Для патронів, які є складовими частинами світильників, це значення температури замінюють значенням, одержаним під час вимірювання за значенням температури згідно з 12.4.2 ІЕС 60598-1, плюс 10 °С з відхилом ± 5 °С.
Після досягнення й стабілізації цієї температури патрон витримують за цих умов протягом 48 год.
Після цього патрон виймають із камери тепла й витримують протягом 24 год відповідно без випробувального цоколя чи макета лампи.
Під час випробування в патронах не повинно відбуватися змін, які б погіршували їх майбутнє застосування, особливо щодо:
погіршення захисту від ураження електричним струмом;
послаблення електричних контактів;
виникнення тріщин, усадкових деформацій і спучень;
відповідності патронів калібрам ІЕС 60061-3 у межах їх чинності.
Після випробування на надійність опір контактів і приєднувані патронів перевіряють так:
у патрон уставляють випробувальний цоколь або макет лампи, так як зазначено в 10.4, і струм, що дорівнює нормованому знаменню струму патрона пропускають протягом часу, достатнього для вимірювання опору;
на патронах, оснащених проводами, вимірюють опір між точками, віддаленими на 5 мм від місць виходу проводів із патрона;
до патронів без проводів потрібно приєднати проводи найменшого перерізу з тих, для яких призначено патрон (але не менше ніж 0,5 мм2мідного дроту). Опір вимірюють між точками, віддаленими на 5 мм від місць виходу проводів із патронів;
випробувальний цоколь повинен мати мінімальні розміри за відповідним листом із параметрами ІЕС 60061-1, а контакти мають бути латунними, ретельно очищеними й відполірованими;
випробувальний цоколь має бути повністю розміщено в патроні незалежно від будь-яких пружин;
— перевірку патронів для двоцокольних ламп здійснюють на парній комбінації патронів. Для цього використовують макет лампи, зазначений в 10.4.
Одержані значення опору не повинні перевищувати такої величини
0,045 Ом + А п,
де А = 0,01 Ом, якщо п = 2;
А = 0,015 Ом, якщо п > 2;
п — кількість окремих, залучених до вимірювання, місць контактування патрона із цоколем.
16 ТЕПЛО-1 ВОГНЕСТІЙКІСТЬ
Зовнішні деталі з ізоляційних матеріалів, які забезпечують захист від ураження електричним струмом, і деталі з ізоляційних матеріалів, на яких розташовують струмопровідні деталі чи низьковольтні електричні контакти в місці розташування, мають бути теплостійкими.
Відповідність перевіряють випробуваннями на вдавлення кульки за застосування пристрою, який зображено на рисунку 1.
Усі випробування, наведені в розділі 16 цього стандарту (крім 16.6), не застосовують до патронів, призначених для умонтовування у світильники, тому що подібні випробування є вимогами розділу 13 ІЕС 60598-1. Проте в умовах проведення цих випробувань потрібно враховувати специфіку патронів і визначене в розділі 16 цього стандарту.
Познаки:
1 — сферична поверхня (радіусом 2,5 мм);
2— зразок матеріалу.
Рисунок 1 — Випробувальний пристрій для вдавлення кульки
Ці випробування не проводять на керамічних деталях й ізоляції проводів.
Поверхню випробуваної деталі розташовують горизонтально й кульку діаметром 5 мм вдавлюють у деталь силою 20 Н.
Випробування проводять у камері за температури, яка на (25 ± 5) °С перевищує робочу температуру (див. 5.2), і за мінімальної температури 125QC в разі випробування деталей, що утримують струмопровідні деталі.
Випробування проводять у камері тепла за температури, значення якої зазначено в 19.4, крім патронів Е5 і Е10, для яких температура має бути 125 °С.
Випробувальний пристрій і опорний пристрій розміщують у камері тепла на час, достатній для досягнення і стабілізації випробувальної температури до початку випробування.
Перед прикладанням випробувального зусилля випробувану деталь витримують у камері протягом 1 год.
Частину деталі, на яку давить кулька, треба розташовувати на опорі. Якщо випробування не може бути проведено на всьому зразку деталі, для випробування може бути відокремлено відповідну її частину.
Зразок має бути товщиною не менше ніж 2,5 мм, і якщо цю товщину не дотримано в зразку, складають разом дві або більше частин.
Через 1 год кульку віддаляють від зразка, який на 10 с занурюють у холодну воду, щоб охолодити приблизно до кімнатної температури. Після цього вимірюють діаметр відбитка кульки, який не повинен бути більше ніж 2 мм.
