1. Розрахунок багатошарових стін

Положення щодо розрахунку багатошарових зовнішніх стін наведені у ДБН В.2.6-162.

зоЕфективну товщину tef багатошарової зовнішньої стіни, обидва шари якої пов'язані анкерними елементами, визначають за формулою:

(В.17)

де t-,t2 -Дійсна товщина кожного із шарів стіни;

- товщина зовнішнього або найбільш навантаженого шару;

t2 - товщина внутрішнього або несучого шару;

ktef - коефіцієнт при різних величинах модуля пружності Е шарів t}, t2 стіни;

Примітка, значення ktef= ЕАІЕ2 не може бути більше 2.

Початкові модулі пружності ніздрюватого бетону автоклавного тверднення при стиску наведені в таблиці В.8.

Таблиця В.8 - Початкові модулі пружності ніздрюватого бетону автоклавного тверднення

Марка бетону за середньою густиною

Початкові модулі пружності ніздрюватого бетону автоклавного тверднення Е, МПа, для класів бетону

С5

С3,5

С2,5

С2,0

С1,5

D600

1900

1800

1700

160

1500

D500

1800

1700

1600

1500

1300

D400

1500

1300

1200

1100

D300

1100

1000

900



При розрахунках стін з неармованої кам'яної кладки багатошарової зовнішньої стіни надію вер­тикальних навантажень характеристики кожного шару повинні бути перевірені окремо, використо­вуючи для цього площу поперечного перерізу навантаженого шару Д- і коефіцієнт ефективної товщини стіни, розрахований за формулою:

NRd =^kteM , (В-18)

де fd - розрахункова міцність кладки на стиск згідно з ДБН В.2.6-162 або розрахункова міцність відповідно до табл.В.1;

Ф, - коефіцієнт зменшення для врахування гнучкості і ексцентриситету визначають за формулою:

Ф, =1-2e,/fz, (В.19)

де - товщина /-го шару стіни;

е, - ексцентриситет зверху або знизу /-го шару стіни, визначений за формулою (11.5) ДБН В.2.6-162, але не менше е(- > 0,05 ї,-.

У двошаровій стіні з просторами між шарами розрахункове навантаження на одиницю площі може бути пропорційно розподілене між обома шарами за умови, що анкери стін або інші елементи між шарами стіни можуть передавати сили, прикладені до однієї стіни. Такий розподіл між шарами може здійснюватися пропорційно їх міцності або жорсткості кожного із шарів. При розподілі за жорсткістю для кожного шару необхідно перевірити розрахункові моменти. Розрахункові сили, які сприймаються опорами, повинні бути більші ніж сили, що виникають від горизонтального наванта­ження.

У тих випадках, коли багатошарові зовнішні стіни або стіни із облицювальним шаром наванта­жені дією вітру, анкери, що зв'язують два шари стіни, повинні передавати навантаження, викликані дією вітру, з навантаженого шару на інший шар або опору.

Для облицювальної стіни розрахункове значення горизонтального навантаження, що пере­дається на одиницю площі WEd, необхідно розраховувати виходячи з того, що анкери стін призна- мені для передачі розрахункового горизонтального навантаження сили вітру, що діє на облицювальну стіну, та на конструкцію, яка знаходиться за нею.

Мінімальну кількість необхідних анкерів стін на одиницю площі nt визначають за формулою:

nt>WEd/Fd, (В.20)

де Fd - розрахункове значення опору анкера на стиск або розтяг в залежності від умов його роботи.

Розрахункове значення міцності анкера повинно бути розділене на коефіцієнт ум від значення опору анкера заявленого виробником.

При перетині стін обидві площини багатошарової зовнішньої стіни або облицьованої стіни з основною стіною повинні бути надійно зв'язані одна з одною.

З'єднувальні елементи багатошарової зовнішньої стіни, які утворюють арку між опорами, по­винні мати достатню площу перерізу не менше ніж j з'єднань на квадратний метр колодязної кладки та рівномірно по ній розподілятися. Значення величини j рекомендується приймати j = 2.

