Протипожежна техніка. Системи порошкового пожежогасіння стаціонарні. Частина 1. Складові елементи. Загальні вимоги

Приводи клапанів для газу-витискувача повинні відповідати вимогам до приводів, наведеним у стандарті EN 12094-4.

Колектори повинні витримувати тиск у 1,5 разів більший, ніж максимальний тиск газу, який ви­користовують, за температури 50 °С, якщо випробовування здійснюють відповідно до додатка В.

Колектори повинні бути спроектовані згідно з відповідними вимогами до конструкції трубопро­водів, як зазначено у EN 12416-2.

Балони з газом-витискувачем повинні бути приєднані до трубопровода або колектора за до­помогою гнучкого з'єднання згідно зі стандартом EN 12094-8.

Якщо використовують більше одного балона, то кожне гнучке з’єднання до колектора повинно бути оснащене зворотнім клапаном згідно з EN 12094-13.

4. МАНОМЕТРИ

Манометри повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці 1.

Таблиця 1 — Манометри

Національний відхил

В Україні прилади контролювання тиску для витискання вогнегасного порошку регламентовано вимогами, наведеними у ГОСТ 2405 [18] та НПАОП 0.00-1.07 [9].

4. РЕГУЛЯТОРИ ТИСКУ

   1. Загальні положення

Резервуари з вогнегасним порошком масою понад 100 кг повинні бути оснащені регулятором тиску. Регулятор тиску повинен бути налаштований так, щоб створювався необхідний тиск газу- витискувача у резервуарі з порошком і підтримувався робочий тиск у відповідній системі порош­кового пожежогасіння. Мінімальне значення тиску налаштування регулятора тиску повинно бути на 10 % нижче, ніж максимальне значення робочого тиску. Манометр потрібно встановлювати до (манометр А) і після (манометр В) регулятора тиску і відповідно до таблиці 1.

Усі механічні частини регулятора тиску для клапанів подавання порошку та розподільних кла­панів повинні бути виготовлені з металу або іншого матеріалу, який має робочі характеристики не гірші ніж метал.

Характеристики неметалевих матеріалів та еластомерів, використаних у регуляторі тиску, не повинні змінюватися так, що його функціювання буде погіршуватися до або після будь-яких вип­робовувань. Усі матеріали повинні бути стійкі до дії середовища, з яким вони контактують.

Складові елементи з мідного сплаву потрібно випробовувати відповідно до додатка К.

Регулятор тиску потрібно перевіряти відповідно до додатка J.

Регулятор тиску потрібно перевіряти відповідно до додатка В.

Регулятор тиску повинен бути спроектований так, щоб витрата газу-витискувача забезпечува­ла необхідну витрату порошку протягом принаймні мінімальної тривалості подавання.

4. ПРИВОДИ

   1. Загальні положення

      1. Конструкція

Приводи повинні бути сконструйовані згідно з EN 12094-4.

Вимоги цього пункту є мінімальними.

Усі механічні частини приводу клапанів для подавання порошку та розподільних клапанів для порошку повинні бути зроблені з металу або інших матеріалів, які мають робочі характеристики не гірші за метал.

Характеристики неметалевих матеріалів та еластомерів, використаних у приводі, не повинні змінюватися так, що його функціювання буде погіршуватися до або після будь-яких випробовувань. Усі матеріали повинні бути стійкі до дії середовища, з яким вони контактують.

Якщо використовують мідний сплав, то складові елементи потрібно випробовувати відповід­но до додатка К.

Заборонено використовувати клапан у зборі, у тому числі додаткові конструктивні елементи і привод, якщо їх не випробувано відповідно до додатка Н.

Привод потрібно випробовувати відповідно до додатків F і G.

Приводи повинні працювати разом із взаємодіючими з ними клапанами і їх потрібно випро­бовувати відповідно до додатка І.

Приводи повинні працювати разом із взаємодіючими з ними клапанами і їх потрібно випро­бовувати відповідно до додатка J.

Максимальна тривалість відкриття клапана (крана) приводом повинна становити не більше ніж 1 с. До того ж, фактичне зусилля, яке розвивається приводом, повинно принаймні удвічі (а у випадку використовування піротехнічних приводів принаймні утричі) перевищувати зусилля, необ­хідне для відкривання клапана (крана) за найважчих умов роботи, під час випробовування приводу відповідно до додатка С.

Ступінь захисту корпусу вимикача і контрольного обладнання, а також соленоїдів повинен відповідати класу IP 54 згідно з EN 60529.

Пневматичні приводи балонів із газом-витискувачем повинні відповідати вимогам EN 12094-4. ||

Пневматичні приводи основних запірних клапанів і розподільних клапанів резервуара з порош­ком повинні відповідати вимогам EN 12094-5, але максимальна тривалість їхнього спрацювання не повинна перевищувати 5 с. Пневматичні приводи повинні бути випробувані відповідно до до­датків С, D, Е, F, G, Н та І.

Величина ходу механічного приводу повинна бути принаймні на 75 мм більше, ніж відстань, необхідна для відкриття клапана.

Пружини, які створюють зусилля у пусковому пристрої, повинні мати можливість вільного, безперешкодного руху у межах робочого ходу.

Привод потрібно випробовувати відповідно до додатків С, D, Е, F, G, Н та І.

