Відстань між осями дерев'яних балок повинна складати від 600 мм до 900 мм. Кінці балок в опорному вузлі повинні бути оброблені антисептиками і гідроізоляційними розчинами та додатково обгорнуті рулонним гідроізоляційним матеріалом. Між торцем балки та стіною повинен залишатися повітряний проміжок шириною не менше 20 мм для запобігання всмоктуванню вологи деревиною із стін та вільному видаленню вологи, що знаходиться у самих балках.
Забивання балок в кладку стін з опорним згинальним моментом (затискання) забороняється.
У будь-якому випадку величина локального навантаження на кладку стін не повинна перевищувати ЗО кН від однієї балки.
Обпирання міжповерхових перекриттів у зоні віконних та дверних прорізів необхідно здійснювати безпосередньо на несучі перемички.
Конструкції прорізів
Віконні та дверні прорізи в стінах влаштовують за допомогою перемичок.
При проектуванні конструкції перемички в кожному окремому випадку необхідно виконувати розрахунок її опорної зони на зминання. Опорні поверхні мають бути рівними і виготовленими з цілісних блоків. При муруванні кладки на клею блоки опорної поверхні і передуючого їй ряду повинні бути склеєними цілісним швом. Довжина цілісного шва повинна складати не менше двократної довжини опорної поверхні. Величина прогину перемички повинна бути не більше ^00 довжини прольоту.
Проектування перемичок на основі U-подібних блоків необхідно здійснювати згідно з загальними правилами проектування залізобетонних конструкцій. В таких перемичках U-подібні блоки виконують роль опалубки, а несучу перемичку утворює залитий в цю опалубку важкий бетон. Для перемичок на основі U-подібних блоків довжина опорних поверхонь повинна бути не менше 200 мм. Перед бетонуванням перемички з її зовнішньої сторони в U-подібні блоки необхідно встановлювати шар ефективного утеплювача.
В одношарових зовнішніх стінах віконні та дверні прорізи можуть влаштовуватися як з утворенням чверті, так і без неї. Влаштування чвертей у віконних прорізах здійснюють шляхом їх випилювання у блоках, що обрамлюють віконний проріз.
Кріплення віконних та дверних коробок до конструкцій зовнішніх стін необхідно здійснювати з використанням спеціальних кріпильних виробів для ніздрюватого бетону. Підвіконну частину зовнішньої стіни необхідно захищати відливом з покрівельної сталі.
У загальному випадку проектування та влаштування з'єднувальних швів місць примикань віконних блоків до конструкцій зовнішніх стін необхідно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.6-79.
Армування
Армування несучих стін необхідно виконувати задля уникнення тріщин, що можуть утворитися під дією різного роду навантажень.
У загальному випадку необхідно армувати:
поздовжні стіни, що піддаються бічним навантаженням;
фрагменти конструкцій стін з підвищеним навантаженням;
перший ряд блоків на цоколі або фундаменті;
кожний четвертий ряд блоків;
залізобетонний пояс по периметру плит збірного перекриття;
ряд блоків під віконними прорізами (на ширину віконного отвору плюс 900 мм в кожну сторону від прорізу);
перемички на основі U-подібних блоків.
Для армування несучих стін необхідно використовувати арматуру класу А400С згідно з ДСТУ 3760 діаметром від 6 мм до 8 мм.
Арматуру необхідно закладати в шви кладки або в спеціально влаштовані армопояси. При муруванні кладки на клею арматура повинна вкладатись у відповідні штраби, що мають бути виконані на верхній грані блоків ряду. Розташовувати арматуру слід на відстані близько 60 мм від країв блока. При армуванні кладки товщиною 250 мм і більше в кожен рівень, що армується, укладають по два прутки арматури, при товщині кладки менше 250 мм - один.
Наскрізне проходження арматури через деформаційні шви не допускається.
Ненесучі стіни, що заповнюють каркас
Зовнішні стіни використовують в якості ненесучих стін, що заповнюють залізобетонний, металевий, дерев'яний каркаси при каркасному будівництві.
Кладку зовнішніх і внутрішніх стін влаштовують на перекритті. Перший ряд блоків кладки необхідно встановлювати на цементно-піщаний розчин. Кладку не доводять до нижньої відмітки верхнього перекриття на відстань від 20 мм до ЗО мм. Утворений проміжок необхідно заповнити еластичним матеріалом: мінераловатною плитою, монтажною піною тощо.
