---

Примітка. Випробування за п. 19 здійснюються у випадку, якщо вимога закладена в технічних умовах на ізолятор конкретного типу.

Результати періодичних випробувань вважають задовільними при повторному контролі, якщо не виявлено жодного дефектного ізолятора і виконана умова (5) за показниками 5 та 10.

При отриманні незадовільних результатів повторних випробувань приймання та відвантаження припиняють до з’ясування причин та отри­мання задовільних результатів випробувань.

При отриманні незадовільних результатів типових випробувань за­пропоновані зміни у затверджену відповідну документацію не заносяться і приймаються рішення про подальше проведення роботи, а також вико­ристання одиниць продукції, яка виготовлена з урахуванням запропоно­ваних змін.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

Відібрані для випробувань ізолятори повинні бути чистими, сухими і мати температуру, яка дорівнює температурі приміщення (навколиш­нього середовища), в якому проводяться випробування.

1. температура повітря - від 10 до 40 °С;

2. відносна вологість повітря - від 45 до 80 %;

Під час випробувань ізоляторів в атмосферних умовах, які відмінні від нормальних, повинні вводитися зазначені в ГОСТ 1516.2 поправки на атмосферні умови.

Вимірювання напруги при випробуванні - відповідно до ГОСТ 17512.

Установка для випробування промислової частоти повинна заб зпе- чувати:

1. синусоїдну форму кривої напруги;

2. частоту напруги - (50 ±5) Гц;

3. відношення амплітудного значення напруги до діючого - у^~±0.07;

-) діюча напруга сталого струму короткого замикання на стороні високої напруги випробувальної установки при випробуванні повинна бути не менш 1 А.

Дощова установка повинна забезпечувати такі параметри дощу:

1. середні вертикальна та горизонтальна складові інтенсивності до­щу повинні знаходитися в межах від 1,0 до 1,5 мм/хв кожна;

2. граничні значення для будь-яких індивідуальних вимірювань - від 0,5 до 2,0 мм/хб.

При випробуванні напругою змінного струму промислової частоти під дощем ізолятор підвішують вертикально шапкою угору до заземленої підтримуючої конструкції за допомогою троса чи іншого провідника. Відстань від верхньої точки шапки ізолятора до підтримуючої конструкції повинна бути не менш 1 м.

Відстань від ізолятора до сторонніх предметів повинна бути не менш 1 м.

Провід у вигляді прямого гладкого стержня або труби діаметром близько 25 мм за допомогою спеціального затискача приєднують до стер­жня ізолятора в горизонтальній площині. Відстань від нижнього ребра ізоляційної деталі до поверхні провода повинна бути мінімальною, але не менш половини діаметра ізолятора. Провід повинен виступати з кожної сторони від осі ізолятора не менш чим на 1 м.

Випробна напруга повинна прикладатися між проводом та землею.

Процес Дощування та вимірювання параметрів дощу, температури; та питомого опору води - відповідно до ГОСТ 1516.2.

При випробуванні повинні бути враховані вимоги пп. 4.1, 4.2.

Випробування видержуваною напругою промислової частоти під до­щем проводять прикладанням нормованої напруги з урахуванням попра­вок на атмосферні умови за п. 4,2.2.

Напругу до 75 % нормованого значення прикладають до ізолятора з довільною швидкістю (допускається поштовхом), потім напругу повільно, зі швидкістю 2 % від нормованої величини в секунду, підвищують до нормованого видержуваного значення. Видержувана на­пруга повинна залишатися незмінною протягом І хв.

Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо при нормованому значенні випробної напруги не виникло перекриття або пробою,

Генератор імпульсних напруг повинен забезпечувати параметри імпульсу:

1. тривалість фронту - (1,2 ± 0,36) мкс;

2. тривалість імпульсу - (50 + 10) мкс.

Монтаж ізолятора під час випробування імпульсною напругою - за п. 4.3.2.

Випробування видержуваною імпульсною напругою проводять при­кладанням до ізолятора з інтервалом не менш 1 хв стандартних імпульсів, що ідуть один за одним, з формою хвилі 1,2/50 мкс з амплітудою нормо­ваної видержуваної напруги з урахуванням поправок на атмосферні умо­ви за п. 4.2.2. Кількість прикладених імпульсів повинна дорівнювати 15 для кожної полярності, позитивної та негативної. Якщо достовірно відомо, на якій полярності напруга має більш низьке значення, випробування проводиться тільки на тій полярності.

Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо не виникло пробою або виникло не більш чим два перекриття при випробу­ванні на одній полярності.

Випробування з визначення напруги при нормованому рівні радіозавад проводять на ізоляторах відповідно до ГОСТ 26196.

Установка для випробування імпульсною напругою з крутим фрон­том повинна створювати імпульс, амплітудне значення якого повинно забезпечувати перекриття ізолятора на фронті імпульсу. Вимоги до лінійності імпульсу - відповідно до ГОСТ 1516.2.

Крутизну фронту (Ю при випробуванні ізолятора вираховують за формулою:

К = , (8)

•* з

де С/₃ ~ напруга в момент зрізу;

Тз - передрозрядний час.

