Розмітка шкали є важливим засобом для поліпшення ідентифікації показань, вона повинна відповідати необхідній точності вимірювань і точності приладу. Не можна використовувати більш ніж три градації (велика, середня та мала). Також не можна використовувати більше ніж чотири середні штрихи між двома великими (тобто п'ять поділок), а між двома середніми штрихами не можна розміщати більше ніж чотири малі (тобто п’ять поділок). Інтервал вимірювання величин між двома малими штрихами може становити 1, 2, 5 чи, відповідно, десяткове кратне від них. Можливості ідентифікації залежать від розмітки шкал. На рисунку 5 b наведені приклади доцільної розмітки шкал.
великий штрих;
середній штрих;
малий штрих.
Розміри штрихів A—G дивись у таблиці 3.
Рисунок 5 а — Позначення штрихів шкали
|
НерекомендованІ |
Рекомендовані |
||||||
Лінійні шкали |
0 L_ |
2,5 І І |
5 І |
7,5 і І |
10 _| |
0 12 3 4 ІІІІІІІІІ |
5 6 7 8 І І І І І І І |
9 10 І І І |
|
0 |
5 І І |
10 І |
15 і І |
20 |
0 ІІІІІІІІІ |
10 І і і-і і І і |
20 jjJ |
|
0 І |
4 І |
8 |
12 І |
16 І |
0 5 І і і і і І і |
10 І и І І І |
15 ill |
|
|
|
||||||
Тільки для зазначення кутів |
0 Ll |
ЗО І І І І |
60 І І і |
90 І І І І |
120 І І |
0 ЗО І І І І І |
60 90 І І і І І |
120 I I |
|
|
|
Рисунок 5 b — Приклади поділу та оцифрування шкал
Не повинна застосовуватись інтерполяція значень між двома короткими штрихами шкали. У разі необхідності інтерполяції необхідна точність не повинна бути більшою ніж одна п’ята частина інтервалу. За необхідності інтервали можуть бути збільшені.
Форма та розміри цифр повинні відповідати 4.2.1. Використовувані позначення в усіх положеннях шкали розміщують вертикально, і вони не повинні перекриватися стрілкою. Вони мають розміщуватись у зоні, протилежній відносно стрілки. Між двома оцифрованими штрихами не повинно бути більше ніж дев’ять неоцифрованих.
Вістря стрілки має звужуватися рівномірно і доходити тільки до базової лінії шкали. Щоб уникнути помилок через паралакс, середина кругових шкал має бути заглиблена. Паралакс слід мінімізувати для забезпечення правильного зчитування показань оператором навіть у разі неоптимального кута зору.
Індикатори вибирають таким чином, щоб межі їхніх шкал приблизно відповідали необхідним діапазонам вимірювань. Так, наприклад, для вимірювання значень від -5 до +5 рекомендується шкала, зображена праворуч на рисунку 6, а шкала, зображена ліворуч не рекомендується.
Пояснення:
а) — використовувана область значень
Рисунок 6 — Правильне і неправильне використання шкал
Рекомендовано
Вибір індикаторів для різних типів задач
Вибір індикаторів залежить також від того, як вони мають бути використані, зокрема — від основної задачі. При використанні індикатора виконують три основні види спостережень, що бувають необхідні майже одночасно. Цими видами є:
зчитування вимірюваного значення;
контрольне зчитування;
контроль змін вимірюваного значення.
Зчитування вимірюваного значення (кількісне спостереження) є задачею сприйняття, за якої реєструють показане на індикаторі значення. Припускають, що швидкість зміни значень на індикаторі достатньо мала, що дозволяє здійснювати точне зчитування. Цифри на цифрових індикаторах не повинні змінюватися швидше ніж два рази за секунду.
Контрольне зчитування являє собою задачу, для розв’язування якої побіжним поглядом перевіряють, чи відповідає відображуване значення попередньо встановленому, чи знаходиться значення в межах поля допуску.
Контроль змін вимірюваних значень є задачею, для розв'язання якої спостерігач реєструє напрямок і швидкість зміни вимірюваних величин. Цей вид спостережень характерний для задач керування.
