---

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.9.

Будь-який відрегульований в редукторі тиску стан середнього тиску має бути надійно за­хищено від можливості його випадкової зміни та опечатано з метою виявлення будь-яких недо- зволених регулювань.

За наявності, будь-який редуктор тиску, який може бути використано з дихальним газом із вмістом кисню, що перевищує вміст його в повітрі згідно з EN 12021, має витримувати випро­бовування високим тиском кисню.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.15 і 6.16.

Усі лінії подавання середнього тиску мають містити систему скидання надлишкового тис­ку. Виробник визначає надлишковий тиск і потік, базуючись на аналізі видів, наслідків і критич­ності відмов (FMECA).

За будь-якого випадку максимальний надлишковий тиск не повинен перевищувати більше ніж 50 % від визначеного виробником тиску розривання.

Випробовування проводять згідно з 6.10.5.

Експлуатаційні характеристики вимірюють, використовуючи синусоїдальний потік з дихальної машини, яка імітує хвилинні об'єми дихання (RMV) аж до 75 дм³хв^-1 (BTPS, температура тіла і тиск зволоження (див. таблицю 4)). Характеристики апарата визначають з використанням кисню в азотнокисневій газовій суміші за навколишнього тиску 5 бар і, у відповідному випадку, кисню в суміші на гелієвій основі за навколишнього тиску 11 бар або нижчому тиску, визначеному виробником.

Апарат має забезпечувати достатній об’єм дихального газу для водолаза в усіх фазах за­нурення. На випадок відмови апарат забезпечують додатковою автоматичною системою як допоміжного засобу для подавання дихального газу в дихальний контур або до водолаза.

Виробник має надати випробувальній лабораторії ідеальні значення у вигляді «х» та «у» від порівняльної точки до надгрудинної точки. Деталі див. на рисунку 2.

Робота дихання не повинна перевищувати значення:

WOB = 0,5 + 0,03* RMV [ Дждм³ ] відносно до RMV від 10 дм³хв^-1 до 75 дм³хв"¹.

Примітка. Визначення WOB вважають фізіологічним максимальним рівнем і задачею виробника є утримувати WOB якомога більш низькою.

Випробовування проводять згідно з 6.3.2.

Тиски вдихування і видихування в межах від мінімуму до максимуму вимірюють як показа­но на рисунку 1. Дихальний тиск в межах від мінімуму до максимуму не повинен перевищувати 50 мбар. Тиски вдихування і видихування не повинні перевищувати 25 мбар кожен.

Випробовування проводять згідно з 6.3.2.

Гідростатичне порушення рівноваги не повинно перевищувати значень, визначених у таб­лиці 1 згідно з такими умовами:

• з повертанням водолаза 0° і нахилом водолаза від 180° до мінус 90°;

• з нахилом водолаза 0° і повертанням водолаза від 90° до мінус 90°.

Кути нахилу і повертання водолаза відповідно визначено на рисунках 3 і 4.

Таблиця 1 — Гідростатичне порушення рівноваги

Випробування проводять згідно з 6.4.

Об’ємний середній парціальний тиск вдихуваного діоксиду вуглецю не повинен перевищу­вати 20 мбар. Цю умову треба виконувати протягом усього часу захисної дії апарата, визначе­ного виробником.

Випробовування проводять згідно з 6.3.3.

Лицеву частину треба оснащувати вдихувальними і видихувальними клапанами для зниження шкідливого простору і забезпечення циркуляції газу в апараті.

Конструкція клапанів має дозволяти легке складання і проведення технічного обслуговування.

Засоби перевіряння правильного складання клапанів потрібно описувати у вказівках виробника.

За необхідності, для забезпечення безпечної роботи апарата унеможливлюють зворотній потік через дихальний контур. Якщо конструкція апарата дозволяє зворотний потік, апарат випро­бовують у обох напрямках потоку.

Вентиль(-і) не повинен мати порушень герметичності або деформацій після випробуван­ня згідно з 6.5.4.

Випробовування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Конструкція апарата має забезпечувати достатній об’єм дихання для водолаза на будь-якій глибині. Апарат повинен забезпечувати витіснений об’єм не менше ніж 4,5 дм³.

Випробовування проводять згідно з 6.5.1 і 6.15.

Дихальний контур має витримувати тиск 300 мбар протягом 60 с. Ознаки порушення гер­метичності, розривання або відмова мають бути відсутніми.

Випробовування проводять згідно з 6.5.2.

Апарат має оснащуватись випускним клапаном, який спрацьовує автоматично за надлишку газу в дихальному контурі.

Випускний клапан має не допускати тиск у дихальному контурі, який перевищує 40 мбар.

Конструкція і форма випускного клапана повинні унеможливлювати проникнення води в будь- якому положенні клапана.

Працездатність випускного клапана не повинна погіршуватись після:

1. проходження постійного повітряного потоку 300 дм³хв^-1 протягом 1 хв;

2. створення статичного від’ємного тиску 80 мбар протягом 10 с (у вологому стані).

Підсмоктування через випускний клапан (у вологому стані) не має перевищувати 0,5 см³хв^-1 у разі випробування з від’ємним тиском 7 мбар.

Випробовування проводять згідно з 6.5.3 і 6.15.

