---

З матеріалу, вкритого шаром фольги, фольгу видаляють після заморожування зразка за температури нижче температури гнучкості від З К до 10 К. Після заморожування зразок витримують до зважування за температури (298 ±5) К.

Загальну масу т₁ трьох зразків визначають зважуванням на лабораторних вагах з похибкою не більше ±0,02 г.

Товщиноміром вимірюють товщину кожного зразка не менше ніж у трьох місцях, визначають для кожного зразка їх середні значення S.] , S₂ , S₃.

Матеріали з пилоподібною посилкою, вкриті фольгою та безпокривні, беруть щипцями і піді­грівають над електроплиткою із закритою спіраллю частину зразка так, щоб покривна суміш на стороні, оберненій до плитки, розігрілася до температури розм’якшення. Гарячим ножем знімають до основи розм’якшеній шар покривного складу, не порушуючи її цілісності.

Після охолодження зважуванням визначають загальну масу т₀ трьох зразків, очищених з нижнього боку, та вимірюють їх товщину - S₄ , S₅ , S₆.

Так само знімають розм’якшений шар покривного складу з іншої сторони зразків. Очищені з обох сторін від покривного складу та охолоджені зразки зважують для визначення їх загальної маси т₁₂, вимірюють їх товщину в тих самих місцях та визначають для кожного зразка їх середні арифметичні значення S₇ , S₈ , S₉.

Для матеріалів з крупно-, дрібнозернистими та лускоподібними посилками для нижньої сто­рони зразків визначають відповідні масу та товщини S₄ , S₅ , S₆.

Для верхньої посиланої сторони зразка випробування проводять так:

• знімають разом із посилкою верхній шар покривного складу у попередньо висушену до постійної маси т₁₃ екстракційну гільзу, виготовлену з фільтрувального паперу:

• гільзу зі знятим зі зразка покривним складом та посилкою зважують для визначення їх загальної маси т₁₄;

• зважену гільзу з покривним складом і посилкою кладуть в екстрактор, заливають обраним розчинником у полуторній або подвійній кількості від робочого об’єму екстрактора та екстрагують до появи безбарвного розчину; при безбарвному розчині екстрагують ще (ЗО ± 1) хв; після закін­чення екстрагування гільзу з вмістом виймають з екстрактора, витримують у витяжній шафі для видалення розчинника впродовж 20-30 хв та висушують до постійної маси;

• видалений після екстрагування з гільзи мінеральний матеріал розсіюють на ситі з сіткою № 020; потім визначають масу матеріалу т₁₅, що пройшов через сито, та масу залишку на ситі т₁₆.

Масу покривного складу з нижнього боку полотна М_псн обчислюють за формулою:

М_псн = 33,33(лі-| —тц), (2)

де М_псн - маса покривного складу з нижнього боку полотна, г/м²;

т₁ - загальна маса трьох зразків, г;

- загальна маса трьох очищених з нижнього боку зразків, г;

Результат округлюють до 10 г/м².

Масу покривного складу з верхнього боку полотна матеріалу М_псв обчислюють за формулами:

- для матеріалу з пилоподібною посилкою та вкритого фольгою:

Мрісв = 33,33(/77-|-| —/77^2) , (3)

де М_псв- маса покривного складу з верхнього боку полотна, г/м²;

- загальна маса трьох очищених з нижнього боку зразків, г;

т₁₂ - загальна маса трьох очищених з обох сторін зразків, г.

Результати округлюють до 10 г/м².

Для матеріалу з крупнозернистою або лускоподібною посилкою:

М_псз = 33,33(m₁₄-m₁₃-т₁₆), (4)

де Д7₁₃ - маса екстракційної гільзи, г;

т₁₄ - маса гільзи з покривним складом і посилкою, г;

т₁₆ - маса залишку на ситі мінерального матеріалу, г.

Результати округлюють до 10 г/м².

Загальну масу покривного складу М_псз обчислюють за формулою:

МріСЗ ~ М_псн ⁺М_Псв ’ (5)

де М_псн- маса покривного складу з нижнього боку полотна, г/м²;

М_псв - маса покривного складу з верхнього боку полотна, г/м²;

М_псз - загальна маса покривного складу, г/м².

Результат округлюють до 10 г/м².

