---

Таблиця D.1 — Витрата води через спринклер

Схема розташовування спринклера (розташування плоскоструменевого спринклера показано на рисунку D.8)

Пояснення:

1. — перегородка (товщиною (15 ± 1) мм);

2. — круговий отвір (діаметром (400 ± 5) мм) із заокругленими краями;

3. — спринклер, установлений по повздовжній осі отвору, з відбивачем, розташованим симетрично відносно указаної осі.

Рисунок D.7 — Випробовування з визначання розподіляння води нижче відбивача

D.3.2 Усі спринклери, за винятком плоскоструменевих спринклерів

Відбивач спринклера розташовують у камері випробовувальної установки так, щоб уявна розподільча лінія між двома вимірювальними місткостями для збирання води перетинала повздовжню вісь спринклера в точці, в якій струмені води паралельні перегородці.

D.3.3 Плоскоструменеві спринклери

Схему розташування відбивача плоскоструменевого спринклера наведено на рисунку D.8.

а) Підвісний плоскоструменевий спринклер b) Вертикальний плоскоструменевий спринклер

Пояснення:

1. — перегородка;

2. — круговий отвір;

3. — спринклер.

Рисунок D.8 — Розташування плоскоструменевого спринклера під час випробовування із визначання розподіляння води
нижче відбивача

ДОДАТОК Е
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА ФУНКЦІЮВАННЯ

Примітка. Див. 4.6.

Для підігрівання спринклерів із температурою спрацювання, що перевищує температуру, яку можна задати в нагрівальній печі, та інших сухих спринклерів використовують додаткове окреме джерело тепла. Підігрівання спринклерів продовжують до їх спрацювання.

Випробовування проводять для спринклерів кожного типу, в їхньому нормальному положенні, при тисках, указаних у таблиці Е.1. Для кожної номінальної температури спрацювання необхідно провести випробовування не менше ніж 11 спринклерів, розрахованих на таку температуру.

Таблиця Е.1 — Параметри випробовування на функціювання

Тиск води, яка виходить із спринклера, повинен становити не менше ніж 75 % від початкового робочого тиску. Температуру в нагрівальній печі вимірюють біля спринклера.

Передбачають, що закупорювання спринклера відбувається тоді, коли один або декілька фрагментів зруйнованого термочутливого запірного пристрою заклинюють або зависають у відбивачі так, що протягом періоду часу, що перевищує 1 хв, суттєво порушується рівномірність розподіляння води.

тиском (12 ± 0,1) бар протягом 45+о хв.

Спринклери, включаючи сухі спринклери, випробовування яких можна провести за температури, що досягається в печі, нагрівають у нагрівальній печі. Нагрівальну піч, яку використовують під час випробовування спринклерів із перевіряння функціювання, показано на рисунку Е.1. Температуру в зоні розташування спринклерів підвищують зі швидкістю, що відповідає прирощенню температури (400 ± 20) °С за період часу не більше ніж 3 хв.

Для підігрівання сухих спринклерів із робочою температурою, що перевищує температуру, яку можна задати в нагрівальній печі, використовують додаткове окреме джерело тепла. Підігрівати спринклери продовжують до їх спрацювання.

Під час випробовувань підтримують тиск води на входах спринклерів, який дорівнює (0,35 ± 0,05) бар, якщо тільки під час випробовування не передбачений інший тиск.

Випробовування спринклерів кожного типу і розміру, проводять із використовуванням такої кількості спринклерів, яка указана у відповідній процедурі випробовувань, та перевіряють виконання регламентованих технічних вимог.

Розміри у міліметрах

Пояснення:

1. — вентиляційний отвір; 7 — віконце;

2. — вентиляційний отвір; 8 — джерело тепла;

3. — розсувні двері або двері, 9 — подавання води;

що відкриваються на дві сторони; 10 — стік води;

4. — нарізевий фітинг для приєднання 11 — розсувні двері або двері,

спринклера; що відкриваються на дві

5. — трубка манометра; сторони.

