Страница 6: ДСТУ ENV 28041-2001. Чутливість людини до вібрації. Вимірювальні прилади (61786)

Якщо застосовують квазі-аналоговий індикатор (неперервне відображення, наприклад, світло- випромінювальні діоди чи рідинно-кристалічні дисплейні пристрої із ступенями рівня), він повинен мати точність вимірювання щонайменше 1 дБ для класу 1 і 2 дБ для класу 2 обладнання. Для калібрування, потрібно надавати методику, щоб забезпечити повторюваність в 0,1 дБ для приладів класу 1 і щонайменше 0,5 дБ для приладів класу 2.

Цифровий індикатор повинен відображати щонайменше миттєві величини у режимі роботи, що зважує у часі. Додатково, він може відображати максимальну величину. Точність вимірювання повинна бути 0,1 дБ для класу 1 і 0,5 дБ або краща для класу 2 обладнання.

Лінійність системи, яка складається з детектор-індикатора і будь-якого ручного або автома­тичного контролю діапазону, потрібно випробувати і вона повинна задовольняти вимоги, викла­дені у таблиці 12. Еталонною величиною для випробовування лінійності є еталонна вібрація.

Таблиця 12 — Допуски відхилів для лінійності чутливості відносно еталонної вібрації і еталонної частоти

5. ЧУТЛИВІСТЬ ДО РІЗНОГО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Вібровимірювальні прилади повинні відповідати вимогам 7.1. — 7.4, залежно від особливос­тей застосовування.

Робота приладів, за винятком вібраційного перетворювача, повинна бути у межах допусків відхилів, що визначені, у середовищі, яке вказано нижче.

Для даного синусоїдального вібраційного середовища, що визначено, як таке, що має час­тотний діапазон від 5 до 13,4 Гц і постійну амплітуду вібропереміщення 1 мм або частотний діа­пазон від 13,4 до 150 Гц і постійну амплітуду віброприскорення 7 м/с², обладнання повинно бути об’єктом випробовування його роботи і витривалості. В обох випробовуваннях віброперетворю­вач заміщують еквівалентним електричним імпедансом, який поєднується із вхідним сигналом, відповідно, на половині шкали показів, у вільному встановлюванні діапазону і режиму контролю.

Прилади повинні бути відповідно закріплені до вібростолу і випробовування повинно бути виконано у трьох взаємно перпендикулярних напрямках.

Під час випробовування прилади повинні бути ввімкнені, і під час кожного переходу з 5 до 150 Гц до 5 Гц, з розмірністю переходу 1 октава/хв, початкова індикація, повинна бути стабільна, у межах допусків відхилів приладів.

Для випробовування на витривалість прилади, що вимикаються повинні витримати 2 годин­ний синусоїдальний коливальний тест у кожному з трьох напрямків. Прилади, що витримали ці випробовування без погіршення їх роботи або без механічних пошкоджень, можна затверджувати. Для обладнання, що його не будуть використовувати у польових умовах, можна застосовувати менш жорсткі вібраційні випробовування. Виробник повинен вказувати технічні дані випробову­вання, яке виконано, враховуючи умови випробовування і використані критерії приймання.

Вплив магнітних та електростатичних полів потрібно зменшити настільки, наскільки це можли­во практично. Вібровимірювальні прилади з припасованим віброперетворювачем потрібно випро­бувати у магнітних полях з напругою 80 А/м ²та частотою 50 або 60 Гц. Прилади повинні бути зорієнтовані у напрямку, який дає максимальні покази, і ці покази повинні бути відмічені для кожної із вагових застосованих характеристик.

Виробник повинен визначити температурний діапазон, в якому калібрування комплекту при­ладів, враховуючи віброперетворювач, не впливає більше ніж ± 6 % (± 0,5 дБ) для приладів класу 1 і класу 2, відносно показів за еталонної температури 20 °С. Якщо зміна у калібруванні приладів, які призначено для використовування у польових умовах, перевищує ± 6 % (± 0,5 дБ) у темпера­турному діапазоні -10 °С до + 50 °С, виробник повинен внести відомості про поправку. Випробо­вування потрібно виконувати на еталонній частоті.

Примітка. Потрібно визначити відносну вологість, за якої виконують випробовування (див. 7.4).

