• із використовуванням переробленої вторинної сировини;

  • із простроченим гарантійним строком;

  • із залишковим строком придатності, меншим за строк придатності пломби;

  • із характеристиками, що не відповідають встановленим у технічній документації на певний тип пломб.

    1. Властивості матеріалу виготовлення визначають строки придатності та експлуатації пломби. їх встановлюють у нормативному документі на конкретний тип пломби, затвердженому в установленому порядку.

    2. Постачальник (виробник або агент виробника) індикаторних пломб повинен забезпе­чити суворий облік пломб і вести реєстр виданих покупцям пломб.

    3. Користувач індикаторних пломб повинен забезпечити суворий облік пломб і вести реєстр пломб, прийнятих на відповідальне зберігання, встановлених і утилізованих після зняття із зазначенням відповідальної особи і дати дії.

    4. Реєстри ідентифікаційних номерів пломб мають бути доступні уповноваженим устано­вам і особам для контролю за наявності належним чином оформленого запиту.

  1. Вимоги до конструкції

    1. Пломба повинна мати надійну відчутну фіксацію під час опломбовування.

    2. Якщо конструкція пломби передбачає фіксацію на об’єкті опломбовування за допомо­гою блокувального елемента, відповідні вхідний і вихідний отвори на корпусі пломби після завер­шення опломбування мають бути закриті.Конструкція має забезпечувати встановлювання пломби без заїдання із зусиллям, що не перевищує 40 Н.

    3. Конструкція пломби повинна унеможливлювати витягання блокувального елемента з корпусу без його руйнування у всьому діапазоні зусиль розриву, охоплюючи граничні значення, що призводять до руйнування самої пломби.

    4. Сила утримування блокувального елемента в корпусі зафіксованої пломби повинна пе­ревищувати силу розривання в місці, призначеному для розірвання.

    5. Якщо відносне видовження петлі, утвореної гнучким елементом встановленої пломби (призначеним для фіксування пломби на об’єкті опломбовування) під дією гранично допустимих зусиль розтягування, є критичним для захисту об’єкта, максимальне відносне видовження петлі повинне бути встановлене в нормативному документі на конкретний тип пломби, затвердженому в установленому порядку.

    6. Блокувальний елемент повинен зберігати форму і розміри під час нагрівання до темпе­ратури, за якої на пломбі з’являються видимі сліди.

    7. Площина перетину в місці, де повинен відбутися розрив блокувального елемента, повин­на не перевищувати 70 % площини перетину зони фіксування блокувального елемента.

  2. Вимоги до захисту від маніпулювання

    1. Пломба повинна бути стійка до маніпулювання.

    2. Конструкція та технологія виготовлення пломб, а також інформація, яку на них наносять, повинна унеможливлювати виготовлення їх дублікатів і складових частин поза заводськими умо­вами (в місцях встановлювання, завантажування, вивантажування, під час перевезення).

  3. Вимоги до захисту від підробки та фальсифікації

Ступінь захищеності від підробки визначають складність та вартість повного копіювання плом­би з усіма її ідентифікаційними ознаками (підробка) або зміни в наявній оригінальній пломбі ок­ремих її ідентифікаційних ознак (фальсифікація).

  1. Перелік і опис ідентифікаційних ознак пломби треба навести в експлуатаційній докумен­тації виробника, яку постачають з виробом.

  2. Пломби повинні мати ідентифікаційні ознаки, які перешкоджають або значно ускладнюють можливість їх підробки або фальсифікації. Підробка (фальсифікація) може стосуватися як окре­мих ідентифікаційних ознак, так і всієї пломби.

  3. Пломба повинна бути такою, щоб:

  • підробку або фальсифікацію можна було легко розпізнати;

  • для повної підробки були потрібні такі самі витрати (інструменти та матеріали), як для ви­робництва оригінальної пломби;

  • окремі конструктивні елементи пломби, особливо такі, що мають ідентифікаційні ознаки, не можна було без явного ушкодження відокремити від однієї пломби та повторно використати їх в іншій;

  • ідентифікаційні ознаки не можна було видалити без видимих слідів маніпулювання і замі­нити їх фальсифікованими ознаками;

  • підробка ідентифікаційних ознак потребувала складної технології виготовлення.

    1. Пломби не треба приймати в експлуатування без вхідного контролю на відповідність вимогам до ідентифікаційних ознак, заявлених в експлуатаційній документації виробника.

  1. Вимоги до марковання

    1. Кожна пломба повинна мати чітке і незмінюване марковання на місці, візуально доступ­ному після її встановлення на об’єкті. Марковання має містити щонайменше таку інформацію:

  • товарний знак чи фірмовий логотип виробника або замовника;

  • ідентифікаційний номер, який не повторюється на пломбах певного типу;

  • посилання на цей стандарт;

  • дату випуску індикаторної пломби (дві останні цифри року).

