ДСТУ 4132-2002 сторінка 3 з 6
-
умов експлуатування;
-
забезпечення мінімального витоку перекачуваної та (або) запірної рідини;
-
температури, тиску та інших фізико-хімічних характеристик перекачуваної та (або) запірної рідини;
-
частоти обертання;
-
конструкції насоса і його корпусних деталей;
-
вимог надійності;
-
характеру виробництва та можливостей споживача стосовно заміни або ремонту насосів і ущільнень.
-
Стандарт не обмежує розробника у виборі конструкцій ущільнень.
-
3 метою уніфікування і взаємозамінності кінцевих ущільнень, їх основні установлювальні і приєднувальні розміри рекомендовоно вибирати з таблиці 6.
Таблиця 6
Розміри у міліметрах
|
Діаметр вала під ущільненням, не більше |
Діаметр камери ущільнення |
Довжина камери ущільнення, не менше |
Діаметр кола розташування шпильок кришки ущільнення |
Розмір різьби шпильок кришки ущільнення |
|
20 |
70 |
50 |
105 |
М 12 |
|
ЗО |
80 |
55 |
115 |
М 12 |
|
40 |
90 |
60 |
125 |
М 12 |
|
50 |
100 |
55 |
140 |
М 16 |
|
60 |
120 |
60 |
160 |
М 16 |
|
70 |
130 |
65 |
170 |
М 16 |
|
80 |
140 |
70 |
180 |
М 16 |
|
90 |
160 |
65 |
205 |
М20 |
|
100 |
170 |
70 |
215 |
М20 |
|
110 |
180 |
75 |
225 |
М 20 |
-
Розміри діаметрів валів і гнізд під сальникові набивки для насосів з осьовим входом згідно з ISO 2858 треба вибирати згідно з ISO 3069 і з таблиці 7.
Таблиця 7
Розміри у міліметрах
|
Зовнішній діаметр захисної гільзи вала |
Діаметр розточування корпусу |
Зовнішній діаметр захисної гільзи вала |
Діаметр розточування корпусу |
|
22 |
38 |
45 |
65 |
|
24 |
40 |
53 |
73 |
|
26 |
42 |
55 |
75 |
|
28 |
44 |
58 |
83 |
|
ЗО |
46 |
60 |
85 |
|
33 |
49 |
63 |
88 |
|
35 |
51 |
65 |
90 |
|
38 |
58 |
68 |
93 |
|
40 |
60 |
70 |
95 |
|
43 |
63 |
-
Сальникові ущільнення треба застосовувати у відцентрових насосах відповідно до вимог ГОСТ 5152. Стандарт не обмежує розширення сфери застосовування сальникової набивки за іншими нормативними документами.
-
Для рідин з температурою не більше ніж 60 °С, негорючих, нетоксичних, невибухоне- безпечних і без твердих домішок можна застосовувати сальникові ущільнення без запірного (ліхтарного) кільця і підведення запірної рідини в ущільнення, у цьому разі кількість кілець не повинна перевищувати п’яти штук і тиск перекачуваної рідини в камері ущільнення повинен бути надмірний. У решті випадків ущільнення повинні бути з запірним кільцем і підведенням чистої запірної рідини. У разі визначання місця встановлення запірного кільця необхідно враховувати стисливість набивки.
-
Для насосів, що перекачують рідини, з твердими домішками, перед сальниковою набивкою з боку проточної частини треба встановлювати промивальну буксу з підведенням чистої води. Мінімальний діаметральний зазор між буксою та валом або гільзою вала відповідно до таблиці 4.
-
Встановлювати пакети сальникової набивки безпосередньо на вал не дозволено.
Б.4.5.5 Сальникові ущільнення треба застосовувати з власним корпусом, вставкою або стаканом, що мають власне охолодження, в таких випадках:
-
за температури перекачуваної рідини більше ніж 150 °С;
-
для живильних насосів;
-
у разі застосовування в насосі взаємозамінних сальникових і механічних ущільнень.
-
Захисну гільзу вала треба надійно фіксувати шпонкою і затискати гайкою зі стопорною шайбою. Застосовування пружинних шайб не дозволено.
-
Не дозволено застосовувати сальникові ущільнення для насосів, що перекачують горючі і легкозаймисті рідини, без запирання витоків нейтральними негорючими рідинами.
-
У вертикальних насосах, щоб унеможливити потрапляння в сальникове ущільнення мастила з вальниць або сторонніх домішок з атмосфери треба передбачати його захист (наприклад, встановлення відбійного кільця).