Крутизна фронту імпульсу повинна бути 2000 кВ/мке, якщо інше не обмовлено в договорі поставки. "

Випробування імпульсною напругою з крутим фронтом повинно проводитися в закритому приміщенні.

Одиничний ізолятор монтують на спеціальній ізолюючій стойці на висоті не менш 1 м від підлоги таким чином, щоб відстань до джерела імпульсної напруги була мінімальною.

Напругу підводять до стержня ізолятора, шапку заземляють ма- лоіндуктивними провідниками.

Випробування імпульсною напругою з крутим фронтом хвилі про­водять прикладанням до ізолятора 10 позитивних та 10 негативних імпульсів. Для фарфорових ізоляторів допускається проведення випробу­вання на негативній полярності 20 імпульсами.

Ізолятор вважають таким, що витримав випробування імпульсною напругою з крутим фронтом, якщо не виникло пробою або руйнування.

Установка для випробування безперервним потоком іскор (вимірювальний трансформатор та регулювальний пристрій) повинна за­безпечувати іскрову (не дугову) форму розряду по поверхні ізолятора.

Для випробування безперервним потоком іскор ізолятори будь-яким способом установлюють на заземленому конвеєрі або стенді. Випробуван- ню підлягає кожний ізолятор шляхом прикладення до нього напруги через повітряний проміжок 15-30 мм, в якому під час пробою утворюється дуга.

Випробування безперервним потоком іскор здійснюють прикладен­ням до ізолятора протягом 4 хв напруги промислової частоти такої вели­чини, при якій по поверхні ізолятора проходять іскрові розряди, які не переходять в дугу.

Якщо в ході випробування виник пробій одного з ізоляторів, його видаляють із випробної установки.

Випробування ізоляторів, які залишилися, продовжують протягом залишку часу, з вилученням із нормованого того часу, при якому ці ізолятори були випробувані.

Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо не виникло пробою і не спостерігається сколів та тріщин ізоляційної деталі ізолятора.

Установка для випробування ізоляторів пробивною напругою по­винна забезпечувати прикладення до ізоляторів напруги, яка перевищує не менш чим в півтора раза нормовану пробивну напругу ізолятора, що випробовується. Розміри випробного бака повинні забезпечувати відстань від частин ізолятора, які знаходяться під напругою, до стін бака не менш як півтора діаметра ізолятора, якщо бак виготовлений із металу, і не менш половини діаметра ізолятора, якщо бак виготовлений з ізоляційного ма­теріалу.

При випробуванні слід використовувати ізоляційне середовище з питомим електричним опором 10⁶ - 10⁷ Ом • м та електричною міцністю не менш 6 кВ/мм. Питомий електричний опір ізоляційного середовища перевіряють мегометром відповідно до ГОСТ 23706, що забезпечує напру­женість електричного поля в межах 500 - 1000 В/мм. 'Вимірювальна чашечка для питомого електричного опору та електричної міцності ізоляційного середовища - відповідно до ГОСТ 6581.

Випробування пробивною напругою проводять на одиничних ізоляторах, які занурюють в бак з ізоляційним середовищем шапкою вниз в положення, що забезпечує відстань від частин ізолятора, які знаходять­ся під напругою, до стінок бака не менш від значення, наведеного в п. 4.7.1.

При випробуванні підвищення випробної напруги до нормованого значення повинно бути достатньо швидким, але таким, що дозволяє знімати показання вимірювального приладу. Напругу з тією ж швидкістю підвищують До пробою.

Ізолятор вважають таким, що витримав випробування, якщо його пробій виник при напрузі вище нормованого значення.

Випробне обладнання - розривна машина для механічних випробу­вань руйнівною силою - повинна забезпечити силу при розтяганні в межах дворазового значення нормованої руйнівної механічної сили ізолятора.

Похибка вимірювання механічної сили - не більш 3 %.

Обладнання для електромеханічних випробувань Фарфорових ізоляторів повинно додатково забезпечувати діяння напруги 50 кВ змінного струму промислової частоти, яка прикладаються через іскрові проміжки.

Ізолятор закріплюють в розривній машині за допомогою пристроїв та арматури, механічна міцність яких повинна бути не менш чим 1,4 нормованого значення руйнівної сили випробуваного ізолятора.

Випробна арматура повинна забезпечувати сферичне з’єднання ізолятора відповідно до ГОСТ 27396.

При випробуванні силу швидко, але плавно підвищують до значен­ня, рівного 75 % нормованої механічної руйнівної сили, потім повільно підвищують за час, який дорівнює 15 - 45 с (що відповідає зміні швидкості від 35 до 100 % нормованої механічної руйнувальної сили протягом 1 хв) до нормованого значення і далі до руйнування ізолятора.

При випробуванні фарфорових ізоляторів електромеханічною руйнівною силою підвищення механічної розтягуючої сили поєднують з одночасним прикладанням до кожного ізолятора напруги 50 кВ змінного струму промислової частоти через іскрові проміжки, в яких при пробої утворюється дуга.