Страница 2: ДСТУ EN 894-3:2003. Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів і органів керування. Частина 3. Органи керування (61684)

Необхідна точність повинна бути віднесена до одного із класів за таблицею 1.

Точність, необхіднудля урухомлювання ручного органа керування, визначають задачею, яку не­обхідно виконати. На точність впливає ряд чинників, найважливішим з яких є необхідна безпе­рервність переміщування, тобто визначення того, повинна бути дія ручного органа керування диск­ретною чи безперервною.

Щоб звести до мінімуму помилки у позиціюванні, оператору необхідно одержувати достатньо зворотної інформації.

Висока точність не узгоджується з високою швидкістю, що необхідно враховувати під час ви­бирання. Тобто одночасна вимога високої швидкості та високої точності не призведе до успішного вибору прийнятного ручного органа керування.

Якщо органи керування потрібно часто чи тривало використовувати, вимоги до точності збільшу­ються.

Точність позиціювання керованого компонента пов’язана з точністю позиціювання власне орга­на керування. Точність позиціювання керованого компонента можна підвищити механічно, наприк­лад, за допомогою зубчастої передачі. У цьому разі високої точності позиціювання керованого ком­понента можнадосягнути, тільки використовуючи ручний орган керування, який має низькуточність.

Ручний орган керування здискретним переміщенням є такий, якщо він може переміщуватися в ряд фіксованих положень, наприклад, поворотний вимикач, вимикач з двома положеннями: УВІМК/ ВИМК. Помилка під час вибирання правильного положення зростає у разі збільшення кількості дис­кретних позицій. Тобто вимоги до органа керування з двома положеннями потрібно класифікувати як «незначні», в той час як вимоги до органа керування з 24 положеннями потрібно класифікувати як «високі». Треба уникати ручних органів керування з більше ніж 24 дискретними положеннями.

Точність можна підвищити, наприклад, зворотною інформацією для оператора про поточні зна­чення контрольованого параметра, чітким маркованням положень ручного органа керування, розмі­щенням ручного органа керування в місці, де його можна легко побачити та пересунути.

Ручні органи керування повинні бути забезпечені візуальними познаками функцій у кожному з положень маркованням або індикатором.

Позначаючи положення органа керування, відповідні певним функціям, не потрібно застосову­вати цифри (1,2 тощо) чи букви (А, В тощо), бо це вимагає від оператора запам’ятовувати пов’я-

Рисунок 2 — Приклад форми для записування інформації, використовуваної під час процедури вибирання ручних органів керування зані з познаками функції, що призводить до помилок. Цифри 1,2 тощо можна використовувати, якщо у разі змінення положення органа керування значення контрольованого параметра змінюється за по­рядком нормального ряду чисел.

Це особливо важливо у разі збільшення кількості дискретних положень. Марковання та індика­тори потрібно проектувати згідно з EN 894-2.

Особливо важливо виконувати ці вимоги під час вибирання органів керування, функції яких є критичні для унеможливлення травмування чи шкоди здоров’ю людини.

У тих випадках, коли руху ручного органа керування відповідає безперервне змінювання регу­льованого параметра, розмір відхилу параметра від необхідного значення є міра помилки. Можливість появи помилки залежить переважно від часу на виконання завдання (швидкості), наявності зворот­ної інформаціїдля оператора та робочих зусиль.

Органи керування з безперервним переміщуванням повинні бути забезпечені відповідною зво­ротною інформацією для оператора, наприклад, індикацією напрямку й швидкості контрольованого компонента. Цього можна досягти, наприклад, за допомогою індикатора, рухом інших об’єктів по відно­шенню до оператора, наприклад, рухом довкілля під час руху транспортного засобу, рухом різаль­ного інструмента чи іншим прийнятним способом.

Коли завдання виконують на швидкості, наприклад, під час спостерігання за мішенню, високої точності можна досягнути, тільки задовольнивши низькі вимоги до зусиль та до отримання візуальної зворотної інформації. Для завдань із безперервним спостеріганням вимоги до точності позиціюван- ня ручного органа керування треба класифікувати як «дуже високі».

