Страница 5: ДСТУ 4065-2001. Енергозбереження. Енергетичний аудит. Загальні технічні вимоги (61434)

Доцільно, аби енергоаудитор, що здійснює загальне керівництво, брав участь в укладанні уго­ди на проведення ЕА для точнішого визначення завдання та складу робіт.

• бути об’єктивним і не піддаватися тиску зацікавлених осіб;

• дотримуватися конфіденційності інформації, що стала доступною йому під час та в зв'яз­ку з проведенням ЕА;

• утримуватися ВІД роботи, якщо Він не впевнений у достатності рівня Своєї компетентності; згода енергоаудитора на надання професійних послуг означає, що він має належний рівень ком­петентності, знань і досвіду;

• робота енергоаудитора має відпоаідати технічним і професійним нормам ведення ЕА (ЕО) згідно з цим стандартом;

• контролювати та перевіряти роботу асистентів і помічників, що їх залучено до участі у прове­денні ЕА; енергоаудитори повністю відповідають за результати роботи своїх помічників і асистентів;

• - виконувати всі вимоги договору на проведення ЕА.

9. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИБОРУ ПІДПРИЄМСТВ

ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ енергетичного АУДИТУ

Наприклад, вартість річного споживання енергоресурсів підприємства становить $1000000. У середньому за 5 днів роботи двох енергоаудиторів можна запропонувати безвтратних (орган­ізаційних) ЕЗЗ, завдяки яким буде заощаджено від 2 % до 3 % від витрат на енергоресурси про­тягом року, тобто від $20000 до $30000. Таким чином, за 6 місяців буде заощаджено від $10000 до $15000, що і становитиме орієнтовну вартість робіт енергоаудиторів.

Для спеціалізованих організацій більш доцільним було б отримати компенсацію витрат на виконання робіт, або аванс у розмірі щонайменше 10 % від загальної вартості робіт (витрати на відрядження та (або) оренду, ремонт, придбання вимірювального устатковання), а в разі підтвер­дження результатів ЕА, — певну суму додатково. Разом із застосуванням договірних цін можли­вим також є оцінювання вартості ЕА на основі трудовитрат за галузевими прейскурантами.

10. 2. Частка витрат на енергоресурси в структурі собівартості повинна бути не меншою за 10 %—15 %. Для підприємств з меншою часткою витрат на енергоресурся'бб'єктивно важливі­шими можуть бути інші, не пов'язані з енергозбереженням завдання. Наприклад, заміна та модер­нізація технологічного устатковання на нове не завжди енергоефективніша.

    3. Для економіки України набагато вигідніша робота енергоаудиторів на підприєм­ствах із рівнем споживання енергоресурсів на суму понад $10000000...$15000000 на рік. Рентабельнішими є такі роботи також для підприємств.

    4. Керівництво підприємства має бути зацікавленим у запровадженні політики енер­гозбереження. Для підприємств, що не є казенними та державними ця рекомендація може бути сформульована таким чином: якщо Замовниками ЕА є власники (акціонери) підприємства, а його керівництво не виявляє зацікавленості у його проведенні, — на успіх робіт розраховувати не варто.

    5. На Підприємстві мас працювати персонал належної кваліфікації хоча 6 у складі енер­гетичних служб (керівництво має бути зацікавленим у наявності на підприємстві висококваліфікова­ного персоналу).

    6. Підприємство мас бути економічно стабільним, прибутковим (хоча б за певних умов у майбутньому}, а також мати перспективи для розвитку.

11. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ СЛУЖБИ ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА

    1. Головним завданням енергоменеджменту є скорочення витрат підприємства на вироб­ництво продукції за рахунок зниження витрат на енергетичні та інші ресурси.

    2. Служба енергоменеджменту має бути стійкою системою, що ефективно (результативно) працює, забезпечуючи при цьому вирішення головного завдання енергоменеджменту щодо сто- речення собівартості виробництва. Відповідно до цього енергоменеджмент являє собою систему, що функціонує безперервно, а не від одного звітного періоду до іншого.

    3. Службу енергоменеджменту можна створити, забезпечивши ефективне (результативне) її функціонування на будь-якому підприємстві. У додатку Л наведено приклад розпорядку робо­ти служби енергоменеджменту.

