---

д) розміри, граничну міцність, зазначені виробником, середнє значення граничної міцності й деформацію(-ї) випробних зразків для випробовування на повзучість під час розтягу­вання (якщо застосовують);

8. умови проведення випробування;

9. опис системи навантаження, затискачів та екзтензометричного устатковання;

10. використані вантажі для визначення повзучості під час розтягування (у кілоньютонах на метр) і як відсоток від граничної міцності повідомленого в d);

11. таблицю результатів залежності деформації в разі повзучості від часу вимірювання;

І) відомості про всі відхили (похибки) зазначених вище процедур.

— для визначення повзучості під час розтягування:

т) номінальну затискну довжину;

п) графік залежності деформації повзучості від логарифму часу для кожного зразка, для кожного навантаження в разі повзучості під час розтягування і, за потреби, для кожної температури. Графік має враховувати всі наведені точки даних.

— для визначення розриву в разі повзучості під час розтягування:

15. час розриву в разі повзучості під час розтягування для кожного зразка (у таблиці);

16. графік залежності прикладеного навантаження в разі повзучості під час розтягування до часу розриву (на логарифмічній шкалі часу) для кожної температури, за потреби, і лінії регресії та 95 % нижньої довірчої межі.

Національний відхил

Долучити:

Залежно від заданого рівня надійності дорожньої конструкції визначають розрахункове значення міцності на розрив у разі повзучості із забезпеченням не нижче заданої для цієї категорії дороги.

Час до розриву на заданому рівні статичного навантаження визначають за формулою:

f

(1)

nRp ^_ fnRp • (1 — 0 • c_t),

це t_nRp — середнє значення часу до розриву зразка за рівнем навантаження п ■ R_p;

п — відношення наявного навантаження до руйнівного;

б — коефіцієнт нормованого відхилу від середнього значення за припустимого рівня надійності залежно від категорії авто­мобільної дороги;

С, — коефіцієнт варіації часу до розриву в разі повзучості зразка на заданому рівні навантаження.

Для виправлених значень часу до руйнування методом найменших квадратів підбирають апроксимувальну залежність зміни міцності на розрив від часу до руйнування і встановлюють розрахункове значення міцності на розрив у разі повзучості R_crp для часу 500 год (див. рисунок 5).

Національний відхил

Подати рисунки 1, 2 в такій редакції:

Рисунок 1 —Деталь зразка

Примітка. Використовують зразок шириною не більше ніж 200 мм з величиною поперечного стиснення не більше ніж 10 %.

Поперечне стиснення у % = ((W — W)/(W)) 100.

Рисунок 2 — Розмір звуження зразка

Національний відхил

Подати рисунок 3 в такій редакції:

100 мм

Познаки:

1. — підтримувальна основа;

— верхній затискач;

— вимірювальний пристрій;

— нижній затискач;

— вантажі.

а) передній план приладу

Рисунок 3 — Прилад для вимірювання повзучості зразка

Національний відхил

Подати рисунок 4 в такій редакції:

Познаки:

1 — підтримувальна основа,

2 — затискачі зразка;

З — зразок;

4 — нижній затискач;

5 — важіль навантаження.

Рисунок 4 — Типова система важільного навантаження

Долучити:

Час, год

Рисунок 5 — Графік повзучості під час розтягування від навантаження відносно часу розриву

• ДОДАТОК НА

(обов'язковий)

МЕТОД ВИПРОБУВАННЯ ГЕОҐРАТОК,
ҐРАТОК НА ПОВЗУЧІСТЬ ПІД ЧАС РОЗТЯГУВАННЯ
Й РОЗРИВУ В РАЗІ ПОВЗУЧОСТІ

НА.1 Сфера застосування

Метод установлює спосіб випробовування для геоґраток і ґраток, що його використовують у дорожньому будівництві, на повзучість під час одновісного розтягування, регламентує вимоги до засобів і порядку виконання вимірів.

Метод випробовування заснований на визначенні повзучості віднесених до геотекстилю виробів в умовах деформування навантаженням, меншим від розривного. Цей метод установлює два способи випробовування. Перший спосіб передбачає тривале розтягування зразка постійним розтягуваль- ним навантаженням. Другий спосіб передбачає випробування на розрив у разі повзучості під час розтягування, тобто визначення тривалої міцності в разі повзучості (часу до розриву зразка). Метод передбачає визначення характеру зміни деформації зразка з часом, що може бути використано для прогнозування поведінки віднесених до геотекстилю виробів. Показники, отримані за цією методикою, визначають під час типових і періодичних випробувань.

НА.2 Апаратура

Установка для випробування на повзучість має бути з таких основних елементів:

• вузла закріплення зразків;

• механізму навантаження, який забезпечує осьове прикладання навантаження;

— устатковання вимірювання деформації в разі повзучості.

Установка для випробування на повзучість має бути достатньо жорсткою для витримування на­вантаження без видимих деформацій. Установка має бути ізольована від вібрацій, внаслідок впливу зовнішніх чинників. Розтягувальне навантаження, що спричинює повзучість, може бути прикладено за допомогою вантажів прямо або через систему важелів, або з використанням механічних, гідравлічних або пневматичних систем. Механізм навантаження має забезпечувати швидке і плавне прикладання розтягувального навантаження. Можуть бути використані машини для випробування на повзучість із безпосереднім навантаженням або з навантажувальним устаткованням важільного типу.

НА.З Готування зразка

НА.3.1 Готування зразків для проведення випробувань —згідно з EN ISO 963.

НА.3.2 Мінімальна номінальна затискна довжина зразка згідно з 4.3.2 цього стандарту. Під час по­рівняльних випробувань допустимо використовувати для випробування окремі ребра, витягнуті зі зразка.