Не всі типи індикаторів однаково придатні для згаданих задач сприйняття. У таблиці 4 зазначені рекомендації щодо вибору індикаторів для різних задач сприйняття. Виходячи з них, можна обрати індикатори, які зводять до мінімуму помилки сприйняття і сприяють швидкій ідентифікації, що забезпечує правильне виконання задачі сприйняття.
Вибір горизонтальних чи вертикальних лінійних шкал залежить від необхідності суміщення з керувальними рухами, що змінюють показувані на індикаторі значення. Якщо наприклад, змінювана величина являє собою висоту рівня, то рекомендується вертикальна шкала. Під час виконання керувальних рухів у горизонтальній площині (ліворуч і праворуч) повинна використовуватися горизонтальна шкала. Якщо керувальні рухи повинні виконуватись у вертикальній площині (вгору та вниз), то повинна використовуватися вертикальна шкала.
Групування індикаторів
Для полегшення виявлення відхилень від нормального стану індикатори розміщують таким чином, щоб усі стрілки займали однакове кутове положення при показі нормального стану (див. рисунок 7 а). Аналогові індикатори рекомендуються для інтегрованого порівняльного зчитування (див. рисунок 7 Ь).
У випадку, якщо задана послідовність виконання робіт, за якої зчитування показань індикаторів також повинно здійснюватись у заданій послідовності, або якщо індикатори взаємозв'язані із пронумерованими машинами, то індикатори розміщують на пульті керування в тій же послідовності, а саме, зліва направо чи зверху донизу.
У випадку, якщо кілька індикаторів розміщені щільно один до одного (наприклад, на пульті керування), конструктор повинен запобігти можливості переплутування індикаторів, наприклад, застосуванням колірного кодування, просторового компонування (наприклад, групуванням) чи іншими заходами.
©О
о©
©о
Рисунок 7а — Однорідне групування індикаторів зі стрілками поліпшує виявлення відхилень
Рисунок 7 Ь — Аналогові індикатори найбільше підходять для інтегрування різних шкал із метою полегшення одночасного зчитування та реагування. Як приклад наведений індикатор сліпої посадки літака, що показує відхилення як горизонтальної, так і вертикальної глісади планування
Таблиця 4 — Придатність візуальних індикаторів для розв'язання різних задач сприйняття
Тип індикатора |
Задача сприйняття |
|||
Зчитування вимірюваного значення |
Контрольне зчитування |
Контроль змін вимірюваного значення |
Комбінація задач сприйняття |
|
Цифровий індикатор І 0 І 1 І 2 І 3 І 4 |
Рекомендований |
Нерекомендований |
Нерекомендований |
Нерекомендований |
Закінчення таблиці 4
Тип індикатора |
Задача сприйняття |
|||||||||
Зчитування вимірюваного значення |
Контрольне зчитування |
Контроль змін вимірюваного значення |
Комбінація задач сприйняття |
|||||||
Аналоговий індикатор 0 Шкала 360° 0 Шкала 270° Q Г> Шкала 180° |
Допустимий |
Рекомендований |
Рекомендований |
Рекомендований |
||||||
Шкала 90° |
Допустимий |
Рекомендований |
Допустимий |
Допустимий |
||||||
Гс ш 1 |
зризонтальна лінійна кала |
Допустимий |
Допустимий |
Допустимий |
Допустимий |
|||||
І 1 |
||||||||||
— |
Вертикальна лінійна шкала |
Вимоги до інтерпретації показань візуальних індикаторів
Інтерпретація результатів певного спостереження визначається функцією спостереження в контексті поставленої задачі. Інформаційні дані індикаторів можуть інтерпретуватись у різний спосіб залежно від виконуваних завдань, причини зчитування показань (наприклад, аварійна ситуація або нормальний режим), а також досвіду і навченості людини. Важко розробляти необхідні індикатори без детального знання умов, за яких вони повинні використовуватися. Аналіз завдань, що підлягають виконанню, дозволяє одержати необхідні відомості для розробки певних індикаторів, тому їх проектування повинне проводитися, за можливості, на основі такого аналізу.
