Випробувальний пристрій, показаний на рисунку 11 а), повинен відповідати таким конструктивним вимогам:
провід, точно встановлений у контактний затискач, піддають послідовним вигинанням у кожному з 12 напрямків із кроком (ЗО ± 5)°, та
первинне положення може відрізнятися на 10° і 20° від початкового.
Примітка 1. Вихідний напрямок не зазначають.
Відхилення проводу від його прямого положення до випробувальних положень має бути виконано підходящим пристроєм, що передає зазначене зусилля проводу на відповідній відстані від контактного затискача.
Пристрій для вигинання повинен відповідати таким конструктивним вимогам:
зусилля вигинання проводу перпендикулярне до проводу в не вигнутому положенні;
в процесі вигинання провід не повинен переміщатися чи повертатися в затискному пристрої;
зусилля продовжують прикладати поки провадять покладені вимірювання падіння напруги.
Необхідно вжити запобіжних заходів під час вимірювання значення падіння напруги в затискному пристрої згідно з рисунком 11 Ь).
Випробуваний зразок встановлюють на нерухомій деталі випробувального пристрою так, щоб зазначений провід, встановлений у випробний затискний пристрій, міг би бути легко зігнутим
.Щоб запобігти окислюванню жили проводу, ізоляцію проводу знімають перед самим випробуванням.
Примітка 2. За необхідності вставлений провідних може обігнути перешкоду так, щоб це не впливало на результати випробувань.
Примітка 3. У деяких випадках, за винятком напрямних для проводу, за необхідності можна зняти ті частини зразка, які не впливають на вигинання проводу прикладеним зусиллям.
Затискний пристрій приєднують, як за нормальної експлуатації, з жорстким одножильним проводом з найменшою площею поперечного перерізу відповідно до таблиці 8 і виконують першу серію випробувань. Той самий пристрій застосовують під час другої серії випробувань, використовуючи провід з найбільшою площею поперечного перерізу, якщо перша серія випробувань пройшла успішно.
Зусилля вигинання проводу відповідно до таблиці 10, треба прикладати на відстані 100 мм від входу в контактний затискач, включаючи напрямні для проводу, за їх наявності.
Випробовування виконують неперервним струмом (тобто, струм, який не вмикають та не вимикають під час випробовування). Необхідно використовувати під час випробовування відповідне джерело живлення та відповідний електричний опір, щоб зміна сипи струму в колі підтримувалась в межах ±5%.
Таблиця 9 — Номінальні перерізи жорстких мідних проводів для випробовування безгвинтових контактних затискачів на вигинання
|
Номінальна сила струму вимикача, А |
Номінальний переріз випробуваного проводу, мм2 |
|
|
Перша серія випробувань |
Друга серія випробувань |
|
|
До 6 включ. |
1,0 1) |
1,5 |
|
Понад 6 до 16 включ. |
1.5 |
2,5 |
1)Лише для країн, де використовують проводи перерізом 1,0 мм2 для стаціонарного встановлення.
Таблиця 10 — Значення зусилля вигинання
|
Номінальний переріз випробуваного проводу, мм2 |
Зусилля для вигинання випробуваного проводу”, Н |
|
1,0 |
0,25 |
|
1,5 |
0,50 |
|
2,5 |
1,00 |
|
1) Зусилля вибирають таким чином, щоб воно приблизно дорівнювало б текучості матеріалу проводу. |
|
Під час випробовування випробувальний струм, сила якого дорівнює номінальній силі струму вимикача, пропускають через затискний пристрій. Зусиллям, відповідно до таблиці 10, діють на випробуваний провід, установлений в затискний пристрій, в одному з 12 напрямків згідно з рисунком 11 а) та вимірюють падіння напруги на затискному пристрої. Потім зусилля знімають.
Зусиллям вигинання впливають по черзі в кожному із 11 напрямків, що залишилися, згідно з рисунком 11 а), щоразу вимірюючи падіння напруги.
Якщо в кожному з 12 напрямків падіння напруги більше ніж 25 мВ, то зусилля утримують у цьому напрямку доти, поки падіння напруги не зменшиться до 25 мВ не більше ніж за 1 хе. Після того, як падіння напруги досягне значення менше ніж 25 мВ, зусилля вигинання підтримують у цьому самому напрямку протягом ЗО с. За цей період падіння напруги не повинно збільшитися.
