Примітка. Під час висушування жому в сушильних установках, що працюють на твердому паливі, дозволена масова частка механічних домішок не більше ніж 2,5 %.
Загальна енергетична цінність сушеного жому, виражена в кормових одиницях: не менше ніж 0,76 для сушеного жому без добавок; 0,9 — для сушеного жому мелясованого, амідного і бардяного; 1 14 — для сушеного жому амідомінерального гранульованого (розрахунок наведений у додатку А).
Вміст токсичних елементів у сушеному жомі не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені МДР № 15-14/155 [1], і зазначені в таблиці 3.
Таблиця 3 — Допустимі рівні вмісту токсичних елементів
Назва токсичного елемента |
Допустимий рівень, мг/кг, не більше ніж |
Метод випробовування |
Ртуть |
0.1 |
Згідно з ГОСТ 26927 |
Миш’як |
1.0 |
Згідно з ГОСТ 26930 |
Мідь |
30,0 |
Згідно з ГОСТ 26931 або ГОСТ 30178 |
Свинець |
5,0 |
Згідно з ГОСТ 26932 або ГОСТ 30178 |
Кадмій |
0,4 |
Згідно з ГОСТ 26933 або ГОСТ 30178 |
Цинк |
100,0 |
Згідно з ГОСТ 26934 або ГОСТ 30178 |
Вміст пестицидів контролюють у сировині.
Сировиною для сушеного жому є цукрові буряки згідно з ДСТУ 4327.
Сировину і матеріали, що надходять на виробництво, супроводжують документом, що підтверджує її відповідність нормативним документам.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
Процес виробництва сушеного жому здійснюють відповідно до загальних вимог безпеки згідно з ГОСТ 12.3.002, вимог до виробничого устатковання згідно з ГОСТ 12.2.003 і ГОСТ 12.2.124, і він повинен відповідати вимогам, що викладені у ДНАОП 1.8.10-1.24 [2].
Вимоги до природного та штучного освітлення під час виробництва сушеного жому повинні відповідати СНиП 11-4 [3].
Вимоги до опалення, вентиляції і кондиціювання під час виробництва сушеного жому ) повинні відповідати СНиП 2.04.05 [4].
Вимоги до повітря робочої зони під час виробництва сушеного жому повинні відповідати ГОСТ 12.1.005.
Пожежну безпеку здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.004.
ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
Стічні води під час виробництва сушеного жому повинні піддаватись очищенню і відповідати вимогам СанПиН 4630 [5].
Очищення стічних вод, водоспоживання і водовідведення проводять відповідно до Інструкції [6].
Контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферу здійснюють відповідно до ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [7].
Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690 [8].
МАРКУВАННЯ
На кожний мішок чи м’який контейнер із сушеним жомом прикріплюють ярлик з відходів білої або світлих тонів тканини, або грубого лляного полотна, або синтетичного нетканого матеріалу на основі лавсану, або з відходів перфокарткового паперу згідно з ГОСТ 7362, армованих на обрізках бавовняних та трикотажних тканин. Ярлик накладають на горловину мішка чи м’якого контейнера і прошивають одночасно із зашивкою мішка чи м’якого контейнера.
Дозволено маркування нанесенням фарби безпосередньо на поверхню мішка чи м’якого контейнера за допомогою трафарета. Назва продукту за розміром літер повинна відрізнятись від інших даних згідно з ДОТУ 4260. Викладена інформація повинна бути зрозумілою, чітко і легко сприйматися та читатися замовником.
Фарба, яку використовують, повинна бути незабруднювальною, не повинна просочуватись крізь упаковку і не надавати цукру сторонніх запаху чи присмаку, швидко висихати, не змиватися і мати дозвіл до використання центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
На ярлики марковання наносять типографським способом чи штемпелюванням або по трафарету.
На ярликах має бути марковання, що характеризує продукцію, і містити такі дані:
назву продукції;
назву підприємства-виробника, його місцеперебування (адресу);
дату виготовлення (квартал, рік);
масу нетто, кілограм чи тонн;
термін придатності до споживання;
позначення цього стандарту;
маніпуляційний знак «Берегти від вологи» згідно з ГОСТ 14192.
Транспортне маркування виконують згідно з ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційно- го знака «Берегти від вологи».
ПАКУВАННЯ
Сушений жом відвантажують без пакування (насипом).
