„(пі) , Лр(П7)

Ьс(2) с(2) ^0(2) '

Після досягнення заданої точності розв’язку будемо мати першу точку на діаграмі стану перерізу.

  1. Для отримання наступних точок діаграми стану перерізу необхідно збільшити деформації на більш стиснутій грані, тобто

Е(к) (к-1) д

С(1) 0(1) +ZifcC(1)>

Аналогічно рішенню пп. 5-7 розрахунки рівняння (4.24) повторюють доти, доки не буде досяг­нута достатня точність. Достатньою точністю розв’язку рівняння (4.24) слід вважати значення зменшення деформацій:

£с(2) ~0,02гси1 .

Таким чином, буде отримана перша точка на діаграмі стану перерізу.

  1. Для отримання наступних точок діаграми стану перерізу необхідно збільшити деформації на більш стиснутій грані, тобто

Є= £(*-і)+Дє
ьс(1) с(1) аьс(1) ’

і виконати дії відповідно до п.п. 9-12, зберігаючи на першій ітерації величину деформації на розтягнутій грані, яка отримана на попередньому кроці розрахунку.

Як правило, при значенні Лес(1) = 0,1еси1 отримують результати з достатньою точністю, але якщо необхідно отримати результати з більшою точністю, можна використати дрібніші значення У будь-якому разі при значеннях АєС(і) < 0,05єси1 точність розв’язку практично не покра­щується.

  1. Величина NEd, яка відповідає максимуму на діаграмі стану перерізу або величині

при досягненні деформаціями стиснутої грані своїх граничних деформацій єси1 і буде величиною несучої здатності сталезалізобетонного перерізу при даних значеннях параметрів бетону, сталі гнучкості та ексцентриситету прикладення навантаження.

За необхідності величина моменту, який при цьому сприймається перерізом, в загально прийнятій системі координат може бути отримана за формулою

M = NeQ.

Тут наведено найпростіший метод розв’язання системи нелінійних рівнянь підбором - метод послідовних наближень, але можна використати й інші методи, наприклад, метод половинного ділення.

Наведений алгоритм та формули для різної форми перерізів можна реалізувати в прикладних програмах для персонального комп'ютера. Це дозволить не тільки виконувати розрахунки реальних конструкцій, а й досліджувати поведінку сталезалізобетонних елементів при різних впливах.УКНД 91.010.30; 91.080.99

Ключові слова: згинальні та стиснуті сталезалізобетонні конструкції; характеристичні і роз­рахункові значення міцнісних та деформаційних характеристик бетону; вимоги до арматури і конструкційної сталі; розрахунок згинальних та стиснутих сталезалізобетонних елементів за несучою здатністю, утворенням тріщин та деформаціями; розрахунок комбінованих вузлів каркасів будівель; основні правила конструювання згинальних та стиснутих сталезалізо­бетонних елементів.

Редактор - А.О. Луковська
Комп’ютерна верстка - В.Б.Чукашкіна

Формат 60x84%. Папір офсетний. Гарнітура "Arial".
Друк офсетний.

Державне підприємство "Укрархбудінформ".
вул. М. Кривоноса, 2А, м. Київ-37, 03037, Україна.
Тел. 249-36-62

Відділ реалізації: тел.факс (044) 249-36-62 (63, 64)
E-mail:[email protected]

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців
ДК№ 690 від 27.11.2001 р.

1 формулах (5.5) - (5.8):

1 (Ес(1) ~Ес(2}) ...

2N = - = —— —— кривизна вигнутої осі в перерізі;

Р ь

с(-і) - деформації бетону стиснутої фібри;

4£а(7) _ деформації розтягнутої фібри сталевого профілю;

єс(1) .

5у = —

Єс1

61 = єс(і)/К - висота стиснутої зони;

К = Ц/єс1 - відносна кривизна;

zsi - відстань /-го стрижня або прошарку арматури від найбільш стиснутої грані перерізу;

zam - відстань т-го шару сталевого профілю від найбільш стиснутої грані перерізу;

MEd- розрахункове значення зовнішнього згинального моменту.

5.1.6 Напруження в довільному шарі армування і сталевого профілю визначаються за діагра­мами деформування арматури і конструкційної сталі згідно з рекомендаціями, які викладені в 3.1.4.10 та 3.2.6, виходячи з того, що деформації визначаються за формулами:

-для арматури es/ = -zsi) + es, 0; (5.9)

- ДЛЯ конструкційної сталі Єат = К(*1 -zam) + Eam,0’ (5-Ю)

де es/ о і £ат,о - початкові (до прикладення зовнішніх зусиль) деформації /-то арматурного

стрижня та m-го шару перерізу сталевої частини (обумовлені, наприклад, усадкою бетону).

7 виконати дії відповідно до п.п. 2-7, зберігаючи на першій ітерації величину деформації на менш стиснутій грані, яка отримана на попередньому кроці розрахунку.

Як правило, при значенні Asc(1) = 0,1ecu1 отримують результати з достатньою точністю, але якщо необхідно отримати результати з більшою точністю, можна використати дрібніші значення Aec^). У будь-якому разі, при значеннях АеС(і) < 0,05scu1 точність розв'язку практично не покра­щується.

89. При реалізації другої форми рівноваги (рисунок 4.5), тобто коли ліва частина менша за нуль, операції з визначення міцності перерізу виконують у тій же послідовності, що і в пп. 5-8, але починаючи з першого кроку змінюють напрям пошуку розв’язання.

10. Зберігаючи значення деформацій є^) = Ае^ задають деформації на розтягнутій грані перерізу:

„(1) __(0) д

£с(2) с(2) +Л£с(2) -

9 величиною зменшення деформації

Дєс(2) = _0>1ecu1 •

11. При заданих деформаціях визначають зусилля, яке може сприймати переріз, за формулою (4.23).

12. Визначені зусилля NEd , кривизну К та висоту стиснутої зони підставляють у рівняння рівноваги (4.24).

13-У рівнянні (4.25) величина е = т](х1 + е0), де у- відстань від найбільш стиснутої грані до центра ваги перерізу; д- коефіцієнт, який враховує гнучкість стиснутого елемента.