISO 15027-3:2007 відповідає EN IS0 15027-3:2002 Immersion suits — Part 3: Test methods (Гідрокостюми. Частина 3. Методи випробування) І внесений з дозволу CEN, rue de Stassart 36, В 1050 Brussels. Усі права щодо використання європейських стандартів у будь- якій формі і будь-яким способом залишаються за CEN

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп) 4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати та розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.
Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 2012

ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Методи випробовування 1

   1. Загальні положення 1

   2. Відбирання зразків 2

   3. Випробовувані 2

   4. Тривкість до дії різних видів палива 2

   5. Випробовування на займистість З

   6. Випробовування на удар під час обертання 4

   7. Випробовування на герметичність 4

   8. Температурне випробовування 5

   9. Термоциклювання 7

   10. Випробовування робочих характеристик 7

   11. Ергономічність 8

   12. Метод випробовування пористого полімерного матеріалу на стискуваність 12

   13. Метод випробовування пористого полімерного матеріалу на стійкість до впливу температур 13

Додаток А Результати випробовування. Неточність вимірювання 13

Додаток ZA Розділи цього стандарту, які відповідають суттєвим вимогам або іншим положенням Директив ЄС 13

Бібліографія 13НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей стандарт є тотожний переклад EN ISO 15027-3:2002 Immersion suits — Part 3: Test methods (Гідрокостюми. Частина 3. Методи випробування).

EN ISO 15027-1:2002 розроблено технічним комітетом CEN 162 «Захисний одяг, засоби захисту рук та рятувальні жилети», секретаріат якого очолює Німецький Інститут зі Стандартизації DIN спільно з технічним комітетом ISO 188 «Малі плавзасоби».

Технічний комітет, відповідальний за цей стандарт в Україні, — ТК 135 «Безпека промислової продукції та засоби індивідуального захисту працюючих».

У стандарті зазначено вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

До стандарту внесено такі редакційні зміни:

• вилучено «Передмову до EN ISO 15027-3:2002», інформацію стосовно цього стандарту до­лучено до «Національного вступу»;

• слова «цей європейський стандарт» замінено на «цей стандарт»;

• структурні елементи стандарту: «Титульний аркуш», «Передмову», «Національний вступ», першу сторінку та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандарти­зації України;

• у розділі 2 «Нормативні посилання» та у «Бібліографії» подано «Національне пояснення», виділене рамкою;

• познаки одиниць вимірювання відповідають вимогам системи стандартів ДСТУ 3651:1997 Мет­рологія. Одиниці фізичних величин.

У цьому стандарті є посилання на EN 340, EN 15027-1:2002 та EN 15027-2:2002, які прийняті в Україні як національні.

Копії нормативних документів, на які є посилання в цьому стандарті, можна отримати у Голов­ному фонді нормативних документів.ДСТУ EN ISO 15027-3:2007

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

ГІДРОКОСТЮМИ

Частина 3. Методи випробування

ГИДРОКОСТЮМЫ

Часть 3. Методы испытаний

IMMERSION SUITS

Part 3: Test methods

Чинний від 2009-07-01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт визначає методи випробовування страхувальних і рятувальних гідрокостюмів.

Вимоги до страхувальних гідрокостюмів установлено в EN ISO 15027-1, до рятувальних гідрокос­тюмів у EN ISO 15027-2.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Цей стандарт містить положення з інших стандартів через датовані й недатовані посилання. Ці нормативні посилання наведено у відповідних місцях тексту, а перелік стандартів подано нижче. У разі датованих посилань пізніші зміни до будь-якого з цих видань або перегляд їх стосуються цього стан­дарту тільки тоді, коли їх уведено разом зі змінами чи переглядом. У разі недатованих посилань зас­тосовують останні видання наведених документів (разом зі змінами).

EN ISO 15027-1:2002 Immersion suits — Part 1: Constant wear suits, requirements including safety (ISO 15027-1:2002)

EN ISO 15027-2:2002 Immersion suits — Part 2: Abandonment suits, requirements including safety (ISO 15027-2:2002)

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

EN ISO 15027-1:2002 Гідрокостюми. Частина 1. Страхувальні гідрокостюми. Технічні вимоги та ви­моги безпеки

EN ISO 15027-2: 2002 Гідрокостюми. Частина 2. Рятувальні гідрокостюми. Технічні вимоги та ви­моги безпеки

3. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

У випадку, якщо не існує спеціальних методів випробовування будь-яких властивостей гідрокос­тюма, випробовування проводять за допомогою одного з таких способів:

1. з використанням вимог EN ISO 15027-1 та EN ISO 15027-2;

2. за допомогою вимірювань;

3. за допомогою візуального оцінювання;

4. методом функціонального випробовування.

Перед початком випробовування виріб кондиціюють за нормальних умов навколишнього середо­вища протягом (24,0 ± 0,1) год.

Видання офіційне

Відповідно до 4.13 EN ISO 15027-2:2002 перед початком випробовування необхідно відібрати по одному зразку кожного елемента гідрокостюма, що випробовується, якщо відповідна процедура ви­пробовування не передбачає інших умов випробовування.

Люди, що беруть участь у випробовуваннях, повинні бути ознайомлені з процедурою випробову­вання І правилами експлуатації гідрокостюмів. їх також має бути поінформовано І проінструктовано щодо складнощів випробовування. Учасники випробовування повинні пройти медичний огляд; під час процедури випробовування за станом їхнього здоров’я має стежити лікар-фізіолог.