Примітка. Для випробування на криволінійних поверхнях, таких як гільза патрона, якщо відбитком є еліпс, вимірюють його малу вісь.
У сумнівних випадках вимірюють глибину р відбитка й діаметр d обчислюють за формулою d = 2yjp(5-p}.
Деталі з Ізоляційних матеріалів, що утримують в позиції струмопровідні деталі й зовнішні деталі з ізоляційних матеріалів, що забезпечують захист від ураження електричним струмом мають бути стійкими до полум’я і до займання.
Додержання цих вимог перевіряють відповідно до 16.3 і 16.4 за потреби.
Ці випробування не проводять на деталях з керамічних матеріалів.
Зовнішні деталі з ізоляційних матеріалів, призначені для захисту від ураження електричним струмом, зокрема такі, що мають струмопровідний зовнішній покрив, і деталі з ізоляційних матеріалів, на яких розташовують низьковольтні електричні контакти, піддають випробуванням розпеченим дротом згідно з ІЕС 60695-2-11 у такій послідовності:
Випробуваний зразок — це зібраний патрон. Може виникнути потреба видалення деяких деталей із патрона, проте умови випробування не повинні суттєво відрізнятися від умов нормального експлуатування.
Зразок монтують на утримувачі та притискують із силою 1 Н до кінчика петлі розпеченого дроту, бажано — 15 мм або далі від верхньої крайки за напрямком до центру випробуваної поверхні. Проникнення розпеченого дроту в зразок більше ніж на 7 мм має бути механічно обмежено.
Якщо зразок є занадто малим для проведення випробування так, як описано вище, випробування проводять на окремому зразку з того самого матеріалу, розмірами ЗО мм х ЗО мм і товщиною, яка дорівнює найменшому розміру деталі, яку треба випробувати.
Температура кінчика петлі розпеченого дроту — 650 °С. Через ЗО с контактування зразка з розпеченим дротом переривають.
Постійну температуру розпеченого дроту має бути установлено за 1 хв до початку випробування. Треба забезпечити, щоб теплове випромінювання дроту в цей час не впливало на зразок. Температуру кінчика петлі розпеченого дроту вимірюють термоелектричним перетворювачем, який складається з тонких дротів у чохлі за конструкцією ІЕС 60695-2-11 і відкалібровано згідно із зазначеним стандартом.
Будь-яке полум'я або тління зразка має погаснути протягом ЗО с після віддалення зразка, і ніяка його частинка, що горить, не повинна запалити розташований горизонтально на відстані (200 ± 5) мм під зразком аркуш цигаркового паперу згідно з визначенням 4.187 ISO 4046-4.
Деталі з ізоляційних матеріалів, що тримають струмопровідні деталі або наднизьковольтні лампові контакти в позиції, піддають випробуванням голчатим полум’ям згідно з ІЕС 60695-11-5 так:
Зразком є зібраний патрон. Може виникнути потреба видалення деяких деталей із патрона, проте умови випробування не повинні суттєво відрізнятися від умов нормального експлуатування.
Випробувальне полум'я направляють у центр випробуваної поверхні.
Тривалість прикладання — 10 с.
Будь-яке полум'я, якщо воно виникне на зразку, має погаснути протягом 60 с після віддалення випробувального полум'я, і ніяка частинка, що горить, не повинна запалити аркуш цигаркового паперу, розташованого горизонтально на відстані (200 ± 5) мм під зразком.
Деталі з ізоляційних матеріалів, що тримають струмопровідні деталі або наднизьковольтні лампові контакти в позиції, мають бути з матеріалів, стійких до поверхневих струмів, якщо на них може з’явитися наліт пилу чи вологи.
Для керамічних матеріалів відповідність перевіряють випробуваннями на дію поверхневих струмів згідно з ІЕС 60112 так:
Якщо зразок не має пласкої поверхні більше ніж 15ммх 15 мм, випробування можна проводити на пласкій поверхні зменшених розмірів, але таких, щоб краплі рідини не стікали зі зразка під час випробовування. Проте не треба застосовувати штучні заходи для утримування рідини на поверхні зразка. У сумнівних випадках випробування проводять на окремих смужках того самого матеріалу з потрібними розмірами й виготовленого за такої самої технології.
Якщо товщина зразка менше ніж 3 мм, вибирають два, а за потреби — більше зразків, щоб досягти товщини не менше ніж 3 мм.
Випробування проводять у трьох місцях зразка, або на трьох зразках.
