Страница 3: ДСТУ EN 12094-9:2015. Протипожежна техніка. Системи газового пожежогасіння. Компоненти систем газового пожежогасіння. Частина 9. Вимоги до спеціальних пожежних сповіщувачів та методи їх випробовування (61577)

^а У випадку спеціальних пожежних сповіщувачів зі скляною колбою потрібні ще 40 скляних колб. ^ь Потрібні 10 пускових елементів (у випадку скляних колб або легкоплавких замків).

Залежно від матеріалів і будови типоряду спеціальних пожежних сповіщувачів, під час про­ведення окремих випробовувань може бути можливим прийняття за результат випробовування одного або кількох значень номінальної температури спрацювання для всього типоряду.

Якщо результати випробовування позитивні та випробний зразок повторно збирають із вико­ристовуванням нового пускового елемента, то для випробовувань, вказаних більше ніж в одному стовпчику таблиці 1, і випробовувань за більше ніж однієї температури спрацювання дозволено використовувати один і той самий випробний зразок.

Необхідно здійснити належне зовнішнє оглядання і вимірювання з метою визначення відповід­ності випробного зразка опису, наведеному на кресленнях, у специфікаціях, в описі функцій, а також інструкціях з експлуатування та монтування.

Примітка. Ці випробовування стосуються вимог, викладених у 4.5.

Примітка. Це випробовування стосується вимог, викладених у 4.6.

До спеціального пожежного сповіщувача потрібно прикласти зусилля, що в 1,5 разу перевищує максимальне задане значення. Дію цього зусилля потрібно підтримувати упродовж 5 хв.

Примітка. Це випробовування стосується вимог, викладених у 4.7 та інших підрозділах, де викладено вимоги.

Спеціальний пожежний сповіщувач потрібно встановити за нормальних умов його встановлен­ня. Якщо на можливість належного спрацювання впливають умови встановлення, то виробник має вказати умови, за яких забезпечується мінімальне підтримування (наприклад, мінімальний тиск, мінімальне зусилля), а випробний зразок потрібно випробовувати за цих умов.

Випробний зразок потрібно встановити на випробовувальний стенд, що забезпечує підвищення температури упродовж не більше ніж 3 хв до значення, за якого випробний зразок спрацьовує. Випробний зразок потрібно перевірити на предмет належного спрацювання.

Примітка. Це випробовування стосується вимог, викладених у 4.13.

Випробний зразок потрібно вільно підвісити на нормальній висоті його встановлення.

Установка для проведення випробовування складається з посудини місткістю 5 л, виготовленої з термостійкого скла, спорядженої корозійностійкою кришкою, форма якої запобігає спливанню конденсату на зразок. У разі використання посудини місткістю 10 л, кількість хімічних речовин, що наведені нижче, потрібно збільшити удвічі. Посудина має бути споряджена електричним підігрівом, а її бокові стінки - водяним охолодженням. З метою підтримання температури всередині посудини близько 45 °С використовують термостат. Під час проведення випробовувань крізь змійовик, який огорнуто навколо посудини, має текти вода; вона повинна рухатися настільки швидко, щоб її тем­пература в місці зливання не перевищувала ЗО °С.

Поєднання нагрівання та охолоджування необхідне для забезпечення конденсації парів на поверхні зразка. Для одержання газового середовища, що містить діоксид сірки, використовують по­судину місткістю 5 л, куди заливають розчин, який містить 20 г тіосульфату натрію (Na₂S₂O₃x5H₂O) у 500 см³ дистильованої води, до якого щоденно додають 20 см³ розведеної сірчаної кислоти. Роз­ведену сірчану кислоту готують змішуванням 128 см³ одномолярної сірчаної кислоти (H₂SO₄) та 1 л здистильованої води. Випробний зразок потрібно вийняти з посудини через 8 діб, а посудину помити. Після цього повторюють описані вище дії протягом ще восьми діб.

Після закінчення 16 діб зразок потрібно вийняти з посудини і сушити протягом семи діб за температури (20 ± 5) °С і відносної вологості не більше ніж 70 %.

Примітка. Це випробовування стосується вимог, викладених у 4.14.

Випробний зразок потрібно знежирити, після чого піддати впливу вологого газового сере­довища, що містить пари аміаку та повітря, протягом 10 діб, помістивши його у скляну посудину місткістю від 10 л до ЗО л.

Питома вага аміачної води повинна бути 0,94 кг/дм³. Зразок має розміщуватись на висоті 40 мм від рівня рідини. На кожний літр об’єму посудини подають 10 см³ розчину. У такому разі га­зове середовище має приблизно такий склад: 35 % аміаку, 5 % водяної пари, 60 % повітря. Випро­бовування потрібно проводити за атмосферного тиску і температури (34 ± 2) °С. Для зрівнювання внутрішнього і зовнішнього тиску потрібно користуватися капілярною трубкою.

