Страница 3: ДСТУ EN 894-2-2001. Безпечність машин. Ергономічні вимоги до проектування індикаторів та органів керування. Частина 2. Індикатори / Безопасность машин. Эргономичные требования к проектированию индикаторов для органов управления. Часть 2. Индикаторы (61621)

Розмітка шкали є важливим засобом для поліпшення ідентифікації показань, вона повинна відповідати необхідній точності вимірювань і точності приладу. Не можна використовувати більш ніж три градації (велика, середня та мала). Також не можна використовувати більше ніж чотири середні штрихи між двома великими (тобто п'ять поділок), а між двома середніми штрихами не можна розміщати більше ніж чотири малі (тобто п’ять поділок). Інтервал вимірювання величин між двома малими штрихами може становити 1, 2, 5 чи, відповідно, десяткове кратне від них. Мож­ливості ідентифікації залежать від розмітки шкал. На рисунку 5 b наведені приклади доцільної роз­мітки шкал.

1. великий штрих;

2. середній штрих;

3. малий штрих.

Розміри штрихів A—G дивись у таблиці 3.

Рисунок 5 а — Позначення штрихів шкали

Рисунок 5 b — Приклади поділу та оцифрування шкал

Не повинна застосовуватись інтерполяція значень між двома короткими штрихами шкали. У разі необхідності інтерполяції необхідна точність не повинна бути більшою ніж одна п’ята час­тина інтервалу. За необхідності інтервали можуть бути збільшені.

Форма та розміри цифр повинні відповідати 4.2.1. Використовувані позначення в усіх поло­женнях шкали розміщують вертикально, і вони не повинні перекриватися стрілкою. Вони мають розміщуватись у зоні, протилежній відносно стрілки. Між двома оцифрованими штрихами не по­винно бути більше ніж дев’ять неоцифрованих.

Вістря стрілки має звужуватися рівномірно і доходити тільки до базової лінії шкали. Щоб уник­нути помилок через паралакс, середина кругових шкал має бути заглиблена. Паралакс слід мінімізувати для забезпечення правильного зчитування показань оператором навіть у разі неоп­тимального кута зору.

Індикатори вибирають таким чином, щоб межі їхніх шкал приблизно відповідали необхідним діапазонам вимірювань. Так, наприклад, для вимірювання значень від -5 до +5 рекомендується шкала, зображена праворуч на рисунку 6, а шкала, зображена ліворуч не рекомендується.

Пояснення:

а) — використовувана область значень

Рисунок 6 — Правильне і неправильне використання шкал

Рекомендовано

Вибір індикаторів залежить також від того, як вони мають бути використані, зокрема — від основної задачі. При використанні індикатора виконують три основні види спостережень, що бу­вають необхідні майже одночасно. Цими видами є:

1. зчитування вимірюваного значення;

2. контрольне зчитування;

3. контроль змін вимірюваного значення.

Зчитування вимірюваного значення (кількісне спостереження) є задачею сприйняття, за якої реєструють показане на індикаторі значення. Припускають, що швидкість зміни значень на інди­каторі достатньо мала, що дозволяє здійснювати точне зчитування. Цифри на цифрових індика­торах не повинні змінюватися швидше ніж два рази за секунду.

Контрольне зчитування являє собою задачу, для розв’язування якої побіжним поглядом пе­ревіряють, чи відповідає відображуване значення попередньо встановленому, чи знаходиться значення в межах поля допуску.

Контроль змін вимірюваних значень є задачею, для розв'язання якої спостерігач реєструє напрямок і швидкість зміни вимірюваних величин. Цей вид спостережень характерний для задач керування.

Не всі типи індикаторів однаково придатні для згаданих задач сприйняття. У таблиці 4 заз­начені рекомендації щодо вибору індикаторів для різних задач сприйняття. Виходячи з них, можна обрати індикатори, які зводять до мінімуму помилки сприйняття і сприяють швидкій ідентифікації, що забезпечує правильне виконання задачі сприйняття.

Вибір горизонтальних чи вертикальних лінійних шкал залежить від необхідності суміщення з керувальними рухами, що змінюють показувані на індикаторі значення. Якщо наприклад, зміню­вана величина являє собою висоту рівня, то рекомендується вертикальна шкала. Під час виконан­ня керувальних рухів у горизонтальній площині (ліворуч і праворуч) повинна використовуватися горизонтальна шкала. Якщо керувальні рухи повинні виконуватись у вертикальній площині (вго­ру та вниз), то повинна використовуватися вертикальна шкала.

Для полегшення виявлення відхилень від нормального стану індикатори розміщують таким чином, щоб усі стрілки займали однакове кутове положення при показі нормального стану (див. рисунок 7 а). Аналогові індикатори рекомендуються для інтегрованого порівняльного зчитування (див. рисунок 7 Ь).

У випадку, якщо задана послідовність виконання робіт, за якої зчитування показань індика­торів також повинно здійснюватись у заданій послідовності, або якщо індикатори взаємозв'язані із пронумерованими машинами, то індикатори розміщують на пульті керування в тій же послідов­ності, а саме, зліва направо чи зверху донизу.

У випадку, якщо кілька індикаторів розміщені щільно один до одного (наприклад, на пульті керу­вання), конструктор повинен запобігти можливості переплутування індикаторів, наприклад, застосуван­ням колірного кодування, просторового компонування (наприклад, групуванням) чи іншими заходами.