  1. Технологія маркування повинна забезпечити розпізнавання нанесених ідентифікаційних ознак після дії зовнішніх чинників впливу, а також не припускати зміни ідентифікаційних ознак без залишення видимих слідів.

  2. Розмір зони марковання повинен бути не менше 10 мм х 4 мм.

Висота літер та цифр марковання повинна бути від 1,5 мм до 3 мм.

Посилання на цей стандарт треба наносити в прямокутній рамці поблизу логотипу.

    1. Зона фіксації блокувального елемента повинна мати суцільне марковання або структу- рування поверхні, щоб можна було візуально визначити маніпулювання.

    2. Якщо пломба складається з двох або більше деталей, кожна з них повинна містити повний ідентифікаційний номер, нанесений відповідно до 4.5.2.

    3. Виготовляти та застосовувати пломби з однаковим, нечітким або неповним маркован- ням не дозволено.

    4. Ідентифікаційний номер пломби повинен читатися на відстані 0,3 м в умовах природного та штучного освітлення не менше 50 лк, або без помилок розпізнаватися спеціальними пристроями (сканерами), які є в розпорядженні користувача.

  1. ВИМОГИ ДО ТЕХНІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

    1. Технічна документація на пломби вітчизняного виробництва, що надає виробник індикаторних пломб або заявник, який замовив випробовування, повинна відповідати ГОСТ 2.114, ГОСТ 2.109, ГОСТ 2.108.

У разі відсутності технічної документації на імпортні пломби, заявник повинен надати скла­дений ним докладний опис зразків для випробовувань.

  1. Експлуатаційна документація виробника, нормативний документ на конкретний тип плом­би і робочі кресленики, затверджені в установленому порядку, мають містити наведені в 5.3, 5.4 додаткові документи і відомості, пов’язані з захистом пломби від маніпулювання, підробки та фаль­сифікації.

  2. Експлуатаційна документація виробника індикаторних пломб, яку передають користува­чам, повинна містити:

  • основні відомості про виріб згідно з 5.3.7 ГОСТ 2.601;

  • відомості щодо передання виробу в експлуатування згідно п.5.3.15 ГОСТ 2.601;

  • інструкцію з експлуатації виробу;

  • умови зберігання виробів;

  • настанову з виявлення маніпулювання, підробки та фальсифікації.

  1. Основні відомості про виріб повинні містити: назву виробу, його позначення, дату виго­товлення, назву і поштову адресу виробника, ідентифікаційний номер (або діапазон ідентифіка­ційних номерів, якщо постачають партію виробів), посилання на всі сертифікати і (або) гігієнічні висновки на матеріали, з яких вироблено пломбу, тощо.

  2. Відомості щодо передання виробу в експлуатування повинні містити інформацію щодо передавання пломб на відповідальне зберігання уповноваженій особі користувача.

  3. В інструкції з експлуатації треба надати правила поводження з пломбами для певного застосування, схему опломбовування, порядок контролю, зняття та утилізації пломби. Інструкція також повинна встановлювати показники надійності, ідентифікаційні ознаки захисту від фальсифі­кації та підробки.

  4. Умови зберігання виробу повинні містити відомості щодо видавання, встановлювання, знімання пломб з об’єктів опломбовування, їх стану, дати дії та відповідальної особи, що здійснила ці дії.

  5. Настанова з виявлення маніпулювання, підробки та фальсифікації має містити вказівки щодо контролю, які полегшують користувачу розпізнавання маніпуляцій, підробок та фальсифікацій.

  6. Інструкція, умови зберігання та настанова можуть бути об’єднані в один документ. За результатами випробовувань ці документи можуть бути доповнені.

5.4 Нормативний документ на конкретний тип пломби, заявленої на випробовування та робочі кресленики, затверджені в установленому порядку, які подають для підтвердження відповідності пломби встановленим вимогам, мають містити наведену нижче інформацію.

  1. Опис зразка для випробовувань, де показано суттєві для захисту від маніпулювання, підробки та фальсифікації елементи:

  • вага, розміри, а також допуски виготовлення;

  • розміщення та докладний опис ділянок, на які наносять марковання відповідно до 4.5;

  • горизонтальний та вертикальний перерізи;

  • розташування та конструкцію будь-яких локальних ділянок із спеціальним матеріалом, що суттєво впливають на захищеність пломби від маніпулювання;

  • детальний опис з’єднання і (або) припасовування усіх елементів, пов’язаних з безпекою;

  • розмітка, розташування, конфігурація та розміри отворів, на яких виконують кріплення пломби (якщо захищеність пломби визначається конфігурацією об’єкта, який вона захищає).