Електроди мають бути платиновими і має бути використано випробувальний розчин, описаний у 7.3 ІЕС 60112.
Зразок має витримувати без руйнувань падіння 50 крапель за випробувальної напруги РТ1175.
Відмова відбудеться, коли струм більше ніж 5 А потече щонайменше протягом 2 с стру- мовідною доріжкою між електродами по поверхні зразка (тому застосовують реле максимального струму) або коли зразок прогорить без відключення за допомогою реле.
Розділ 9 ІЕС 60112 щодо визначення зруйнування не застосовують.
16.6 Теплостійкість деталей з ізоляційних матеріалів і/або зовнішніх деталей патрона перевіряють у камері тепла за температури (115 ±5) °С або (Т + 35) °С ±5 °С для патронів з Т-мар- кованням.
Якщо деталі з ізоляційних матеріалів і/або зовнішні деталі патрона мають бути стійкими до температури, яку відрізняють від маркованої на патронах, випробувальну температуру установлюють на (35 ± 5) °С вищою, ніж зазначено для цих деталей у каталозі виробника.
Ці випробування не проводять на патронах, поєднаних зі світильниками, тому що подібні випробування установлено в ІЕС 60598-1.
Патрон приєднують до сталевого випробувального цоколя або макету ламп із сталі так, як зазначено в розділі 15.
Патрон розміщують у камері тепла, яка має температуру близько половини випробувальної температури. Протягом (1 ± 0,25) год температуру підвищують до остаточного випробувального значення. Після цього випробування безперервно продовжують протягом 168 год. Випробувальну температуру підтримують з точністю ± 5 °С.
Під час випробування в патронах не повинно статися змін, які б погіршували їхнє майбутнє застосування, особливо щодо:
погіршення захисту від ураження електричним струмом;
послаблення електричних контактів;
виникнення тріщин, усадкових деформацій і спучень;
відповідності патронів калібрам ІЕС 60061-3 за наявності таких.
Застосування калібрів призначено не для перевіряння контактоутворення, а тільки для перевіряння можливості деформування пресованих матеріалів.
Крім того, патрони мають витримувати випробування на механічну міцність згідно з умовами, установленими в розділі 12, проте висоту падіння зменшують до 50 мм.
Заливний компаунд не повинен витікати настільки, щоб оголилися струмопровідні деталі, простим зміщенням компаунду нехтують.
17 ВІДСУТНІСТЬ НАДМІРНИХ ЗАЛИШКОВИХ НАПРУЖЕНЬ (СТІЙКІСТЬ ДО РОЗТРІСКУВАННЯ ЗАЗМІНЕННЯ ПАРАМЕТРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА) І СТІЙКІСТЬ ДО ІРЖАВІННЯ
Контакти й інші деталі з листового прокату міді й мідних сплавів, руйнування яких може призвести до порушення безпечності патронів, не повинні пошкоджуватися через наявність надмірних залишкових напружень.
Відповідність перевіряють такими випробуваннями:
Поверхні зразка ретельно зачищають: лак знімають ацетоном, а жирові плями й відбитки пальців — уайт-спірітом або аналогічно.
Зразки у випробувальній камері на 24 год розташовують над поверхнею розчину хлористого амонію NH4CI з pH, значення якого дорівнює 10 (подробиці щодо випробувальної камери, випробувального розчину й методики випробування див. у додатку С).
Після такого оброблення зразки промивають під проточною водою; через 24 год після цього зразки не повинні мати тріщин, видимих за восьмикратного збільшення.
Деталі із сплавів заліза, Іржавіння яких може погіршити безпечність патронів, мають бути достатньо захищеними від Іржі.
Відповідність перевіряють такими випробуваннями:
Усі плями жиру видаляють із деталей занурюванням їх у відповідний знежирювальний розчин. Потім деталі занурюють на 10 хв у 10-вІдсотковий водний розчин хлористого амонію NH4CI за температури (20 ± 5) °С. Без висушування, але після струшування крапель рідини, деталі розміщують на 10 хв у камеру, що містить повітря, насичене вологою за температури (20 ± 5) °С.
Після просушування зразків у камері тепла протягом 10 хв за температури (100 ±5) °С не повинно бути слідів іржі на гострих краях, а жовтувата плівка має виділятися протиранням, після чого на поверхнях зразків не повинно бути ознак іржі.
Для маленьких спіральних пружин тощо й деталей зі сплавів заліза, які піддають протиранню, шар мастила вважають достатнім захистом від іржі. Такі деталі не піддають випробуванням.
