---

Отримані в результаті випробовувань значення опору треба використовувати в системі трьох рівнянь для розрахунку трьох констант рівняння температура/опір, наведеного у EN 60751, потім буду­ють калібрувальну криву, яка проходить через три отримані точки. Таким чином отримують характерис­тичну криву для перетворювачів температури.

Потім будують «ідеальну» криву з використанням стандартних констант, що наведені в EN 60751. Для отримання значення похибки за будь-якої температури «ідеальну» криву треба віднімати від ха­рактеристичної кривої кожного перетворювача температури.

Після цього визначають найбільшу похибку пари перетворювачів температури в усьому діапазоні температури, а також у діапазоні різниці температур, установленому для перетворювачів температу­ри. Для температури у зворотному потоці більше ніж 80 °С беруть до уваги лише різниці температур понад 10 К.

Для єдиного теплолічильника або складової частини, до якої входять пара перетворювачів тем­ператури та обчислювач, використовують умови випробовування, що їх установлено для складових частин теплолічильника або єдиного теплолічильника.

Має бути проведено відповідні випробовування для витрати (6.4.1), температури та різниці тем­ператур (6.4.2).

Теплолічильники або їхні складові частини потрібно піддавати дії сухого тепла за умов:

посилання на стандарт: EN 60068-2-2 Частина 2. Випробовування Bd: сухе тепло

температура: (55 ± 2) °С

тривалість: 2 год.

Національна примітка

Сухе тепло — нагрівання без встановлення вимог до підвищеної вологості.

Початком відліку часу вважають момент, коли теплолічильник або його складові частини досяга­ють температурної стабільності.

Під час нагрівання та наступного охолоджування швидкість зміни температури не повинна пере­вищувати 1 К/хв.

Відносна вологість під час випробовування не повинна перевищувати 20 %.

Після установлення температурної стабільності теплолічильника або його складових частин про­водять випробовування, що описані в 6.5.1,6.5.2 та 6.5.3, при цьому похибка повинна бути в ГДП.

Імітована температура зворотного потоку: g _min та g _Нзвв

Імітована витрата: витрата, що дає максимальний вихідний сигнал, який

сприймається обчислювачем

Імітована різниця температур: <=« _min та <=й _нзвв

Температура води: (50 ± 5) °С у разі застосування в системах нагрівання та (15 + 5) °С у разі застосування в системах охолоджування

Витрата:

1. від <7,- до 1,1 q_h випробовування проводять тільки тоді, якщо q, } 3 м³/год;

2. від 0,7 q_p до 0,75 q_p, випробовування проводять згідно з 5.3.2, якщо q_p> 3,5 м³/год.

Потрібно провести відповідні випробовування для обчислювача та перетворювача витрати за про­грамою, яку наведено в таблиці 2.

Теплолічильники або їхні складові частини потрібно піддавати дії холодного повітря за умов, за­значених у таблиці 6.

Посилання на стандарт: EN 60068-2-1 «Частина 2. Випробововування. Випробовування Ad: холод», для теплолічильників або складових частин із розсіюванням тепла з поступовим зміненням темпера­тури.

Таблиця 6 — Умови випробовування

Відлік часу випробовування починають з моменту досягнення теплолічильником або його складо­вими частинами температурної стабільності.

Швидкість змінений температури не повинна перевищувати 1 К/хв під час нагрівання та охоло­джування.

Після досягнення теплолічильником або його складовими частинами температурної стабільності проводять випробовування за 6.6.1, 6.6.2 та 6.6.3, при цьому похибка має бути в ГДП.

Імітована температура зворотного потоку: _min та й _нзвв

Імітована витрата: витрата, що дає максимальний вихідний сигнал, який

сприймається обчислювачем

Імітована різниця температур: _miri та <=£ _нзвв

Температура води: (50 + 5) °С у разі застосування в системах нагрівання

та (15 ± 5) °С у разі застосування в системах охолоджування.

Витрата:

1. від q, до 1,1 q_h випробовування проводять тільки тоді, якщо q,} 3 м³/год;

2. від 0,7 q_p до 0,75 q_p, випробовування проводять згідно з 5.3.2, якщо q_p> 3,5 м³/год.

Має бути проведено ті самі випробовування, що й для обчислювача та перетворювача витрати.

Теплолічильники або їхні складові частини мають бути піддані статичному відхиленню напруги жив­лення від номінального значення U_n за таких випробувальних умов:

верхня межа: (J_max

нижня межа: L/_min

режим живлення: викладено далі в a), b), с), d), е) та f)

тривалість: необхідна для визначання НЗВВ.

8

Тривалість кожного випробовування, яке треба проводити за нормальних умов, має бути достат­ньою для визначення похибки теплолічильника або його складових частин.

Режими живлення:

1. електронні пристрої, що працюють від мережі і мають номінальну напругу U_n-.

U_max=1,1 U_n-,

U^= 0,85 U_n;

Відхили частоти мережі, якщо частоту мережі використовують під час вимірювання:

4іах ^_ "І >02 /лоті ^тіп ~ 0,98 /рот, и=и_п, де /пот — номінальна частота (50 Гц).