Виробник повинен вказати:

• мінімальний струм і його мінімальну тривалість, а також форму сигналу;

• максимальний (безпечний) струм контролю;

• діапазон напруги;

• максимальний строк зберігання за визначених умов зберігання;

• максимальний строк служби в умовах функціювання у режимі очікування (50 °С і 70 % відносної вологості).

Додатково, у даних, які надає виробник, повинно бути визначено, що:

1. частота відмов приводу не перевищує 1 на 100000 за рекомендованого пускового струму;

2. приводи розвивають необхідну вихідну потужність після 90-денних випробовувань на дов­говічність за температури (90 ± 2) °С;

3. вихідна потужність приводу наприкінці строку його служби, вказаного виробником, буде не менше, ніж у три рази перевищувати необхідну потужність для відкривання клапана за найнесп- риятливіших умов роботи.

Ручні приводи повинні бути захищені від випадкового використовування.

Зусилля, необхідне для ручного приведення в дію приводу, не повинно перевищувати:

1. 150 Н для пристроїв, якими управляють рукою; або

2. 50 Н для пристроїв, якими управляють створенням тяги пальцем; і

3. 10 Н для пристроїв, якими управляють натисканням пальцем.

Хід, необхідний для спрацювання приводу, не повинен перевищувати 300 мм. Пристрій руч­ного дистанційного пуску потрібно випробовувати разом із приводом відповідно до С.1.5.

У разі сумісного використовування приводи повинні задовольняти індивідуальні вимоги цьо­го стандарту для кожного із них, у разі випробовувань їх у складі змонтованого вузла.

10. ОСНОВНИЙ ЗАПІРНИЙ КЛАПАН І РОЗПОДІЛЬНИЙ КЛАПАН

    1. Загальні положення

Головний напірний клапан і розподільний клапан повинні мати механічний покажчик, який показує положення клапана — закрите чи відкрите.

Потрібно застосовувати лише шарові крани або клапани, які не утворюють кавітацію. ||

Усі механічні частини головного напірного клапана і розподільного клапана повинні бути ви­готовлені з металу або інших матеріалів, які мають не гірші робочі характеристики.

Характеристики неметалевих матеріалів та еластомерів, використаних у головному напірному клапані та розподільному клапані, не повинні змінюватися так, що їх функціювання буде погіршу­ватися до або після будь-яких випробовувань. Усі матеріали повинні бути стійкі до дії середови­ща, з яким вони контактують

Складові елементи з мідного сплаву потрібно випробовувати відповідно до додатка К.

Головні‘напірні клапани та розподільні клапани повинні бути випробувані відповідно до до­датків F і G.

Головні напірні клапани та розподільні клапани повинні бути випробувані відповідно до до­датка В.

Вільна для проходження потоку площа перерізу клапана повинна бути не менше ніж 95 % від площі вхідної труби номінального діаметра.

Проточні характеристики клапана повинні бути вказані виробником у вигляді еквівалентної довжини труби, номінального діаметра вхідної труби або у вигляді коефіцієнта опору.

Клапани повинні бути спроектовані так, щоб під час роботи жодна частина клапана або його елементів не виштовхувалися за межі клапана або у випускний трубопровід.

Головні напірні клапани та розподільні клапани потрібно випробовувати відповідно до додатка J.

Заборонено використовувати головні напірні клапани та розподільні клапани, якщо вони не пройшли випробовування відповідно до додатка Н.

Діюче зусилля приводу за найнесприятливіших робочих умов повинно принаймні вдвічі пере­вищувати зусилля, необхідне для керування клапаном.

Клапани повинні бути випробувані відповідно до додатка С.

10. РОЗПИЛЮВАЧІ

    1. Матеріал

Розпилювачі та їхні внутрішні елементи повинні бути виготовлені з металу або матеріалу з еквівалентними характеристиками.

Захисні покриви розпилювачів можуть бути зроблені з інших матеріалів.

Розпилювач повинен бути випробуваний відповідно до додатка В.

Розпилювач повинен бути випробуваний відповідно до додатка G (пункт G2).

Розпилювачі повинні бути випробувані відповідно до додатка J, і, якщо для виготовлення роз­пилювачів використовують мідні сплави, то їх потрібно додатково випробувати відповідно до до­датка К.

Діаметр кожного вихідного отвору повинен бути не менше ніж 7 мм.

Розпилювачі повинні приєднуватися за допомогою нарізевого з’єднання або фланців.

Захисні кришки розпилювачів повинні бути випробувані відповідно до С.4. Слід вжити заходів для унеможливлення травмування людей або пошкодження обладнання, коли захисна кришка буде скинута.

Виробник повинен навести значення витрати, максимальної захищеної площі і захищеного об’єму розпилювачем одного типу і вказати, який тип розпилювача - центрального розміщення (кут розпилення газо-порошкової суміші становить 360°) чи настінного розміщення (кут розпилення газо-порошкової суміші становить 180°). Виробник повинен навести:

1. мінімальну висоту монтажу розпилювача;

2. максимальну висоту монтажу розпилювача.

Розпилювач потрібно випробовувати відповідно до додатка N.

Виробник повинен вказати витрату, максимальну захищену площу залежно від висоти роз­міщення та орієнтації у просторі розпилювача, якщо це є суттєвим, а також мінімальну відстань до поверхні горючої рідини для убезпечення розпліскування рідини.