---

Довести здатність ізолятора короткого замикання протистояти впливанню вібрації з рівнями, властивими нормальним умовам експлуатування.

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати ІЕС 60068-2-6, випробовування Fc і зазначеним нижче умовам.

Зразок треба установлювати на твердій підставі відповідно до 5.1.3 і з’єднувати з устаткован­ням електроживлення і контролювання відповідно до 5.1.2. Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. При цьому зразок треба установлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

Треба застосовувати такі умови впливання:

діапазон частот —(10 — 150) Гц;

амплітуда пришвидшення — 5 м/с² (~ 0,5 g_n);

кількість осей — 3;

швидкість зміни частоти — 1 окт/хв;

кількість циклів коливань — 1 на вісь.

Примітка. Випробовування на впливання вібрації за умов функціювання можна комбінувати з тривалим впливан­ням вібрації так, щоб зразок піддавати випробовуванню на впливання вібрації за умов функціювання, а потім тривало­му вливанню вібрації уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять лише одне завер­шальне перевіряння.

Під час впливання треба контролювати зразок із метою виявлення будь-якої зміни замкнено­го стану.

Після впливання треба проводити функційне випробовування відповідно до 5.1.5

Примітка. Випробовування на впливання вібрації за умов функціювання можна комбінувати з тривалим впливан­ням вібрації так, щоб зразок піддавати випробовуванню на впливання вібрації за умов функціювання, а потім тривало­му вливанню вібрації уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять лише одне завер­шальне перевіряння.

Під час впливання зразок повинен бути у замкненому стані.

Якщо завершальне вимірювання відповідно до 5.11.2.5 було проведено, під час функційного випробовування зразок повинен правильно функціювати згідно із технічними даними виробника.

Довести здатність ізолятора короткого замикання протистояти тривалому впливанню вібрації з рівнями, властивими умовам експлуатування.

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати ІЕС 60068-2-6, вип­робовування Fc, і зазначеним нижче умовам.

Зразок треба установлювати на твердій підставі відповідно до 5.1.3, але під час впливання електроживлення подавати не треба. Вібрацію треба прикладати по черзі уздовж кожної з трьох взаємно перпендикулярних осей. До того ж зразок треба установлювати так, щоб одна з трьох осей була перпендикулярна до площини його монтування.

Треба застосовувати такі умови впливання:

діапазон частот —(10 — 150) Гц;

амплітуда пришвидшення — 10 м/с² (~ 1,0 g_n);

кількість осей — 3;

швидкість зміни частоти — 1 окт/хв;

кількість циклів коливання — 20 на вісь.

Примітка. Випробовування на впливання вібрації за умов функціювання можна комбінувати з тривалим впливан­ням вібрації так, щоб зразок піддавати випробовуванню на впливання вібрації за умов функціювання, а потім тривало­му вливанню вібрації уздовж тієї самої осі до зміни на подальшу вісь. У цьому випадку проводять лише одне завер­шальне перевіряння.

Після впливання треба проводити функційне випробовування відповідно до 5.1.5.

Під час функційного випробовування зразок повинен правильно функціювати згідно з техніч­ними даними виробника

Довести стійкість ізолятора короткого замикання до електромагнітних завад.

Випробовувальне устатковання і методика випробовування повинні відповідати EN 50130-4, і зазначеним нижче умовам.

Зразок треба установлювати відповідно до 5.1.3, і з’єднувати з устаткованням електроживлен­ня і контролювання відповідно до 5.1.2.

Згідно з EN 50130-4 треба проводити випробовування на захищеність від таких електромаг­нітних завад:

1. електростатичних розрядів;

2. випромінюваних електромагнітних полів;

3. кондуктивних завад, спричинених електромагнітними полями;

4. пачок короткочасних перехідних імпульсів;

5. повільних кидків напруги великої енергії.

Під час впливання зразок повинен контролюватися на будь-яку зміну стану або хибне пере­микання.

Після впливання треба проводити функційне випробовування відповідно до 5.1.5.

Під час впливання зразок повинен лишатися у замкненому стані без будь-яких хибних пере­микань. Під час функційного випробовування зразок повинен правильно функціювати згідно з тех­нічними даними виробника.

ДОДАТОК А

(довідковий)

ПРИКЛАДИ МЕТОДИКИ ФУНКЦІЙНОГО ВИПРОБОВУВАННЯ

А.1 Вступ

Цей додаток містить декілька прикладів методик функційного випробовування для деяких гіпо­тетичних ізоляторів короткого замикання. Для цих прикладів було розглянуто нижченаведені спро­щені типи ізоляторів, які не обов’язково існують на практиці:

1. простий «самокерований» ізолятор, чутливий до напруги.

2. простий «самокерований» ізолятор, чутливий до струму.

3. простий «керований» ізолятор — пристрій, на який може бути видана з ППКП команда на розмикання або замикання та який буде розмикатися, якщо напруга буде знижуватися до такого низького рівня, що ППКП не зможе керувати пристроєм.

Для кожного прикладу надано: типову блок-схему та перелік параметрів, які потрібно визна­чити та перевірити. Наведено приклади випробовувальних кіл та методик випробовувань для здійснення необхідних випробовувань та вимірювань.

А.2 Приклад 1: простий «самокерований» ізолятор, чутливий до напруги

Національна примітка.