Два інших випробувані зразки розеток випробовують аналогічно, але за цього змінюють 12 напрямків прикладання зусилля так, щоб крок становив 10° для кожного зразка. Якщо один із випробних зразків не пройшов випробування в одному з напрямків випробувального зусилля, то випробовування повторюють на інших зразках, причому усі вони мають пройти випробовування.
ВИМОГИ ДО КОНСТРУКЦІЇ
Ізоляційні прокладки, перегородки тощо повинні мати відповідну механічну міцність та бути надійно встановленими.
Відповідність перевіряють зовнішнім огляданням після випробування відповідно до розділу 20.
Конструкція вимикача повинна забезпечувати:
легке уведення та приєднання проводів до контактних затискачів;
правильне-розташування проводів;
просте встановлення вимикача в стінці або в коробці;
наявність простору між нижньою поверхнею основи та поверхнею, на якій монтують основу, або між боковими поверхнями основи та корпусом (кришкою або коробкою), щоб після встановлення вимикача ізоляція проводів не торкалось струмовідних частин різних фаз або з рухомими частинами механізму, наприклад з віссю поворотного вимикача.
Вимикачі зовнішнього установлення має бути спроектовано так, щоб кріпильні пристрої не пошкоджували ізоляцію кабелів під час встановлення.
Примітка 1. Ця вимога не потребує, щоб металеві частини контактних затискачів обов’язково захищених ізолювальними перегородками тощо, унеможливлювали зіткнення з ізоляцією провідника через неправильний монтаж металевих частин контактного затискача.
Примітка 2. У вимикачах для відкритого встановлення, встановлюваних на монтажній пластині, канал, що проводить проводи, повинен відповідати цій вимозі.
Крім того, вимикачі конструкції А повинні давати змогу зручно встановлювати та знімати кришку або закривну пластину без переміщення проводів.
Перевіряння проводять зовнішнім огляданням та установчим випробуванням із проводами найбільшої номінальної площі поперечного перерізу, зазначеної в таблиці 2, для проходження діапазону номінальних струмів.
Кришки, закривні пластини чи їх частини, які призначено для забезпечення захисту від електричного ураження, повинні надійно кріпитися не менше ніж в двох або більше точках.
Кришки та закривні пластини звичайних вимикачів, крім того, треба кріпити не менше ніж в двох або більше точках ефективними засобами, що потребують для їх зняття застосування інструмента.
Примітка 1. Рекомендовано, щоб засоби фіксації кришок, закривних пластин забезпечували надійність закріплення.
Примітка 2. Неуземлені металеві деталі, відділені від струмовідних деталей таким чином, що шляхи струму спливу та повітряні зазори відповідають таблиці 20, не вважають доступними для дотику, якщо це задовольняється вимогами цього підрозділу.
Якщо засоби кріплення кришок, закривних пластин або приводних елементів вимикачів типу А застосовують також для кріплення основи, то має бути вжито заходів щодо утримання основи в попередньому положенні навіть після зняття кришок, накладок або приводних елементів.
Відповідність перевіряють відповідно до 13.3.1, 13.3.2 або 13.3.3.
Для кришок, закривних пластин та приводних елементів з фіксаторами ґвинтового типу передбачено лише зовнішнє оглядання.