Примітка. Варто також звернути увагу на відповідні положення декларації, затвердженої Всесвітньою Асоціацією Медиків у Хельсінкі, 1964 р. (у 2000 р. в Единбурзі в декларацію було внесено поправки}, а також на особливості законодавства країн-членів CEN, наприклад, необхідність присутності комісії, що стежитиме за дотриманням норм етики.

У випробовуваннях гідрокостюма мають брати участь не менше ніж шість осіб (якщо випробову- вачами є люди). Гідрокостюми для них варто вибирати відповідно до їх зросторозмірів (див. таблицю 1):

Таблиця 1 — ЗросторозмІри випробовувачів

Кількість учасників випробовувань однієї статі не повинна перевищувати 2/3 всіх випробовувачів.

Учасники випробовувань, оглянуті і проінструктовані відповідно до 3.3.1 цього стандарту, не по­винні боятися глибини, повинні вміти пропливти дистанцію в 350 м протягом 20 хв у рятувальному жи­леті, і, після невеликого відпочинку, самостійно піднятись на пласку платформу (відповідно до 3.11.6.2).

Учасники випробовування повинні бути одягнені відповідно до 3.8.1.2 цього стандарту від початку до кінця випробовувань, якщо не зазначено Інакше.

Відповідно до вимог цього стандарту, випробовування повинні пройти всі надані зразки елементів комплекту гідрокостюма на відповідність EN ISO 15027-1 і EN ISO 15027-2. Проте через велику відмінність фізичних особливостей випробовувачів та складнощі оцінювання деяких суб'єктивних ви­мірювань, дозволено невідповідність вимогам цього стандарту технічних характеристик не більше ніж одного зразка. У цьому випадку зразок повинен пройти випробовування повторно за участю двох інших випробовувачів однакової вагової категорії і статі, а результати випробовування повинна оцінювати та сама комісія відповідно до 3.10.3 цього стандарту. У разі, якщо результати повторного випробовування негативні, вважають, що зразок не пройшов випробовування. Якщо в результаті випробовування зра­зок відповідає всім вимогам EN ISO 15027-1 і EN ISO 15027-2, випробовування вважають успішно прой­деними.

Зразки матеріалів зовнішнього покриву гідрокостюма з усіма присутніми на них швами, отворами й іншими складовими розміщують у контейнері з моторним паливом за температури (20 ± 2) °С і за­лишають на 24 год (висота стовпа рідини в контейнері над зразком повинна становити 100 мм).

Після видалення з контейнера зразок очищають від залишків палива і випробовують їх на напру­ження швів під час розривання під гідростатичним тиском (висота стовпа води над зразком повинна складати 1000 мм). Напруження під час розтягування матеріалу зі швами до появи помітних ушкоджень не повинно бути менше ніж 150 Н. Будь-які пошкодження тканини або швів заносять у протокол ви­пробовування.

Зразок гідрокостюма розміщують над спеціальним піддоном, наповненим паливом, що палає. Вимірюють час, протягом якого гідрокостюм продовжує горіти чи плавитись після видалення його з зони полум’я.

Розміри піддону для випробовування — 460 мм х 350 мм х 60 мм.

Вид палива — моторне паливо.

Принаймні один з наданих зразків гідрокостюмів повинен пройти випробовування на займистість.

Складений по лінії талії лицьовою стороною назовні гідрокостюм на вішалці підвішують на тра­версу в захищеному від протягів місці. Довжина траверси має бути такою, щоб забезпечити вільний рух гідрокостюма над піддоном із паливом завдовжки 578 мм. Відстань від верхнього краю піддону до ниж­ньої частини гідрокостюма має дорівнювати (250 ± 20) мм (див. рисунок 1).

Після цього піддон наповнюють водою до позначки 10 мм І доливають паливом доти, поки висо­та стовпа рідини в піддоні не буде складати принаймні 40 мм. Потім паливо підпалюють і воно вільно горить протягом ЗО с до початку випробовування.

Через ЗО с гідрокостюм поступово переміщують у полум’я й утримують над піддоном з паливом, що палає протягом 2 с. До і після зазначеного часу гідрокостюм повинен бути розташований не мен­ше ніж за 2 м до найближчого краю піддону.

У протоколі випробовувань зазначають, чи продовжує гідрокостюм горіти або плавитись через 6 с після видалення його з полум’я.

Розміри у міліметрах

а b

Рисунок 1 — Випробовування на займистість

Установка для випробовування схематично зображена на рисунку 2. Вона складається зі спеціаль­ного фанерного короба, внутрішня поверхня якого вкрита шаруватим високоміцним пластиком та вапь- ниці, що розташована в центрі мас короба, тим самим забезпечуючи його вільне обертання. Оберта­ти короб можна вручну, механічно чи за допомогою двигуна.

Зразок, що випробовують, закріплюють на плоскій фільонці й розміщують всередині короба, після чого короб закривають. Потім короб обертають зі швидкістю 6 об./хв (загалом короб має здійснити 150 обертів).

По завершенні випробовування зразок видаля­ють з короба, після чого комісія експертів перевіряє збереження цілісності зразка, що випробовують. У випадку появи будь-яких сумнівів з цього приводу проводять додаткові випробовування.

Примітка. Кількість води, що проникає в підкостюмний простір, буде граничним значенням для розрахунків під час темпе­ратурного випробовування.