2. електронні пристрої, що працюють від мережі і мають номінальний діапазон напруги від и_л1 (нижнє граничне значення діапазону) до U_n2 (верхнє граничне значення діапазону):

U_max = 1,1 и_п2,

Umm = 0,85 U_n1;

Відхили частоти мережі живлення, якщо частоту мережі використовують під час вимірювання: ^гпах ~ 1 >02 /попги Лпіп ~ 0,98 f_nom> и = (U_n2 + U_n1)/2;

3. електронні пристрої, що працюють від батарейок:

Umax ^— Цзаи.тах,

U_min — Ub_aft.min>

Де ^batt.max— напруга нової батарейки без навантаження та U_battrnin — найменша робоча напруга ба­тарейки, яку визначає виробник теплолічильника, за температури навколишнього повітря 20 °С;

4. віддалене джерело напруги змінного струму:

Umax = 36 В;

U_min = 12B;

5. віддалене джерело напруги постійного струму:

Umax =42 В;

и_тіп = 12В;

6. локальне зовнішнє джерело напруги постійного струму:

Umax — як установив виробник;

Umin — ^як установив виробник.

Для кожного із зазначених вище режимів живлення похибки визначають під час випробовування теплолічильника або його складових частин за установлених умов.

Для режимів а) та Ь) випробовування проводять на чотирьох точках діапазону. Щодо режимів с), d), е), f) випробовування виконують на двох точках діапазону. Похибки результатів випробовування мають бути в ГДП.

Для визначення довговічності теплолічильників їхні складові частини треба піддавати прискоре­ним випробовуванням на зношення, оскільки такі випробовування прийнятні для типу.

Випробовування на довговічність перетворювачів витрати складаються із базового випробовування теплолічильників із звичайним строком служби та додаткового випробовування на зношення, яке за­проваджують для перетворювачів, призначених для теплолічильників зі збільшеним строком служби.

Перетворювач витрати піддають неперервним серіям випробовувань, які мають 100 циклів трива­лістю 24 год кожний на трьох різних значеннях витрати. Фаза високого навантаження повинна тривати 18 год; протягом 16 год витрата має дорівнювати q_p плюс одна година, протягом якої витрата збільшується до q_s. Фаза високого навантаження має чергуватися з фазою низького навантаження 1,5 р/тривалістю 6 год. Чотири перехідні періоди між фазами навантаження мають бути приблизно чверть години кожний. Значення витрати за часом наведено на рисунку 1.Допустимі відхили:

З

% Г5 ^%

q_p ± 5 %

(1,5 ■ q,) ± 5 %

агальне випробовування на зношення виконують на верхній межі температури теплоносія, на яку розраховано перетворювач витрати.

Після випробовування похибку показів визначають за значень витрати, установлених у 6.4.1 (для перетворювача витрати) за температури:

нагрівання: (50 + 5) °С або за (g _тах ) °С, якщо g _тах < 50 °С

охолоджування: (15 ±5) °С.

Не дозволено виникнення істотних помилок.

Рисунок 1 — Цикли загального випробовування на зношення з підсиленням першого циклу

Додаткове ресурсне випробовування для перетворювачів витрати, призначених для теплолічиль- ників зі збільшеним строком служби, триває 300 год за витрати q_s на верхній межі температури тепло­носія, на яку розраховано перетворювач витрати.

Допустимі відхили:

Qsf5^%-

Після випробовування похибку показів визначають за значень витрати, установлених у 6.4.1 (для перетворювача витрати) за температури: 1

0у разі застосування у системах нагрівання: (50 ± 5) °С або за (g _max ) °С, якщо g_max< 50 °С;

у разі застосування в системах охолоджування: (15 ± 5) °С.

Не дозволено виникнення істотних помилок.

Перетворювачі температури випробовують на верхній межі температури, потім витримують за кімнатної температури, після чого піддають випробовуванням на нижній межі температури. Цю проце­дуру повторюють 10 разів. Під час кожного випробовування перетворювачі температури занурюють на глибину не менше за заявлену виробником та витримують за випробувальної температури до досяг­нення температурної стабільності (згідно з ІЕС 60751).

Ресурсна похибка повинна бути менше ніж 0,1 °С.

Після температурних випробовувань опір ізоляції перетворювачів перевіряють за таких умов: по­силання на: 4.2.1 та 4.3.1 EN 60751.

Опір ізоляції між металевим корпусом перетворювача та кожним приєднаним провідником треба вимірювати за нормальних умов за напруги постійного струму 100 В. Полярність має змінюватись. Вимі­ряний опір має бути більше ніж 100 МОм.

Потрібно провести відповідні випробовування для кожної складової частини теплолічильника.

До і після випробовування для кожної складової частини проводять необхідні вимірювання. Винят­ком є вимірювання опору ізоляції перетворювачів температури. Це випробовування не виконують у тому разі, коли перетворювач температури є складовою частиною теплолічильника або його скла­дової частини.

Теплолічильники або їхні складові частини піддають циклічному вологому нагріванню (конденсації) за умов, наведених у таблиці 7.

Посилання на стандарт: ІЕС 60068-2-30 Випробовування Db: варіант 1.

Таблиця 7 — Умови випробовування

Випробовування полягає у дотриманні циклічного змінювання температури між нижньою та верх­ньою точками температурного діапазону за відносної вологості більше ніж 95 % у нижньому діапазоні і 93 % — у верхньому діапазоні. Під час підвищення температури дозволено конденсацію вологи на теплолічильнику або його складових частинах.

Теплолічильник або його складові частини мають бути включеними під час випробовування і пра­цювати за умов НЗВВ.

Основну похибку за умов НЗВВ визначають так:

• під час другого циклу через одну годину після початку підвищення температури;

• після відновлення.

Після випробовування на нагрівання з періодичним зниженням температури порівняння основної похибки результатів випробовувань за НЗВВ з початковою основною похибкою не повинно мати істот­них помилок.