приймати схему спирання та навантажування, яка відрізняється
від зазначеної у проектній документації (за умови, що
співвідношення зусиль у розрахункових перерізах будуть таки
ми самими, як при розрахунку конструкцій);
за наявності у проектній документації двох схем випробувань
для контролю різних граничних станів проводити відповідні випробування на одному виробі при виконанні необхідного посилення по місцю руйнування після випробування за першою схемою руйнування.
Випробування виробів слід передбачати, як правило, у тому положенні, в якому вони будуть експлуатуватися в конструкціях будинків чи споруд.
При проведенні випробувань за погодженням з проектною ор- ганізацією-розробником проектної документації на вироби допускається випробовувати вироби під кутом 90 град. або 180 град. до їх робочого положення за умови,що в них не з'являються тріщини до навантажування. При цьому слід відповідно змінити напрямок навантаження, що прикладається, та врахувати вплив навантаження від власної маси виробу та маси завантажувальних пристроїв.
Балки, ферми, плити, зазначені на схемах випробувань та в поясненнях до них, як однопрольотні вільно обперті, що працюють в одному напрямку, слід опирати при випробуваннях на дві шарнірні лінійні опори, розташовані на кінцях виробу, одна з яких повинна бути нерухомою, а інша - рухомою, що допускає переміщення виробу вздовж прольоту.
Вироби, які на схемах випробувань та в поясненнях до них зазначені як консолі або із защемленням по кінцях, слід випробовувати із забезпеченням відповідного защемлення кінцевих ділянок виробу.
Плити, які на схемах випробувань та в поясненнях до них заза- начені як вільно оперті, що працюють у двох напрямках та спираються по чотирьох кутах, слід опирати на чотири шарнірні опори, розташовані у кутах виробу. При цьому у двох протилежних по діагоналі кутах виробу встановлюються шарнірні шарові опори, що допускають поворот у двох взаємно перпендикулярних напрямках: одна рухома опора, друга нерухома, а у двох останніх кутах виробу встановлюються шарнірні лінійні рухомі опори, що допускають поворот в одному з взаємно перпендикулярних напрямків.
Плити, які на схемах випробувань та в поясненнях до них зазначаються як вільно оперті, що працюють у двох напрямках та спираються по чорирьох сторонах, слід опирати на шарнірні опори, розташовані по контуру виробу. При цьому по контуру виробу встановлюються шарнірні рухомі шарові опори, а посередині трьох сторін виробу - шарнірні рухомі лінійні опори, дві з яких, розташовані на протилежних сторонах, допускають поворот в одному напрямку, а третя, розташована на стороні, що примикає, допускає по-
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 6 ворот у протилежному напрямку.
Плити, які на схемах випробувань та в поясненнях до них зазначені як такі, що спираються по трьох сторонах, слід опирати на шарнірні шарові та лінійні опори, розташовані по трьох сторонах виробу так само,як для плит, опертих по чотирьох сторонах.
Ребристі плити, які на схемах випробувань та в поясненнях до них заначені як оперті по чотирьох кутах, що працюють у поздовжньому напрямку, слід опирати таким чином, щоб забезпечити можливість повороту плити на опорах та переміщення плити у поздовжньому напрямку, а також запобігання переміщенню ребер плити у поперечному напрямку.
У випадках, коли вільному переміщенню виробів, що підлягають випробуванню, вздовж прольоту перешкоджають завантажувальні пристрої, опори повинні бути рухомими.
При проведенні випробувань виробів у горизонтальному положенні силами, що спрямовані горизонтально, виріб повинен бути укладений на часто розташовані шарові рухомі опори, що виключають його вигин у вертикальній площині від власної маси.
Як шарнірні рухомі шарові та лінійні опори слід застосовувати сталеві шари та котки, що вільно укладаються між сталевими плитами. Нерухомі опори можуть бути одержані шляхом запобігання вільному переміщенню таких самих шарів чи котків, а також використанням нерухомо закріплених сталевих профілів.
Розташування та розміри опор виробів, що підлягають випробуванню, повинні при випробуваннях відповідати зазначеним на схемах випробувань та в поясненнях до них або визначатися в залежності від даних, прийнятих при розрахунку виробів.