Окремі види готових арматурних сіток для горизонтальних швів кладки можуть використовува­тися як з'єднання між двома площинами багатошарової зовнішньої стіни.

Кількість з'єднувальних елементів, що сполучають облицювальну стіну з основною стіною, по­винна бути не менша кількості, отриманої в результаті розрахунків, як для анкерів, і не менше ніж nf на 1м2. Значення nf приймається nt= 2 для порожнистих і облицювальних стін.

При застосуванні з'єднувальних елементів, як, наприклад, готових арматурних сіток у горизон­тальних швах для з'єднання обох площин стін, кожний елемент необхідно розглядати як з'єдну­вальний елемент стіни.

Гнучкі з'єднувальні елементи необхідно проектувати із корозієстійких сталей або захищених від корозії, а також полімерних матеріалів. Сумарна площа перерізу гнучких з'єднувальних елементів повинна бути не менше 0,4 см2 на 1 м2 стіни.

Вимоги щодо застосування в'язевих елементів стін визначають у робочій документації.ДОДАТОК Г
(обов'язковий)

ВИЗНАЧЕННЯ ПРИВЕДЕНОГО ОПОРУ ТЕПЛОПЕРЕДАЧІ ЗОВНІШНІХ СТІН

Г.1 Опір теплопередачі зовнішньої стіни, (м2-К)/Вт, визначають за формулою:

о 1 8 бп 8/ 1 /і- -і х

ав ^-бл / = 1^р/ аз

де ав, а3 - коефіцієнти тепловіддачі внутрішньої і зовнішньої поверхонь огороджувальної конструкції, Вт/(м2-К), приймають згідно з ДБН В.2.6-31;

8бл - товщина кладки з блоків, м;

лбл - теплопровідність матеріалу блоків в розрахункових умовах експлуатації, Вт/(м-К), приймають згідно з таблицею Г.1;

г - коефіцієнт теплотехнічної однорідності, що визначає термічну неоднорідність кладки за рахунок наявності розчинових швів. Приймають за результатами експериментальних випробувань згідно з ДСТУ Б В.2.6-101 або:

-для кладки на клею г= 0,99;

- для кладки на будівельному розчині при товщині шару від 10 мм до 15 мм - відповідно до таблиці Г.2;

  1. - товщина /-го шару зовнішньої стіни (опоряджувального, теплоізоляційного, тощо), м;

Х - теплопровідність матеріалу і-го шару зовнішньої стіни в розрахункових умовах експлуатації, Вт/(м-К), приймають згідно з ДБН В.2.6-31.

Г.2 Для термічно неоднорідних зовнішніх стін необхідно визначати приведений опір теплопере­дачі з урахуванням термічного впливу теплопровідних включень (анкерів, закладних деталей, арму- вальний стрижнів, гнучких зв'язків тощо). Порядок розрахункової оцінки приведеного опору теплопередачі термічно неоднорідних зовнішніх стін встановлений відповідно до ДБН В.2.6-31.

Таблиця Г.1 - Розрахункові теплофізичні характеристики ніздрюватого бетону автоклавного тверднення

Марка бетону за середньою густиною

Теплопровідність в сухому стані, Вт/(м-К)

Розрахунковий вміст вологи в умовах експлуатації, %

Теплопровідність в умовах експлуатації, Вт/(м-К)

А

Б

А

Б

^0

wA


М


D300

0,08

4

6

0,09

0,10

D350

0,09

4

6

0,10

0,12

D400

0,10

4

6

0,11

0,13

D500

0,12

4

6

0,15

0,16

Примітка. Допускається показники, що наведені в таблиці, для матеріалу конкретного виробника прийма­ти за результатами експериментальних випробувань.


