Страница 2: ДСТУ EN 13255:2008. Геотекстиль та віднесені до геотекстилю вироби. Необхідні характеристики для застосування в спорудженні каналів (61514)

Таблиця 1 — Геотекстиль та віднесені до геотекстилю вироби, використовувані в спорудженні каналів. Функції, пов’язані з характеристиками та методами, які треба застосовувати

Н — потребують узгодження;

А — застосовують за всіх умов використовування;

S — застосовують за специфічних умов використовування;

«- -» — вказує, що характеристика не відповідає цій функції.

^а Припустимо, що це випробовування не можна застосовувати для деяких типів виробів, наприклад, геогратів.

⁸ Якщо механічні властивості (гранична міцність і статичний прокол) у цій таблиці позначені Н, то виробник повинен навести дані за обома показниками.

У технічних умовах достатньо тільки одного показника — гранична міцність або статичний прокол.

4.2 Характеристики, відповідні специфічним умовам використовування

Технічні умови мають визначати, які функції та умови використовування відповідні (див. табли­цю 1). Виробник геотекстилю повинен надати дані щодо вимог і методів випробовувань, установ­лених в цьому стандарті.

Перелік характеристик, зазначених у таблиці 1, охоплює характеристики, що:

потребують узгодження (Н),

відповідність всім умовам використання (А),

відповідність специфічним умовам використання (S).

Ці специфічні умови використання перелічені в пунктах від 4.2.1 до 4.2.3.

Дані щодо граничної міцності швів та стиків необхідні для всіх функцій, — якщо виріб треба з’єднати механічно, то навантагу переміщують поперек швів та стиків.

Дані щодо статичного проколу необхідні для функції фільтрування, якщо це необхідно за тех­нічними умовами.

Якщо умови навантажування на ділянках такі, що є потенційний ризик статичного проколу фільтра, то потрібно навести дані щодо статичного проколу або, як альтернативу, граничної міцності у разі розтягнення.

Дані щодо характеристик тертя потрібні для функцій розділяння і фільтрування, коли виріб застосовано в ситуації, де наявна різниця між переміщеннями виробу і суміжного матеріалу, що може стати загрозою для стабільності роботи. Характеристики тертя можна виміряти, використовуючи місце розташовання специфічних матеріалів, методом спрямованого зсуву згідно з prEN ISO 12957-1, або у разі навантаження до 50 кПа методом похилої площини згідно з prEN ISO 12957-2.

Примітка. Треба також розглядати режим тертя між суміжними матеріалами будівництва, наприклад, ґрунтом або геомембраною.

5 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

Характеристики, зазначені в таблиці 2, за винятком довговічності, виражені як середнє значен­ня із зазначеними допусками, відповідними 95 % імовірності, повинен надати виробник на основі статистичної інтерпретації його внутрішніх контрольних вимірювань якості. Інформацію щодо довго­вічності треба визначати відповідно до основних принципів додатка В.

. Потрібно перевірити марковання та етикеткування сувоїв та виробів. Марковання виробів має відповідати вимогам EN ISO 10320.

Примітка. Метод не використовують для контролювання якості на будівельному майданчику. Процедуру контролю- зання на будівельному майданчику наведено в CEN/TR 15019.

Відповідність характеристик значенням, вказаним в 5.1, має бути побудована на вимірюван­нях, зроблених на двох типових пробах (А і В), взятих з двох різних сувоїв. Проби відбирають відпо­відно до EN 963.

Характеристики, наведені в таблиці 2, треба виміряти згідно з відповідними європейськими стандартами на зразках, приготованих з проби А.

Якщо результат(и) випробовувань за окремою характеристикою перебуває(-ють) в межах допустимих значень, наведених виробником, то виріб приймають як відповідний щодо цієї харак­теристики.

Якщо результат(и) випробовування окремої характеристики більш ніж в 1,5 рази перевищує(-ють) допустимі значення, то виріб не відповідає цій характеристиці.

Якщо результат(и) випробовування окремої характеристики перебуває(-ють) в межах від 1 до 1,5 разу допустимих значень, то потрібно випробувати зразки, приготовані з проби В.

Примітка. 95 % імовірності відповідають середній величині ± 1,0 величини допуску(-ів).

Якщо результат(и) випробовування зразків В за однією і тією самою характеристикою ле- жить(-ать) в межах допуску(-ів) щодо цього значення, то виріб прийнято як відповідний цій ха­рактеристиці.

Якщо результат(и) випробовування лежить(-ать) поза значенням допуску(-ів), то виріб не прийнято.

Типові випробовування виробник повинен виконувати, щоб визначити значення властивос­тей щодо відповідності вимогам цього стандарту, які потрібно декларувати для виробу.

Типові випробовування треба виконувати на наявних виробах у тих випадках, коли заміна основних матеріалів або виробничих процесів призводить до відхилення від задекларованих влас­тивостей або застосування виробу. У цих випадках типовими випробовуваннями є ті, які викону­ють, щоб перевірити порушені властивості або якщо потрібно їх підтвердити, а також щодо но­вих властивостей, що виникли зі зміною застосовування.

