1. Випробування за низької температури після зберігання в умовах кімнатної темпе­ратури

    1. Готування апаратів до випробовування

Два готових до використання комплекти апаратів витримують за температури від 16 °С до 32 °С протягом (4 ± 1) год.

  1. Порядок проведення випробувань

Два тепло одягнені випробовувані одягають апарати за кімнатної температури від 16 °С до 32 °С і входять до охолоджувальної камери з температурою мінус (6 ± 2) °С. Виконують програму випробовувань, описану в 6.4.2.1.2, протягом ЗО хв або до початку спрацювання попереджуваль­ного пристрою.

  1. Редуктор тиску

    1. Загальні положення

Апарат з півмаскою приєднують до дихальної машини за допомогою відповідного з’єднувального вузла. Апарат з маскою одягають на муляж голови. Дихальну машину встановлюють на 25 циклів/хв і 2 дм3/хід (див. рисунок 1).

  1. Апарат із запобіжним клапаном для зниження тиску

З вимкненою дихальною машиною до вихідного отвору запобіжного клапана приєднують відповідний пристрій вимірювання потоку і подають повітря з боку середнього тиску редуктора тиску. Тиск подавання повітря поступово збільшують до створення потоку через запобіжний кла­пан 400 дм3/хв. Після створення таких умов вмикають дихальну машину і вимірюють опір диханню у відповідному місці.

  1. Апарат без запобіжного клапана для зниження тиску

Вихідний отвір легеневого автомата приєднують до відповідного пристрою для вимірюван­ня потоку. Подають повітря з боку середнього тиску редуктора тиску і тиск подавання повітря поступово збільшують. До звіту заносять середній тиск, необхідний для створення постійного потоку 400 дм3/хв через запобіжний клапан.

Після створення таких умов випробовують з укомплектованим півмаскою апаратом і дихаль­ною машиною та вимірюють опір диханню у відповідному місці.

  1. Попереджувальний пристрій

Експлуатаційні характеристики попереджувального пристрою вимірюють під час випробову­вання з використанням дихальної машини, встановленої на 25 циклів/хв І 2 дм3/хід.

Для випробування попереджувального пристрою в температурному проміжку між 0 °С і 10 °С повітря має проходити через апарат у кліматичній камері з використанням дихальної машини (відрегульованої на 25 циклів/хв х 2 дм3/хід).

Під час випробовування повітря навколо апарата має бути з температурою (3 ± 1) °С і віднос­ною вологістю більше ніж 90 %.

Кожні 5 хв протягом 3 с розпилюють воду в напрямку попереджувального пристрою з відстані 200 мм за допомогою пульверизатора (інформацію можна отримати в CEN/TC 79).

Випробовування повторюють одразу після цього.

  1. Герметичність

    1. Випробування низьким тиском

Апарат випробовують з повністю закритим вентилем(-ями) балона і легеневим автоматом, приєднаним до пристрою, який створює негативний і нормальний тиск 7,5 мбар, І до манометра.

Примітка. Може виникнути потреба в герметизації попереджувального пристрою під час випробовування негатив­ним тиском.

  1. Випробування високим тиском

Апарат, включно і повністю наповнений балон(и), складають відповідно до інструкцій виробника.

Відкривають вентиль балона і після повного наповнення апарата повітрям закривають вен­тильні) та вимірюють падіння тиску, спостерігаючи за манометром високого тиску апарата.

У разі випробовування апарата з надлишковим тиском півмаску герметизують по смузі об­тюрації, використовуючи муляж голови або схоже пристосування.

Після відкривання вентиля балона апарат з надлишковим тиском активують.

  1. Занурення у воду

Муляж голови приєднують до дихальної машини за допомогою гнучкого шланга. Півмаску з укомплектованим апаратом розміщують на муляжі голови.

Випробовують з дихальною машиною, відрегульованою на режим роботи 25 циклів/хв і 2 дг^/хід. Повністю укомплектований апарат у стані для ношення занурюють у воду на глибину в межах від 0,25 м до 0,80 м на період не менше ніж 3 і не більше ніж 5 дихальних циклів. Серію випробову­вань проводять із зануреним апаратом І муляжем голови у двох напрямках, які відповідають мак­симальній і мінімальній різниці тисків між легеневим автоматом і видихальним клапаном.

Апарат і голову виймають з води після кожного випробовування для кожного напрямку.

Вимірюють опір диханню у відповідному контрольному місці для тиску з використанням точ­ного манометра. До звіту заносять опір диханню до і безпосередньо після занурення. Присутність води в півмасці після випробовування не є причиною для незадовільного результату. Будь-яку воду вилучають перед випробовуванням опору диханню.

