Б.З Висновки

Повірник//

(підпис) (ініціали, прізвище)

ДОДАТОК В
(ДОВІДКОВИЙ)

ОБРОБЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ

  1. Оброблення результатів вимірювань під час визначання координат точок геоде­зичної мережі методом полігонометрії

    1. Горизонтальні координати однієї з точок (наприклад Л) приймають вихідними й такими, що дорівнюють X™ = 100 м, Ут™= 100 м, а дирекційний кут (азимут) на суміжний пункт (наприклад Т2) —

вихідним і таким, що дорівнює = 0° і записують у таблицю В. 1.

  1. Записують до протоколу оброблення результатів вимірювань (таблиця В.1) значення виміряних внутрішніх горизонтальних кутів і горизонтальних прокладень відстаней S'TM~T^ між точками геодезичної мережі.

  2. Теоретична сума внутрішніх кутів у замкненому полігонометричному ході дорівнює 180° (п - 2), де п — кількість кутів у ході. Кутову нев’язку у ході обчислюють як різницю суми виміряних значень внутрішніх кутів і теоретичної суми кутів у ході за формулою:

Тр=ЕЗ™-180°(г7-2). (В.1)

  1. Обчислюють допустиму кутову нев’язку ц/рйол замкненого полігонометричного ходу за формулою:

ж3доп =15"-V77. (В.2)

Перевіряють виконання нерівності щр<щрдиі. У разі невиконання нерівності кутові вимірювання повторюють.

  1. Обчислюють виправлені значення внутрішніх кутів Р™, уводячи поправки орза формулою (поправку ир округлюють до цілих секунд):

Р™ = Р™ + ир. (В.З)

Сума виправлених кутів має дорівнювати 180° (л - 2), тобто має бути дотримано рівності:

2УР™ = 180°(л-2). (В.4)

  1. Обчислюють дирекційні кути сторін замкненого полігонометричного ходу, починаючи від вихідної =0°, за формулою:

(в-5)

де а™_Ті л, a™ 2 —дирекційні кути сторін між точками Т; і Г+1, Т,+1 та Г/+2 полігонометричного ходу.

  1. Обчислюють прирости горизонтальних координат за формулами:

Лх™Т|іі =5^^003«™^,; (В.6)

4у? =S™ -sma™. ,
J1 Г ' М ' і “ ' 1-і I 1I ~ 1 I 1 1

де S)-M^ — горизонтальні прокладення довжин сторін між точками Т, й Т,+ 1 полігонометричного

' І 1і + 1

  1. ходу.Обчислюють нев’язки приростів горизонтальних координат у замкненому полігоно- метричному ході за формулами:

'Ь=ЕДх™7н1. (В.7)

Ъ = £Ay™w

Теоретична сума приростів горизонтальних координат має дорівнювати нулю.

  1. За значеннями нев’язок цд і ру обчислюють абсолютну уд й відносну Дуд лінійні нев’язки полігонометричного ходу за формулами:

  1. /7 2 2

Ts = дДТх + Ту/ —абсолютна лінійна нев’язка; (В.8)

Дуд = ■ 100 % — відносна лінійна нев'язка, (В.9)

де Р -= /ОЗўМу' , — периметр полігонометричного ходу.

Значення відносної лінійної нев’язки має бути в допустимих границях + 0,02 %. Якщо значення відносної лінійної нев’язки вийшло за допустимі границі, то вимірювання кутів і довжин ліній по­лігонометричного ходу повторюють.

  1. Обчислюють виправлені значення приростів горизонтальних координат уведенням по-

Тх Ту ,

правок их= , иу = , за формулами:

ДУ™Г;(і=Дх™Ліі+ох,- (В.10)

АПл, -Дуд^;(іу.

  1. Обчислюють горизонтальні координати точок геодезичної мережі за формулами:

X™ =Х™ або X™ =Х^ (В. 11)

/ ' і=2

+ або ДСС

  1. = 2

Обчислення згідно з розділом В.1 наводять у протоколі оброблення результатів вимірювань (таблиця В.1).

Рекомендовано обчислення відповідно до В.1 виконувати на комп’ютері спеціальною програ­мою для оброблення геодезичних мереж.