Виробник повинен визначити діапазон вологості, в якому комплект обладнання, враховуючи віброперетворювач, призначено для постійної роботи. Якщо прилади призначено для польового використовування, тоді з еталонною частотою, що подається до входу, відносна вологість повин­на змінюватись між ЗО % і 90 %. Якщо, як еталонну точку використовують 65 %, покази не по­винні змінюватися більше ніж ± 6 % (± 0,5 дБ) у визначуваному діапазоні вологості.

5. КАЛІБРУВАННЯ І ВЕРИФІКАЦІЯ (ПЕРЕВІРЯННЯ) ОСНОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ВІБРОВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

   1. Загальні положення

Випробовування, що описано у 8.5 і 8.6, потрібно використовувати, щоб перевірити відповід­ність вимогам 5.5, 5.6 і 6.2.1.

Еталонні умови повинні бути, як визначено у 3.8 і 3.9.

Хоч частотно-зважувальні і детекторно-індикаторні характеристики, звичайно, пов’язують з від­повідними мережами всередині вібровимірювальних приладів, потрібно провести достовірне вип­робовування для визначення відповідності комплекту обладнання вимогам розділу 6. Таким чином, буде взято до уваги взаємодію між різними елементами приладів.

Виробник повинен визначити технічні вимоги до засобів, що заміщують електричний сигнал від віброперетворювача, для виконування випробовування комплекту обладнання без вібропере­творювача.

Випробовування у розділі 6 і в 8.5 та 8.6 можна виконувати без віброперетворювача.

Випробовування характеристик перевантаження і визначання приладів на відповідність роз­ділові 6 виконують з послідовностями прямокутних імпульсів і з серіями імпульсів, як визначено в 8.5.1 і 8.5.2, відповідно.

Прикласти синусоїдальний сигнал до приладу під час випробовування і одночасно до еталон­ної системи, що має істинний середньоквадратичний відклик і частотно-зважувальну мережу N, що відповідає вібровимірювальному приладу, у межах допусків відхилів, наданих у таблицях 4—8. Занотувати покази еталонного вимірювача. k

Прикласти послідовність прямокутних імпульсів і підібрати їх амплітуду так, щоб підігнати по­кази еталонного середньоквадратичного вимірювача ідентично до синусоїдального сигналу. Дослід­ний прилад повинен тоді давати покази у межах допусків відхилів, визначених у таблиці 9. Це ви­пробовування повинне бути виконано таким чином, щоб забезпечити правильну роботу приладу для всього основного діапазону індикатора.

Для зазначеного прямокутного імпульсу відношення між коефіцієнтом амплітуди й/и і коефі­цієнтом імпульсності циклу t_QIT надано як

й/и= уІТН_й-1, де й — значення пікової амплітуди сигналу, миттєве значення, що виміряне відносно до серед­нього арифметичного;

и — середньоквадратичне значення сигналу, миттєве значення, виміряне відносно серед­нього арифметичного;

Т — основний період сигналу;

t_Q — час, протягом якого сигнал має свою пікову величину й.

Генератор прямокутних імпульсів у 5.1 заміщують генератором серій імпульсів і повторюють описану процедуру, використовуючи відповідний коефіцієнт амплітуди. Відношення між коефіцієн­том амплітуди і коефіцієнтом імпульсності циклу в даному випадку подано як

йІи=_у/ТгїЦ, де й, и і Т — як визначено у 8.5. Г, величина піка сигналу, миттєве значення, яке виміряно відносно до середнього арифметичного;

t-t — час, протягом якого сигнал має не нульове значення;

Рисунок 1 — Випробовування з прямокутними імпульсами

Коли віброперетворювач замінено на еквівалентний електричний імпеданс, відліки повинні бути, щонайменше, на коефіцієнт 0,6 (5 дБ) менші від технічно визначеного мінімуму, скоригдваної вібрації, що можна вимірювати для кожної із вагових кривих.

5. ВІДОМОСТІ ПРО ХАРАКТЕРИСТИКИ І НАСТАНОВИ ЩОДО КОРИСТУВАННЯ

   1. Вібровимірювальні прилади, охоплені цим стандартом, повинні бути з позначкою, щоб вка­зати їх клас (див. розділ 1). Також, вони повинні бути із познакою виробника, номером моделі і серійним номером.