/_REF — сигнал керування.

Рисунок А.1 —Типова блок-схема для простого «самокерованого» ізолятора, чутливого до напруги

1 — джерело живлення;

2 — випробне устатковання (далі — ВУ).

Рисунок А.2—Випробовувальне коло для «самокерованого» ізолятора, чутливого до напруги

А.2.2 Методика випробовування

А.2.2.1 Під’єднати ізолятор короткого замикання (ВУ) до випробовувального кола, як показа­но вище, з розімкненим перемикачем S та опором /?_F, установленим у нескінченність (тобто, коло розімкнене).

А.2.2.2 Встановити У_іп на рівні номінальної напруги у лінії, якщо інше не зазначено у методиці випробовувань, та встановити ефективний внутрішній опір джерела живлення /?| таким, за якого струм короткого замикання обмежується на рівні /_Smax (тобто /?| = У_тІ1_5тау).

А.2.2.3 Ініціювати постійне коротке замикання ввімкненням перемикача S. Виміряти струм / та зареєструвати його як струм витоку /_L. Перевірити, що /_L • /_Lmax.

А.2.2.4 Розімкнути перемикач Зта проконтролювати напругу за допомогою V₂. Перевірити, що пристрій замкнувся.

А.2.2.5 Зменшити /?_F до умови / = /_Стах. Після цього виміряти У-, та / та виходячи з цього об­числити перехідний опір Z_c. Перевірити, що Z_c • Z_Cmax.

А.2.2.6 Збільшити /?_F до нескінченності (тобто, розірвати коло) та встановити /?| на рівні ('/in “ '/somin)//cmax.

А.2.2.7 Знизити /?_F та виміряти напругу V₂ у момент, коли пристрій розмикається (тобто, коло розмикається), записати цю напругу як Z_SO. Перевірити, що Vsomax * '/so ’ '/somin-

А.2.2.8 Продовжити зменшувати /?_F до нуля, а потім виміряти струм / та записати його як струм витоку /_L. Перевірити, що /_L • /_Lmax.

А.2.2.9 Збільшити /?_F та виміряти напругу V₂ у момент, коли пристрій відновлює під’єднання (тобто, перемикач замикається) та записати цю напругу як /_sc. Перевірити, що V_SCmax • /_sc • /_SCmin. Потім виміряти Vf та / та виходячи з цього обчислити дійсне значення повного імпедансу переми­кача Z_c. Перевірити, що Z_c • Z_Cmax.

А.2.2.10 Повторити кроки 1—9 з ВУ, яке живиться з іншої сторони (тобто, поміняти під’єднан­ня а-, та а₂ з Ь-, та Ь₂).

Примітка. Може бути необхідним під’єднати фіксувальний пристрій (наприклад, самописець) для вимірювання V₂ з метою правильного визначання значень У_зо та /_зс.

А.З Приклад 2: простий «самокерований» ізолятор, чутливий до струму

Рисунок А.З— Типова блок-схема для простого «самокерованого» ізолятора, чутливого до струму

А.3.1 Опис параметрів

Цпах — максимальна напруга в лінії;

V'nom — номінальна напруга в лінії;

'/min — мінімальна напруга в лінії;

/somax— максимальний струм, за якого пристрій розмикається (тобто, перемикається із замкне­ного у розімкнений стан);

/somin — мінімальний струм, за якого пристрій розмикається (тобто, перемикається із замкнено­го у розімкнений стан);

/scmax— максимальний струм, за якого пристрій замикається (тобто, перемикається з розімкне- ного у замкнений стан);

/scmin — мінімальний струм, за якого пристрій замикається (тобто, перемикається з розімкнено- го у замкнений стан);

/_Smax — максимальний струм перемикання (тобто, за умов короткого замикання);

^Lmax — максимальний струм витоку за умов розімкненого ізолятора (розімкнений стан);

Z_Cmax — максимальний перехідний опір за умов замкненого ізолятора.

А.З.2 Методика випробовування

А.З.2.1 Під’єднати ізолятор короткого замикання (ВУ) до випробовувального кола, як показа­но вище, з розімкненим перемикачем S та опором /?_F, встановленим у нескінченність (тобто, коло розімкнене).

А.З.2.2 Встановити /_іп на рівні номінальної напруги у лінії, якщо інше не зазначено у методиці випробовувань, та встановити ефективний внутрішній опір джерела живлення /?| таким, за якого струм короткого замикання обмежується на рівні /_Smax (тобто /?| = V_m/l_Smax).

1 — джерело живлення;

2 — випробне устатковання (ВУ).

Рисунок А.4 — Випробовувальне коло для простого «самокерованого» ізолятора, чутливого до струму

А.3.2.3 Ініціювати постійне коротке замикання ввімкненням перемикача S. Виміряти струм / та зареєструвати його як струм витоку /_L. Перевірити, що /_L • /_Lmax.

А.3.2.4 Розімкнути перемикач Зта проконтролювати напругу за допомогою У₂. Перевірити, що пристрій замкнувся.

А.3.2.5 Зменшити R_F та виміряти струм / в момент, коли пристрій розмикається (тобто, коло розімкнене), записати цей струм як /_so. Перевірити, що /_SOmax ’ /so ’ /somin-