Масу М_рч розчинної частини в’яжучого у покривному складі посиланого боку матеріалу обчислюють за формулами:

/W_p4 = 33,33(m₁₄-m₁₃-m₁₅-т₁₆) (6)

або М_рч= М_псз-33,33(m₁₅-т₁₆), (7)

де М_рч- маса розчинної частини в’яжучого у покривному складі посипаного боку матеріалу, г/м²;

т₁₃ - маса екстракційної гільзи, г;

т₁₄ - маса гільзи з покривним складом і посилкою, г;

гл₁₅ - маса матеріалу, що пройшов через сито, г;

т₁₆ - маса залишку на ситі мінерального матеріалу, г;

М_псз- загальна маса покривного складу, г/м².

Результат округлюють до 10 г/м².

Масу М_рчн розчинної частини в’яжучого у покривному складі не посипаного боку матеріалу обчислюють за формулою:

М_рчн=33,33(ті₄-т₁₃-т₁₅), (8)

де М_рчн- маса розчинної частини в’яжучого у покривному складі не посипаного боку матеріалу, г/м²;

т₁₃ - маса екстракційної гільзи, г;

т₁₄ - маса гільзи з покривним складом і посилкою, г;

т₁₅ - маса матеріалу, що пройшов через сито, г.

Результат округлюють до 10 г/м².

Товщину /?₃ нижнього шару покривного складу визначають за формулою:

/7₃ =(S₁-S₄) + (S₂-S₅) + (S₃-S₆)/3, (9)

де h₃ - товщина нижнього шару покривного складу, мм;

S-p S₂, S₃ - товщина трьох випробувальних зразків до підігрівання, мм;

Результат округлюють до 0,05 мм. Різницю між найбільшим та найменшим значеннями тов­щини нижнього шару покривного складу суміші визначають як середнє значення товщини шару покривнго складу суміші Л/7₃.

Товщину h₄ верхнього шару покривного складу визначають за формулою:

Л₄ =(S₄-S₇) + (S₅-S₈) + (S₆-S₉)/3, (10)

де h₄ - товщина верхнього шару покривного складу, мм;

Результат округлюють до 0,05 мм.

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше ±0,005 г;

• електропіч камерна з температурою не менше 873 К (600 °С);

• штангенциркуль типу Н-300-0,05 згідно з ДСТУ ГОСТ 166;

• ексикатор згідно з ГОСТ 25336;

• тигель згідно з ГОСТ 19908 або ГОСТ 9147;

• секундомір кл. 2 або годинник з відліком секунд;

• щипці тигельні.

Для випробувань вирізають три зразки розміром (50 ±0,5) мм х (200 ±0,5) мм.

Для матеріалу, посиланого з одного боку, використовують не посиланий бік зразків. Пилопо- дібну посилку повністю змивають із зразків. Для посиланого з обох сторін матеріалу використо­вують ту сторону зразка, на якій посилки менше.

Покривний склад (без посилки або з посилкою), який знято з трьох зразків, вміщують у попе­редньо прожарений і зважений тигель масою т₁₇ і разом зважують для визначення маси т₁₈. Тигель з покривним складом вміщують в електропіч, нагрівають до температури (875 ±10) К і спалюють покривний склад до повного озолення залишку. Потім тигель із залишком охолоджують в ексикаторі не менше ЗО хв та зважують (т₁₉).

Спалення, охолодження і зважування повторюють до отримання постійної маси.

При визначенні вмісту мінерального наповнювача у покривному складі паралельно слід визна­чати вміст спалимих речовин у наповнювачі згідно з ДСТУ ГОСТ 19728.17.

Вміст наповнювача N обчислюють за формулою:

1. для матеріалу з пилоподібною посилкою:

_N= 100⁴ (m₁₉-т₁₇) ₁

[(100-Д)(т₁₈ -т₁₇)] ’

де N - вміст наповнювача, % за масою;

т₁₇ - маса тигля, г;

т₁₈ - маса тигля з покривним складом, знятого з трьох зразків, г;

т₁₉ - маса тигля із залишками від спаленого покривного складу, знятого з трьох зразків, г;

А - вміст спалимих речовин у наповнювачі згідно з ДСТУ ГОСТ 19728.17, %.

Результат округлюють до 1 %;

2. для матеріалу з крупно-, дрібнозернистою або лускоподібною посилками:

А/ ₌³³’.1³^і5 ₍₁₂)

М_псн

де N - вміст наповнювача, % за масою;

М_псн- маса покривного складу з нижнього боку полотна, г/м²;

m₁₅ - маса матеріалу, що пройшов через сито, г.

