ДОДАТОК С
(довідковий)
ВИХІДНА ІНФОРМАЦІЯ І ОБҐРУНТУВАННЯ
ЩОДО ЦЬОГО СТАНДАРТУ
В основі розробляння цього стандарту лежить прагнення, наскільки це можливо, застосовувати до іграшок підхід, що ґрунтується не на конструктивних обмеженнях, а на небезпечних чинниках. Під час читання цього стандарту слід пам’ятати про такі визначення:
небезпечний чинник— це потенційне джерело шкоди;
ризик — це ймовірна частота прояву небезпечного чинника, що завдає шкоди, і ступінь серйозності шкоди;
шкода — це фізична травма, завдана здоров’ю.
Для подальшого перетворення цього стандарту на міжнародний, в ньому проведена спроба гармонізації, наскільки це можливо, з Федеральними Регламентами США (US Federal Regulations) і з ASTM F-963-95 «Технічні нормативи безпеки споживачів стосовно безпеки іграшок» (Standard Consumer Safety Specification on Toy Safety ASTM F-963-95). В американському стандарті для вимірювань використовують одиниці британської системи, які були переведені в метричні одиниці, чим пояснюється ступінь точності для деяких вимог (наприклад, в американському стандарті товщина тонколистової пластмаси становить 0,0015 дюймів, що за переведення дорівнює 0,038 мм).
Для більшості вимог нижче пояснено небезпечний чинник, розглянуто разом із вихідною інформацією та обґрунтуванням.
С.1 Сфера застосування
Розділ «Сфера застосування» містить перелік виробів, які не вважають іграшками у розумінні цього стандарту. Проте необхідні деякі пояснення:
«ялинкові прикраси» охоплюють також прикраси для інших свят (пасхальні прикраси, карнавальні тощо);
«деталізовані масштабні моделі для дорослих колекціонерів» охоплюють, наприклад, не тільки копії кораблів, а також складні набори для моделювання;
«професійні» іграшки охоплюють, наприклад, іграшки, які задіюють монетою і використовувані для розважання дитини, поки батьки роблять покупки;
«пневматичні рушниці І пневматичні пістолети» — це зброя, у якій використовують сильно стиснене повітря або інші гази, щоб виштовхувати металеві чи пластмасові кулі або маленькі дротики, і яку часто використовують дорослі у змаганнях. У багатьох країнах законом встановлено обмеження на продаж таких рушниць дітям. Обмеження не поширюється на іграшкові рушниці, які, наприклад, виштовхують воду за допомогою стисненого повітря;
«стропи і катапульти» охоплюють рогачки, але також, відповідно до повідомлення від Комісії ЄС, іграшки (наприклад, аероплани та ракети), які запускаються у вільний політ дитиною за допомогою гумової стрічки;
«транспортні засоби з двигунами внутрішнього згоряння» охоплюють не тільки сам двигун, а також запасні частини;
— «модна біжутерія для дітей» не охоплює біжутерію, яка є, наприклад, прикрасою ляльки, і не призначена для дитини. До неї також не належать набори для самостійного виготовлення біжутерії.
Слід також підкреслити, що знак СЕ не можна наносити на вироби, які не підпадають під чинність цього стандарту (якщо тільки сфера застосування іншої директиви ЄС не вимагає нанесення знака СЕ).
С.2 Матеріал (див. 4.1)
Наміром цієї вимоги є те, що матеріали, використовувані в іграшках, повинні бути нові або, якщо перероблені, повинні бути очищені так, щоб рівень забрудненості потенційно небезпечними речовинами не перевищував рівня, виявленого в новому матеріалі. Не повинно існувати інвазій, спричинених тваринами чи хробаками.
С.З Складання (див. 4.2)
Ці вимоги стосуються іграшок, які потрібно складати перед використовуванням для гри, і які можуть становити джерело потенційної небезпеки у разі неправильного їх складання (наприклад: садові гойдалки та іграшки для їзди верхи, які, з практичних міркувань, постачають у незібраному стані).
Вимоги застосовні лише до такого складання, правильне виконання якого є суттєвим з точки зору безпеки. Тому це не поширюється, наприклад, на складання моделі з пластмасового набору-конструктор а.
Зрозуміло, що неможливо встановити будь-яких критеріїв безпеки до якихось конструкцій для будування, використовуючи, наприклад, будівельні блоки.
С.4 Гнучка тонколистова пластмаса (див. 4.3)
Ці вимоги стосуються зменшування можливості задушення, яке може бути спричинене тонкою гнучкою пластмасовою плівкою, якщо вона покриває обличчя дитини або дитина її вдихає.
Тонколистова пластмаса може прилипати до рота або носа дитини, унеможливлюючи дихання. Якщо товщина більше ніж 0,038 мм, небезпека завдання шкоди через цей ризик вважається меншою.