Сушений жом пакують у поліпропіленові чи тканинні мішки згідно з ДСТУ 3748 чи чотиришарові паперові мішки згідно з ГОСТ 2226 масою нетто: розсипного — від 10 кг до 20 кг; гранульованого (брикетованого) — від ЗО кг до 40 кг; у м'які спеціалізовані контейнери для сипучих продуктів згідно з чинною нормативною документацією масою нетто до 1 т, чи в іншу тару, дозволену до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.
Допустимий відхил маси нетто одного мішка з гранульованим жомом і сушеним розсипним жомом від маси нетто, зазначений у маркованні, не повинен перевищувати ±1,0 %; м’яких спеціалізованих контейнерів ± 0,5 %.
Мішки і м’які спеціалізовані контейнери повинні бути цілі, міцні, чисті, сухі, не заражені шкідниками хлібних запасів, без стороннього запаху.
Мішки зашивають машинним або ручним способом лляними нитками згідно з ГОСТ 14961, бавовняними — марки «надміцні» з умовною познакою ОО та О згідно з ГОСТ 6309, нитками із бавовняної пряжі 34 текс, синтетичними чи іншими нитками згідно з чинними нормативними документами, які забезпечують міцність зашивання, або шпагатом згідно з ГОСТ 17308.
ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ
Сушений жом насипом або упакований у мішки чи м’які спеціалізовані контейнери транспортують у критих транспортних засобах та в контейнерах згідно з ГОСТ 18477 транспортом усіх видів, відповідно до Правил перевезення вантажів, чинних на транспорті даного виду.
Пакетування для транспортування сушеного жому транспортними пакетами здійснюють згідно з ГОСТ 24597 та ГОСТ 26663. Засоби кріплення мішків повинні відповідати ГОСТ 21650.
Транспортний засіб повинен бути чистий, сухий, без стороннього запаху.
Транспорт, у якому перевозили тварин, добрива, ядохімікати, дозволено використовувати тільки після ретельного оброблення.
Сушений жом повинен бути захищений від атмосферних опадів, його зберігають насипом і упакованим у мішках в сухих складських приміщеннях, обладнаних притомно-витяжною вентиляцією. Відносна вологість повітря в складі повинна бути не вищою ніж 80 %.
Зберігають сушений жом за температури навколишнього середовища.
Термін зберігання сушеного жому — 2 роки від дати виготовлення.
10 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ
Відбирання та готування проб
Під час контролювання якості сушеного жому, який відвантажують безтарно, із завантажувального конвеєра під час завантаження та з вивантажувального люка (під час вивантажування) металевими ковшами місткістю не більшою ніж 0,5 кг рівними кількостями через рівні проміжки часу відбирають не менше ніж 5 точкових проб сушеного жому.
Під час контролювання якості упакованого сушеного жому від кожної одиниці транспортної тари, яка входить у вибірку, відібрану відповідно до 11.6, щупами чи ковшами місткістю ) 0,2 кг чи 0,5 кг відбирають точкові проби сушеного жому. Маса точкової проби — не менша ніж 50 г.
Відбирання проб сушеного жому у брикетах і гранулах, упакованих в мішки, проводять ковшами після розшивання мішків.
Відібрані точкові проби сушеного жому ретельно перемішують для складання об’єднаної проби масою не меншою ніж 0,5 кг.
Об’єднану пробу ділять на дві частини, одну з яких направляють у лабораторію для випробовування, другу залишають як контрольну для повторних випробовувань у разі виникнення розбіжностей між виробником і замовником в оцінювання якості сушеного жому.
Проби вміщують у чисту суху скляну тару з притертими скляними або добре підігнаними гумовими пробками чи кришками. Дозволено пробу вміщувати в поліетиленові пакети, які після вміщення в них проби щільно зав’язують.
Підготовлені проби опечатують або пломбують і зберігають протягом 2 міс. від дати відвантаження замовнику.
Обидві проби маркують етикетками із зазначенням:
назви та виду сушеного жому;
назви підприємства-виробника;
назви отримувача;
■ — номера накладної;
маси нетто партії, кілограм;
дати відвантаження;
дати і місця відбирання проб;
підписів осіб, що відбирали проби;
позначення цього стандарту.
10.1.8 Готування проб для визначання токсичних елементів у сушеному жомі здійснюють згідно з, ГОСТ 26929.