©О
о©
©о

Рисунок 7а — Однорідне групування індикаторів зі стрілками поліпшує виявлення відхилень

Рисунок 7 Ь — Аналогові індикатори найбільше підходять для інтегрування різних шкал із метою полегшення одночасного зчитування та реагування. Як приклад наведений індикатор сліпої посадки літака, що показує відхилення як горизонтальної, так і вертикальної глісади планування

Таблиця 4 — Придатність візуальних індикаторів для розв'язання різних задач сприйняття

Закінчення таблиці 4

Інтерпретація результатів певного спостереження визначається функцією спостереження в контексті поставленої задачі. Інформаційні дані індикаторів можуть інтерпретуватись у різний спосіб залежно від виконуваних завдань, причини зчитування показань (наприклад, аварійна си­туація або нормальний режим), а також досвіду і навченості людини. Важко розробляти необхідні індикатори без детального знання умов, за яких вони повинні використовуватися. Аналіз завдань, що підлягають виконанню, дозволяє одержати необхідні відомості для розробки певних індика­торів, тому їх проектування повинне проводитися, за можливості, на основі такого аналізу.

Необхідно, щоб конструктор при цьому враховував зазначені нижче способи здійснення опе­ратором швидкої, надійної і правильної інтерпретації показань індикаторів:

1. Повинен відображатися найпростіший сигнал, необхідний оператору для прийняття пра­вильного рішення (наприклад, індикатори з двома режимами, такими як ВВІМКНЕНО/ВИМКНЕНО).

2. Якщо неможливо застосувати індикатори з двома режимами, то повинна відображатися проста якісна інформація, достатня для прийняття рішення (наприклад, ПОРОЖНЬО/НИЗЬКО/ НОРМАЛЬНО/ВИСОКО/ПОВНО).

3. Тільки якщо інформації для прийняття рішення у разі використання а) та Ь) недостатньо, повинні вибиратися індикатори з безперервним відображенням кількісної інформації (наприклад, температура в °С, тиск у Па).

4. У разі вибору с) кількість поділок на шкалі індикаторів в області значень, що забезпечують підтримку ефективного керування, повинна бути, за можливості, мінімальною.

5. У разі вибору с) для полегшення ідентифікації критичних станів повинні використовувати­ся забарвлення шкал, контрольні мітки чи регульовані прапорці. Наприклад, для індикації нор­мальних робочих границь повинні використовуватися верхній і нижній граничні прапорці.

6. Зв’язані між собою індикатори (наприклад, функціонально чи технологічно) повинні розмі­щуватися групами для виявлення зв’язку (див. 4.2.6).

4. ЗВУКОВІ ІНДИКАТОРИ

Сигнал звукових індикаторів може варіюватися за гучністю, частотою, тривалістю, тембром чи тривалістю інтервалів між дискретними звуковими сигналами. Для термінових та таких, що сто­суються безпеки, задач перевага повинна надаватися одночасному використанню візуальних і звукових індикаторів, а не використанню одного з них. Оператор повинен мати можливість вими­кати звуковий сигнал після виявлення, а візуальна індикація (що має повідомлення) повинна за­лишатися ввімкненою.

Звукові індикатори забезпечують зв’язок із оператором у всіх напрямках, у результаті чого він одержує інформацію й у тому випадку, коли займається іншими завданнями. Звукові індикатори повинні використовуватися у випадку, якщо оператор візуально завантажений чи якщо відобра­жувана інформація потребує безпосередньої дії, або коли передається просте та коротке повідом­лення, а також, якщо оператор повинен пересуватися на своєму робочому місці. Щоб уникнути впливу на тих, хто працює поблизу операторів, звукові індикатори повинні використовуватися таким чином, щоб на інших робочих місцях вони створювали мінімум занепокоєння. Для того, щоб зву­кові індикатори задовольняли ці вимоги, вони повинні випробуватися за умов, у яких оператор працює.

Недоцільно використовувати занадто багато звукових індикаторів, тому що при цьому опера­тор не зможе правильно орієнтуватися. Кількість звукових сигналів, що можуть розрізнятися й інтерпретуватися, залежить від умов на робочому місці, а також від підготовки і досвіду операто­ра. Ці чинники повинні враховуватися під час прийняття рішення щодо кількості використовува­них звукових індикаторів. У випадку, якщо необхідно багато звукових індикаторів, повинна вико­ристовуватися мовна попереджувальна система.

Основним чинником, що впливає на виявлення сигналу, є зміна характеру шуму навколиш­нього середовища, тому що ця зміна підвищує увагу оператора. Отже, короткі повторні звуки (на­приклад, двотональних звукових індикаторів) є надійними попереджувальними сигналами, тому що вони можуть виявлятися навіть у навколишньому середовищі з високим рівнем шуму.

Відношення сигнал/шум є іншим важливим чинником, що впливає на виявлення сигналу. Воно являє собою відношення рівня звукового тиску сигналу, який досягає вух оператора, до рівня шуму навколишнього середовища (включаючи мовлення), що не пов’язаний із сигналом. Якщо звукові інди­катори використовуються для сигналів тривоги, необхідно дотримуватися вимог стандарту EN 457. Для інших випадків рекомендується, щоб рівень звукового тиску сигналу перевищував рівень шуму навколишнього середовища мінімум на 5 дБ, але не більше, ніж на 10 дБ.