  1. Міцність з’єднань з півмаскою, легеневим автоматом І дихальним шлангом (за на­явності)

Для апаратів з дихальним шлангом з’єднують шланг з півмаскою і легеневим автоматом. Підвішують півмаску (не використовуючи головний гарнітур) І прикладають навантаження в 250 Н про­тягом 10 с до легеневого автомата перпендикулярно до площини з’єднання легеневого автомата.

  1. Опір перекриванню дихального шланга

    1. Принцип

Визначений повітряний потік пропускають через дихальний шланг, до якого прикладено ви­значене навантаження. Вимірюють зміну у повітряному потоці.

  1. Устатковання

Дві металеві круглі пластини діаметром 100 мм і товщиною не менше ніж 10 мм. Одна пла­стина нерухома, а Інша здатна рухатись під прямим кутом відносно площини пластин. Рухома пластина здатна навантажуватися для створення загального зусилля між пластинами 50 Н (див. рисунок 2).

  1. Порядок проведення випробовування

Розміщують дихальний шланг у центрі між двома пластинами і забезпечують повітряний потік через шланг 120 дм3/хв. Прикладають випробувальне навантаження 50 Н до рухомої пластини (навантаження також охоплює навантаження, яке створюється самою рухомою пластиною) і знову вимірюють значення повітряного потоку. Розраховують зміну у повітряному потоці.

  1. Експлуатаційні випробовування

    1. Загальні положення

Експлуатаційні випробовування проводять з використанням двох зразків і залученням чоти­рьох випробовувачів згідно з EN 13274-2.

  1. Ходіння

Два випробовувані виконують вправу 6 згідно з EN 13274-2.

Якщо попереджувальний пристрій не спрацював протягом ЗО хв випробовувань, тиск у ба­лоні необхідно вручну знизити до рівня попередження для перевірення ефективності поперед­жувального пристрою і відповідності його вимогам 5.18.

  1. Моделювання робочого процесу

Апарат випробовують за умов, які очікують протягом звичайного використання апарата. У процесі випробовувань виконують вправи, що моделюють практичне застосування апарата. Випробовують у межах загального робочого часу ЗО хв.

Послідовність операцій випробовування обирають на розсуд випробувальної лабораторії. Окремі вправи впорядковують так, щоб залишився час на проведення необхідних вимірювань:

  1. вправа 15 згідно з EN 13274-2;

  2. вправа 4 згідно з EN 13274-2;

  3. вправа 3 згідно з EN 13274-2;

  4. вправа 10 згідно з EN 13274-2;

  5. вправа 12 згідно з EN 13274-2;

  6. вправа 11 згідно з EN 13274-2;

д) вправа 20 згідно з EN 13274-2.

Випробування мають бути безперервними, без знімання апарата, протягом початкового пе­ріоду приблизно 15 хв, після яких випробовувач відпочиває протягом 5 хв, під час чого проводять його медичне обстеження І замінюють балон, якщо відповідальний за випробовування вважає, що повітря в балоні недостатньо для завершення випробовування.

Другу частину продовжують до досягнення загального робочого періоду випробування ЗО хв. У випадку, якщо операції виконані за час менший ніж ЗО хв, залишковий час використовують ви- пробовувачем для ходіння зі швидкістю 6 км/год.

  1. Опір диханню

    1. Опір диханню на вдиху

Для випробовування використовують метод 2, вказівки Е і Н, згідно з EN 13274-3.

  1. Опір диханню на видиху

Для випробовування використовують метод 2, вказівки Е і Н, згідно з EN 13274-3.

  1. МАРКУВАННЯ

Апарат має містити таке марковання:

    1. Виробника, постачальника або імпортера ідентифікують за назвою, знаком для торгівлі і послуг або іншими засобами ідентифікації виробника.

    2. Визначена виробником познака моделі.

    3. Номер і рік цього стандарту.

    4. Серійний номер.

    5. Рік виготовлення або еквівалентна інформація.

    6. Апарат, який задовольняє вимоги температур за винятком тих, які визначені в 6.11.1.1, позначають діапазоном температур.

    7. Надані засоби ідентифікації дати (року) виготовлення у випадках, коли на експлуатаційні властивості складових частин може вплинути старіння.

    8. Складові частини і деталі, які впливають на безпеку використання, мають легко ідентифі­куватися (див. додаток А). Відповідну інформацію щодо частин, які впливають на безпеку і не можуть бути помарковані через малий розмір, включають до інструкції з експлуатації.

    9. Редуктор тиску повинен бути розбірливо помаркований серійним номером. Марковання має уможливити легке визначення року виготовлення. Додатково наносять відмітку дати прове­дення (рік І місяць) останніх випробовувань і відмітку про проведення таких випробовувань.