6. — знімна труба для установлення

вертикального спринклера;

Рисунок Е.1 — Приклад конструкції нагрівальної печі, що використовують
під час випробовування з перевіряння функціювання спринклерів

ДОДАТОК F

(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ З ВИЗНАЧАННЯ МІЦНОСТІ КОРПУСУ І ВІДБИВАЧА СПРИНКЛЕРА

Примітка. Див.4.7.

F.1 Вимірюють робоче навантаження на спринклер, для чого його надійно закріплюють в установці для випробовування на стискання та розтяг і створюють на вході установки гідравлічний тиск (12 ± 0,1) бар.

Для вимірювання будь-якої зміни довжини корпуса спринклера на ділянці між точками прикладання навантаження необхідно використовувати індикатор, що дозволяє вимірювати лінійні зміщення з точністю до 0,001 мм. Під час визначання подовження корпусу необхідно виключити або врахувати зміщення нарізевої частини хвостовика спринклера при закріпленні хвостовика в нарізевій втулці випробовувальної установки.

Індикатор для вимірювання лінійного переміщення, вказаного на рисунку F.1, встановлюють на нуль.

Скидають гідравлічний тиск і демонтують термочутливий елемент спринклера. Повторно вимірюють довжину корпусу спринклера, за допомогою індикатора (за кімнатної температури).

Далі, до спринклера прикладають зростальне навантаження, за швидкості зростання не більше ніж 5000 Н/хв, доки стрілка індикатора, наконечник якого контактує з відбивачем спринклера, не повернеться на нульове значення, що було установлено під час гідростатичного випробовуванння. Величину указаного механічного навантаження реєструють як робоче навантаження на спринклер. Вищевказану процедуру випробовувань виконують для п’яти спринклерів і визначають середнє арифметичне значення робочого навантаження.

Далі, поступово збільшують навантаження, яке прикладають до спринклера, з прирощенням не більше ніж 5000 Н/хв, до досягнення двократного робочого навантаження. Указане навантаження підтримують протягом (15 ±5) с.

Далі навантаження знімають і вимірюють залишкове подовження корпусу спринклера.

F.2 Через металеву пластину з контактною поверхню шириною не менше ніж 15+50 мм до відбивача спринклера прикладають зусилля 70+100Н. Після зняття зусилля провіряють відсутність залишкової деформації відбивача.

Примітка. Указане зусилля не можна прикладати винятково до зубців відбивача.

Пояснення:

1. — індикатор для вимірювання переміщень;

2. — спринклер;

3. — пристрій для закріплення спринклера

4. тиск на вході спринклера — (12 ± 0,1) бар).

Рисунок F.1 — Приклад конструкції установки для випробовування на стискання і розтяг

ДОДАТОК G
(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ З ВИЗНАЧАННЯ МІЦНОСТІ ТЕРМОЧУТЛИВИХ ЕЛЕМЕНТІВ

Примітка. Див.4.8.

G.1 Скляні колби

Для випробовування використовують не менше ніж 55 скляних колб одної партії, однакової конструкції та одного типу. Почергово кожну скляну колбу установлюють у випробовувальному пристрої, використовуючи опорні деталі спринклера. Кожна колба, установлена в випробовувальному пристрої, повинна бути піддана однорідному зусиллю, яке збільшують до нормованого значення (250 ± 25) Н, або до руйнування колби.

Під час випробовування можна використовувати деталі для закріплення скляної колби, які підсилені за допомогою зовнішнього пристрою або виготовлені із загартованої сталі, з твердістю за Роквеллом не менше ніж (44 ± 6) (HRC) одиниць, так, щоб унеможливити вплив указаних деталей на процес руйнування скляної колби відповідно до технічних вимог постачальника спринклерів. Якщо для закріплення скляної колби використовують стандартні деталі спринклера, то під час випробовування кожної колби необхідно використовувати нові деталі.