2 Визначання запаху і кольору сушеного жому здійснюють органолептично.
3 Визначання масової частки вологи
Метод ґрунтується на висушуванні наважки сушеного жому до постійної маси.
1 Визначання масової частки вологи методом висушування в сушильній шафі за температури 105 °С
1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали
Ваги лабораторні загальної призначеності 2-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.Шафа сушильна з автоматичним регулюванням температури до (105 ± 1) °С згідно з чинним нормативним документом.
Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1 °С і діапазоном вимірювання від 0 °С до 100 °С згідно з ГОСТ 28498.
Годинник механічний згідно з ГОСТ 10733 чи електронний згідно з ГОСТ 23350.
Стаканчики для зважування скляні СН 60/14 ТС або СН 85/15 згідно з ГОСТ 25336 чи інші, виготовлені з платини, нікелю, алюмінію згідно з чинним нормативним документом.
Ступка порцелянова з товкачиком згідно з ГОСТ 9147.
Ексикатор 1 (2)-140(190, 250) згідно з ГОСТ 25336.
Рукавиці чисті сухі тканинні чи тримачі для стаканчиків (бюксів) згідно з чинним нормативним документом.
Силікагель згідно з ГОСТ 3956 чи хлорид кальцію згідно з ГОСТ 450.
Дозволено застосовування інших засобів вимірювання та допоміжних пристроїв з технічними і метрологічними характеристиками не нижче зазначених.
2 Готування до випробовування
Порожні відкриті стаканчики для зважування разом з кришками ставлять у попередньо нагріту до (105 ± 1) °С сушильну шафу та витримують протягом ЗО хв. Потім стаканчики виймають, закривають кришками і вміщують в ексикатор, заповнений самоіндукувальним силікагелем або безводним (прожареним протягом 1 год) хлоридом кальцію. Коли термометр, вставлений у кришку ексикатора, покаже температуру, яка на 2 °С вища за температуру навколишнього повітря, стаканчики виймають і зважують з точністю ± 0,01 г. Під час контролювання температури термометр повинен торкатися до одного зі стаканчиків для зважування. У разі використовування ексикатора з кришкою без отвору дозволено розміщувати термометр на одному зі стаканчиків для зважування.
3 Випробовування
У стаканчики для зважування вміщують наважки сушеного жому масою (10,00 ± 0,01) г, закривають кришкою і зважують. Гранули і брикети сушеного жому попередньо подрібнюють у ступці.
Після зважування стаканчики з наважкою ставлять у сушильну шафу. Наважки висушують з відкритою кришкою стаканчика.
Стаканчики для зважування з наважками у сушильній шафі ставлять так, щоб на рівні (2,5 ± 0,5) см над стаканчиками для зважування температура повітря становила (105 ± 1) °С. Перше зважування проводять через 2 год, кожне наступне — через одну годину після попереднього до одержання постійної маси. Перед кожним зважуванням наважки охолоджують в ексикаторі.
Постійну масу вважають досягнутою, якщо різниця між результатами двох останніх зважувань не перевищує 0,01 г.
Визначання проводять у двох паралельних пробах сушеного жому.
Зважування проводять у можливо короткий час.
4 Опрацьовування результатів
Масову частку вологи сов, у відсотках, обчислюють за формулою: де т — маса стаканчика для зважування з наважкою до висушування, г;
гщ — маса стаканчика для зважування з наважкою після висушування, г;
т2 — маса порожнього стаканчика для зважування, г;
100 — коефіцієнт перераховування у відсотки.
За кінцевий результат випробування приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначань.
5 Збіжність
Результати двох визначань, виконаних в одній лабораторії, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,2 % в абсолютному значенні.
6 Відтворність
Результати визначань, виконаних у двох різних лабораторіях, не повинні відрізнятись більше ніж на 0,4 % в абсолютному значенні.
7 Метод застосовують у разі виникнення розбіжностей в оцінюванні якості сушеного жому.
2 Визначання масової частки вологи вологоміром Чижової— ВЧМ
1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої та матеріали
Ваги лабораторні загальної призначеності 4-го класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104.
Термометр рідинний скляний з ціною поділки шкали 1 °С і діапазоном вимірювання від 0 °С до 100 °С згідно з ГОСТ 28498.