1. Взуття

    1. Стійкість до проколу

      1. Визначання зусилля проколу

Якщо взуття випробувано відповідно до 5.8.2 EN ISO 20344:2004, зусилля, потрібне для про­ходження через підошовний комплекс, має становити не менше ніж 1100 Н.

  1. Конструкція

Проколостійку вставку потрібно вставити в основу взуття так, щоб її не можна було видали­ти, не пошкоджуючи взуття. Вставка не повинна бути розміщена вище безпечного виступу або за­хисного підноска І не повинна до нього кріпитися.

  1. Розміри

Розміри проколостійкої вставки потрібно визначати відповідно до 5.8.1 EN ISO 20344:2004. Проколостійка вставка повинна мати такий розмір, щоб, за винятком п’яткової частини, макси­мальна відстань між виступним краєм копила і краєм вставки (X) становила 6,5 мм. У п’ятковій частині максимальна відстань між виступним краєм копила і вставкою (У) має становити 17 мм (див. рисунок 4).

Проколостійка вставка повинна мати не більше ніж три отвори з максимальним діаметром З мм для кріплення її до деталей низу взуття.

Отвори не повинні бути розміщеними усередині заштрихованої ділянки 1 (див. рисунок 4). Отвори в заштрихованій ділянці 2 не потрібно враховувати (див. рисунок 4).



П

1

ознаки'.
  1. — лівий виступний край копила:

  2. можливі форми вставок;

  3. вставка;

  4. — п'яткова частина;

  5. заштрихована ділянка 1;

  6. заштрихована ділянка 2;

L довжина внутрішньої частини підошви взуття.

Рисунок 4 — Вимоги до проколостійкої вставки

  1. Стійкість до згинання проколостійких вставок

Якщо проколостійкі вставки для усіх типів взуття випробувано відповідно до 5.9 EN ISO 20344:2004, вони не повинні мати видимих ознак наявності тріщин після 1 х 106 згинань.

  1. Характеристика проколостійких вставок

    1. Корозійна тривкість проколостійких металевих вставок

Якщо гумове взуття випробувано відповідно до 5.6.1 EN ISO 20344:2004, на прокол ості йкій металевій вставці допустимо не більше ніж п’ять корозійних ділянок, площа кожної з яких не по­винна перевищувати 2,5 мм2. Якщо проколостійкі металеві вставки, які застосовують для усіх Інших типів взуття, випробувано відповідно до 5.6.3 EN ISO 20344:2004, має бути виявлено не більше ніж п’ять корозійних ділянок, площа кожної з яких не повинна перевищувати 2,5 мм2.

  1. Проколостійкі неметалеві вставки

Проколостійкі неметалеві вставки мають відповідати вимогам 5.2 EN 12568:1998 зі значен­ням максимальної сили після оброблення, наведеним у 7.1.5 EN 12598:1998.

  1. Електричні властивості

    1. Електропровідне взуття

Якщо виміряно відповідно до 5.10 EN ISO 20344:2004, після створення умов у сухому середо­вищі (5.10.3.3 a) EN ISO 20344:2004) електричний опір має становити не більше ніж 100 кОм.

  1. Антистатичне взуття

Якщо виміряно відповідно до 5.10 EN ISO 20344:2004, після створення умов у сухому та волого­му середовищі (5.10.3.3 а) і b) EN ISO 20344:2004) електричний опір має бути більше ніж 100 кОм і дорівнювати або становити менше ніж 1 000 МОм.

  1. Електроізоляційне взуття

Якщо виміряно відповідно до 5.11 EN ISO 20344:2004, взуття має відповідати електричному класу О або електричному класу ОО.

  1. Стійкість до впливу несприятливих середовищ

    1. Стійкість до впливу підвищених температур підошовного комплексу

Якщо взуття випробувано відповідно до 5.12 EN ISO 20344:2004, температура на верхній по­верхні основної устілки має підвищуватися не більше ніж до 22 °С.

Не повинно виникати деформації або ламкості підошви, що зменшує її функційні можливості.

Ізоляцію має бути приєднано до взуття так, щоб її не можна було видалити, не пошкоджу­ючи взуття.

  1. Стійкість до впливу знижених температур підошовного комплексу

Якщо взуття випробувано відповідно до 5.13 EN ISO 20344:2004, температура на верхній поверхні основної устілки має знижуватися не більше ніж до 10 °С.

Ізоляцію має бути приєднано до взуття так, щоб її не можна було видалити, не пошкоджую­чи взуття.