Для подальших розрахунків використовують 50 найменших значень, отриманих після 55 вимірів. Середню міцність скляної колби розраховують за допомогою такої формули:

де Кі — коефіцієнт К для характеристики нормального розподіляння, що відповідає кількості п скляних колб, що випробовували (див. таблицю G.1).

п

де х, — середня міцність колби;

х1 — міцність окремої колби, що випробовували;

n — кількість зразків, що випробовували.

Визначають незміщений середньоквадратичний відхил за формулою:

Де: S1 — незміщений середньоквадратичний відхил, у Ньютонах.

Визначають нижню допустиму межу міцності (НДМ) скляної колби за формулою:

НДМ = X, - К,8_Ь

Таблиця G.1 — Значення коефіцієнта К для характеристик нормального розподіляння, які використовують для визначання однобічних допусків

50 I 3.124

Примітка. Значення коефіцієнта K відповідає довірчій імовірності 0,99 для 99 % зразків.

Використовуючи значення робочого навантаження, що визначено під час проведення випробовування відповідно до F.1, визначають середнє робоче навантаження за допомогою такої формули:

де х₂ — середнє робоче навантаження;

х2 — значення робочого навантаження для окремого випробного зразка;

n2— кількість зразків, які випробовують для визначання робочого навантаження. Визначають середньоквадратичний відхил робочого навантаження за формулою:

^(^Х2 ~*z)

Q -< W

де S2 — середньоквадратичний відхил робочого навантаження.

Визначають верхню допустиму межу робочого навантаження ВДМ за формулою:

ВДМ = х₂ + K₂S₂.

де К2 — коефіцієнт К для характеристики нормального розподіляння, яка відповідає кількості п зразків, що випробовують для визначання робочого навантаження (див. таблицю G.1).

Отримані результати випробувань повинні відповідати вимогам 4.8.1.

G.2 Легкоплавкі замки

Під час випробовування до легкоплавкого замка прикладають постійне навантаження, яке перевищує розрахункове навантаження Ld, за якого відбувається руйнування замка приблизно через 1000 год. Випробовування проводять не менше ніж на 10 легкоплавких замках за різних постійних навантажень, що не перевищують 15-кратного максимального розрахункового навантаження. Руйнування легкоплавких замків, які відрізняються від руйнувань, спричинених дією навантаження, не беруть до уваги. Використовуючи співвідношення між часом до руйнування легкоплавкого замка та навантаженням, отриманим під час випробовувань, будують логарифмічну регресійну характеристику за допомогою методу найменших квадратів. За вказаною характеристикою визначають навантаження, за якого руйнування легкоплавкого замка відбувається через 1 год (L0), та навантаження, за якого руйнування легкоплавкого замка відбувається через 1000 год (Lm). Перевіряють, чи виконується така умова:

L²L_d$1,02-^.

*-о

Перед початком випробовувань витримують зразки за температури (20 + 3) °С. Підтримують цю температуру під час випробовування.

ДОДАТОК Н
(обов'язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ НА ГЕРМЕТИЧНІСТЬ

Примітка. Див. 4.9.

На вході спринклера створюють тиск води (ЗО ± 1) бар, збільшуючи тиск від 0 до (30 ± 1) бар зі швидкістю не більше ніж 1 бар/с. Тиск (30 ± 1) бар підтримують протягом 3⁺¹₀ хв, потім зменшують його до нуля.

Потім тиск збільшують до значення (0,5 ± 0,1) бар протягом не більше ніж 5 с. Цей тиск підтримують протягом 15+50 с, потім збільшують до (10 ± 0,5) бар зі швидкістю не більше ніж 1 бар/с та підтримують на цьому значенні протягом 15+50 с.

Під час випробовування контролюють відсутність протікання води через спринклер.

ДОДАТОК I

(обов’язковий)

ВИПРОБОВУВАННЯ З ВИЗНАЧАННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
СПРИНКЛЕРІВ ПІСЛЯ ТЕПЛОВОГО ВПЛИВУ

Примітка. Див. 4.10.

I.1 Спринклери без покриву