НА.3.3 Ширина зразка — згідно з 4.3.3 цього стандарту. Допустимо зменшення ширини зразків до 100 мм або 50 мм. Поперечне стиснення має становити не більше ніж 10 %. Вимір проводять у центрі затискної довжини випробного зразка (див. рисунок НА.1).

Поперечне стиснення Ш_п, у відсотках, обчислюють за формулою: де Ш_п— поперечне стиснення, %;

Ш — початкова ширина зразка, мм;

Ш' — ширина після розтягування зразка, мм.

Рисунок НАЛ — Визначення поперечного стиснення зразка

НА.4 Суть методу

НА.4.1 Випробування проводять на зразках, кондиційованих відповідно до вимог, наведених нижче.

НА.4.2 Для одержання достовірних результатів під час випробовувань віднесені до геотекстилю вироби витримують у нормальних кліматичних умовах. Перед випробуванням зразки витримують про­тягом 24 год за відносної вологості повітря (65 ± 5) % і температури (20 ± 2) °С. Для проведення випро­бувань за певних умов у широкому інтервалі температур застосовують спеціальні кліматичні камери, що забезпечують підтримування необхідних умов.

НА.4.3 Зразки заправляють у затискачі установки так, щоб поздовжні осі затисків і осі зразків збі­галися між собою. Під час заправлення зразків використовують попередньо розмічені лінії, нанесені маркером на зразок у місцях його закріплення в затискачах. Затискачі рівномірно затягують, запобі­гаючи проковзуванню зразків у процесі випробовування та їх руйнуванню в місці закріплення. Схему проведення випробування на повзучість наведено на рисунку НА.2.

200 мм

4

Познаки:

F — випробувальне навантаження,

1,3 — затискачі;

2 — навантаження;

4 — навантаження

Рисунок НА.2 - Випробування на повзучість під час розтягування зразка

НА.4.4 У разі використання екстензометра на зразки перед випробуванням наносять необхідні мітки, за якими вимірюють деформацію. Мітки не мають погіршувати якість зразків або спричиняти розрив зразків у місцях їх нанесення.

НА.4.5 Після установки зразка й до початку прикладання випробного навантаження для усунення люфтів до зразка додають попереднє навантаження, що відповідає 1 % від міцності під час розтягування, але не більше ніж 10 % від випробного навантаження, тобто розтяжного зусилля в разі повзучості.

НА.4.6 За допомогою силонавантажувального механізму встановлюють номінальне статичне розтя- гувальне навантаження на зразок. Вибирають чотири рівні розтягувального навантаження з такого діапа­зону: 5 %, 10 %, 20 %, ЗО %, 40 %, 50 %, 60 % фактичного розривного навантаження зразка. Прикладання навантаження має бути плавним. Час прикладання повного навантаження не має перевищувати 60 с. За потреби й за згодою сторін може бути застосовано інші рівні статичного навантаження. Кожний рівень роз­тягувального зусилля прикладають лише один раз до одного зразка.

НА.4.7 Розтягувальне зусилля, тобто навантаження на зразок, розраховують за формулою:

Р

(НА.2)

- Ш-к
^п 100%

де F_n — розтягувальне навантаження, Н;

Ш — ширина полотна, м;

k — коефіцієнт статичного навантаження на зразок, що дорівнює 5 %, 10 %, 20 %, ЗО %, 40 %,

50 %, 60 %.

НА.4.8 Навантаження на одиницю ширини зразка з наскрізними отворами визначають за формулою:

Nr ,
cCf' —• к

N

(НА.З)

_t
100 %

де F_n — розтягувальне навантаження, Н;

N_r— кількість ребер зразка в поперечному перерізі;

N_t— кількість ребер на одиницю ширини.

НА.4.9 Зразок витримують під навантаженням протягом 1000 год. Для визначення характеру змі­ни видовження зразка в часі будують діаграму «видовження—час». Початок відліку дії розтягуваль- ного навантаження — з моменту його повного прикладання. Видовження зразків визначають у такі моменти часу:

— 1,2, 4, 10 і 60 хв;

— 2, 5, 10, 50, 100, 200, 500 і 1000 год ( = 42 доби).

НА.4.10 За потреби проводять випробування за більш тривалий час навантаження, наприклад, до 10000 год для нових розроблюваних матеріалів. Видовження зразків визначають через кожні 500 год після 1000 год. Аналогічно проводять випробування інших зразків. Результати випробувань наводять у протоколі випробувань відповідно до таблиці НА.1, будують залежність «видовження—час». На рисун­ку НА.З показано три стадії повзучості під час розтягування.

Таблиця НА.1 — Протокол випробувань на повзучість під час розтягування

Познаки:

1 — ділянка несталої повзучості;

2 — ділянка встановленої повзучості, що йде з постійною швидкістю;

З — ділянка прискореної повзучості.

Рисунок НА.З — Умовний розподіл кривої повзучості на три стадії _. . • • НА.4.11 Під час випробовування матеріалу на розрив у разі повзучості розтягувальне наванта­ження додають до зразка доти, доки не відбудеться його розрив. Визначають час, який пройшов до розриву зразка. За допомогою силонавантажувального механізму встановлюють статичне наванта­ження на зразок. Вибирають чотири рівні розтягу вального навантаження в діапазоні від 50 % до 90 % фактичного розривного навантаження зразка. За потреби й за згодою сторін можуть бути застосовано інші рівні статичного навантаження.

НА.4.12 Цю методику випробувань не може бути застосовано до зразків з міцністю більше ніж 100 кН/м через обмеження можливості затискачів і устатковання. У цьому разі допустимо зменшення ширини зразків до 50 мм або випробування окремих ребер, вилучених із ґратки.