Напрямок переміщування ручних органів керування по відношенню до керованого компонента повинен відповідати ISO 447 (для верстатів), IEC 60447 (для електроустатковання) та EN 894-2.

Необхідну швидкість керування треба віднести до одного з класів за таблицею 1.

Тривалість переміщування ручного органа керування охоплюєдва компоненти: час, необхідний для досягнення та захвату органа керування, та час, необхідний для здійснення керувального руху. Перший компонент залежить від розташування ручного органа керування по відношенню до опера­тора та від виду впливу, необхідного для виконування дії. Як правило, урухомлення ручних органів керування, що потребують лише дотику, проходить значно швидше, ніж урухомлення органів керу­вання, що потребують затискання; останні органи керування, в свою чергу, починають діяти значно швидше ніж органи керування, які потребують охоплювання. Для аварійних ситуацій важливо, щоб урухомити якнайшвидше. Тобто для аварійного зупинення машини рекомендують орган керування грибоподібної форми, що спрацьовує у разі доторкання до нього рукою.

Швидке урухомлення не сумісне з необхідністю великого зусилля, а найвищої швидкості мож­на досягти тільки, коли вимагається найнезначніше зусилля. Тобто для безперервних завдань, на­приклад із використовуванням клавіатури, коли необхідна висока швидкість, потрібно підтримувати низькі керувальні зусилля. Одночасне задавання вимог високої швидкості та великого зусилля не призведе до успішного вибору прийнятного ручного органа керування.

Щоб перемістити частини машини, можна використовувати органи керування. В окремих випадках для переміщення цих частин може виявитися необхідним прикладання великих зусиль. Деякі про­екти машин дають змогуу разі використовування органа керування звести до мінімуму навантажування на оператора механічним або енергетичним способом. Якщо це неможливо, розміри зусиль чи крут- ного моменту, необхідного для урухомлення ручного органа керування, повинні бути віднесені до одного з класів за таблицею 2. Символи, зазначені в цій таблиці, пізніше використовують для оцінюван­ня, отже рекомендовано ці символи вносити у форму.

Коли орган керування потрібно використовувати часто чи впродовж тривалого часу, вимоги до зусиль зростають.

Таблиця 2 — Класифікація зусилля/крутного моменту для вибору ручних органів керування

У викладених нижче пунктах описано процедуру заповнювання форми, наведеної на рисунку 2. Проведено опис способу віднесення кожної із спеціальних вимог до певного класу за таблицею 1. Ряд зазначених характеристик можна встановити вже на ранній стадії процесу проектування. Проектувальник повинен занести у форму ті показники, які заздалегідь визначено. Будь-які показ­ники, які вирішено вилучити вже на ранній стадії проектування, також заносять у форму.

Завдання високого класу окремих вимог може унеможливити пред’явлення високого класу до інших вимог, наприклад, «дуже високі» вимоги до «тертя» можуть виявитися несумісними з «дуже високими» вимогами до «легкості очищання». Томудуже важливо врахувати найкритичніші вимоги з точки зору безпеки перед тим, як розглядати менш важливі аспекти.

Якщо виявлено несумісність вимог, потрібно переглянути проект робочого завдання, а якщо це неможливо, треба знизити вимоги до менш важливих аспектів.

Усі прийнятні ступені вимог повинні бути занесені у форму.

Під час застосовування ручних органів керування оператору важливо мати зворотний зв’язок, щоб правильно виконати керувальний вплив. Цього можна досягти, наприклад, зміною показів на індикаторі, зміною візуальних або звукових характеристик регульованого процесу тощо. Часто бу­ває корисним гарантувати можливість візуального контролювання установлення ручного органа керу­вання, зокрема, коли переміщування виконуютьдискретно і відсутні інші форми зворотногозв’язку.