---

0 деталі, необхідні для ідентифікації складників передавального механізму з карданом;

д) відповідність передавального механізму технічним даним, передбаченим виробником;

8. тип випробовуваного з'єднання (одиничне або подвійне карданне з’єднання) і кути під яки­ми їх випробовували;

9. величину використаного операційного важеля ручки R, номінального крутильного моменту M_s (або M_SN, M_SP) і примусову операцію P_F, передавальне відношення механізму г, і інші показники ККД пі-Пк компонентів передавального механізму з карданом;

10. тип виробу (ролетні жалюзі, складальні жалюзі, навіси зі складними важелями, інші навіси та жалюзі-штори);

11. клас передавального механізму з карданом, визначений отриманим класом зносотривкості.

11 ЗДАТНІСТЬ СКЛАДНИКІВ ДО ВИКОРИСТОВУВАННЯ

У ПЕРЕДАВАЛЬНОМУ МЕХАНІЗМІ

Цей розділ визначає випробовування, яким треба піддавати блок виходу і стопорні системи, які можуть бути використані як компоненти передавального механізму з карданом.

Призначеністю випробовування є підтвердження параметрів, які характеризують механізм гарантованих виробником (номінальний вихідний крутильний момент M_s, ККД, нереверсивність тощо) для одного із чотирьох типів виробу, після виконання циклів примусової операції та зносо­тривкості.

Динамічний ККД механізму визначають відношенням вхідного крутильного моменту М_Е відпо­відному вихідному крутильному моменту М_$ (номінальний крутильний момент), гарантований ви­робником.

Механізм встановлюють на відповідному випробовувальному устаткованні згідно з одним зі встановлених чотирьох типів виробу, як описано у 6.2—6.5.

Номінальну навантагу Р визначають у 6.2—6.5 згідно M_s наданому виробником.

Випробовувальний двигун безпосередньо зв'язаний із приводною віссю механізму (рисунок 18).

Пристрій вимірювання вихідного крутильного моменту передавального механізму М_Е (вхідні крутильні моменти M_EN та М_ЕР «нормальний» і «піковий» у випадку передавального механізму для навісу зі складальними важелями) повинен бути здатний виконувати вимірювання за швидкості обертання двигуна (60 1 10) об./хв.

м₅= р-

£>,+£>_с 2~

Р

1. — вихідний крутильний момент

M_t;

— вхідний крутильний момент M_t;

3. — шарніри;

4. — крутильний момент двигуна;

5. — відповідно до типу виробу.

исунок 18 — Випробовування передавального механізму. Принцип випробовування

Обчислюють ККД передавального механізму за умов нормального крутильного моменту М_$ за формулою:

M_sr
_{Г| =} _5_.
М.

де г— передавальне відношення механізму (розділ 4).

Примусові операції та випробовування зносотривкості проводять відповідно до розділів 7 та 8 для очікуваного класу зносотривкості під впливом навантаги Р, що відповідає типу виробу.

Привідний двигун повинен мати пристрій обмежування вхідного крутильного моменту М_Е, для випробовувань зносотривкості та M_F = P_F• R для примусового випробовування в робочих умовах.

Після випробовування перевірянню підлягають:

• нереверсивність передавального механізму (11.2.4);

• працездатність стопорних систем;

• радіальний проміжок передавального механізму на провідній осі.

Випробовування проводять відповідно до 9.2.3.1, тобто дія перевантажування 0,15 Р не по­винна призводити до обертання.

Протокол випробовування повинен містити:

1. назву та адресу випробовувальної лабораторії, яка проводила випробовування;

2. позначення та назву цього стандарту;

3. познаку кожної сторінки та загальну кількість сторінок протоколу;

4. назву та адресу замовника;

5. дату випробовування;

6. позначку передавального механізму та деталей, необхідних для ідентифікації;

д) опис випробовування (клас зносотривкості, значення M_s і M_F);

8. ККД передавального механізму за умов нормального крутильного моменту М_$;

9. тип виробу (ролетні жалюзі, складальні жалюзі, навіси із складними важелями, інші навіси та жалюзі-штори);

10. клас передавального механізму з карданом, визначений отриманим класом зносотривкості.