Матеріал щодо куль подано у С.15 цього додатка.
С.5 Скло (див. 4.5 і 5.8)
Ці вимоги стосуються знижування ризику, пов’язаного з порізами, що їх може спричинити розбите скло.
Слід, наскільки це можливо, уникати наявності доступного скла, яке не можна використовувати, якщо тільки це не потрібно для виконання іграшкою її функцій.
Фарфор, використовуваний, наприклад, для виробництва іграшкових чайних сервізів, і тому дозволений для використання в іграшках для дітей віком понад 36 місяців. Небезпечним добре відомим чинником є розбитий фарфор.
Метод випробовування відповідно до 8.27 для боросилікатного скла наведено для стандарту EN 71-4.
С.6 РозширнІ матеріали (див. 4.6)
Ця вимога призначена для зниження ризиків, пов’язаних з певними іграшками, які розширюються у разі ковтання. Були смертельні випадки через ковтання таких іграшок дітьми.
С.7 Крайки (див. 4.7)
Ці вимоги стосуються знижування ризиків, пов’язаних з порізами та рваними ранами від гострих крайок на іграшках.
Стандарт стосується лише металевих та скляних крайок, оскільки для пластмасових крайок методу випробовування немає. Проте виробникам під час проектування іграшок та виготовляння інструменту слід уникати, наскільки це можливо, наявності гострих пластмасових крайок.
Було погоджено, що метод випробовування для оцінювання гострих крайок слід доповнювати суб’єктивним оцінюванням визначання, чи є вони дійсно небезпечні. Іграшки можуть мати крайки, які не становлять небезпечного чинника, хоча й визначені як гострі відповідно до методу випробовування.
Наявність на крайці зазубини встановлюють проведенням по крайці пальцем руки. Для невиконання цієї вимоги шорсткість має бути достатньою, щоб не пройти випробовування із застосуванням тестера гострих крайок.
Встановлено, що неможливо виготовити електричні провідники (наприклад, в акумуляторних батареях), які б не мали гострих крайок. Проте, цей небезпечний чинник був визнаний таким, що має незначний характер, і тому було надано дозвіл на наявність таких крайок.
С.8 Кінці і дроти (див. 4.8)
Ці вимоги стосуються знижування ризиків через гострі кінці на іграшках, здатні проколоти шкіру тощо. Проте, слід зазначити, що вимоги не поширюються на ризики ушкодження очей, які є надто уразливим органом, що ускладнює їх захист.
Було погоджено, що метод випробовування для оцінювання гострих кінців слід доповнювати суб’єктивним оцінюванням, чи є вони дійсно небезпечними. Іграшки можуть мати кінці, які не є небезпечним чинником, хоча й визначені як гострі відповідно до методу випробовування. Прикладами цього є використання в іграшках трубок, виготовлених з настільки м’якого матеріалу, що кінці не здатні проколоти шкіру.
Проте для дітей віком до 36 місяців ризик можуть становити кінці, які, відповідно до методу випробовування, не визнані гострими. У 5.1 с) наведено вимоги до кінців з поперечним перерізом щонайбільше 2 мм.
Дроти, які призначені для згинання або можуть бути зігнуті, з покривом з інших матеріалів або без нього, підлягають випробовуванню на гнучкість, під час якого не повинні ламатися та утворювати гострих кінців. Дроти часто використовують в іграшках з м'яким наповнювачем, які придатні для дітей віком до 36 місяців. Якщо такий дріт зламається, то він врешті-решт проткне покрив і становитиме небезпеку для дитини.
С.9 В и ступні частини (див. 4.9)
Ці вимоги стосуються зменшування можливості ушкодження тіла виступами, якщо дитина впаде на незахищені трубки або жорсткі компоненти, наприклад, кермо Іграшкового велосипеда, важелі ходунків або рами коляски. Такі виступні частини повинні бути захищені. Розмір і форма захисного пристрою не означені, але площа його захисної поверхні повинна бути достатньо велика.
Оскільки вимога охоплює чинники потенційної небезпеки через падіння дитини на іграшку, з цього випливає, що ця вимога стосується лише вертикальних або майже вертикальних виступів. Випробовування іграшки проводять у положенні найбільшої загрози.
У разі наявності виступу на маленькій іграшці, яка може перекидатися тільки внаслідок прикладання сили до кінця виступу, то цей виступ можна не вважати небезпечним чинником.
С.10 Механізми стуляння і ковзання (див. 4.10.1)
Ці вимоги стосуються певних, але не всіх можливих небезпек, пов’язаних з роздушуванням, заподіюванням рваних ран та прищемлюваннями, які можуть спричинятися раптовим та неочіку- ваним завалюванням іграшок, що стуляються незалежно від того, призначені вони тримати масу дитини чи ні.