   2. Настанова щодо користування

Вібровимірювальні прилади потрібно забезпечити настановою щодо користування; щонаймен­ше, вона повинна містити зазначену нижче інформацію.

1. Тип віброперетворювача і метод монтажу, щоб досягнути припустимих допусків відхилів для конкретного класу приладів.

2. Діапазон скоригованих величин вібрації, яку прилади призначені вимірювати у межах допус­ків відхилів цього стандарту. Окремо потрібно встановити межі для кожної частотно-зважувальної характеристики, якщо це необхідно.

3. Рівень опорного (еталонного) віброприскорення, що його використовують, якщо він від­різняється від КГ⁶ м/с².

4. Еталонна частота калібрування, як визначено у 3.8.

5. Еталонна вібрація калібрування, як визначено у 3.9.

6. Частотний діапазон і допуски відхилів для рівномірної чутливості, якщо наявна.

7. Відомості про залежність процесу усереднення від постійної часу ( див. 4.3.2).

8. Період розігрівання обладнання перед достовірними відліками, який повинен витримува­тися, як визначено в 4.6.

9. Тривалість встановлювання для системи автоматичного контролю діапазону, якщо забез­печено (див. 5.4).

10. Можливість помилкових відліків від перевантаження, якщо це характерно.

11. Верхня межа вібрації, яку можна вимірювати.

12. Частота для верхньої межі кожного основного діапазону індикатора, для якої сумарна по­милка від нелінійного викривлення, що виникає між вібраційним входом і виходом сигналу, є менша ніж (±1 дБ).

13. Опис детектор-індикаторних характеристик (1/8, 1 с, 8 с, L_weq і пік, якщо застосовують) визначено у розділі 6.

14. Вплив вібрації на роботу вібровимірювальних приладів, як випробувано, відповідно до 7.1, і ствердження, що прилади задовольняють вимоги для польового використовування, відповідно до 7.1.

15. Вплив магнітних полів, як випробувано відповідно до 7.2.

16. Вплив температури, як випробувано відповідно до 7.3, і, якщо необхідно, потрібне кори­гування для польового використовування, що вимагається в 7.3.

17. Вплив вологості, як випробувано відповідно до 7.4.

18. Межи температури і вологості, вище яких може виникати постійне пошкодження вібро­вимірювальних приладів.

19. Будь-яке коригування калібровання потрібне, коли використано подовжений кабель вібро­перетворювача.

20. Вплив на роботу інструмента, який спричинено використовуванням рекомендованих аксе­суарів до віброперетворювача, таких, як магнітний монтаж.

21. Процедура калібрування, яка потрібна, щоб підтримувати точність, яку визначено у 4.4.

22. Процедура забезпечування оптимуму робочих умов, коли вібровимірювальне обладнання використовують із зовнішніми фільтрами або аналізаторами, якщо їх застосовують.

23. Обмеження електричного імпедансу, яке може бути пов’язано з виходом з’єднувача, якщо його застосовано.

24. Для приладів класу 1, криві типової неперервної частотної чутливості.

25. Електричний імпеданс, який застосовують для перевірки віброперетворювача.

26. Основний діапазон індикатора, як визначено в 6.4.

27. Вимоги до електропостачання і припустимі межі.

Технічні дані віброперетворювача згідно з ISO 8042.ДОДАТОК А
(інформаційний)

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

А.1 Метод використовування

Визнано, що вібровимірювальні прилади можна використовувати для вимірювання багатьох типів вібрацій за різних обставин і з різних причин. Під час кожного застосовування, вимірювальна техніка повинна бути обраною і ретельно контрольованою для одержання достовірних і відповід­них результатів. Важливо пам’ятати, що метод використовування повинен, щонайменше, настільки впливати на вимірювання, як і саме вимірювальне обладнання; похибки часто виникають, якщо ігнорують вплив навколишнього середовища і правильне застосовування віброперетворювача.

А.2 Зважування

Частотне і часове зважування є важливі для величини виміряної вібрації. Відомості про суб’єк­тивні характеристики чутливості людини є обмежені. Важливо, проте, для відповідності одержа­них результатів, використовувати добре визначені характеристики. Стандартизація зважених у часі характеристик не означає, що відношення між суб’єктивно сприйнятими величинами імпульсної вібрації і фізичними характеристиками вібрації є таким чином точно представлені.