-
3 метою захисту вальниць насосів від потрапляння в них рідини у разі прориву ущільнення рекомендовано застосовувати відбійні кільця, що їх встановлюють перед ущільненнями вальниць з боку кінцевого ущільнення.
-
У горизонтальних насосах ущільнення повинні бути однакові з обох сторін, а їх корпусні деталі максимально зуніфіковані.
-
У разі перекачування рідин з температурою більше ніж 60 °С треба унеможливити передачу тепла від сальникових вузлів до вальниць. Внутрішній діаметр отворів для підведення охолоджувальної або запірної рідини повинен бути не менше ніж 6 мм.
-
Для кріплення сальникової кришки ущільнення треба застосовувати шпильки діаметром не менше ніж 12 мм.
-
Сальникову кришку ущільнення треба виготовляти з матеріалу з характеристиками, рівнозначними характеристикам матеріалу корпуса ущільнення або більш високими (стійкість до корозії, ерозії, зносостійкість).
-
Для вибухонебезпечних виробництв радіальний зазор між сальниковою кришкою та гільзою повинен бути не менше ніж 0,8 мм або для сальникової кришки треба застосовувати матеріал, що не спричиняє іскроутворення.
-
Сальникові ущільнення повинні мати герметичні корпуси для підведення охолоджувальної рідини безпосередньо до набивки. Треба передбачати два отвори — для підведення і відведення рідини.
-
Сальникові ущільнення всіх масляних насосів повинні мати не менше шести кілець набивки. Мінімальний розмір перерізу набивки 10 мм.
-
Отвори для зливання витоків з сальникових ущільнень повинні бути розташовані в найнижчому місці зливного корита і мати діаметр, який забезпечуватиме відведення аварійних витоків (без заливання вальниць насоса).
6.4.6 Механічні ущільнення рекомендовано застосовувати у таких випадках:
-
для небезпечних виробництв та особливих категорій розміщення насосів (пожежо- та вибухонебезпечних, на відкритих майданчиках);
-
насосів, що перекачують пожежо- та вибухонебезпечні чи токсичні рідини;
-
для забезпечення мінімальних (крапельних) витоків перекачуваної та (або) запірної рідини;
-
у разі технічно неможливого чи недоцільного застосовування ущільнень сальникового типу;
-
для умов, за яких забезпечується автоматичне контролювання об'єму витоків через ущільнення та автоматичне від'єднання насосних агрегатів у разі перевищення допустимої норми об'єму витоків.
-
Механічні ущільнення вибирають враховуючи вимоги 6.4.2.
-
Конструкції насоса, вальниць і з'єднувальної муфти повинні забезпечувати знімання і встановлення вузла механічного ущільнення без демонтажу приводного електродвигуна і без демонтажу нижньої частини корпуса вальниць.
-
За конструктивним виконанням механічні ущільнення розподіляють на одинарні (з однією парою тертя) і подвійні (з двома парами тертя). Межі застосовування одинарних і подвійних ущільнень не встановлюють, їх вибір визначають у договорі (контракті) або умовами застосовування.
-
Одинарні механічні ущільнення з додатковим зовнішнім ущільненням (з м’яких металів, еластичних матеріалів, графіту) рекомендовано застосовувати для нейтральних і легкозаймистих рідин з температурою від мінус 5 до 80 °С, тиском від 0 до 8 МПа (від 0 до 80 кгс/см2), швидкістю обертання вала до 25 м/с з подачею в камеру ущільнення промивальної або запірної рідини.
-
Для зазначених вище умов можна застосовувати подвійні механічні ущільнення, якщо це передбачено договором (контрактом).
-
Підведення рідини для запирання, охолодження чи промивання необхідно здійснювати в одному або декількох місцях. Схеми підведення, відведення рідини та контролювання подавання, тиску і температури треба зазначати в технічній документації на насос.
-
У разі появи з ущільнень витоків горючих, легкозаймистих або вибухонебезпечних рідин повинні бути забезпечені заходи для організованого їх збирання і герметичного відведення. У цьому разі, щоб запобігти іскроутворенню, радіальний зазор між кришкою ущільнення і валом або гільзою ущільнення повинен бути не менше ніж 0,8 мм. У разі необхідності виконання меншого зазору, в кришці ущільнення повинно бути вставлене кільце, яке надійно закріплюють або букса з матеріалу, що не спричиняє іскроутворення.
-
Кришку механічного ущільнення треба центрувати в корпусі за допомогою посадки.