  1. Поглинання енергії удару підошвою

Якщо взуття випробувано відповідно до 5.14 EN ISO 20344:2004, поглинання енергії в п’ят­ковій частині має становити не менше ніж 20 Дж.

  1. Водостійкість

Якщо випробувано відповідно до 5.15.1 EN ISO 20344:2004, площа всієї поверхні проникан­ня води після проходження 100 разів довжини жолоба має становити не більше ніж 3 см2, або якщо випробувано відповідно до 5.15.2 EN ISO 20344:2004, не повинно відбуватися проникання води протягом 15 хв.

  1. Метатарзальний захист

    1. Конструкція

Метатарзальний захисний засіб має бути виготовлено з придатних матеріалів, і він повинен мати відповідну форму, щоб сила удару розподілялася рівномірно на підошву, захисний підносок і якнайбільшу поверхню ноги.

Метатарзальний захисний засіб має бути з’єднано із взуттям так, щоб його не можна було видалити, не пошкоджуючи взуття.

Метатарзальний захисний засіб має відповідати внутрішній і зовнішній формі взуття і його має бути сконструйовано так, щоб не порушувати нормальну ходу.

Є.2.6.2 Стійкість до удару метатарзального захисного засобу

Якщо випробувано відповідно до 5.16 EN ISO 20344:2004, мінімальний допуск на момент удару має відповідати зазначеному в таблиці 15.

Таблиця 15 — Мінімальний допуск під час удару

Розмір взуття

Мінімальний допуск під час удару, мм

французька система нумерації

англійська система нумерації

36 і менше

до 3 7г

37,0

37 І 38

від 4 до 5

38,0

39 і 40

ВІД 5 Уг ДО 6 Уг

39,0

41 і 42

від 7 до 8

40,0

43 і 44

від 8 Уг до 10

40,5

45 і більше

від 10 7г і вище

41,0



  1. Захист щиколотки

Якщо випробувано відповідно до 5.17 EN ISO 20344:2004, середнє значення результатів ви­пробувань не повинне перевищувати 20 кН і жодне значення не повинне перевищувати ЗО кН.

6.3 Верх взуття

  1. Водопроникність та водопоглинання

Якщо випробувано відповідно до 6.13 EN ISO 20344:2004, водопроникність (виражена як приріст маси вбиральної тканини за 60 хв) не повинна перевищувати 0,2 г і водопоглинання не повинно перевищувати ЗО %.

  1. Конструкція

Нефункційних та декоративних швів та перфорації не повинно бути на взутті, верх якого має бути водостійким.

  1. Стійкість до порізу

    1. Вигляд

Взуття не повинно бути типу А, який зображено в розділі 4.

  1. Конструкція

Взуття повинне мати захисну поверхню, яка пролягає від краю виступу щонайменше на ЗО мм вверх і від підноска до кінця п’яткової частини взуття. Захисна поверхня продовжується за задній край підноска щонайменше на 10 мм.

Не повинно бути проміжку між підноском та захисним матеріалом. Захисний матеріал має бути незнімним. Якщо для захисту від порізу використовують різні матеріали, то вони мають бути з’єднаними один з одним або частково перекриватися (див. рисунок 5).


П ознаки:

  1. — 10 мм перекриття вище підноска;

  2. — захисна ділянка;

  3. — задній край підноска;

  4. — ЗО мм мінімальної висоти
    вище краю виступу.

Рисунок 5 — Межі захисної ділянки

  1. Стійкість до порізу

Якщо випробувано за методом, описаним у 6.14 EN ISO 20344:2004, коефіцієнт має стано­вити не менше ніж 2,5.

  1. Стійкість до проколу

Взуття має відповідати вимогам 6.2.1.

6.4 Підошва

  1. Площина рифлення


З

Рисунок 6 — Площина рифлення

а винятком геленочної частини, принаймні та площина, яку заштриховано на рисунку 6, по­винна мати рифлення, відкрите збоку.
  1. Товщина рифлених підошов

Якщо випробувано відповідно до 8.1 EN ISO 20344:2004, для литих, звулканізованих або фор­мованих підошов товщина має становити не менше ніж 4 мм, для багатошарових підошов тов­щина d| має становити не менше ніж 4 мм, а для гумового та литого з пластичних мас взуття тов­щина має становити не менше ніж 3 мм і товщина d3 має становити не менше ніж 6 мм.

