Цукор ванільний. Технічні умови

3. 1. Не дозволено переробляти сировину, яка не відповідає вимогам чинних нормативних документів.

   2. Вміст пестицидів та радіонуклідів контролюють в сировині.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

   1. Вимоги щодо безпеки під час виробництва ванільного цукру повинні відповідати вимогам, що викладені вДНАОП 1.8.10-1.24 [3] та ГОСТ 12.2.124.

   2. Загальні вимоги до технологічного процесу повинні відповідати ГОСТ 12.3.002, технологічне устаткування — ГОСТ 12.2.003.

   3. Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042 [4].

   4. Приміщення треба обладнувати вентиляцією згідно з СНиП 2.04.05 [5].

   5. Еквівалентний рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати 80 дБ і повинен визначатися згідно з ГОСТ 12.1.050 і ДСН 3.3.6.037 [6] один раз на рік.

   6. Освітлення приміщень повинно відповідати вимогам СНиП 11-4 [7].

   7. Пожежна безпека повинна відповідати ГОСТ 12.1.004.

5. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

   1. Охорона атмосферного повітря населених місць контролюється згідно з вимогами ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП-201[8].

   2. Стічні води, що утворюються під час виробництва ванільного цукру, треба очищати і вони повинні відповідати вимогам СанПиН 4630 [9].

   3. Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють відпо­відно до вимог СанПиН 42-128-4690 [10].

6. МАРКУВАННЯ

   1. Кожну одиницю спожитковоїтари маркують наклеюванням етикетки, друкарським чи іншим способом безпосередньо на пакованні. Марковання назви продукту за розміром літер повинно відрізня­тись від інших даних.

Фарба, яку використовуть для друку, не повинна просочуватись крізь паковання і надавати ва­нільному цукру сторонній присмак і запах.

• назва продукту;

• назва та адреса підприємства-виробника, пакувальника;

• маса нетто (в грамах);

• склад продукту із зазначенням використаного ароматизатора та міжнародного індексу (Е);

• харчова цінність (вміст вуглеводів) — 96,5 г в 100 г продукту;

• енергетична цінність — 386 ккал/100 г продукту;

• дата виготовлення (число, місяць, рік);

• строк придатності до споживання (кількість місяців);

• умови зберігання;

• напис «Зберігати в сухому і чистому місці»;

• штрих-код згідно з ДСТУ 3147;

• позначення цього стандарту.

• кількість пакувальних одиниць, шт.;

• масу нетто пакувальної одиниці, г;

• дату виготовлення (число, місяць, рік);

• строк придатності до споживання (кількість місяців);

• позначення цього стандарту;

• назву та адресу виробника і місце виготовлення.

3. 1. Транспортне марковання треба наносити наклеюванням ярлика або нанесенням виразного відбитку трафаретом незмивною штамп-фарбою, що не має запаху.

4. ПАКУВАННЯ

   1. Фасування ванільного цукрууспожитковутару

      1. Ванільний цукор фасують масою нетто від 10гдо 250 гухудожньо оформлені:

• подвійні паперові пакети - зовнішній з писального паперу згідно з ГОСТ 18510 або з паперу для друку згідно з ГОСТ 9095; внутрішній з підпергаменту згідно з ГОСТ 1760;

• пакети зі скомбінованого матеріалу (папір з поліетиленовим чи мікровосковим покриттям) згідно з чинними нормативними документами;

• пакети з поліетиленової плівки згідно з ГОСТ 10354, з поліпропіленової плівки згідно з ГОСТ 26996, що забезпечують міцність пакетів і дозволені до використання Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України;

• пакети з лакованого целофану згідно з ГОСТ 7730;

• пакети згідно з ГОСТ 24370 зі скомбінованих термозварювальних полімерних матеріалів на основі алюмінієвої фольги або металізованої плівки.

Дозволено застосовувати інші пакувальні матеріали вітчизняного чи імпортного виробництва за наявності дозволу Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров’я Україниі.

Таблиця 5 — Значення допустимих мінусових відхилів

• у транспортні пакети за допомогою термозсідальної плівки згідно з чинними нормативними документами;

• у транспортні пакети масою не більше ніж 12 кг з двох шарів обгорткового паперу згідно з ГОСТ 8273 чи іншого рівноцінного за показниками якості паперу. Маса паперу площею 1 м² повинна бути не менше ніж 100 г. Пакети навхрест перев’язують шпагатом чи склеюють машинним спосо­бом або заклеюють клейовою стрічкою згідно з ГОСТ 18251, ГОСТ 20477.

3. 1. 1. Внутрішній простір ящиків повинен бути заповнений таким чином, щоб запобігти переміщенню пакетів під час транспортування.

      2. Не допускається пакувати ванільний цукор у ящики з гофрованого картону, в пакети з обгорткового паперу під час перевезення водним транспортом, змішаних перевезень.

      3. У кожен ящик вкладають ярлик з номером укладальника чи ставлять номер укладальника на боці чи дні ящика.

      4. Перед пакуванням ванільного цукру нижні клапани картонних ящиків обклеюють паперо­вою стрічкою згідно з ГОСТ 10459 або клейовою стрічкою на паперовій основі марки В згідно з ГОСТ 18251, чи прошивають металевими скобами надротяно-швейній машині, а після упакування обклеюють стрічкою верхні клапани або обтягують стальною пакувальною стрічкою згідно з ГОСТ 3560, яку скріплюють контактним способом чи в замок.

