„(пі) , Лр(П7)
Ьс(2) с(2) ^0(2) '
Після досягнення заданої точності розв’язку будемо мати першу точку на діаграмі стану перерізу.
Для отримання наступних точок діаграми стану перерізу необхідно збільшити деформації на більш стиснутій грані, тобто
Е(к) (к-1) д
С(1) 0(1) +ZifcC(1)>
Аналогічно рішенню пп. 5-7 розрахунки рівняння (4.24) повторюють доти, доки не буде досягнута достатня точність. Достатньою точністю розв’язку рівняння (4.24) слід вважати значення зменшення деформацій:
△£с(2) ~0,02гси1 .
Таким чином, буде отримана перша точка на діаграмі стану перерізу.
Для отримання наступних точок діаграми стану перерізу необхідно збільшити деформації на більш стиснутій грані, тобто
Є(М = £(*-і)+Дє
ьс(1) с(1) аьс(1) ’
і виконати дії відповідно до п.п. 9-12, зберігаючи на першій ітерації величину деформації на розтягнутій грані, яка отримана на попередньому кроці розрахунку.
Як правило, при значенні Лес(1) = 0,1еси1 отримують результати з достатньою точністю, але якщо необхідно отримати результати з більшою точністю, можна використати дрібніші значення У будь-якому разі при значеннях АєС(і) < 0,05єси1 точність розв’язку практично не покращується.
Величина NEd, яка відповідає максимуму на діаграмі стану перерізу або величині
при досягненні деформаціями стиснутої грані своїх граничних деформацій єси1 і буде величиною несучої здатності сталезалізобетонного перерізу при даних значеннях параметрів бетону, сталі гнучкості та ексцентриситету прикладення навантаження.
За необхідності величина моменту, який при цьому сприймається перерізом, в загально прийнятій системі координат може бути отримана за формулою
M = NeQ.
Тут наведено найпростіший метод розв’язання системи нелінійних рівнянь підбором - метод послідовних наближень, але можна використати й інші методи, наприклад, метод половинного ділення.
Наведений алгоритм та формули для різної форми перерізів можна реалізувати в прикладних програмах для персонального комп'ютера. Це дозволить не тільки виконувати розрахунки реальних конструкцій, а й досліджувати поведінку сталезалізобетонних елементів при різних впливах.УКНД 91.010.30; 91.080.99
Ключові слова: згинальні та стиснуті сталезалізобетонні конструкції; характеристичні і розрахункові значення міцнісних та деформаційних характеристик бетону; вимоги до арматури і конструкційної сталі; розрахунок згинальних та стиснутих сталезалізобетонних елементів за несучою здатністю, утворенням тріщин та деформаціями; розрахунок комбінованих вузлів каркасів будівель; основні правила конструювання згинальних та стиснутих сталезалізобетонних елементів.
Редактор - А.О. Луковська
Комп’ютерна верстка - В.Б.Чукашкіна
Формат 60x84%. Папір офсетний. Гарнітура "Arial".
Друк офсетний.
Державне підприємство "Укрархбудінформ".
вул. М. Кривоноса, 2А, м. Київ-37, 03037, Україна.
Тел. 249-36-62
Відділ реалізації: тел.факс (044) 249-36-62 (63, 64)
E-mail:[email protected]
Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців
ДК№ 690 від 27.11.2001 р.
1 формулах (5.5) - (5.8):
1 (Ес(1) ~Ес(2}) ...
2N = - = —— —— кривизна вигнутої осі в перерізі;
Р ь
3ес(-і) - деформації бетону стиснутої фібри;
4£а(7) _ деформації розтягнутої фібри сталевого профілю;
єс(1) .
5у = —
Єс1
61 = єс(і)/К - висота стиснутої зони;
К = Ц/єс1 - відносна кривизна;
zsi - відстань /-го стрижня або прошарку арматури від найбільш стиснутої грані перерізу;
zam - відстань т-го шару сталевого профілю від найбільш стиснутої грані перерізу;
MEd- розрахункове значення зовнішнього згинального моменту.
5.1.6 Напруження в довільному шарі армування і сталевого профілю визначаються за діаграмами деформування арматури і конструкційної сталі згідно з рекомендаціями, які викладені в 3.1.4.10 та 3.2.6, виходячи з того, що деформації визначаються за формулами:
-для арматури es/ = -zsi) + es, 0; (5.9)
- ДЛЯ конструкційної сталі Єат = К(*1 -zam) + Eam,0’ (5-Ю)
де es/ о і £ат,о - початкові (до прикладення зовнішніх зусиль) деформації /-то арматурного
стрижня та m-го шару перерізу сталевої частини (обумовлені, наприклад, усадкою бетону).
7 виконати дії відповідно до п.п. 2-7, зберігаючи на першій ітерації величину деформації на менш стиснутій грані, яка отримана на попередньому кроці розрахунку.
Як правило, при значенні Asc(1) = 0,1ecu1 отримують результати з достатньою точністю, але якщо необхідно отримати результати з більшою точністю, можна використати дрібніші значення Aec^). У будь-якому разі, при значеннях АеС(і) < 0,05scu1 точність розв'язку практично не покращується.
89. При реалізації другої форми рівноваги (рисунок 4.5), тобто коли ліва частина менша за нуль, операції з визначення міцності перерізу виконують у тій же послідовності, що і в пп. 5-8, але починаючи з першого кроку змінюють напрям пошуку розв’язання.
10. Зберігаючи значення деформацій є^) = Ае^ задають деформації на розтягнутій грані перерізу:
„(1) __(0) д
£с(2) -£с(2) +Л£с(2) -
9 величиною зменшення деформації
Дєс(2) = _0>1ecu1 •
11. При заданих деформаціях визначають зусилля, яке може сприймати переріз, за формулою (4.23).
12. Визначені зусилля NEd , кривизну К та висоту стиснутої зони підставляють у рівняння рівноваги (4.24).
13-У рівнянні (4.25) величина е = т](х1-у + е0), де у- відстань від найбільш стиснутої грані до центра ваги перерізу; д- коефіцієнт, який враховує гнучкість стиснутого елемента.