Таблиця Г.2 - Коефіцієнти теплотехнічної однорідності для кладки на розчинах

Марка бетону блоків за серед­ньою густиною

Коефіцієнт теплотехнічної однорідності для кладки на розчинах цементно-шлаковому р=1400кг/ м3 цементно-піщаному р=1800 кг/ м3

при висоті ряду кладки 200 мм, довжині блока 600 мм та товщині блока h, мм

200

250

300

350

400

450

500

D300

0,75

0,67

0,74

Q66

0,73

0,65

0,73

0,65

0,73

0,64



D350

0,79

0,72

0,78

0,71

0,78

0,70

0,77

0,70

0,77

0,69

0,77

0,69


D400

0,80

0,73

0,80

0,72

0,79

0,72

0,79

0,71

0,79

0,71

0,79

0,70


D500

0,84

0,78

0,84

0,77

0,83

0,76

0,83

0,76

0,83

0,76

0,83

0,75

0,83

0,75

Примітка 1. Для кладки висотою ряду 250 мм наведені дані необхідно приймати з коефіцієнтом 1,05.

Примітка 2. Для кладки висотою ряду 300 мм наведені дані необхідно приймати з коефіцієнтом 1,1.

Примітка 3. Коефіцієнти теплотехнічної однорідності для кладки з блоків, товщина яких відрізняється від наведених в таблиці, необхідно визначати інтерполяцією представлених даних.

Примітка 4. Коефіцієнти теплотехнічної однорідності для кладки на розчинах, відмінних від наведених, не­обхідно визначати інтерполяцією представлених даних за величиною густини розчину

ДОДАТОКД
(обов'язковий)

МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕЛЕМЕНТІВ КРІПЛЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ ФАСАДНОЇ
ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЇ З ВЕНТИЛЬОВАНИМ ПОВІТРЯНИМ ПРОШАРКОМ
ТА ІНДУСТРІАЛЬНИМ ОПОРЯДЖЕННЯМ

Д.1 Елементи кріплення конструкцій фасадної теплоізоляції з вентильованим повітряним про­шарком та індустріальним опорядженням розраховують на міцність в залежності від конструктив­них особливостей системи та схеми роботи даного елемента кріплення та на вирив із стіни.

Д.2 Елементи кріплення конструкцій фасадної теплоізоляції до стіни повинні сприймати власну вагу конструкції та вітрове навантаження відсосу, тому розрахунок на вирив дюбелів із стіни не­обхідно виконувати з врахуванням сумісної дії обох навантажень.

Д.З Розрахункова схема кріплення конструкцій фасадної теплоізоляції з вентильованим повіт­ряним прошарком та індустріальним опорядженням наведена на рисунку Д.1.


Рисунок Д.1 - Розрахункова схема



Д.4 Зусилля вириву Nb, яке передається на один дюбель, повинно бути більше допустимого зу­силля на розтяг і визначається за формулою:

N

(Д.1)

b- Nm+Ny2,

де Nm - розтягувальне зусилля на один дюбель від дії власної ваги конструкції;

Ny2 - горизонтальне розрахункове зусилля від вітрового навантаження, що визначають за формулою:

(Д.2)

де ут = 1,2 - коефіцієнт надійності;

/х, lz- відстань між несучими профілями або кронштейнами відносно осі Хта Z відповідно (якщо вздовж осі X немає профілів, то слід приймати відстань між кріпленнями вздовж осі

Z);

Wm - граничне розрахункове вітрове навантаження, визначають згідно з ДБН В.1.2-2 за формулою:

Wm=yfm-W0-C, (Д.З)

де yfm - коефіцієнт надійності за граничним розрахунковим значенням вітрового навантаження, що визначають залежно від заданого середнього періоду повторюваності Т відповідно до таблиці Д.1

Таблиця Д.1

Т, років

5

10

15

25

40

50

70

100

150

200

300

500

yfm

0,55

0,69

0,77

0,87

0,96

1,00

1,07

1,14

1,22

1,28

1,35

1,45



И/о - характеристичне значення вітрового тиску згідно з ДБН В.1.2-2;

С - коефіцієнт, що визначають за формулою;

С =Caer■ ■ Cait ' Crei Cdir Cd, (Д-4)

де Caef - аеродинамічний коефіцієнт, визначають згідно з ДБН В. 1.2-2;

Ch - коефіцієнт висоти споруди, визначають згідно з ДБН В.1.2-2;

Calt - коефіцієнт географічної висоти, визначають згідно з ДБН В.1.2-2;

СгеІ - коефіцієнт рельєфу, визначають згідно з ДБН В.1.2-2;