Спирання виробу, що підлягає випробуванню, на шарнірні опори повинно здійснюватись через сталеві плити, симетрично розташовані відносно осі опори.
Площу сталевих опорних плит приймають такою, що дорівнює мінімальній площі спирання, передбаченій у проектній
документації. При цьому розмір плит у напрямку прольоту приймають таким, що дорівнює мінімальній довжині спирання, а товщину
плит - не менше 1/6 цього розміру.
На опорні плити перед установленням на них виробу, що підлягає
випробуванню, повинен бути укладений вирівнювальний шар цементного розчину, міцність якого повинна бути достатньою для прийняття
навантаження на опорах.
ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ
При контрольних випробуваннях вироби слід доводити до вичерпання несучої спроможності (до зруйнування), що характеризується такими ознаками:
при випробуваннях у гідравлічних та пневматичних установках: безперервне наростання прогинів, розвиток та розкриття тріщин у бетоні при практично незмінному досягнутому максимальному навантаженні або різке зниження навантаження після досягнення його
максимального значення, при якому виникає розрив арматури, прос-
лизання її в бетоні чи роздроблення бетону стиснутої зони;
при випробуваннях навантаженням штучними вантажами:
різке наростання прогинів, розвиток та розкриття тріщин при останньому етапі навантаження, розрив арматури, прослизання арматури у бетоні або роздроблення бетону.
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 7
У процесі випробувань слід реєструвати:
значення навантаження та відповідний прогин, при якому з'яв
яються поперечні та похилі тріщини у бетоні;
величину прогину та ширину розкриття тріщин при досягненні
контрольних значень навантажень;
значення навантаження та віповідний прогин при зруйнуванні та характер зруйнування виробу.
Значения навантажень у процесі випробувань повинні
реєструватися або за показаннями приладів та пристосувань, вста
новлених на випробувальному обладнанні (див. 6.3), або за масою штучних вантажів, що використовуються для навантаження.
Навантажування виробів, що підлягають випробуванню, повинно відповідати схемам випробувань, наведеним у стандартах чи проектній документації на ці вироби. За погодженням з проектною організацією-розробником робочих креслень виробів допускається
зазначене на схемах випробувань рівномірно розподілене наванта
ження заміняти еквівалентними навантаженнями, створеними рівними зосередженими силами.
Зосереджені сили утворються за допомогою системи важелів та розподільних балок, які передають на виріб, що підлягає випробуванню, навантаження від домкратів чи платформ з вантажами.
При навантажуванні виробів штучними вантажами треба дотри
муватись таких правил:
для балочних виробів довжина вантажів у напрямку прольоту не
повинна перевищувати 1/6 прольоту;
навантажування слід виконувати у напрямку від опор до середини, симетрично відносно середини прольоту;
поміж штучними вантажами по всій висоті рядів повинні бути зазори не менше 50 мм.
При навантажуванні сипкими матеріалами, що засипаються у
ящики без дна, розташовані на згинальних виробах, що підлягають
випробуванню, вздовж прольоту слід встановлювати не менше двох ящиків, а на виробах, що працюють у двох напрямках, - не менше чотирьох ящиків. Поміж ящиками по всій висоті повинні бути зазо- ри не менше 0,1 прольоту виробу, що підлягає випробуванню, але не менше 250 мм.
Послідовність навантажування виробів, що підлягають випробуванню, повинна бути зазначена у проектній документації, а при відсутності такої вказівки випробування необхідно проводити з урахуванням таких вимог:
визначити розрахунком чи прямим зважуванням навантаження від власної маси виробу;
навантаження слід прикладати поетапно ступенями(частками), кожна з яких не повинна перевищувати 10 % контрольного навантаження при перевірці міцності та тріщиностійкості та 20 % контрольного навантаження при перевірці жорсткості;
при випробуванні виробів, у яких згідно з вказівками у проектній документації не допускаються тріщини у стадії експлуатації, після прикладання навантаження, що складає 90 % контрольного за міцністю або за тріщиностійкістю, кожна наступна частка навантаження повинна складати не більше 5 % цього навантаження;
при кожному етапі навантажування навантаження в усіх точках його прикладання повинне зростати пропорційно величинам навантажень, що прикладаються у відповідності зі схемою випробу-
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 8 вань на відповідних ділянках виробу, що підлягає випробуванню;
при випробуванні конструкцій вертикальними та горизонтальними силами у заданому співвідношенні на початку випробування необхідно прикласти горизонтальну силу, що складає потрібне співвідношення з навантаженням від власної маси конструкції.
