Страница 14: ДСТУ IEC 60898-1:2005. Устатковання електричне допоміжне. Автоматичні вимикачі для захисту від надструмів побутового та аналогічного призначення. Частина 1. Вимикачі змінного струму (61799)

Для автоматичних вимикачів, які мають номінальну напругу 120 В чи 120/240 В, резистор R' повинен мати опір 0,75 Ом, і мідний провід має бути діаметром 0,12 мм.

Для випробувального струму із силою до 1500 А включно відстань «а» має бути 35 мм.

Для струмів, які мають більшу силу струму короткого замикання до Icn, відстань «а» можна збільшити, тоді її повинен вибрати з ряду (40—45—50—55—...) мм і заявити виробник.

Для випробувальних струмів, сила яких перевищує 1500 А, будь-які додаткові бар’єри та засоби ізолювання, які допускають коротшу відстань «а», теж повинен зазначати виробник.

Випробовування виконують з автоматичним вимикачем, який розташовано в оболонці, що має найнесприятливішу конфігурацію, за найнесприятливіших умов. Ґрати та бар’єри з ізоляційного матеріалу, показані на рисунку Н.1, вилучено.

Примітка. Це означає, що, якщо інші автоматичні вимикачі (чи інші пристрої) зазвичай установлюють за інструкцією(-ями) за ґрати, то ці автоматичні вимикачі (чи інші пристрої) треба встановлювати там. Їх потрібно приєднувати як для нормального викорис­товування, але через F' і R', як визначено в 9.12.9.1 і, як показано на відповідному рисунку (3, 4а, 4b, 5 чи 6).

Відповідно до інструкцій виробників бар’єри, чи інші засоби, чи відповідні зазори можуть бути необхідні, щоб перешкоджати іонізованим газам впливати на устатковання.

Поліетиленову плівку, як зазначено в додатку Н, розміщують, як показано на рисунку Н.1, лише для О-операцій.

Під час робочих циклів за 9.12.11.2, чи 9.12.11.3, чи 9.12.11.4 автоматичний вимикач не повинен шкодити безпеці оператора та повинен давати змогу повторно вмикати через час t, як зазначено в 9.12.11.1, без демонтажу його з випробувального механізму.

На поліетиленовій плівці не повинно бути видно жодних дірок неозброєним чи озброєним оком без додаткового збільшення.

Крім того, не повинно бути жодного стійкого утворення дуги, іскрових перекриттів між полю­сами чи між полюсами та корпусом, розплавлення плавкого запобіжника F і, якщо застосовний, плав­кого запобіжника F'.

Методика випробовування складається з послідовності операцій.

Такі символи застосовують, щоб визначити послідовність операцій:

О — операція вимикання;

СО — операція вмикання з наступним автоматичним вимиканням;

t— проміжок часу між двома послідовними операціями короткого замикання, який має ста­новити 3 хв чи триваліший час, якого може потребувати тепловий розчіплювач надструму, щоб дати змогу повторно вмикати автоматичний вимикач. Цей триваліший час має зазначити виробник.

Фактичне значення t треба зазначати в протоколі випробовування. Якщо зразки унеможливлю­ють повторне вмикання після часу, який зазначив виробник, то їх уважають такими, які не пройшли випробовування.

Після зникнення дуги відповідну напругу потрібно утримувати впродовж не менше ніж 0,1 с.

Додаткові імпеданси Z1 (див. 9.12.7.3) регулюють, щоб отримати більше значення сили струму або 500 А, або 101n, з коефіцієнтом потужності від 0,93 до 0,98.

Кожний із захищених полюсів автоматичного вимикача піддають окремо випробовуванню в колі, з’єднання якого показано на рисунку 3.

Дев’ять разів зумовлюють автоматичне вимикання автоматичного вимикача із замиканням кола, шість разів допоміжним вимикачем А і тричі безпосередньо автоматичним вимикачем.

Послідовність операцій має бути така:

О——О——О——О——О——О——СО——СО——СО

Для випробовування допоміжний вимикач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб шість точок початку операцій вимикання було рівномірно розподілено на півхвилі з допустимим відхилом ± 5 ^о.

Додаткові імпеданси Z1 (див. 9.12.7.3) регулюють, щоб отримати більше значення сили струму або 500 А, або 1,2 від верхньої межі стандартного діапазону сили струмів миттєвого розчіплювання, що наведено в таблиці 2, але не більше ніж 2500 А, з коефіцієнтом потужності від 0,93 до 0,98, з напругою, що становить 105 % від верхнього значення номінальної напруги.

Для автоматичних вимикачів, які мають значення сили струму миттєвого розчіплювання більше ніж 20 Іn, імпеданси регулюють так, щоб отримати струм із силою, що становить 1,2 від верхньої межі сили струму миттєвого розчіплювання, яку зазначив виробник, обмеження 2500 А не враховувують.

Однофазні автоматичні вимикачі та кожний захищений полюс багатополюсних автоматичних вимикачів піддають індивідуальному випробовуванню в колі, з’єднання якого показано на рисунку 3, де з’єднання N треба замінити на з’єднання з фазою.

Послідовність операцій має бути така:

O—t—CO.

Для О-операції на першому захищеному полюсі допоміжний вимикач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб коло було замкнене в точці 0^она хвилі цієї операції.