      5. Дозволено повторне використання транспортної тари з картону.

   2. Тара та пакувальні матеріали, які використовують для пакування ванільного цукру мають бути чисті, міцні, сухі, без стороннього запаху і не заражені шкідниками хлібних запасів.

   3. Дозволено пакувати ванільний цукор у тару інших видів згідно з чинними нормативними документами, виготовлені з матеріалів, що забезпечують зберігання якості продукції і дозволені Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я України.

4. ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

   1. Ванільний цукор перевозять усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відпо­відно до правил перевезення вантажів, що чинні для даного виду транспорту.

Під час навантажування, перевезення та розвантажування продукція повинна бути захищена від дії атмосферних опадів.

Між штабелями повинен бути передбачений прохід шириною не менше ніж 0,7 м.

Відстань від штабелів до водо-, паро- і каналізаційних комунікацій, а також приладів опалення повинно бути не менше ніж 1 м.

3. МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

   1. Методи відбирання проб для органолептичного і фізико-хімічного контролювання повинні здійснювати згідно з ДСТУ 3824. Мінералізація проб для визначання токсичних елементів згідно з ГОСТ 26929. Відбирання проб для мікробіологічних аналізів згідно з ГОСТ 26668, готування проб згідно з ГОСТ 26669, методи культивування мікроорганізмів згідно з ГОСТ 26670.

   2. Органолептичні показники визначають згідно з ГОСТ 12576, масу нетто згідно з ДСТУ 4243, масову частку сахарози згідно з ДСТУ 3661, масову частку вологи згідно з ДСТУ 3659, масову частку металевих домішок згідно з ДСТУ 4244, решту показників відповідно до 3.1.5, 3.1.6, 9.3 — 9.7 цього стандарту.

   3. Визначання масової частки ваніліну

      1. Засоби контролювання та допоміжні пристрої:

• ваги лабораторні загальної призначеності другого класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

• колби мірні 1 (2) - 100-2 згідно з ГОСТ 1770;

• піпетка 1-2-0,50 згідно з ГОСТ 29169;

• спирт етиловий ректифікований згідно з ДСТУ 4221;

• натрію гідроксид згідно з ГОСТ 4328, ч.д.а., розчин концентрації с (NaOH) = 0,1 моль/дм³;

• фенолфталеїн згідно з чинними нормативними документами, спиртовий розчин з масовою часткою 0,1 %.

Наважку ванільного цукру масою 5 г зважують на лабораторних вагах, поміщують у колбу місткістю 100 см³ і змішують з 25 см³ попередньо нейтралізованого етилового спирту і титрують розчином гідроксиду натрію концентрацією 0,1 моль/дм³ в присутності 2—3 крапель фенолфталеїну.

Масову частку ваніліну (ю) у відсотках визначають за формулою:

V

(1)

• 0,0152 • 100 • К
ю =

т

V

де

— об’єм розчину гідроксиду натрію концентрацією 0,1 моль/дм³, що пішов на титрування, см³;

0,0152 — кількість ваніліну, яка відповідна 1 см³ розчину гідроксиду натрію концентрацією точно 0,1 моль/дм³, г;

m — маса наважки ванільного цукру, г;

К — коефіцієнт поправки до розчину гідроксиду натрію концентрацією 0,1 моль/дм³.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визна­чень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,2 %.

• ваги лабораторні загальної призначеності другого класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згідно з ГОСТ 24104;

• колби мірні 1 (2) — 100-2 згідно з ГОСТ 1770;

• піпетка 1-2-0,50 згідно з ГОСТ 29169:

• калію гідроксид згідно з ГОСТ 24363, ч.д.а., розчин концентрації с (КОН) = 0,1 моль/дм³;

• тімолфталеїн, спиртовий розчин з масовою часткою 0,1 %;

• спирт етиловий ректифікований згідно з ДСТУ 4221.

Наважку ванільного цукру масою 20 г поміщують у колбу місткістю 100 см³, розчиняють у 25 см³ попередньо нейтралізованого етилового спирту і титрують розчином гідроксиду калію концентрацією 0,1 моль/дм³ в присутності 2—3 крапель тімолфталеїну.

Масову частку арованілону 4-х супер («) у відсотках визначають за формулою:

V

(2)

■ К ■ 166,16
ю =

100 ■ m

V

де

— об’єм розчину гідроксиду калію концентрацією 0,1 моль/дм³, який пішов на титрування, см³;

К — коефіцієнт поправки до розчину гідроксиду калію концентрацією 0,1 моль/дм³;

т — маса наважки ванільного цукру;

166,16 — еквівалентне переведення в арованілон 4-х супер.

За кінцевий результат приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визна­чень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,1 %.

• ваги лабораторні загальної призначеності другого класу точності з найбільшою границею зважування 200 г згіднозГОСТ24104;

• стакан В (Н) — 1(2) — 250 ТС згідно з ГОСТ 25336;

• палички скляні згідно з ГОСТ 21400;

• термометр рідинний скляний з діапазоном вимірювання від 0 ^оС до 100 ^оС, з ціною поділки 1 ^оС згідно з ГОСТ 28498;

• вода здистильована згідно з ГОСТ 6709;