    10. Марковання має бути розбірливим і стійким, наскільки це можливо.

  1. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ

    1. Під час постачання кожен апарат супроводжують рекомендаціями щодо експлуатації для сприяння у використанні апарата навченим і кваліфікованим персоналом.

    2. Рекомендації щодо експлуатації мають бути складені офіційною мовою(-ами) країни при­значення.

    3. У рекомендаціях, що надає виробник, має міститися уся необхідна для навченого і ква­ліфікованого персоналу інформація щодо устатковання такого змісту:

  • використання/обмеження до використання (наприклад, не для пожежогасіння);

  • методи контролювання перед використовуванням;

  • спосіб надягання та припасування розміру;

  • правила експлуатації;

  • правила обслуговування (краще окремо надрукована інструкція);

  • умови зберігання.

  1. Рекомендації мають містити інформацію, що подавання повітря має задовольняти ви­моги до дихального повітря відповідно до EN 12021.

Примітка. Надані в EN 12021 значення є достовірними за нормальних умов (атмосферний тиск, кімнатна температура).

  1. Рекомендації щодо експлуатації мають виключати можливість різночитання.

Примітка. За необхідності в них можуть міститися ілюстрації, нумерація деталей, марковання тощо.

  1. Будь-яка Інша інформація, надання якої постачальник вважає необхідною.

Таблиця 1 — Розклад випробувань

Розділ випробувань

Назва

Температурний ВПЛИВ

6.4.1.3

Розділ вимог

6.3

Огляд

Так

5.3; 5.4; 5.5; 5.6; 5.7; 5.8; 5.11;

5.12; 5.13; 5.14; 5.15; 5.16;

5.17; 5.18; 5.19; 5.22

6.4

Стійкість до температури і займання

Так

5.4; 5.7; 5.10; 5.11

6.5

Редуктор тиску

Так

5.16

6.6

Попереджувальний пристрій

Так

5.18

6.7

Герметичність

Так

5.11; 5.20

6.8

Занурення у воду

Ні

5.3

6.9

Міцність з'єднань з півмаскою, леге­невим автоматом, трубкою середнього тиску і дихальним шлангом

Так

5.7

6.10

Опір перегинанню дихального шланга

Так

5.19

6.11

Експлуатаційні випробування

Так

5.3; 5.4; 5.5; 5.7; 5.9; 5.10; 5.19

6.12

Опір диханню

Так

5.8; 5.20; 5.21



піці і н




Познаки:

  1. — потоком ір;

  2. — запобіжний клапан;

  3. — редуктор тиску;

  4. — регулятор тиску;

  5. — манометр середнього тиску;

  6. — легеневий автомат (дозувальний клапан);

  7. — лицьова частина;

  8. — шеффіпдівський муляж голови;

  9. — дихальна машина.

Рисунок 1 — Схема випробовування запобіжного клапана

Розміри у міліметрах





Познаки:

  1. — рухома пластина;

  2. — дихальний шланг.

Рисунок 2 — Будова обладнання для визначення опору
перекривання дихального шланга


ДОДАТОКA
(довідковий)

МАРКУВАННЯ

Складові частини і деталі за можливості рекомендовано маркувати для їхнього ідентифікування.

Таблиця А.1

Ко м поне нти/д етал і

Нумерація частини

Дата вироблення

Примітки

Редуктор тиску

+

+


Легеневий автомат

+


2

Діафрагма легеневого автомата

+

+


Дихальний шланг (за наявності)

+

+


Мембрана вдихального клапана (у випадку приєднання до легеневого автомата)

+

+

1

Мембрана видихального клапана (у випадку приєднання до легеневого автомата)

+

+

1

Півмаска



Згідно з EN 140

Підвісна система



1

Несний каркас

+



Покажчик тиску

+



З'єднувальна трубка середнього тиску

+


З'єднувальна трубка високого тиску


+


Попереджувальний пристрій (якщо прист­рій відокремлений ВІД інших вузлів)

+


Повітряний балон



Згідно 3 ВІДПОВІДНИМ стандартом

Вентиль повітряного балона



Згідно з відповідним стандартом

+ Маркування обов'язкове

- Маркування необов’язкове

  1. Для частин, ЯКІ 3 ВІДОМИХ Причин не можуть бути помарковані, ВІДПОВІДНІ рекомендації долучають до інформації, яку надає виробник.

  2. Засоби ідентифікації мають містити серійний № і/або дату і повинні мати пояснення у супровідній інформації виробника.

Компоненти деталей необов’язково маркувати, якщо деталь можливо ідентифікувати. Такі компоненти, не визначені вироб­ником як запасні частини, не потребують маркування, але відповідні рекомендації надають в інформації, яку надає виробник.