  1. Оброблення результатів вимірювань під час визначання абсолютної висоти точок геодезичної мережі методом полігонометрії

    1. Обчислюють перевищення між точками геодезичної мережі відповідно до 12.1.3

і заносять до протоколу оброблення результатів вимірювань (таблиця В.1).

  1. Обчислюють висотну нев’язку замкненого полігонометричного ходу за формулою:

Рг=ЕС-т,,- (В.12)

Теоретична сума перевищень у замкненому ході має дорівнювати нулю.

  1. Обчислюють граничну допустиму висотну нев’язку замкненого полігонометричного ходу за формулою:

ЧОг..гі = 5Рл (мм), (В. 13) де п — кількість виміряних перевищень.

Перевіряють виконання нерівності ущ < . У разі невиконання нерівності вимірювання

перевищень повторюють.

У и

  1. Обчислюють виправлені значення перевищень з урахуванням поправки ehза формулою:

(В. 14>

Сума виправлених перевищень має дорівнювати нулю, тобто має виконуватися рівність:

(В. 15)

  1. Обчислюють абсолютну висоту точок геодезичної мережі Н™ за формулами:

^™=^™ + ЧМт„, або н™ =Н™ + ІСГ(11, (В.16)

1

де H'-jM абсолютна висота першої точки геодезичної мережі, обчислена відповідно до 12.3.

Обчислення згідно з розділом В.2 наводять у протоколі оброблення результатів вимірювань (таблиця В.1).

  1. Рекомендовано обчислювання відповідно до розділу В.2 виконувати на комп’ютері спеціаль­ною програмою для оброблення геодезичних мереж.Оброблення результатів вимірювань під час визначання горизонтальних координат і абсолютної висоти точок геодезичної мережі методом полігонометрії


Д

Таблиця В.1


Обчислення виконав Обчислення перевірив


Номер точки


ОДАТОК Г
(обов'язковий)

ОЦІНЮВАННЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ РЕЗЕРВУАРА

До основних визначуваних геометричних параметрів резервуара належать:

— середній внутрішній радіус циліндричної частини резервуара Ррез;

— радіальні відхили внутрішньої поверхні циліндричної частини резервуара від апроксиму- вального циліндра &р3у

— ступінь нахилу д і напрямок нахилу осі резервуара ц.

До додаткових геометричних параметрів резервуара належать:

— значення проекцій ступеню нахилу осі резервуара тц і т|у на вертикальні площини координат ХН і УН

— горизонтальні координати центра резервуара на абсолютній висоті, яка дорівнює нулю — Хо, Yo.

Оцінювання геометричних параметрів резервуара виконують за методом найменших квадратів у кілька наближень за наведеним нижче алгоритмом.

Г.1 Обчислювання наближених значень горизонтальних координат Xq1) і Д1) на абсолютній висоті, що дорівнює нулю, виконують за формулами: ^еері. ^аері

гліп^уРез. тіпуРез,

v(1) S = 1 у(1) _ s=1 ГГЦ

"варт. "верт.

де т)ЛХРез', тіпУр3 — горизонтальні координати точок на поверхні резервуара, що мають міні­мальні висоти на кожному вертикальному перерізі;

лвєрі — загальна кількість вертикальних перерізів резервуара.

Г.2 Обчислювання наближеного значення середнього радіуса циліндричної частини резер­вуара /?Рез(|) виконують за формулою:


(Г.2)



де Хр3', Ур3' — горизонтальні координати довільної точки на поверхні резервуара.

Г.З У першому наближенні приймають такими, що дорівнюють нулю проекції ступеня нахилу осі резервуара тц, тщ на вертикальні площини координат, відповідно ХН й УН.

Г.4 Вихідна функція для складання й вирішення системи лінійних рівнянь така:

І 2

RPs3=/Xie3'~xo~^x-H-e-3) +(у;ез0у-Нр3)”, (Г.З)

де Г?Рєз" — радіус резервуара;

Нр3 — абсолютна висота точок на поверхні резервуара.

Г.5 Параметричне рівняння поправок таке:

г. д(э; ,5(9і + Ыд) .§(9) у Ср -Г Dp X3'1+ ElXX + X, (Г4)

! J Г i J О у -I J X Qt Уд •/

де pe3"3

радіальні відхили зовнішньої (внутрішньої) поверхні резервуара від г~) Рєз .