    4. Доцільним є використання такого алгоритму (послідовності) створення служби енерго­менеджменту:

• запровадження посади енергомеиеджера (головного енергомвнеджера) підприємства та призначення на неї компетентного фахівця, що повинен мати вільний доступ до керівництва підприємства та користуватися його підтримкою:

• складання чи ревізія наявних енергобалансів (за типами енергоресурсів, а потім — за підрозділами чи технологічними процесами). Складання енергобалансів здійснюють власні фахівці чи консультанти (енергоаудитори), зокрема під час ЕА;

• вибір та обґрунтування структури служби енергоменеджменту та кількісного її складу про­вадять на основі енергобалансів, а саме — залежно від рівня витрат на ПЕР окремих підрозділів (технологічних процесів);

• розроблення та затвердження «Положення про службу енергоменеджменту підприємства» — для середніх та великих за рівнем витрат на ПЕР підприємств («Про організацію робіт з енергозбе­реження» — для малих за рівнем витрат на ПЕР підприємств). У «Положенні про службу енергоме­неджменту підприємства» необхідно зазначити таке: мета і завдання служби енергоменеджменту та ЇЇ підпорядкованість; бюджет служби енергоменеджменту, зокрема — система заохочення працівників підприємства в заощадженні енергоресурсів; основні положення контракту з головним енергоменед- жером та його заступниками; розподіл повноважень між цехами й службами підприємства з одного боку та службою енергоменеджменту — з іншого. Для відносно малих за рівнем витрат на ПЕР підприємств залежно від структури керування питаннями енергозбереження повинні займатися голов­ний енергетик чи його заступник (за наявності останнього). У цьому випадку до обов'язків і повнова­жень головного енергетика додаються питання взаємодії з іншими підрозділами та службами підприє­мства. діяльність яких пов’язана зі споживанням усіх видів енергоресурсів;

• затвердження «Положення про службу енергоменеджменту» («Про організацію робіт з енергозбереження») та укладання контрактів з її співробітниками. Цим закінчується організацій­ний етап. Тільки після цього І починається нормальна робота служби енергоменеджменту;

• ведення аналізу результатів (за 1, 3, 6, 9 та 12 місяців) і внесення необхідних змін до форм і методів роботи служби енергоменеджменту.

Під час запровадження та удосконалення роботи служби енергоменеджменту доцільно керу­ватися так званим «горизонтальним* принципом побудови і функціонування підприємства, що грунтується на балансі прав та обов'язків окремих підрозділів і мінімізації рівнів їх підзвітності й підпорядкування. Згідно з цим принципом у межах своїх повноважень підрозділи мають повну самостійність, зокрема й щодо вит­рачання певних коштів у межах затвердженого бюджету. Не спід проте, забувати, що будь-які дії підрозділів мають бути «прозорими» та легко контрольованими з боку керівництва підприємства.ДОДАТОК A

(рекомендований)

РЕКОМЕНДОВАНА ФОРМА ЗАПИТУ ДЛЯ ОТРИМАННЯ
ПЕРВИННОЇ ІНФОРМАЦІЇ ВІД СЛУЖБ ТА ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

Під час ЕО підприємств доцільно вимагати від споживачів енергоресурсів надання Інформації за формами, наведеними в таблицях А.1 та А.2.

Інформацію, наведену в таблиці А.1, використовують для обчислення залежності питомого енер­госпоживання (для кожного виду енергоносія) від обсягів виробництва (наприклад, за допомогою роз­робленої підприємством «Електромеханіка» комп'ютерної програми «Specific Energy Consumption»).

Таблиця А.2 заповнюється для кожного року окремо. Інформацію, наведену в таблиці А.2, засто­совують для визначення підрозділів, що підлягають першочерговому обстеженню. Першочерговому об­стеженню підлягають підрозділи, витрати на енергоресурси яких загалом становлять щонайменше 80 % від витрат усього підприємства, в також ті. питоме енергоспоживання яких з урахуванням розрахунків за допомогою комп'ютерної програми «Specific Energy Consumption» підвищилося найбільше.

Таблиця А.1 — інформація щодо питомого споживання енергоресурсів на виробничі потреби за період з 1991 р. до 200 р.