Результат округлюють до 1 %.

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше +0,005 г;

• електропіч камерна з температурою не менше 873 К (600 °С);

• шафа електрична сушильна, що підтримує температуру не нижче 500 К (227 °С) з точністю ±0,5 К;

• ексикатор згідно з ГОСТ 25336;

• секундомір кл. 2 або годинник з відліком секунд;

• папір фільтрувальний;

• сито № 020 згідно з ГОСТ 6613.

Три цілих зразки вміщують в екстракційну гільзу, зважують для визначення маси т₇ та екстра­гують. Після екстрагування гільзу із залишком зразка т₂₀ висушують до постійної маси і зважують.

Матеріали з пилоподібною посилкою (змитою при підготовці зразків до випробувань) та не посилані

Зважують видалені з гільзи після екстрагування мінеральний залишок т₂- і основу зразків ^т22-

Матеріали з крупнозернистою і лускоподібною посилкою

Видалений після екстрагування з гільзи мінеральний матеріал, що складається з гранульованої (лускоподібної) посилки і наповнювача, розсівають на ситі з сіткою № 020. Зважують наповнювач, який пройшов через сито т₂₁, та основу зразків т₂₂.

Масу покривного складу матеріалу на скловолокнистій основі М_пшс обчислюють за формулою:

М_пшс = 33,33 (m₁₄-т₂₀)-(1+ /С-|)+т₂₁ , 0$)

де М_пшс- маса покривного складу матеріалу на скловолокнистій основі, г/м²;

т₁₄ - маса гільзи з покривним складом і посилкою, г;

т₂₀ - маса гільзи з висушеним до постійної маси залишком трьох екстрагованих зразків, г; т₂₁ - маса мінерального залишку після екстрагування, г;

• коефіцієнт, що враховує вміст нерозчинних речовин, які утримуються у порах основи і не видаляються під час екстрагування; залежить від розчинності бітуму Д згідно з ГОСТ 20739 (якщо Д = 99 %, то К_у= 0,0101, якщо Д = 98 %, то = 0,0204) і визна­чається за формулою:

100-Д ₍₁₄₎

Д

Результат округлюють до 10 г/м².

Масу 1 м² абсолютно сухої скловолокнистої основи М_со обчислюють за формулою:

М_со =33,33 [m₂₂-(m₂₀)К,], (15)

де М_со - маса абсолютно сухої скловолокнистої основи, г/м²;

т₂₀ - маса гільзи з висушеним до постійної маси залишком трьох екстрагованих зразків, г;

т₂₂ - маса основи після екстрагування трьох зразків, г;

• коефіцієнт згідно з 10.6.

Результат округлюють до 1 г/м².

Вміст наповнювача у в’яжучому обчислюють за формулою:

33,33 т₉₁

= 21, ₍₁₆₎

М_п

де N - вміст наповнювача, % за масою;

М_п - маса посилки (крупно-, дрібнозернистої та лускоподібної), г/м²;

т₂₁ - маса мінерального залишку після екстрагування, г.

Результат округлюють до 1 % .

Масу просоченої основи М_про обчислюють за результатами випробувань згідно з 10.4 за формулою:

М_про =33,33 т₁₂ , (17)

де М_про - маса просоченої основи, г/м²;

т₁₂ - загальна маса трьох очищених з обох сторін зразків , г.

Результат округлюють до 10 г/м².

• ваги лабораторні з допустимою похибкою не більше ±0,005 г;

• ексикатор згідно з ГОСТ 25336;

• шафа витяжна;

• секундомір кл. 2 або годинник з відліком секунд.

Масу абсолютно сухої основи визначають на трьох зразках, що залишаються після виконання випробувань, згідно з 10.4.

Випробування виконують екстрагуванням зразків в екстракторі, залитому обраним розчин­ником у полуторній або подвійній кількості від робочого об’єму екстрактора, яке здійснюють до появи безбарвного розчину. При безбарвному розчині екстрагують ще (ЗО ± 1) хв. Після закінчення екстрагування зразок виймають з екстрактора, витримують у витяжній шафі впродовж від 20 хв. до ЗО хв для видалення розчинника, висушують до постійної маси і (не пізніше 2 хв після закінчення висушування) зважують основу зразка т₂₂.