Після прикладання кожної частки навантаження виріб, що підлягає випробуванню, слід витримувати під навантаженням не менше 10 хвилин.
Після прикладання контрольного навантаження при контролі жорсткості слід витримувати виріб під цим навантаженням неменше ЗО хвилин. Вироби, в яких не допускаються тріщини у стадії експлуатації, після прикладання контрольного навантаження по утворенню тріщин повинні витримуватись під цим навантаженням протягом ЗО хв., після чого слід продовжувати поетапне навантажування.
Під час витримування під навантаженням слід виконувати ретельний огляд поверхні виробу, фіксувати у журналі випробувань величину навантаження, тріщини, що з'явились, результати вимірювань прогину, осідання опор, ширини розкриття тріщин та зміщення арматури відносно бетону на торцях виробу. Контрольовані показники слід фіксувати на початку та наприкінці кожного витримування.
Безпосереднє вимірювання прогинів та ширини розкриття тріщин дозволяється виконувати до досягнення рівня навантаження, що складає 80 % контрольного руйнівного навантаження. При навантаженнях, що перевищують цей рівень, спостереження за приладами слід здійснювати на безпечній відстані від виробу, що підгягає випробуванню, з використанням оптичних приладів (біноклів, нівелірів, теодолітів).
У згинальних виробах ширину розкриття тріщин, нормальних до поздовжньої осі виробу, слід вимірювати на рівні нижнього ряду арматури, а ширину розкриття тріщин, похилих до поздовжньої осі виробу, - на рівні нижнього ряду поздовжньої арматури та в місцях перетину похилими тріщинами хомутів, а також відігнутих стержнів.
У позацентрово стиснутих виробах ширину розкриття тріщин слід визначати на рівні найбільш навантаженого ряду розтягнутої арматури.
Для поліпшення фіксації моменту появи тріщин у бетоні поверхні виробу перед випробуванням повинні бути покриті рідким розчином крейди або вапна.
При перевірці жорсткості згинальних виробів, які спираються по кінцях, слід вимірювати прогини у середині прольоту та осідання опор, а виробів, що працюють як консоль, - прогини вільного кінця консолі, а також осідання та поворот опори.
Дійсний прогин виробу, що спирається по кінцях, слід визначати як різницю між значенням прогину, виміряного у прольоті, та
напівсумою значень осідання опор, а для виробу, що працює як консоль, - з урахуванням осідання та повороту опор.
У плоских плитах, опертих по двох сторонах, прогини слід вимірювати по середині ширини виробу та по протилежних краях виробу у середині його прольоту, приймаючи за значення прогину се
реднє арифметичне цих вимірів.
У ребристих плитах повинні вимірюватись значення прогинів кожного поздовжнього ребра та поперечних ребер у середині прольоту, при цьому за значення прогину конструкції приймають середнє арифметичне прогинів поздовжніх ребер, а прогини поперечних ребер вимірюють відносно поздовжніх ребер.
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 9
У плитах, опертих по контуру або по чотирьох кутах, прогини
вимірюються у центрі плити.
У плитах, опертих по трьох сторонах, вимірюють прогини середи
ни вільного краю.
Зміщення кінців арматурних стержнів відносно бетону на торцях виробу при контрольному навантаженні за міцністю слід вимірювати при випробуванні попередньо напружених виробів з са- моанкеруючою арматурою без додаткових анкерів на торцях виробу. Зміщення кінців арматури слід вимірювати не менше ніж на 10 %
стержнів, але не менше ніж на двох стержнях кожного виробу. Вимірювання виконують індикатором переміщень, прикріпленим на торці виробу, що підлягає випробуванню, який упирається в арматуру, або який закріплений на стержні та упирається в торець виробу.
Під час проведення випробування необхідно вживати заходів щодо забезпечення безпеки робіт.
Випробування повинні проводитись на спеціально відведеній ділянці, куди забороняється доступ стороннім особам.