Кладку одношарових зовнішніх стін при монолітно-каркасному будівництві необхідно влаштовувати на перекриття з напуском, що не перевищує ^товщини блока.
Стіни, що заповнюють каркас, необхідно з'єднувати з каркасом вздовж верхнього горизонтального краю стіни - з нижньою частиною балки чи перекриття та вздовж вертикальних країв стіни - з колонами чи діафрагмами.
Кріплення можливо здійснювати за допомогою металевих закладних деталей з нержавіючої або оцинкованої сталі, що механічно кріплять за допомогою анкерів до несучих елементів каркасу і вкладаються у попередньо виконані пази в блоках, з подальшим заповненням пазів цементно-піщаним або клейовим розчином.
Для розрахунку несучої здатності анкерів необхідно враховувати одночасний вплив наступних чинників:
горизонтального вітрового навантаження;
сили взаємодії шарів стін колодязної кладки або шару кладки з блоків з опоряджувальним шаром.
При визначенні несучої здатності анкерів необхідно враховувати всі відхилення від прямолінійної дії і пошкодження матеріалу, включаючи вірогідність крихкого руйнування, яке викликане різними деформаціями, що виникають під час будівництва та після нього.
При виборі анкерів необхідно передбачати можливість відносного зсуву шарів стіни без їх пошкодження.
У монолітно-каркасних будівлях по торцевій поверхні залізобетонних елементів каркаса, що виходять на фасад, необхідно встановлювати теплоізоляційні вкладиші з ефективного плитного утеплювача або боків з теплоізоляційного ніздрюватого бетону.
Кладку багатошарових зовнішніх стін з додатковою теплоізоляцією при монолітно-каркасному будівництві необхідно влаштовувати в одному рівні з монолітними елементами каркаса.
У багатошарових зовнішніх стінах з опорядженням цеглою кладку з цегли виконують са- монесучою з поповерховим обпиранням на перекриття або поздовжні ригелі каркаса.
Внутрішнє опорядження стін
Для внутрішнього опорядження стін використовують:
облицювання керамічною плиткою або плиткою із гірських порід;
облицювання гіпсокартонними листами;
опорядження декоративними штукатурками та шпаклівками;
опорядження фарбувальними системами;
обклеювання шпалерами.
Облицювання плиткою використовують в приміщеннях з підвищеною вологою для зниження інтенсивності дифузії водяної пари зсередини приміщення назовні через зовнішні стіни.
Опорядження декоративними штукатурками виконують за допомогою вапняних, цементно-вапняних, цементно-піщаних, полімерцементних та гіпсових сумішей.
Для приміщень з сухим та нормальним режимом експлуатації використовують вапняно-піщані та гіпсові суміші.
Для приміщень з вологим режимом експлуатації використовують цементно-вапняні, цементно- піщані та полімерцементні суміші.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА МОНТАЖУ
Перелік і послідовність виконання робіт із зведення стін повинні бути регламентовані у проекті організації будівництва (ПОБ) та проекті виконання робіт (ПВР), які розробляють відповідно до ДБН А.3.1-5.
Кладку стін необхідно здійснювати з урахуванням вимог, що висувають до кам'яних конструкцій відповідно до ДБН Б В.2.6-163.
Влаштування зовнішніх стін необхідно здійснювати в такій послідовності:
підготовка основи (очищення поверхні, перевірка геометричних розмірів та висотних відміток, влаштування горизонтальної гідроізоляції, за необхідності). За наявності перепаду відміток основи кладку необхідно починати з найвищого кута;
зведення першого ряду блоків на цементно-піщаний розчин. Зведення кладки повинно починатися з кутів будинку чи від колон і діафрагм, встановлюючи одинарні блоки, гребні яких орієнтовані назовні будинку. Наступні ряди кладки необхідно влаштовувати тільки після затвердіння цементного розчину, тобто після 3-4 год після встановлення першого ряду;
за необхідності, прорізка штраб у блоках першого ряду для влаштування арматури; очищення поверхні блоків від пилу; заповнення вирізаних штраб цементно-піщаним розчином з наступним влаштування арматури;
перевірка горизонтальності площини першого ряду блоків (блоки вирівнюються по горизонталі до блока, що знаходиться у найвищому куті будинку); шліфування нерівностей та перепадів висот між блоками; очищення поверхні блоків від пилу;
зведення другого ряду блоків (влаштовують кутові блоки, між якими натягують шнур і встановлюють рядові блоки);
кладка наступних рядів;
при конструктивному рішенні з опорядженням цеглою - влаштування анкерів та додаткового теплоізоляційного шару (за необхідності) з наступним зведенням кладки опоряджувальної цегли на цементно-піщаному розчині; перевірка горизонтальності кладки та вертикальності стіни. При кладці опоряджувальної цегли не допускається вертикальна штраба і кладка з неперев'язаними швами;
на ділянках сполучення зовнішніх та внутрішніх стін чи перегородок - влаштування в горизонтальні шви металевих з'єднувальних елементів, їх кріплення до блоків; у випадку сполучення за допомогою перев'язки чи через штрабу- підрізка блоків за необхідними розмірами;
на рівні верхньої відмітки віконних та дверних прорізів - влаштування перемичок згідно з проектним рішенням;
при спиранні конструкцій перекриттів на зовнішню стіну - влаштування під перекриттям монолітного залізобетонного армувального поясу;
перевірка вертикальності стіни, вертикальності віконних та дверних прорізів.