  1. Висота рифлення

Якщо випробувано відповідно до 8.1 EN ISO 20344:2004, для литих, звулканізованих або фор­мованих підошов висота рифлення d2 має становити не менше ніж 2,5 мм, для багатошарових підошов висота рифлення (У2 має становити не менше ніж 2,5 мм, а для гумового та литого з плас­тичних мас взуття висота рифлення ofc має становити не менше ніж 4 мм.

Примітка. Підошву з висотою рифлення менше ніж 2,5 мм вважають нерифпеною.

  1. Стійкість до контакту з гарячою поверхнею

Якщо випробувано відповідно до 8.7 EN ISO 20344:2004, гумові та полімерні підошви не по­винні плавитися й не повинні утворюватися тріщини на підошвах після згинання їх навколо осер­дя. Якщо випробувано тим самим способом, на шкіряній підошві не повинні утворюватися тріщини або обвуглювання, які проникають у шкіру після згинання навколо осердя.

  1. МАРКУВАННЯ

Кожну напівпару захисного взуття має бути чітко та надійно помарновано, наприклад тиснен­ням або тавруванням, із зазначенням такої інформації:

  1. розміру;

  2. торгової марки виробника;

  3. назви підприємства-виробника;

  4. дати виготовлення (принаймні рік і квартал);

  5. позначення цього стандарту;

  6. познак(и) з таблиці 14 для відповідного захисту або відповідної категорії (РВ, Р1, Р5), на­веденої в таблиці 16.

Примітка. Марковання, зазначене в е), має бути розміщено поряд з маркованням, зазначеним yf).

Таблиця 16 — Марковання категорій захисного взуття

Категорія

Основні вимоги (див. таблицю 2 і таблицю 3)

Додаткові вимоги

РВ

І чи II


Р1

І

закрита п’яткова частина антистатичні властивості поглинання енергії удару підошвою

Р2

І

як Р1, а також водопроникність та водопоглинання

РЗ

І

як Р2, а також стійкість до проколу рифленої підошви

Р4

II

антистатичні властивості поглинання енергії удару підошвою

Р5

II

як Р4, а також стійкість до проколу рифленої підошви

Примітка. Для простішого маркування захисне взуття розподілено на категорії за найбільш використовуваними ком­бінаціями основних і додаткових вимог згідно з таблицею 16.



  1. ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ КОРИСТУВАЧА

    1. Загальна інформація

Захисне взуття потрібно постачати споживачеві Із супроводжувальною інформацією, напи­саною принаймні офіційною(-ими) мовою(-ами) країни призначення. Вся інформація має бути зрозумілою. Потрібно надавати таку інформацію:

  1. назву й адресу виробника та/або його уповноваженого представника;

  2. позначення уповноваженого органу з оцінки відповідності, який видав сертифікат перевірки типу для продукції категорій II і III;

  3. позначення цього стандарту;

  4. пояснення до піктограм, марковань і рівня захисту продукції; загальну інформацію про ви­пробування, які застосовували до взуття;

  5. Інструкції для застосування:

1)під час випробовувань, які за потреби виконує користувач перед використовуванням;

  1. під час припасування, взування і роззування, якщо це доречно;

3)під час використовування; основна інформація щодо можливого використовування

  1. в разі подання детальної інформації, джерело Інформації;

  1. про обмеження умов використовування (наприклад температурний діапазон тощо);

  2. під час зберігання та догляду, з інформацією про максимальні періоди між контрольними обслуговуваннями (якщо це важливо, то інформацію про спосіб висушування);

  3. під час очищування та/або дезактивації;

  4. щодо гарантійного терміну використовування або періоду зношування;

  5. за потреби, попередження про проблеми, які можуть виникнути (зміна конструкції може призвести до скасування затвердженого типового зразка, наприклад ортопедичне взуття);

  6. якщо корисно, додаткові ілюстрації, номери частин тощо.

  1. відомості про комплектувальні вироби і запасні частини, якщо це важливо;

д) вид транспортного паковання, якщо це важливо.

  1. Електричні властивості

    1. Електропровідне взуття

Кожну пару електропровідного взуття потрібно постачати з інформаційним листком такого змісту: «Електропровідне взуття потрібно використовувати, щоб мінімізувати електростатичні заряди в найкоротший час, наприклад під час роботи з вибуховими речовинами. Електропровідне взут­тя не можна використовувати, якщо ризик удару струмом від будь-якого електричного приладу або струмовідних частин повністю не усунено. Щоб забезпечити електропровідність взуття, ви­значена верхня межа опору для нового взуття має становити 100 кОм.