Протокол випробовування описує поводження передавального механізму (нереверсивність, стопорні системи, якщо є в наявності, радіальний зазор).

11.3 Випробовування шарнірів

Призначеністю випробовування є підтвердження характерних параметрів шарнірів (ККД) та їх працездатність для кожного із чотирьох типів виробу після циклів примусової операції та випро­бовування зносотривкості.

Шарнір встановлюють у випробовуваний передавальний механізм Із відомими характеристи­ками (номінальний вихідний крутильний момент М„ ККД, встановлені для кожного типу виробу) (рисунок 19). Передавальний механізм встановлюють у випробовувальному устаткованні згідно з 6.1, кут 30° у випадку одиничного карданного з'єднання, 60° у випадку подвійного карданного з'єднання (рисунок 10).

Пристрій вимірювання вихідного крутильного моменту шарніра М₁ повинен бути здатний ви­конувати вимірювання за швидкості обертання двигуна (60 ±10) об./хв.

Вхід з’єднання передавальний механізм/вихід шарніра для випробовування зроблений жор­стким (вхідний крутильний момент передавального механізму М_Е = вихідному крутильному момен­ту шарніра М₂).

ККД шарніра т|_а розрахована від ККД т] шарніра повного з'єднання шарніра системи та меха­нізму й ККД п, передавального механізму.

1 — шарнір;

2 — а = 30° або 60°;

з — ВІДПОВІДНО до типу виробу.

Рисунок 19 — Випробовування шарніра. Порядок випробовування

Примусові випробовування і випробовування зносотривкості виконують згідно з розділами 7 і 8 для очікуваного класу зносотривкості. Приводний двигун має обмежувач крутильного моменту входу М_Е для випробовування зносотривкості, і крутильного моменту M_F = P_FR для примусово­го випробовування в робочих умовах.

Протокол випробовування повинен містити:

1. назву та адресу випробовувальної лабораторії, яка проводила випробовування;

2. позначення та назву цього стандарту;

3. познаки кожної сторінки та загальну кількість сторінок протоколу;

4. назву та адресу замовника;

5. дату проведення випробовування;

6. познаку шарніра та деталей, необхідних для ідентифікації;

д) характеристики випробовуваного передавального механізму, номінального крутильного мо­менту М₅, ККД тип виробу;

8. опис тестів, величину M_F обрану для примусового випробовування в робочих умовах;

9. ККД шарніра т]_а та дійовий клас отриманий згідно класу зносотривкості;

10. кути, під якими випробовували шарнір.

Протокол випробовування описує поводження шарніра та містить отриманий кутовий про­міжок.

11.4 Випробовування стопорних систем не у складі передавального механізму

Випробовування базовані на активізації стопорної системи під дією примусових циклів опе­рації під час обраного крутильному моменту M_F для номінального вихідного крутильного момен­ту М„ типу виробу встановленого відповідно до очікуваного класу зносотривкості.

Переміщення вантажу під час підіймання та опускання відбувається під час активізованої сто­порної системи.

Протокол випробовування повинен містити:

1. назву та адресу випробовувальної лабораторії, яка проводила випробовування;

2. позначення та назву цього стандарту;

3. познаки кожної сторінки та загальну кількість сторінок протоколу;

4. назву та адресу замовника;

5. дату проведення випробовування;

6. познаку стопорної системи та деталей, необхідних для ідентифікації;

д) тип виробу;

8. умови випробовування зносотривкості (вантаж Р. що відповідає обраному крутильному моменту M_s, крутильний момент M_F); опис тестів, величину M_F обрану для примусового випробо­вування в робочих умовах;

9. експлуатаційний отриманий клас.

Протокол випробовування описує поводження стопорної системи.

Код УКНД 91.060.50

Ключові слова: жалюзі-штори, жалюзі, передавальний механізм, примусові випробовуван­ня. випробовування зносотривкості, методи випробовування.