апроксимувального циліндра, радіусом Н

5^, 6;9) — поправки до наближених значень проекції.ступеня нахилу осі резер­

вуара на вертикальні площини координат ХН і YH

— поправка до наближеного значення середнього радіуса резервуара;

5(9), 5;9) —поправки до наближених значень горизонтальних координат Х'29)

X а '^0

і Уо(5) на абсолютній висоті, що дорівнює нулю;

В^, С'9DEЕ1-91коефіцієнти параметричного рівняння поправок;

/j9) — вільний член параметричного рівняння поправок;

д — номер наближення.

Г.6 Обчислювання коефіцієнтів і вільних членів параметричних рівнянь поправок у кожному наближенні виконують за формулами (номер наближення у формулах Г.5 і Г.6 опущено, щоб не обтяжувати їх):

урез. у _ . иРез' уРез. _у . ііРез

а ЦРЄЗ. о X Г0 ^У ПІ цРез. С;=1

~ рРез. і і рРез. і 1

уРез. _ у . ііРез. уРез. _у . НРєз'

n о Лх j р _ Yj Лу “у (Г5)

иі ~ RPe3. С7 RPe3. V '

/7 =Rpe3-^(x;e3'

2

0-Лл-нЩ) ДуЩ

0у.н;єз)2

Складають рівняння (Г.4) для кожної точки, горизонтальні визначено на поверхні резервуара.

координати й абсолютна висота якої

Г.7 Обчислювання коефіцієнтів і

вільних членів нормальних рівнянь виконують за формулами:

^n = ZZ2 м

7=1

л/13 = ІДу

7=1

ЛУ’ЇФ'Щ)

7 = 1

7 = 1

7 = 1

Л/21 = л/12

^ZfZ'Z)

7 = 1

/v22 V в

N25=t(BJ-Ej)

7 = 1

Е23 = Z

7 = 1

(Г.6)

L2 =Z(e7

7 = 1

W31 = W13

л/32 = л/23

Л/33 =m


A/35=fz

7-1

ч = Ёг

7 = 1

л/41 = л/14

N.2 = N2.

Л/43 = Л/34

л/44=ІЦ2 м

ш" и

If)

Lp = t(D,. z)



Система нормальних рівнянь має вигляд:

Nfi

,5О)

+ Л/12

■5^ +Л/13 -5<9g Чх 1J

+

sg’+/v15

Л 0

5‘9)+ ф=0 уо


Л/2і

,5о/ Чх

+ ^22

■8(9) + Л/23 -sgg !-|у23 ^Рез

+ Л/24

•5^ + Л/25Л0

■5<9)+ Л2=0 '0


^31

5(9) 'їх

ч-Л/32

•5'5>Л/33'5^

+ Л/34

5^ + Л/35Л0

■5'9) + Л3=0 '0

1 (Г.7)

N..

б(9) 'їх

+ Л/42

С + Л/4з'5^

+ W44

■5jo)+/V«

•5(9)+L4 =0 y04


л/51

§(9) Чх

+ л/52

^ + n53-&nl

+n54

s? + w55ло

8(9)+Л5

' 0 J




n5. = n,5

N.. = Л/45


n52 = n25


n55 = ^eJ


W53 =w35
;=1



Розв’язання системи нормальних рівнянь виконують методом Гаусса за формулами, наведе­ними в Г.8—Г. 11.

Г.8 Обчислювання перетворених коефіцієнтів системи нормальних рівнянь виконують за

формулами:

Л/g - N22


ги N-i7 Л/-,,
n£ = n2,-~-^-.
/v11


Nt2)~NN^-N^ ^23^23. Л/(2)-Л/

33 33 л/п Л/g ' 34


N 34


Л/О-Л/ N^'N^. /V24-'/24/V11


13 ' N-I4 4i


/Vg-<


А/С) /V22


N25 - N25-


■ Л/«

2) - N ' *35 ~ ,v

Л/12 -Л/15


Nt3 ' ^15

35N„


W11

/V 0) . Д/Р) ,v23 <v25

nN

*22


л/(3)_л/ _/Уі4 Nu /V44 - /v44 «,

/V11


Л/О • /V(1) /V<2> ■ Л/(2)/V24 /V24 '*34 *34 .


N55 - N55


N-I5 ■ N,5