Вони також стосуються знижування можливого ризику захоплювання дитини колісним стільцем або коляскою, що завалюється, а також затискання пальців під час гри з іграшкою.
Відомо про нещасні випадки зі смертельним результатом, які мали місце через завалювання іграшкових колісних стільців і падіння ручки на голову чи горло дитини у момент, коли дитина намагалася сісти в іграшковий колісний стілець або залізти на нього. Було визнано за необхідне вимагати, щоб такі іграшкові колісні стільці або коляски були оснащені двома окремими блокувальними та (або) запобіжними пристроями так само, як і повномірні колісні стільці або коляски.
Деякі колісні стільці мають ручку-тростину, яка у разі завалювання іграшки падає не на іграшку, а стуляється разом з нею у бічному напрямку. Було визнано, що такі іграшки не становлять тієї самої небезпеки і, внаслідок цього, не потребують оснащення двома окремими блокувальними пристроями.
Проте було визнано неможливим усунути всі потенційні небезпеки затискання на іграшках, коли вони стуляються в передбачений спосіб. Виробникам слід, наскільки це можливо, знижувати ці ризики, наприклад, передбачаючи зазор 12 мм між рухомими частинами і використовуючи запобіжні упори. Велику дбайливість слід також виявляти під час проектування іграшок з ковзними частинами або частинами які стуляються, щоб уникати, наскільки це можливо, дії рухомих частин, подібних до ножиць.
Пункти а), Ь) і с) охоплюють іграшки, які можуть завалюватися. Пункт d) стосується іграшок, які мають рухомі частини (наприклад, екскаваторне пристосовання на тракторі для їзди верхи), а вимога, щодо призначеності або здатності нести масу дитини, це стосується Іграшок менших розмірів.
С.11 Приводні механізми (див. 4.10.2)
Ці вимоги стосуються знижування ризиків, пов’язаних з гострими крайками та кінцями, що стають відкритими, якщо іграшка пошкоджена. Вони також призначені для уникнення защемлю- вання або завдавання рваних ран через застрявання пальців в отворах, в заводних ключах або між заводним ключем І корпусом іграшки.
Приводні механізми вкривають кожухом для запобігання затисканню або роздавлюванню пальців та інших частин тіла. Іграшки, що їх повинен складати дорослий, піддають випробовуванню у складеному стані (див.4.2).
Не підпадають під дію невеликі механізми, такі, як у малих машинах, потужність яких недостатня, щоб затиснути пальці. Потужність перевіряють пальцем чи олівцем, який вставляють у механізм.
Вимоги цього розділу вважаються невиконаними, якщо механізми стають доступними, і саме доступність рухомих частин спричиняє затискання пальців або травмування дитини іншим способом.
Іграшки, призначені для дітей віком до 36 місяців, підлягають більш екстенсивному випробовуванню відповідно до 5.1. Суттєво, щоб корпус іграшок, призначених для дітей, надто малих, щоб сидіти самостійно, не тріскався під час випробовування (див. 5.1), оскільки було визнано, що, якщо іграшка тріскається під час випробовування, вона врешті-решт розламується за можливого відкривання гострих крайок та кінців, а також дрібних частин.
С.12 Шарніри (див. 4.10.3)
Ця вимога стосується усунення потенційного ризику роздавлювання, пов’язаного із зміною зазорів на шарнірній лінії, за якої пальці потрапляють між площинами закріплених на шарнірі частин в одному положенні, а не в іншому.
їх застосовують лише до шарнірно-з’єднаних конструкцій, у яких обидві частини мають масу 250 г або більше, а рухому частину відносно шарніра можна розглядати як «дверцята» або «накривка». Для цілей цієї вимоги дверцята або накривку можна визначити як накривку з великою площею поверхні і довгою шарнірною лінією. Інші шарнірно-з’єднані частини без значної площі поверхні чи шарнірної лінії, ймовірно, підпадатимуть під категорію механізму стуляння (див. 4.10.1).
Вимога, пов’язана з захопленням І роздавлюванням пальця між крайками вздовж шарнірної лінії або між поверхнями, розташованими паралельно до шарнірної лінії, як показано на рисунку 1, але не між іншими крайками та поверхнями конструкції. Вона передбачає лише значне зусилля, яке може бути прикладене до крайок уздовж шарнірної лінії під час зачиняння або відчиняння дверцят.
Визнано неможливим прийняти замість шарнірної лінії шарнірну зону. Проте, виробникам треба врахувати це і намагатися знижувати ризик роздавлювання пальців або інших частин тіла, наприклад, передбачати зазор в 12 мм між рухомими частинами поблизу шарнірної лінії.