Для кришок, закривних пластин або приводних елементів з фіксаторами безгвинтового типу, зсування яких роблять із прикладанням зусилля в напрямку, приблизно перпендикулярному до монтажної/опорноїповерхні (див. таблицю 11), коли їх зсування
може призвести до доступності для дотику випробувальним стандартним пальцем до струмовідних частин:
випробуваннями відповідно до 20.4;
може призвести до доступності для дотику стандартним випробувальним пальцем неузем- лених металевих частин, відділених від струмовідних частин таким чином, що довжини шляхів струмів спливу та повітряні зазори мають значення, згідно з таблицею 20:
випробуваннями відповідно до 20.5
може призвести лише до доступності для дотику стандартним випробувальним пальцем:
ізолювальної частини, або
уземленої металевої частини, або
металевої частини, відділеної від струмовідних частин так, що довжини шляхів струму спливу та повітряні зазори, мають значення, наведені в таблиці 20, або
струмовідної частини із наднизьким безпечним струмом (БНН) не більше 25 В змінного струму випробуваннями відповідно до 20.6
Таблиця 11 — Значення зусилля для випробування кришок, закривних пластин чи сполучених частин, які фіксуються незалежно від Гвинтів
|
Доступні для випробувального пальця після зсування кришок, закривних пластин або їх деталей |
Випробування згідно з підрозділом |
Прикладене зусилля, Н |
|||||
|
Вимикач, який відповідає 20.7 та 20.8 |
Вимикач який не відповідає 20.7 та 20.8 |
||||||
|
не повинні входити |
повинні входити |
не повинні входити |
повинні входити |
||||
|
Струмовідні частини |
20,4 |
40 |
120 |
80 |
120 |
||
|
Неуземлені металеві частини, відділені від струмовідних частин повітряними зазорами та шляхами струму спливу відповідно до таблиці 20 |
20,5 |
10 |
120 |
20 |
120 |
||
|
Ізолювальні частини, уземлені металеві частини, стумовідні частини БНН не більше 25 В змінної напруги або металеві частини, віддалені від струмовідних частин повітряними зазорами та шляхами струму спливу, що в два рази перевищують значення, наведені в таблиці 20 • |
20,6 |
10 |
120 |
10 |
120 |
||
Для кришок, закривних пластин або приводних елементів, які фіксуються незалежно від ґвинтів і чиє від’єднання виконують інструментом відповідно до інформації виробника, наведеної в інструкції для експлуатування або інших документах:
такими самими випробуваннями відповідно до 13.3.2, за винятком випадків, коли кришки, за- кривні пластини або їх частини, які потребують знімання, в разі прикладання зусилля не більше ніж 120 Н в напрямках, перпендикулярних до монтажно'і/опорної поверхні.
Вимикачі звичайного типу повинні мати таку конструкцію, щоб у зібраному стані та з підключеними проводами як за нормальної експлуатації в корпусі не було вільних отворів відповідно до класифікації IP.
Перевіряння проводять зовнішнім огляданням та пробним монтажем з проводами найменшого перерізу із зазначених в таблиці 2.
Примітка. Найбільшим зазором між корпусом та кабельним уводом або кабелями, або між корпусом та засобами керування можна знехтувати.
Штирі поворотних вимикачів має бути надійно з’єднано з валом або з іншою деталлю, яка урухомлює механізм.
Перевіряння проводять наведеними нижче випробуваннями.
До штиря протягом 1 хв прикладають осьове зусилля 100 Н.
Після цього штирі вимикачів, які мають лише один напрямок оперування, повертають, якщо це можливо, без надлишкового зусилля 100 разів в зворотному напрямку.
Під час випробування штир не повинен зніматись.
Ґвинти або інші засоби монтажу вимикача на поверхні в монтажній коробці або кожусі, повинні бути легко доступні з лицьового боку. Ці засоби не повинні слугувати одночасно для інших цілей.
Блоки вимикачів, або вимикачів та штепсельних розеток з індивідуальною основою має бути спроектовано таким чином, щоб було передбачено правильне положення кожної основи. Кожна основа повинна мати незалежне кріплення до монтажної поверхні.
Перевіряння на відповідність вимогам 13.6 та 13.7 проводять зовнішнім огляданням.
Апарати, комбіновані з вимикачем, повинні задовольняти відповідні стандарти за відсутності стандартів на їх комбінацію.
Вимикач повинен мати ступінь захисту, вищий ніж IP 20. Це означає, що всередині вимикача повинно бути на належному рівні ізольовано проводи
.Поверхня вимикача повинна мати ступінь захисту ІРХ4 або ІРХ5 та повинна мати умови для відкривання зливного отвору.
Вимикачі для відкритого встановлення, на відміну від звичайних, повинні мати зливні отвори, які відчиняються, діаметром не менше, ніж 5 мм або площею 20 мм2 завширшки та завдовжки не менше ніж Змм.
Якщо конструкція вимикача допускає лише один варіант установлення, то зливний отвір повинен функціювати в цьому положенні. Зливні отвори, повинні функціювати принаймні удвох положеннях вимикача, змонтованого у вертикальній площині: в разі введення проводу зверху або знизу.