  1. Специфікацію конструкційних матеріалів, якщо їх не наведено в робочих креслениках.

  2. Детальну інформацію щодо будь-яких матеріалів, що можуть виділяти шкідливі речовини під час випробовування.

  1. ВИМОГИ ДО ЗРАЗКІВ ДЛЯ ВИПРОБОВУВАНЬ

    1. Загальні вимоги

      1. Конструкція, розміри, матеріали, з яких виготовлено зразки для випробовувань мають відповідати нормативному документу на конкретний тип пломби, затвердженому в установлено­му порядку.

      2. Випробна проба повинна бути виробом звичайної якості.

      3. Кожний випробовуваний зразок повинен бути чітко промаркований для ідентифікації виробу.

    2. Відбирання зразків

Для проведення сертифікаційних випробовувань відбирати зразки треба згідно з норматив­ними документами УкрСЕПРО.

  1. ВИПРОБОВУВАННЯ

    1. Загальні положення

      1. До проведення випробовувань експерт випробовувальної лабораторії повинен обстежи­ти зразок, вивчити технічну документацію та перевірити їх відповідність.

      2. Зразок для випробовувань треба оглянути візуально і будь-які ушкодження, дефекти або інші окремі особливості оброблення позначити та занести до протоколу.

      3. Експерт випробовувальної лабораторії повинен дослідити зразок для випробовувань, технічну документацію і розробити програму випробовувань зразка на стійкість до маніпулюван­ня. Інструменти і програма випробовувань, застосовані під час випробовування, мають бути такі, що з найбільшою ймовірністю, на думку експерта, в результаті дозволять зняти пломби без види­мих слідів, чи з частковим руйнуванням конструкції з можливим наступним маскуванням слідів зламування та повторного встановлювання пломби на об’єкт. Можуть бути проведені дослідні вип­робовування.

Дослідне випробовування виконують з метою дослідження властивостей використаних мате­ріалів, уточнення конструктивних рішень, оцінювання явних та прихованих відхилів і дефектів, а також підбирання інструментів з метою приховування видимих слідів.

Примітка 1. Доступ до зразків для випробовувань, до технічної документації, до спостереження за проведенням випробовувань дозволений лише уповноваженим особам випробовувальної лабораторії. Ці особи не повинні розголо­шувати інформацію неуповноваженим особам.

Примітка 2. Спостерігачами на випробовуваннях можуть бути представники заявника, представники органу сер­тифікації, наприклад, інспектори, представники керівництва випробовувальної лабораторії та, за узгодженням із замов­ником, інші особи. Кількість спостерігачів може бути обмежена випробовувальною лабораторією, а їх повноваження ма­ють бути узгоджені між випробовувальною лабораторією та заявником до початку випробовування.

  1. Програма випробовувань зразка на стійкість до маніпулювання, фальсифікації та підроб­ки повинна бути затверджена керівником випробовувальної лабораторії.

  2. Зразок для випробовувань треба встановлювати згідно з інструкцією з експлуатації, на­даною виробником пломб, на макеті, що імітує місце встановлення пломб на об’єкті опломбову­вання.

  3. Програма випробовувань зразка на стійкість до маніпулювання, фальсифікації та підроб­ки має складатися з випробовувань спрямованих на:

  • технологічні отвори в корпусі пломби з метою впливу на блокувальний елемент;

  • корпус і блокувальний елемент;

  • перемичку (за наявності), яка з’єднує корпус і блокувальний елемент;

  • трос або стрічку (за наявності);

  • зміну ідентифікаційного номера пломби.

За допомогою випробовування треба перевірити можливість знімання і повторного встанов­лювання пломби без видимих слідів або їх маскуванням.

    1. Під час випробовувань на стійкість до маніпулювання, фальсифікації та підробки тре­ба застосувати всі відомі та доречні для типу пломб, що їх випробовують, засоби попереднього обробляння пломби, маніпулювання та маскування слідів.

    2. Випробовування повинне відповідати сучасному рівню знань та техніки. Для одержан­ня вірогідних результатів випробовування випробовувальна лабораторія повинна дотримуватися стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025, а також регулярно брати участь в аудитах, спільних випробову­ваннях, обмінах досвідом та в інших відповідних заходах з підвищення кваліфікації.

  1. Порядок проведення та методи випробовувань

    1. Оцінити відповідність зразка для випробовувань вимогам 4.5.

    2. Оцінити стійкість до зовнішніх чинників впливу — згідно з ГОСТ 30630.0.0 і ГОСТ 30630.1.2.

    3. Після випробовування на стійкість до зовнішніх чинників впливу пломби треба перевіри­ти на відповідність вимогам до конструкції відповідно до 4.2.