-
У конструкції корпуса ущільнення треба передбачити пристрій для відведення повітря з камери ущільнення під час заповнення насоса.
-
У разі необхідності обігрівання або охолодження камери ущільнення необхідно застосовувати вставку (стакан). Рідина для обігрівання або охолодження повинна бути узгоджена зі споживачем.
6.5 Вальничні (підшипникові) опори та мащення
-
У разі відсутності особливих вказівок в насосах треба застосовувати стандартні валь- ниці кочення.
-
Вальниці кочення можна застосовувати за таких умов:
-
-
якщо
d0 ■ л < 500 600, (3)
де п — номінальна частота обертання вала, об/хв;
d0 — середній діаметр вальниці, мм, який обчислюють за формулою:
d0=(d + D)/2, (4)
де d — діаметр отвору внутрішнього кільця вальниці, мм;
D — діаметр зовнішньої поверхні вальниці, мм;
-
якщо забезпечується строк служби вальниці:
-
не менш ніж 25000 год роботи в номінальному режимі;
-
не менш ніж 16000 год роботи за максимальних осьових і радіальних навантажень в робочій частині характеристик за номінальної частоти обертання;
— якщо
А/л<2 106, (5)
де N — номінальна потужність, кВт.
-
Радіально-упорні вальниці кочення треба розраховувати на тривалу роботу для всіх робочих режимів за максимального тиску на вході в насос і враховуючи осьову силу, що передає муфта.
-
Для зубчастих муфт зовнішню осьову силу F в ньютонах треба обчислювати за формулою: р _ к' 9550 • Nmax
-
де к — коефіцієнт тертя в зубчастому зачепленні (залежно від форми зубців і типу мастильного матеріалу) від 0,01 до 0,30;
А/тах — максимальна потужність в робочій частині характеристики, кВт;
п — номінальна частота обертання вала, об/хв;
Dei — діаметр початкового кола зубців, мм.
-
-
Осьові сили для муфт з пружними металевими елементами треба визначати виходячи з жорсткості елементів, їх максимально допустимого прогину і зміщення.
-
-
У горизонтальних насосах з боку муфти рекомендовано застосовувати вальниці кочення, які призначено для сприймання тільки радіального навантаження.
-
Вальниці кочення треба фіксувати на валу або на гільзі вала і сполучати з корпусами опор відповідно до стандартів на вальниці. Не дозволено застосовування пружинних шайб.
-
Для сприймання осьового навантаження з радіальною вальницею ковзання рекомендовано застосовувати радіально-упорні вальниці кочення: одинарні або здвоєні.
-
Вальничні опори кочення рекомендовано виконувати з нероз’ємними корпусами. У технічно обґрунтованих випадках дозволено застосовувати роз’ємні корпуси (з роз’ємом, паралельним осі вала). У горизонтальних двоопорних насосах корпуси вальниць кочення повинні бути зу- ніфіковані.
6.5.2 Якщо не виконуються умови 6.5.1.1, то в насосах треба застосовувати вальниці ковзання (радіальні або радіальний та упорний).
-
Радіальні вальниці ковзання (опорні) у горизонтальних двоопорних насосах повинні бути зуніфіковані між собою.
Є.5.2.2 Корпуси вальниць і вкладки повинні мати поздовжній роз’єм.
-
Вкладки повинні бути замінні. їх заміну рекомендовано проводити без знімання корпусних деталей насоса і напівмуфти насоса.
-
У насосах, які працюють за температури навколишнього повітря нижче ніж мінус 15 °С, які перекачують горючі, легкозаймисті або вибухонебезпечні рідини, корпуси вальниць рекомендовано виконувати стальними.
-
Упорні вальниці ковзання повинні бути багатосегментні, що дозволяло б сприймати однакове осьове навантаження в обох напрямках. Оливу треба подавати безперервно під тиском з обох сторін.
-
Проміжні вальниці ковзання для вертикальних насосів треба виготовляти з матеріалів, стійких до стирання і корозії в рідині, яку перекачують, за робочих умов. Змащують проміжні вальниці, які розташовані всередині насоса, як правило рідиною, яку перекачують. У разі неможливості змащування рідиною, яку перекачують, до них треба подавати відповідний мастильний матеріал.
-
У вертикальних насосах, з досить довгими валами, максимальну відстань між проміжними вальницями рекомендовано вибирати з діаграм, наведених на рисунку 1.
Побачили розбіжність з офіційним текстом?
Дивіться також
Сборник ГОСТ ЕСКД
Збірник із 154 стандартів