Час захисної дії зарядженого поглинального патрона у воді з температурою (4 ± 1) °С визна­чає виробник окремо для кожного поглинача. Має утримуватись парціальний тиск діоксиду вуглецю не менше ніж 5 мбар у разі закінчення встановленого часу захисної дії.

Випробовування проводять згідно з 6.6.1 і 6.6.2.

Максимальна температура вдихуваного газу не повинна перевищувати 40 °С.

Випробовування проводять згідно з 6.6.1 І 6.6.2.

Апарат за усіх визначених виробником умов використання автоматично повинен утримувати парціальний тиск вдихуваного кисню вище ніж 0,20 бар. Парціальний тиск вдихуваного кисню має зали­шатися в межах, визначених виробником. Парціальний тиск вдихуваного кисню також має утри­муватись за парціального тиску, який нижче або дорівнює 1,6 бар, за винятком фаз(и) занурення на глибину протягом періоду не більше ніж 1 хв, де він може зрости до максимуму в 2,0 бара.

На випадок відмови апарат може комплектуватися автоматичною системою подавання дихального газу водолазу. За наявності така система також повинна задовольняти вимоги до вдихуваного парціального тиску кисню в цьому розділі.

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.7 і 6.15.

У апараті зі сталим парціальним тиском кисню парціальний тиск вдихуваного кисню пови­нен бути в межах ± 0,10 мбар протягом фаз постійної глибини занурювання. Це повинно забез­печуватись за вентиляції 40 дм³хв“¹ і відповідному споживанні кисню 1,78 дм³ хв“¹, стандарт­ної температури і тиску, сухого повітря (STPD).

Під час фази піднімання з глибини парціальний тиск вдихуваного кисню може знизитись мінімум на 0,5 бар від установленого значення, але має повернутися до визначеного значення в межах 1 хв у разі зупинення підйому.

Коли газ подають до дихального контуру, об'єм кисню, доданий протягом 1 хв, повинен складати не менше ніж 6 дм³ (STPD).

Випробовування проводять відповідно до 6.7.

Граничне відхилення покажчика парціального тиску кисню визначено в таблиці 2.

Таблиця 2 — Граничне відхилення покажчика парціального тиску кисню

Випробовування проводять згідно з 6.2, 6.10.2 і 6.15.

Тривалість подавання газу в апараті визначає виробник.

Примітка. Увагу треба приділяти додатковому споживанню газу під час занурення.

Випробовування проводять згідно з 6.6.1 і 6.6.3.

Шлангові з’єднання високого і середнього тиску мають задовольняти вимоги, визначені у такій послідовності: 5.8.2, 5.8.3, 5.8.4 або 5.8.6 відповідно.

До шлангового з’єднання, яке не перебуває під тиском, прикладають розтягувальне зусилля 1000 Н протягом від 10 с до 15 с. Працездатність має зберігатися.

Випробовування проводять згідно з 6.8.1.

Шлангове з’єднання, яке не перебуває під тиском, має бути зігнуте під кутом 180° протя­гом 8 год. Працездатність повинна зберігатися.

Випробовування проводять згідно з 6.8.2.

Шлангове з’єднання високого тиску має витримувати номінальний робочий тиск без пору­шення герметичності.

Випробовування проводять згідно з 6.8.3.

Шлангове з’єднання високого тиску має витримувати чотирикратний номінальний робочий тиск протягом 20 с. Ознаки розривання, розгерметизації або відмови мають бути відсутні.

Випробовування проводять згідно з 6.8.4.

Шлангове з’єднання середнього тиску має витримувати двократний тиск скидного клапана або тиск ЗО бар залежно від того, який з них вище. Герметичність не має порушуватись.

Випробовування проводять згідно з 6.8.3.

Шлангове з’єднання середнього тиску має витримувати чотирикратний номінальний робочий тиск або тиск не менше ніж 100 бар залежно від того, який з них вище, без розривання протягом 20 с.

Випробовування проводять згідно з 6.8.4.

Дихальний шланг має бути гнучкий і стійкий до скручування. Дихальний шланг має дозво­ляти вільний рух головою і не обмежувати або перекривати подавання газу за тиску підборід­дя або передпліччя під час експлуатаційних випробувань.

Випробововування проводять згідно з 6.15.

Шланг не має перекриватися і повинен подовжуватися не менше ніж на 10 % і не більше ніж на ЗО %.

Випробування проводять згідно з 6.8.5.

Залишкова деформація шланга не повинна перевищувати 10 %.

Випробовування проводять згідно з 6.8.6.

З’єднання на кінцях дихального шланга мають витримувати розтягувальне навантаження 250 Н протягом 10 с.

Випробовування проводять згідно з 6.8.1.

Усі пристрої безпеки, які забезпечують водолаза візуальними показаннями, мають забез­печувати зчитування особою з нормальним (або відповідно скоригованим) зором в умовах ви­димості, визначених вказівками виробника. Пристрої безпеки мають забезпечувати відповідне показання для осіб, що нездатні розрізняти кольори.

Випробування проводять згідно з 6.2 і 6.15.

Кожний повітряний балон має оснащуватись системою індикації тиску, якою може бути аналоговий манометр або датчик тиску. Конструкція і розташування манометра мають забез­печувати зручне зчитування водолазом показників.