Для наступних О-операцій на інших захищених полюсах, які будуть перевіряти (див. С.2), цю точку переміщують кожного разу на 30^овідносно точки на хвилі попереднього випробування з допу­стимим відхилом ± 5^о.

Для автоматичних вимикачів, які мають номінальну комутаційну здатність за короткого замикання 1500 А випробувальне коло калібрують згідно з 9.12.7.1 та 9.12.7.2 до отримання 1500 А з коефіцієнтом потужності, що відповідає цій силі струму згідно з таблицею 17.

Для автоматичних вимикачів, які мають номінальну комутаційну здатність за короткого замикання вищу ніж 1500 А випробувальне коло калібрують згідно з 9.12.7.1 та 9.12.7.2 з коефіці­єнтом потужності, що відповідає 1500 А згідно з таблицею 17.

Однополюсні автоматичні вимикачі перевіряють в колі, схему якого наведено на рисунку 3.

Двополюсні автоматичні вимикачі з одним захищеним полюсом перевіряють в колі, схему якого наведено на рисунку 4а.

Двополюсні автоматичні вимикачі з двома захищеними полюсами перевіряють у колі, схему якого наведено на рисунку 4b.

Триполюсні автоматичні вимикачі та чотириполюсні автоматичні вимикачі з трьома захи­щеними полюсами перевіряють в колі, схеми яких наведено на рисунках 5 і 6, відповідно.

Для триполюсних автоматичних вимикачів не передбачено з’єднання нейтралі живлення та загальної точки, якщо така є, зі сторони навантаження автоматичного вимикача.

Для чотириполюсних автоматичних вимикачів із трьома захищеними полюсами нейтраль жив­лення з’єднують через незахищений полюс чи вимикальний нейтральний полюс із загальної точки зі сторони навантаження автоматичного вимикача.

Якщо нейтраль чотириполюсного автоматичного вимикача не промаркував виробник, то випро­бовування повторюють із трьома новими зразками, використовуючи послідовно кожний полюс як нейтральний по черзі.

Для випробовування однополюсних і двополюсних автоматичних вимикачів допоміжний вими­кач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб шість точок початку були рівномірно розпод­ілені на півхвилі з допустимим відхилом ± 5^о.

Послідовність операцій має бути такою, як зазначено в 9.12.11.2, крім однополюсних автома­тичних вимикачів із номінальною напругою 230/400 В. У цьому разі тільки дві СО-операції виконують після шести О-операцій; крім того, ці автоматичні вимикачі перевіряють, виконуючи разом одну О-операцію, один автоматичний вимикач вставляючи в кожну фазу випробувального кола, передба­ченого для триполюсного автоматичного вимикача (рисунок 5), без синхронізації допоміжного ви­микача, що створює коротке замикання.

Для чотириполюсних і триполюсних автоматичних вимикачів допустиме випробовування з довільним вибором точки на хвилі.

Співвідношення k між робочою комутаційною здатністю за короткого замикання та номіналь­ною комутаційною здатністю за короткого замикання має відповідати таблиці 18.

Таблиця 18 — Співвідношення k між робочою комутаційною здатністю за короткого замикання (Ics) і номінальною комутаційною здатністю за короткого замикання (Icn)

1. Випробувальне коло калібрують згідно з 9.12.7.1 та 9.12.7.3 з коефіцієнтом потужності згідно з таблицею 17.

Три зразки випробовують у відповідному колі, зазначеному в 9.12.11.3.

Якщо виводи живлення та навантаження випробуваного автоматичного вимикача не промар­ковано, то два зразки приєднують в одному напрямку та третій зразок у протилежному напрямку.

2. Для однополюсних і двополюсних автоматичних вимикачів послідовність операцій є такою:

О——О——СО.

Для О-операцій допоміжний вимикач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб коло було замкнене в точці 0^oна хвилі для О-операції на першому зразку.

Цю точку переміщують на 45^oдля другої О-операції на першому зразку; для другого зразка дві О-операції треба синхронізувати за 15^oі 60^oі для третього зразка — за 30^oі 75^o.

Допустимий відхил синхронізації не повинен перевищувати ± 5^o.

Для двохполюсних автоматичних вимикачів той самий полюс використовують як еталон, щоб синхронізувати.

Цю методику випробовування зазначено в таблиці 19.

Таблиця 19 — Методика випробовування за Ics однополюсних і двополюсних

автоматичних вимикачів

3. Для триполюсних та чотириполюсних автоматичних вимикачів послідовність операцій є такою:

О—t— СО—t— СО.

Для О-операцій допоміжний вимикач А синхронізують відносно хвилі напруги так, щоб коло було замкнене в будь-якій точці (х°) на хвилі для О-операції на першому зразку.

Цю точку переміщують на 60^oдля О-операції на другому зразку і ще на 60^oдля О-операції на третьому зразку.

Допустимий відхил синхронізаційне повинен перевищувати ± 5^°. Для різних зразків той самий полюс треба використовувати як еталон, щоб синхронізувати.

Цю методику випробовування зазначено в таблиці 20.

Таблиця 20 — Методика випробовування за Ics триполюсних і чотириполюсних

автоматичних вимикачів