Зведення багатошарових зовнішніх стін з індустріальним опорядженням та вентильованим повітряним прошарком необхідно здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.6-35, багатошарових стін з додатковою теплоізоляцією та опорядженням штукатурками - згідно з ДСТУ Б В.2.6-36.
Зовнішнє опорядження одношарових зовнішніх стін необхідно здійснювати тільки після закінчення наступних видів робіт:
заповнення віконних та дверних прорізів;
влаштування фартухів, відливів, елементів водовідведення;
усунення дефектів зовнішньої поверхні стін;
влаштування конструкцій покрівлі та козирків над входами;
влаштування вимощення будинку.
Забороняється здійснювати роботи з улаштування опоряджувальної штукатурки під час дощу, в зимовий період по полою (намерзлій кризі), при поривчастому вітрі, швидкість якого перевищує 10 м/с, в спекотну пору року за температури повітря в тіні більше 25 °С, при прямому попаданні сонячних променів.
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ЕКСПЛУАТАЦІЇ
У процесі будівництва та експлуатації будівлі не допускається кріпити до стін деталі та пристрої, вага яких перевищує розрахункове проектне навантаження.
Для забезпечення надійності зовнішніх стін необхідно підтримувати в робочому стані покрівлю, карнизи, віконні відливи, водоприймальні лотки та водостоки будівлі. При консервації не- добудови або експлуатації зовнішніх стін без опорядження необхідно забезпечити водовідвід з усіх невертикальних поверхонь та місць, де може накопичуватись волога.
Для видалення початкової вологи із блоків необхідно при початковій експлуатації (перші три роки) забезпечувати температурні, вологісні параметри та повітрообмін внутрішніх приміщень не нижче ніж на нормативному рівні.
Підвищену вологість стін, викликану пошкодженням технологічного устаткування, інженерних пристроїв, мереж зовнішніх або внутрішніх трубопроводів слід усувати сушкою після проведення відповідних ремонтних робіт.
При експлуатації багатошарових зовнішніх стін з використанням систем фасадної теплоізоляції необхідно дотримуватись загальних правил експлуатації даних систем.
Не допускається влаштування в стінах прорізів для воріт, дверей, вікон, введень комунікацій тощо бех належної проектної документації, розробленої або погодженої генеральним проектувальником.
Планові обстеження технічного стану стін повинні проводитись кожних 5 років експлуатації. Обстеження проводяться власником будівель, а за необхідності залучаються спеціалізовані організації.
ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА
Гарантійний строк експлуатації стін встановлюється не менше 5 років із дня введення в експлуатацію будівлі на їх основі при достриманні споживачем правил експлуатації.
Встановлений строк експлуатації стін визначається проектною організацією та узгоджується з замовником і повинен складати не менше 50 років із дня введення будівлі в експлуатацію.
ДОДАТОК А
(довідковий)
КОНСТРУКТИВНІ ТИПИ ЗОВНІШНІХ СТІН
а) - одношарова стіна; б) - двошарова стіна з опорядженням личкувальною плиткою; в) - двошарова стіна з додатковою теплоізоляцією та опорядженням штукатуркою; г) - двошарова стіна з опорядженням цеглою; д) - двошарова стіна з опорядженням цеглою та вентильованим повітряним прошарком; е) - двошарова стіна з індустріальним опорядженням та вентильованим повітряним прошарком; ж)-тришарова стіна з додатковою теплоізоляцією та опорядженням цеглою; з) - тришарова стіна з додатковою теплоізоляцією та індустріальним опорядженням;