Після витримування зразок потрібно очистити від забруднень, висушити та піддати ретельному візуальному огляданню.

Примітка. Це випробовування стосується вимог, викладених у 4.15.

Випробний зразок потрібно закріпити на вібраційному стенді за допомогою кріпильних матеріалів, наданих виробником.

Випробовувальна установка і методика випробовування мають бути такими, як описано в EN 60068-2-6, випробовування F_c:

• Діапазон частот — від 10 Гц до 150 Гц;

• Амплітуда пришвидшення — від 10 Гц до 150 Гц - 1,0 g_n;

• Амплітуда пришвидшення — від 50 Гц до 150 Гц - 3,0 g_n;

• Частота коливань — 1 октава за ЗО хв;

• Кількість коливань: 0,5 на кожну вісь;

• Кількість осей: 3 взаємно перпендикулярні.

Під час випробовування зразок не повинен спрацьовувати внаслідок вібрації. Не повинен погіршуватися його стан і від’єднуватися частини.

4. МАРКУВАННЯ

На спеціальний пожежний сповіщувач потрібно наносити маркування із зазначенням:

1. назви або торгової марки виробника або постачальника;

2. познаки моделі (тип/категорія за умовами оточуючого середовища, тобто для встановлення всередині/поза межами приміщення або за особливих умов оточуючого середовища);

3. серійного номера або номер партії, а також рік виробництва, що може включати в себе З останні місяці попереднього або 6 перших місяців наступного року;

4. ідентифікації заводу, що належить виробнику, якщо виробник виготовляє спеціальні пожежні сповіщувачі на більше ніж одному виробничому майданчику;

5. номінальної температури спрацювання:

• нанесеної на спеціальний пожежний сповіщувач штампуванням або литтям;

• пускового елемента, вказаної в EN 12259-1:1999+А1.

Номінальну температуру спрацювання легкоплавких замків потрібно наносити штампуванням або литтям.

Маркувальні позначки мають бути незнімними, негорючими, стійкими і розбірливими.

Якщо вимоги, викладені в ZA.3, містять таку саму інформацію, як вказано вище, то вимоги розділу 6 виконано.

4. ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

   1. Загальні положення

Відповідність компонента вимогам цього стандарту повинна бути підтверджена:

• первинними випробовуваннями типу;

• контролюванням виробництва продукції, яке проводить виробник.

Примітка. Виробник - це фізична або юридична особа, яка постачає компонент на ринок під власною назвою. Як правило, виробник розробляє та виготовляє компонент самостійно. Замість цього такий компонент може бути розроблено, виготовлено, зібрано, упаковано, оброблено або марковано на умовах субпідряду. Інший варіант полягає у тому, що виробник збирає, упаковує, обробляє або маркує вже готові вироби.

Виробник має гарантувати:

• організацію та здійснення первинного випробовування типу згідно з цим стандартом (за необхідності під контролем органа з сертифікації продукції);

а також

• те, щоб якість компонентів постійно була не нижча якості зразків, підданих первинному випробовуванню типу, під час проведення якого було встановлено їх відповідність вимогам цього стандарту.

Виробник повинен постійно підтримувати загальний контроль і мати належну компетентність для того, щоб нести відповідальність за компонент.

Виробник має нести повну відповідальність за відповідність компонента вимогам усіх відповідних нормативних документів. Однак, якщо виробник використовує компоненти, відповідність яких вимогам нормативних документів було встановлено раніше (наприклад, нанесенням маркування «СЕ»), то немає необхідності вимагати від нього повторення оцінювання відповідності, проведеного раніше, що призвело до підтвердження такої відповідності. Якщо виробник використовує компоненти, відповідність яких вста­новленим вимогам ще не доведено, то на нього покладається відповідальність за проведення необхідного оцінювання з метою підтвердження відповідності.

Під час проведення первинного випробовування типу перевіряють усі характеристики, вказані у розділі 4 (за винятком 4.16), за винятком випадків, описаних у 7.2.3—7.2.5.

Примітка. Та сама система підтвердження відповідності означає випробовування незалежною третьою стороною під кон­тролем органа з сертифікації продукції.

Примітка. У разі використання дослідних зразків і сертифікації третьою стороною це означає, що саме виробник, а не третя сторона, несе відповідальність за відбирання зразків. Під час первинного обстежування підприємства і контролювання виробництва продукції (див. 7.3) перевіряють постійну відповідність характеристик компонентів характеристикам зразків, які проходили первинне випробовування типу.