Необхідно, щоб конструктор при цьому враховував зазначені нижче способи здійснення оператором швидкої, надійної і правильної інтерпретації показань індикаторів:
Повинен відображатися найпростіший сигнал, необхідний оператору для прийняття правильного рішення (наприклад, індикатори з двома режимами, такими як ВВІМКНЕНО/ВИМКНЕНО).
Якщо неможливо застосувати індикатори з двома режимами, то повинна відображатися проста якісна інформація, достатня для прийняття рішення (наприклад, ПОРОЖНЬО/НИЗЬКО/ НОРМАЛЬНО/ВИСОКО/ПОВНО).
Тільки якщо інформації для прийняття рішення у разі використання а) та Ь) недостатньо, повинні вибиратися індикатори з безперервним відображенням кількісної інформації (наприклад, температура в °С, тиск у Па).
У разі вибору с) кількість поділок на шкалі індикаторів в області значень, що забезпечують підтримку ефективного керування, повинна бути, за можливості, мінімальною.
У разі вибору с) для полегшення ідентифікації критичних станів повинні використовуватися забарвлення шкал, контрольні мітки чи регульовані прапорці. Наприклад, для індикації нормальних робочих границь повинні використовуватися верхній і нижній граничні прапорці.
Зв’язані між собою індикатори (наприклад, функціонально чи технологічно) повинні розміщуватися групами для виявлення зв’язку (див. 4.2.6).
ЗВУКОВІ ІНДИКАТОРИ
Сигнал звукових індикаторів може варіюватися за гучністю, частотою, тривалістю, тембром чи тривалістю інтервалів між дискретними звуковими сигналами. Для термінових та таких, що стосуються безпеки, задач перевага повинна надаватися одночасному використанню візуальних і звукових індикаторів, а не використанню одного з них. Оператор повинен мати можливість вимикати звуковий сигнал після виявлення, а візуальна індикація (що має повідомлення) повинна залишатися ввімкненою.
Звукові індикатори забезпечують зв’язок із оператором у всіх напрямках, у результаті чого він одержує інформацію й у тому випадку, коли займається іншими завданнями. Звукові індикатори повинні використовуватися у випадку, якщо оператор візуально завантажений чи якщо відображувана інформація потребує безпосередньої дії, або коли передається просте та коротке повідомлення, а також, якщо оператор повинен пересуватися на своєму робочому місці. Щоб уникнути впливу на тих, хто працює поблизу операторів, звукові індикатори повинні використовуватися таким чином, щоб на інших робочих місцях вони створювали мінімум занепокоєння. Для того, щоб звукові індикатори задовольняли ці вимоги, вони повинні випробуватися за умов, у яких оператор працює.
Недоцільно використовувати занадто багато звукових індикаторів, тому що при цьому оператор не зможе правильно орієнтуватися. Кількість звукових сигналів, що можуть розрізнятися й інтерпретуватися, залежить від умов на робочому місці, а також від підготовки і досвіду оператора. Ці чинники повинні враховуватися під час прийняття рішення щодо кількості використовуваних звукових індикаторів. У випадку, якщо необхідно багато звукових індикаторів, повинна використовуватися мовна попереджувальна система.
Вимоги до виявлення звукових сигналів
Основним чинником, що впливає на виявлення сигналу, є зміна характеру шуму навколишнього середовища, тому що ця зміна підвищує увагу оператора. Отже, короткі повторні звуки (наприклад, двотональних звукових індикаторів) є надійними попереджувальними сигналами, тому що вони можуть виявлятися навіть у навколишньому середовищі з високим рівнем шуму.
Відношення сигнал/шум є іншим важливим чинником, що впливає на виявлення сигналу. Воно являє собою відношення рівня звукового тиску сигналу, який досягає вух оператора, до рівня шуму навколишнього середовища (включаючи мовлення), що не пов’язаний із сигналом. Якщо звукові індикатори використовуються для сигналів тривоги, необхідно дотримуватися вимог стандарту EN 457. Для інших випадків рекомендується, щоб рівень звукового тиску сигналу перевищував рівень шуму навколишнього середовища мінімум на 5 дБ, але не більше, ніж на 10 дБ.