Випробовування потрібно проводити згідно з посиланнями, установленими в цьому стан­дарті, їх треба відібрати з ряду характеристик, вказаних у таблиці 2, узгоджених із допустимим ви­користанням виробу:

Таблиця 2 — Характеристики, необхідні для типового випробовування і оцінювання відповідності

Результати типових випробовувань треба зареєструвати і зробити доступними для інспектування.

Пробу для типових випробовувань потрібно відбирати згідно з EN 963 зі звичайного виробничо­го потоку, використовуючи ті самі матеріали та формувальні процеси, що і для повного виробничо­го процесу. Розмір проби має бути достатньо великий, щоб давати змогу визначити характеристи­ки, наведені в таблиці 2. Проби ручної роботи, малі дослідні партії і інші нові експериментальні зразки треба випробовувати тими самими методами, але їх не можна використовувати, щоб установлювати характерні значення для типових випробовувань.

Схему фабричного контролювання виробництва потрібно встановлювати і задокументову- вати в настанові щодо типу продукції, яку потрібно розміщувати на ринку. У подальшому будь- які істотні зміни в сировині і домішках, виробничих процесах або схемі керування, які торкають­ся властивостей або застосування виробу, потрібно зареєструвати в настанові. У настанові вка­зують процедури фабричного контролювання виробництва, які відповідають задекларованим вла­стивостям, підтвердженим типовими випробовуваннями.

Процедури фабричного контролювання виробництва мають складатися із системи постійно­го внутрішнього контролю виробництва, щоб гарантувати, що така продукція відповідає цьому стандарту і виміряні величини відповідають задекларованим величинам.

Додаток А містить усі пункти, які потрібно розглянути, щоб визначити, які з них придатні для контролювання виробу. Виробник повинен встановити відповідні пункти і зареєструвати їх у своїй настанові фабричного контролю виробництва.

Задачі виробників полягають у детальному описуванні типів випробовувань, які мають бути проведені, та періодичності їх виконання (див. також додаток А, А.2).

У разі відповідності, процедуру, наведену в 5.2, треба використовувати, щоб перевірити відповідність виробу одній або більше характеристикам.

Інспектування фабрики і фабричне контролювання виробництва треба проводити не менше ніж один раз на рік, враховуючи постійні виробничі умови з урахуванням, викладеного в 5.4 і додатку А. Інспектування має охоплювати початкове інспектування фабрики і безперервне спостерігання, оцінювання і ухвалення фабричного контролю виробництва, якщо це необхідно. Окремі заходи та­кого інспектування зазначені в додатку А, А.2.

6 МАРКУВАННЯ

Виробник повинен чітко маркувати геотекстиль і віднесені до геотекстилю вироби інформа­цією, зазначеною в EN ISO 10320.

Примітка. Марковання СЄ подано у ZA.3.

ДОДАТОКА
(обов’язковий)

ФАБРИЧНИЙ КОНТРОЛЬ ВИРОБНИЦТВА

А.1 Схема фабричного контролю виробництва

Задачі, які відносяться до фабричного контролю виробництва, до керування виробництвом в системі контролю, визначених у 5.4, подано у А.1. Окремі заходи фабричного контролю виробництва подано у переліку (А.2).

Примітка. Вважається, що виробники, які використовують систему управління якістю відповідно до EN ISO 9001:2000, виконують усі вимоги цього додатка А.

А.1.1 Проектування виробу

А.1.1.1 Виробник повинен описати, як проектні вимоги до виробу і критерії треба ідентифіку­вати, перевіряти, контролювати і оновлювати для того, щоб вони були однозначні і придатні для використання виробу і технічних умов на нього.

А.1.1.2 Виробник повинен у проекті виробу описати взаємозв’язок між виробничими відділа­ми або зв’язок із зовнішніми субпідрядниками.

А. 1.2 Виробництво

А.1.2.1 Сировина або матеріали, що надходять:

. Виробник повинен визначити критерії приймання сировини або матеріалів, що надходять, і використовувані процедури для гарантування їх виконання.

А.1.2.2 Визначають процес виробництва: відповідні технічні параметри підприємства і процесу виробництва, вказуючи частоту оглядання, інспектування, перевіряння і випробовування, разом з величинами потрібних критеріїв, як щодо устатковання, так і щодо напівфабрикатів. Заходи, яких буде вжито, якщо контрольних величин або критеріїв не одержано, мають бути зареєстровані. Ці записи мають бути доступні для інспектування зацікавленими сторонами.

А.1.3 Готові вироби

А.1.3.1 Випробовування готового виробу: потрібно зареєструвати розмір зразків і частоту відбирання їх разом з отриманими результатами. Ці записи мають бути доступні для інспекту­вання зацікавленими сторонами.